Країни Балтії, які вступили до НАТО під час останнього розширення Північноатлантичного союзу, зі свого досвіду вважають, що План дій був корисним для підготовки до членства.
Міністр закордонних справ Латвії Маріс Рієкстиньш
Цим міністр закордонних справ Латвії Маріс Рієкстиньш пояснює, чому його країна була активним поборником надання Плану дій для членства Грузії та Україні ще під час останнього саміту НАТО в Бухаресті у квітні. Про це він говорив на нещодавній конференції під егідою НАТО, що відбулася в Ризі.
«Ми чудово розуміли, що ПДЧ не є гарантією членства, але це добрий інструмент для підготовки до нього. Він також додає мотивацію для країн, які намагаються реформувати своє суспільство, свої збройні сили. І ми знаємо це з нашого власного досвіду. ПДЧ – це процес, який може тривати три, п’ять, а може, і 15 років, і в кінці цього процесу альянс, ми будемо вирішувати, чи вони готові до вступу. Але не дати їм такої можливості, не дати їм цього інструменту було б помилкою», – вважає міністр закордонних справ Латвії Маріс Рієкстиньш.
Курт Волкер Посол Сполучених Штатів до НАТО Курт Волкер погоджується з латвійським колегою, що План дій для членства є лише корисним інструментом.
Але він нагадує, що в той час, коли країни Балтії готувалися до членства в НАТО, іншими були стосунки з Росією: вона не погрожувала ракетами, не використовувала енергоносії для залякування сусідів і не вдавалась до зброї проти країн, які домагаються членства, як це було з Грузією.
«Коли ми створили План дій для членства, він не мав іншого політичного значення. Але зараз це питання стало надто заполітизованим. І в цьому сенсі з інструмента для вступу він перетворився на перешкоду. Але він далі є корисним інструментом, і ми повинні мати можливість пропонувати його країнам, які прагнуть долучитися до альянсу. Тому питання, як подолати цю політизацію, буде викликом, на який мають знайти відповідь міністри закордонних справ у грудні», – зауважує посол США при НАТО.
Джеймз ШеррНа думку британського експерта з питань безпеки Джеймза Шерра, проблеми з позицією Росії, внутрішні труднощі самого союзу НАТО та проблеми країн-кандидатів вимагатимуть набагато більше часу, ніж лишилося до грудня.
І зусилля будуть також потрібні з обох боків, наголошує Джеймз Шерр.
«Ми не повинні піддаватися на спокусу розширювати НАТО зі слабких позицій. Спочатку потрібно посилити безпеку і впевненість у собі сусідів Росії. Це вимагає конкретних професійних кроків, спрямованих на посилення їхніх сил безпеки, розвідки та збройних сил. Якщо цього не станеться, питання ПДЧ буде лише відволікати нашу увагу від цих завдань. А щодо вступу Грузії та України, то час настане тоді, коли їхній вступ до НАТО посилить їхню власну безпеку і безпеку НАТО», – вважає експерт.
(Прага – Київ)
Цим міністр закордонних справ Латвії Маріс Рієкстиньш пояснює, чому його країна була активним поборником надання Плану дій для членства Грузії та Україні ще під час останнього саміту НАТО в Бухаресті у квітні. Про це він говорив на нещодавній конференції під егідою НАТО, що відбулася в Ризі.
«Ми чудово розуміли, що ПДЧ не є гарантією членства, але це добрий інструмент для підготовки до нього. Він також додає мотивацію для країн, які намагаються реформувати своє суспільство, свої збройні сили. І ми знаємо це з нашого власного досвіду. ПДЧ – це процес, який може тривати три, п’ять, а може, і 15 років, і в кінці цього процесу альянс, ми будемо вирішувати, чи вони готові до вступу. Але не дати їм такої можливості, не дати їм цього інструменту було б помилкою», – вважає міністр закордонних справ Латвії Маріс Рієкстиньш.
Але він нагадує, що в той час, коли країни Балтії готувалися до членства в НАТО, іншими були стосунки з Росією: вона не погрожувала ракетами, не використовувала енергоносії для залякування сусідів і не вдавалась до зброї проти країн, які домагаються членства, як це було з Грузією.
«Коли ми створили План дій для членства, він не мав іншого політичного значення. Але зараз це питання стало надто заполітизованим. І в цьому сенсі з інструмента для вступу він перетворився на перешкоду. Але він далі є корисним інструментом, і ми повинні мати можливість пропонувати його країнам, які прагнуть долучитися до альянсу. Тому питання, як подолати цю політизацію, буде викликом, на який мають знайти відповідь міністри закордонних справ у грудні», – зауважує посол США при НАТО.
І зусилля будуть також потрібні з обох боків, наголошує Джеймз Шерр.
«Ми не повинні піддаватися на спокусу розширювати НАТО зі слабких позицій. Спочатку потрібно посилити безпеку і впевненість у собі сусідів Росії. Це вимагає конкретних професійних кроків, спрямованих на посилення їхніх сил безпеки, розвідки та збройних сил. Якщо цього не станеться, питання ПДЧ буде лише відволікати нашу увагу від цих завдань. А щодо вступу Грузії та України, то час настане тоді, коли їхній вступ до НАТО посилить їхню власну безпеку і безпеку НАТО», – вважає експерт.
(Прага – Київ)
