– Оцінка ОБСЄ – це дуже тяжка дилема для Заходу, тому що вибори були недемократичними. Це каже і опозиція, і спостерігачі із Заходу. І мені важко зараз гадати, що зробить Захід, бо Захід показав, що він зацікавлений, щоб ці відносини покращилися. Лукашенко випустив на волю політичних в’язнів, Лукашенко (поки що) не визнав незалежності Абхазії та Південної Осетії. І ці сигнали Захід сприйняв як те, що Мінськ фактично може піти назустріч Заходу. А тому, на мою думку, це велике розчарування, що оцінка цих виборів була так однозначно негативною.
– Ви згадали про те, що офіційний Мінськ досі не визнав незалежність Південної Осетії та Абхазії. На відміну від Росії. Але відомо, що наступного тижня російський прем’єр-міністр Володимир Путін прибуває до білоруської столиці. Оглядачі якраз очікують, що в розмовах Путіна з Лукашенком йому вдасться внести ясність у вирішення Білоруссю її позиції щодо цих двох самопроголошених грузинських республік. Чи ці два політики дійсно зможуть дійти згоди в цьому питанні?
– Це дуже ймовірно. Якщо не тепер, то під кінець року, я гадаю, Мінськ повинен щось вирішити в цім питанні. Лукашенко сказав, що він поки що цього питання не розглядає, але новий парламент повернеться до нього. Річ у тім, що Росія все-таки має більше важелів впливу в Білорусі, ніж Захід. Я маю на увазі передовсім газ, нафту, що йде з Росії у Білорусь, і я не виключаю, що під кінець року парламент, який обрали білоруси, тобто, який, власне, призначив президент Лукашенко, повернеться до цього питання і формально визнає незалежність Абхазії та Південної Осетії.
– Якщо ж залишатися при темі відносин Білорусі з Росією, то в разі визнання Білоруссю незалежності цих двох республік, означатиме, що ці відносини між Мінськом і Москвою будуть лише покращуватися?
– Це правда. Але якщо подивитись з іншого боку, то якщо Білорусь визнає незалежність цих двох сепаратистських регіонів, то Захід може дійти висновку, що Білорусь не є самостійним партнером у закордонній політиці і що краще для Заходу домовлятися «через Москву», тому що Лукашенко, так би мовити, стане фактично у фарватері російської закордонної політики.
(Прага – Київ)
– Ви згадали про те, що офіційний Мінськ досі не визнав незалежність Південної Осетії та Абхазії. На відміну від Росії. Але відомо, що наступного тижня російський прем’єр-міністр Володимир Путін прибуває до білоруської столиці. Оглядачі якраз очікують, що в розмовах Путіна з Лукашенком йому вдасться внести ясність у вирішення Білоруссю її позиції щодо цих двох самопроголошених грузинських республік. Чи ці два політики дійсно зможуть дійти згоди в цьому питанні?
– Це дуже ймовірно. Якщо не тепер, то під кінець року, я гадаю, Мінськ повинен щось вирішити в цім питанні. Лукашенко сказав, що він поки що цього питання не розглядає, але новий парламент повернеться до нього. Річ у тім, що Росія все-таки має більше важелів впливу в Білорусі, ніж Захід. Я маю на увазі передовсім газ, нафту, що йде з Росії у Білорусь, і я не виключаю, що під кінець року парламент, який обрали білоруси, тобто, який, власне, призначив президент Лукашенко, повернеться до цього питання і формально визнає незалежність Абхазії та Південної Осетії.
– Якщо ж залишатися при темі відносин Білорусі з Росією, то в разі визнання Білоруссю незалежності цих двох республік, означатиме, що ці відносини між Мінськом і Москвою будуть лише покращуватися?
– Це правда. Але якщо подивитись з іншого боку, то якщо Білорусь визнає незалежність цих двох сепаратистських регіонів, то Захід може дійти висновку, що Білорусь не є самостійним партнером у закордонній політиці і що краще для Заходу домовлятися «через Москву», тому що Лукашенко, так би мовити, стане фактично у фарватері російської закордонної політики.
(Прага – Київ)
