Постає питання, чи скористається Лукашенко можливістю розірвати ізоляцію із Заходом, адже його після висловлювань Кондолізи Райс називають «останнім європейським диктатором».
Нещодавно він зробив декілька кроків для покращення напружених стосунків із Вашингтоном та Брюсселем.
У серпні цього року Лукашенко розпорядився звільнити Олександра Казуліна та двох інших опозиціонерів, яких міжнародні захисники прав і свобод визнали політичними в’язнями білоруського режиму.
Вашингтон відправив до Мінська заступника помічника держсекретаря США з європейських питань Девіда Меркела, але й також наклав санкції на два дочірніх підприємства Білоруського хімічного і нафтохімічного концерну «Білнафтохім».
Америка пообіцяла полегшити економічні санкції у випадку, якщо Мінськ покращить і удосконалить вибори до парламенту, які відбудуться 28 вересня. Ці обіцянки були повторені сенатором Бенджаміном Кардіном, співголовою Американської Гельсінкської комісії на засіданні стосовно Білорусі, яке відбулось 16 вересня у Вашингтоні.
«Якщо уряд Білорусі погодиться здійснити конкретні кроки до справжнього прогресу, то я впевнений, що Сполучені Штати зроблять все можливе для того, щоб підтримати ці намагання, а громадяни Білорусі змогли б насолоджуватись свободами, які приходять з демократією. І явним доказом цього є велика кількість країн Європи, які вибрали демократичний шлях після розпаду Радянського Союзу», – заявив Бенджамін Кардін.
Невизнання незалежності Абхазії та Південної Осетії – символічний вчинок
Сміливим кроком проти планів Москви стало рішення не визнавати незалежність Абхазії та Південної Осетії. Ці два сепаратистські регіони стали епіцентром недавньої війни між Росією та Грузією.
Білорусь та Росія зараз перебувають у дуже тісних відносинах. Москва регулярно інвестує білоруську «ринково-соціальну» економіку, вкладаючи, за деякими даними, декілька мільярдів доларів щороку. Невизнання цих двох республік з боку Білорусі, яка сильно залежна від Росії, стало приємною несподіванкою для Заходу.
Спостерігаються деякі симптоми покращення стосунків між Заходом та Білоруссю. Найбільш визначним став візит до Білорусі міністра закордонних справ Польщі Радослава Сікорського. Останній закликав найближчим часом скасувати візові санкції ЄС стосовно декількох білоруських урядовців. Але зустріч закордонних міністрів ЄС у Брюсселі, 15 вересня, була обачливішою і наступні «дружні кроки» можуть бути досягнуті тільки після поваги до демократичних принципів і справедливих парламентських виборів.
Оглядачі не вірять у демократичні вибори
Переживання Євросоюзу зрозумілі. Незважаючи на невеликий досвід у міжнародних відносинах, Лукашенко все-таки залишається лукавим політичним гравцем. За останні 14 років він зумів ствердити свою авторитарну позицію без того, щоб остаточно відчужитись від Заходу, при цьому ж не втратити користі від зв’язку з Росією.
Можна назвати ще багато інших причин, чому експерти не вірять у нові демократичні вибори 28 вересня. Однією з найважливіших є відсутність представників від опозиції у місцевих виборчих комісіях, які відповідальні за підрахунок голосів виборців. Списки виборців у Білорусі не можуть бути перевірені міжнародними спостерігачами або опозицією. Навіть виборчі урни не захищені ніякими дієвими механізмами, які б гарантували безпеку та справедливість виборів.
Америка також підозрює, що наступні вибори можуть бути звичайним прикладом симулювання демократії. Представник Крістофер Сміт на засіданні Американської Гельсінкської комісії, яка відбулася 16 вересня, висловив свою точку зору щодо Білорусі.
«За менше ніж два тижні до парламентських виборів Президент Лукашенко дав нам лише декілька сигналів того, що ці вибори пройдуть інакше від усіх попередніх, проведених під його контролем. Неодноразово опозиція в Білорусі наштовхується на офіційні заборони своєї діяльності, а опозиційні кандидати мають обмежений доступ до контрольованої державою преси», – зазначив Крістофер Сміт.
Незважаючи на всі ці фактори, Вашингтон та Брюссель сподіваються на швидший прогрес у Білорусі. Лідер однієї з опозиційних партій – Білоруського народного фронту Лявон Барщевський в інтерв’ю Радіо Свобода припустив, що Захід занепокоєний «відродженням» Росії після нещодавньої війни з Грузією. Це означає, що підтримання миру та згоди з Лукашенком є пріоритетним, навіть ціною втрати демократичної опозиції.
«На початку цього року я та мої колеги помітили, що наші західні партнери змінили свою позицію. Таке рішення вони пояснили тим, що опозиція в Білорусі є слабкою, і тому необхідно шукати зв’язки зі владою. Хоча вони і пообіцяли нам, що голос опозиції буде почутий, нічого такого не сталося», – наголосив Лявон Барщевський.
Навіть наполовину справедливе голосування буде досягненням
Деякі білоруські експерти припускають, що Лукашенко, для того, щоб не розчарувати Захід, може дозволити декільком кандидатам від опозиції бути обраними до парламенту. Ці передбачення, правильні вони чи ні, роблять вибори до парламенту Білорусі дуже цікавими для міжнародних спостерігачів.
Однак, передвиборна кампанія є надзвичайно непрозорою, що наводить на думку, що вибори не будуть багатими на події, а результати неважко передбачити.
При цьому здається, що всі, включаючи міжнародних спостерігачів та місцевих експертів, настільки втомились від браку демократичного прогресу в країні «останньої європейської диктатури», що навіть наполовину справедливе голосування буде сприйматись як досягнення.
