Леся Бакалець
Київ – Втрачені людські життя, зруйновані будинки, дороги, залізниці – загалом сума збитків від повеней у Західній та Центральній Україні – близько 10 мільярдів гривень. А трагедії можна було б уникнути, якби влада проводила грамотну екологічну політику.
Екологи наголошують: справжня причина, що шість областей України виявились підтопленими, а сотні тисяч людей без даху над головою, не у сильних зливах. А в тому, що країна не була до них готовою.
В Україні немає державної екологічної політики, а природоохоронне законодавство не виконується, тому збитки від повеней такі високі, наголошують екологи. І застерігають: якщо раніше періодичність повеней була раз на тридцять років, то тепер— раз на три-чотири роки. І жодна постанова Кабміну велику воду не стримає. Єдине, що залишається,— грамотно готуватися і наступного разу зустріти стихію без жертв.
За 20-21 століття прикарпатського лісу поменшало приблизно на 75 тисяч гектарів
Перш за все, за словами голови Національного екологічного центру Ігоря Сіренка, треба припинити бездумну вирубку лісів. Адже і так прикарпатських дерев залишилось небагато: протягом другої половини 20 - 21 століття винищено 100 тисяч гектарів лісу, а відновлено всього 25. Та найбільша небезпека, за словами Ігоря Сіренка, – нелегальний лісовий бізнес, а також, коли дерева вирубуються цілими посадками.
«По горах не має рубатися ліс, по горах мають рубатися окремі дерева. І це те, що робить Австрія, те, що робить Швейцарія, коли дерева рубаються по одному».
Несанкціоноване видобування гравію, а хатинки і котеджі ростуть, як після дощу
Здоровий ліс може витримати майже 100 відсотків наступаючої води, переконують екологи. За його ж відсутності всю силу повеней приймають на себе будинки. Другий, небезпечний для прикарпатських мешканців бізнес – це гравій, який добувають з дна річок. Наслідки такого втручання – деформація русла, ерозійні процеси. Камінь зараз у ціні, каже еколог Віктор Мельничук: «Поїдьте на окружну дорогу в Києві, ви там побачите весь той гравій, який вивозиться з карпатських русел річок, копають. Але що з цим можна вдіяти?».
Віктор Мельничук наголошує: незаконне видобування гравію мають контролювати місцеві природоохоронні служби. Та для реального впливу у них занадто слабкі повноваження. Так само немає управи і на власників будинків у прибережних смугах. Там будувати не можна взагалі, але хатинки і котеджі ростуть, як після дощу. За словами голови Національного екологічного центру Ігоря Сіренка, поселення у заплавах річок – ще одна причина повеней: «Не має нічого будуватися в прибережних, захисних смугах, не має нічого плануватися, будуватися, відновлюватися у водоохоронних зонах. Перед тим, як будувати греблі, дамби, потрібен розрахунок, де ці греблі, дамби мають бути».
Екологи запевняють, заходів треба вживати негайно і почати нарешті фінансувати екологічні програми. Які складені грамотно і фахово, але досі тільки на папері. Що ж до подолання наслідків, природоохоронці знають, де взяти 10 млрд. гривень на компенсацію всіх збитків від стихії. Для цих цілей треба просто використати кошти, які передбачені на будівництво та удосконалення чергових ГЕС. На думку екологів, ці установи себе, по-перше, не виправдовують, а по-друге, можуть просто почекати.
(Київ – Прага)
Київ – Втрачені людські життя, зруйновані будинки, дороги, залізниці – загалом сума збитків від повеней у Західній та Центральній Україні – близько 10 мільярдів гривень. А трагедії можна було б уникнути, якби влада проводила грамотну екологічну політику.
Екологи наголошують: справжня причина, що шість областей України виявились підтопленими, а сотні тисяч людей без даху над головою, не у сильних зливах. А в тому, що країна не була до них готовою.
В Україні немає державної екологічної політики, а природоохоронне законодавство не виконується, тому збитки від повеней такі високі, наголошують екологи. І застерігають: якщо раніше періодичність повеней була раз на тридцять років, то тепер— раз на три-чотири роки. І жодна постанова Кабміну велику воду не стримає. Єдине, що залишається,— грамотно готуватися і наступного разу зустріти стихію без жертв.
За 20-21 століття прикарпатського лісу поменшало приблизно на 75 тисяч гектарів
Не має рубатися ліс, по горах мають рубатися окремі дерева...
Перш за все, за словами голови Національного екологічного центру Ігоря Сіренка, треба припинити бездумну вирубку лісів. Адже і так прикарпатських дерев залишилось небагато: протягом другої половини 20 - 21 століття винищено 100 тисяч гектарів лісу, а відновлено всього 25. Та найбільша небезпека, за словами Ігоря Сіренка, – нелегальний лісовий бізнес, а також, коли дерева вирубуються цілими посадками.
«По горах не має рубатися ліс, по горах мають рубатися окремі дерева. І це те, що робить Австрія, те, що робить Швейцарія, коли дерева рубаються по одному».
Несанкціоноване видобування гравію, а хатинки і котеджі ростуть, як після дощу
Здоровий ліс може витримати майже 100 відсотків наступаючої води, переконують екологи. За його ж відсутності всю силу повеней приймають на себе будинки. Другий, небезпечний для прикарпатських мешканців бізнес – це гравій, який добувають з дна річок. Наслідки такого втручання – деформація русла, ерозійні процеси. Камінь зараз у ціні, каже еколог Віктор Мельничук: «Поїдьте на окружну дорогу в Києві, ви там побачите весь той гравій, який вивозиться з карпатських русел річок, копають. Але що з цим можна вдіяти?».
Віктор Мельничук наголошує: незаконне видобування гравію мають контролювати місцеві природоохоронні служби. Та для реального впливу у них занадто слабкі повноваження. Так само немає управи і на власників будинків у прибережних смугах. Там будувати не можна взагалі, але хатинки і котеджі ростуть, як після дощу. За словами голови Національного екологічного центру Ігоря Сіренка, поселення у заплавах річок – ще одна причина повеней: «Не має нічого будуватися в прибережних, захисних смугах, не має нічого плануватися, будуватися, відновлюватися у водоохоронних зонах. Перед тим, як будувати греблі, дамби, потрібен розрахунок, де ці греблі, дамби мають бути».
Екологи запевняють, заходів треба вживати негайно і почати нарешті фінансувати екологічні програми. Які складені грамотно і фахово, але досі тільки на папері. Що ж до подолання наслідків, природоохоронці знають, де взяти 10 млрд. гривень на компенсацію всіх збитків від стихії. Для цих цілей треба просто використати кошти, які передбачені на будівництво та удосконалення чергових ГЕС. На думку екологів, ці установи себе, по-перше, не виправдовують, а по-друге, можуть просто почекати.
(Київ – Прага)
