Одна з ініціаторів спільного вшанування жертв нацизму і сталінізму Маріанн Мікко, яка в Європейському парламенті представляє Естонію, в інтерв’ю Радіо Свобода пояснила: «Наша мета – не стільки засудити комунізм, сталінізм чи інші злочини. Ми хочемо, щоб була символічна нагода тихо і спокійно відзначити той факт, що тривалий час Європа була розділена, а тепер, у 2008 році, вона знову возз’єднана».
У серпні наступного року виповнюється 60 років відтоді, як Радянський Союз і нацистська Німеччина підписали пакт Молотова-Ріббентропа, за яким обіцяли не нападати один на одного.
Але там був також таємний протокол. У результаті Радянський Союз анексував держави Балтії і частину Румунії, разом із Німеччиною розділив Польщу та втягнувся у війну з Фінляндією, яка не забажала виконувати вимог Москви.
Маріанн Мікко каже, що ініціативу спільно вшановувати жертв обох тоталітарних режимів уже підтримали понад 150 депутатів Європейського Парламенту. Але загалом потрібно до вересня зібрати 393 голоси, тобто більше від половини складу, щоб потім Європарламент міг офіційно звернутися до держав Євросоюзу з пропозицією розглянути це питання.
Раніше подібні ініціативи наражалися на опір. У квітні Європейський Парламент уже гаряче дебатував про те, чи можна комунізм прирівнювати до нацизму. Цього домагаються представники держав Балтії і Центральної Європи, які пережили страхіття комуністичного режиму.
Багато в ЄС не проти радянської спадщини
Натомість більшість держав «старої Європи» вважає Радянський Союз за союзника у перемозі над нацистською Німеччиною, а комуністичні партії там далі існують. Побоюються і того, що засудження комуністичних злочинів нашкодить нинішнім відносинам Євросоюзу з Росією.
Найбільше засудженню комунізму опирається європейська лівиця. Один із чільних представників групи соціалістів у Європарламенті Ян Марінус Вірсма з Нідерландів має такі аргументи: «Надто часто різні інтерпретації приводять до різних способів розуміння подій, а іноді й до ксенофобії. Це надзвичайно небезпечно для Європи, якій притаманне розмаїття, також і етнічне. Простих відповідей на складні історичні питання не існує. Не забуваймо про це, бо надто вже часто вдаються до популістського тлумачення історії».
Минулого року міністри юстиції держав ЄС схвалили закон, який забороняє публічно заперечувати злочини нацизму. Але Європейська Комісія ще розмірковує, чи варто до цього додавати злочини комунізму. Офіційний Брюссель має час на роздуми до квітня наступного року.
Таке нерозуміння з боку «старої Європи» обурює тих, хто потерпів від комуністичних репресій. Цього тижня учасники міжнародної конференції в Празі «Сумління Європи і комунізм» закликали прирівняти злочини комунізму до злочинів проти людяності, що не мають терміну давності. Це зібрання, яке вітав колишній президент Чехії Вацлав Гавел, також підтримало ідею спільно вшановувати жертв тоталітарних режимів у Європі 23 серпня.
У серпні наступного року виповнюється 60 років відтоді, як Радянський Союз і нацистська Німеччина підписали пакт Молотова-Ріббентропа, за яким обіцяли не нападати один на одного.
Але там був також таємний протокол. У результаті Радянський Союз анексував держави Балтії і частину Румунії, разом із Німеччиною розділив Польщу та втягнувся у війну з Фінляндією, яка не забажала виконувати вимог Москви.
Маріанн Мікко каже, що ініціативу спільно вшановувати жертв обох тоталітарних режимів уже підтримали понад 150 депутатів Європейського Парламенту. Але загалом потрібно до вересня зібрати 393 голоси, тобто більше від половини складу, щоб потім Європарламент міг офіційно звернутися до держав Євросоюзу з пропозицією розглянути це питання.
Раніше подібні ініціативи наражалися на опір. У квітні Європейський Парламент уже гаряче дебатував про те, чи можна комунізм прирівнювати до нацизму. Цього домагаються представники держав Балтії і Центральної Європи, які пережили страхіття комуністичного режиму.
Багато в ЄС не проти радянської спадщини
Натомість більшість держав «старої Європи» вважає Радянський Союз за союзника у перемозі над нацистською Німеччиною, а комуністичні партії там далі існують. Побоюються і того, що засудження комуністичних злочинів нашкодить нинішнім відносинам Євросоюзу з Росією.
Найбільше засудженню комунізму опирається європейська лівиця. Один із чільних представників групи соціалістів у Європарламенті Ян Марінус Вірсма з Нідерландів має такі аргументи: «Надто часто різні інтерпретації приводять до різних способів розуміння подій, а іноді й до ксенофобії. Це надзвичайно небезпечно для Європи, якій притаманне розмаїття, також і етнічне. Простих відповідей на складні історичні питання не існує. Не забуваймо про це, бо надто вже часто вдаються до популістського тлумачення історії».
Минулого року міністри юстиції держав ЄС схвалили закон, який забороняє публічно заперечувати злочини нацизму. Але Європейська Комісія ще розмірковує, чи варто до цього додавати злочини комунізму. Офіційний Брюссель має час на роздуми до квітня наступного року.
Таке нерозуміння з боку «старої Європи» обурює тих, хто потерпів від комуністичних репресій. Цього тижня учасники міжнародної конференції в Празі «Сумління Європи і комунізм» закликали прирівняти злочини комунізму до злочинів проти людяності, що не мають терміну давності. Це зібрання, яке вітав колишній президент Чехії Вацлав Гавел, також підтримало ідею спільно вшановувати жертв тоталітарних режимів у Європі 23 серпня.