Нещодавно він зробив декілька кроків для покращення напружених стосунків із Вашингтоном та Брюсселем.
У серпні цього року Лукашенко розпорядився звільнити Олександра Казуліна та двох інших опозиціонерів, яких міжнародні захисники прав і свобод визнали політичними в’язнями білоруського режиму.
Вашингтон відправив до Мінська заступника помічника держсекретаря США з європейських питань Девіда Меркела, але й також наклав санкції на два дочірніх підприємства Білоруського хімічного і нафтохімічного концерну «Білнафтохім».
Америка пообіцяла полегшити економічні санкції у випадку, якщо Мінськ покращить і удосконалить вибори до парламенту, які відбудуться 28 вересня. Ці обіцянки були повторені сенатором Бенджаміном Кардіном, співголовою Американської Гельсінкської комісії на засіданні стосовно Білорусі, яке відбулось 16 вересня у Вашингтоні.
«Якщо уряд Білорусі погодиться здійснити конкретні кроки до справжнього прогресу, то я впевнений, що Сполучені Штати зроблять все можливе для того, щоб підтримати ці намагання, а громадяни Білорусі змогли б насолоджуватись свободами, які приходять з демократією. І явним доказом цього є велика кількість країн Європи, які вибрали демократичний шлях після розпаду Радянського Союзу», – заявив Бенджамін Кардін.
Невизнання незалежності Абхазії та Південної Осетії – символічний вчинок
Сміливим кроком проти планів Москви стало рішення не визнавати незалежність Абхазії та Південної Осетії. Ці два сепаратистські регіони стали епіцентром недавньої війни між Росією та Грузією.
Білорусь та Росія зараз перебувають у дуже тісних відносинах. Москва регулярно інвестує білоруську «ринково-соціальну» економіку, вкладаючи, за деякими даними, декілька мільярдів доларів щороку. Невизнання цих двох республік з боку Білорусі, яка сильно залежна від Росії, стало приємною несподіванкою для Заходу.
Спостерігаються деякі симптоми покращення стосунків між Заходом та Білоруссю. Найбільш визначним став візит до Білорусі міністра закордонних справ Польщі Радослава Сікорського. Останній закликав найближчим часом скасувати візові санкції ЄС стосовно декількох білоруських урядовців. Але зустріч закордонних міністрів ЄС у Брюсселі, 15 вересня, була обачливішою і наступні «дружні кроки» можуть бути досягнуті тільки після поваги до демократичних принципів і справедливих парламентських виборів.
Оглядачі не вірять у демократичні вибори
Переживання Євросоюзу зрозумілі. Незважаючи на невеликий досвід у міжнародних відносинах, Лукашенко все-таки залишається лукавим політичним гравцем. За останні 14 років він зумів ствердити свою авторитарну позицію без того, щоб остаточно відчужитись від Заходу, при цьому ж не втратити користі від зв’язку з Росією.
Можна назвати ще багато інших причин, чому експерти не вірять у нові демократичні вибори 28 вересня. Однією з найважливіших є відсутність представників від опозиції у місцевих виборчих комісіях, які відповідальні за підрахунок голосів виборців. Списки виборців у Білорусі не можуть бути перевірені міжнародними спостерігачами або опозицією. Навіть виборчі урни не захищені ніякими дієвими механізмами, які б гарантували безпеку та справедливість виборів.
Америка також підозрює, що наступні вибори можуть бути звичайним прикладом симулювання демократії. Представник Крістофер Сміт на засіданні Американської Гельсінкської комісії, яка відбулася 16 вересня, висловив свою точку зору щодо Білорусі.
«За менше ніж два тижні до парламентських виборів Президент Лукашенко дав нам лише декілька сигналів того, що ці вибори пройдуть інакше від усіх попередніх, проведених під його контролем. Неодноразово опозиція в Білорусі наштовхується на офіційні заборони своєї діяльності, а опозиційні кандидати мають обмежений доступ до контрольованої державою преси», – зазначив Крістофер Сміт.
Незважаючи на всі ці фактори, Вашингтон та Брюссель сподіваються на швидший прогрес у Білорусі. Лідер однієї з опозиційних партій – Білоруського народного фронту Лявон Барщевський в інтерв’ю Радіо Свобода припустив, що Захід занепокоєний «відродженням» Росії після нещодавньої війни з Грузією. Це означає, що підтримання миру та згоди з Лукашенком є пріоритетним, навіть ціною втрати демократичної опозиції.
«На початку цього року я та мої колеги помітили, що наші західні партнери змінили свою позицію. Таке рішення вони пояснили тим, що опозиція в Білорусі є слабкою, і тому необхідно шукати зв’язки зі владою. Хоча вони і пообіцяли нам, що голос опозиції буде почутий, нічого такого не сталося», – наголосив Лявон Барщевський.
Навіть наполовину справедливе голосування буде досягненням
Деякі білоруські експерти припускають, що Лукашенко, для того, щоб не розчарувати Захід, може дозволити декільком кандидатам від опозиції бути обраними до парламенту. Ці передбачення, правильні вони чи ні, роблять вибори до парламенту Білорусі дуже цікавими для міжнародних спостерігачів.
Однак, передвиборна кампанія є надзвичайно непрозорою, що наводить на думку, що вибори не будуть багатими на події, а результати неважко передбачити.
При цьому здається, що всі, включаючи міжнародних спостерігачів та місцевих експертів, настільки втомились від браку демократичного прогресу в країні «останньої європейської диктатури», що навіть наполовину справедливе голосування буде сприйматись як досягнення.
