Прага, 28 лютого 2008 (RadioSvoboda.Ua) – На хвилях Радіо Свобода передача «Виклик», присвячена викликам, що їх життя ставить перед українцями Росії саме у час бурхливих змін на колишніх радянських просторах. Як відповідають на ці виклики сьогодення мільйони українців Російської Федерації в умовах складних політичних, економічних, газових стосунків між Москвою і Києвом. Що думають українці Росії про виклики російській демократії на цих президентських виборах, як справляються з такими викликами, як умови життя в перенапруженій пострадянській інфраструктурі, нестача пенсій, медичного забезпечення тощо.
Різні причини політичного та соціально-економічного характеру зумовили міграцію українців на територію сучасної Росії. За даними всеросійського перепису населення 2002 року їх тут проживає 2 мільйони 943 тисячі осіб, хоча деякі фахівці вважають, що реальна кількість осіб українського походження в Росії значно більша і становить від 10 до 20 мільйонів.
Про справді широке забезпечення національно-культурних потреб української меншини в Росії сьогодні можна говорити в основному як про певний потенціал та бажаний стан розвитку міжетнічних відносин у цій країні в майбутньому. A московський оглядач РС Віталій Портников вважає, що на сьогоднішній день української громади, яка впливає на політичне життя Росії взагалі не існує:
В.Портников: «Є формальна громадська організація з українським культурним життям, яким цікавиться переважна меншість українців Російської Федерації. Та українська громадська організація, яка колись була частиною російського демократичного руху і активно співпрацювала з російськими демократичними силами, зараз формально повністю вбудована в ту конструкцію влади, яка створена в Росії. Таким чином, можна сказати, що і на цьому рівні українська культурна автономія, українське суспільне життя в Російській Федерації повністю відсутнє».
А що з цього приводу думають російські українці?
Голова національно-культурної автономії українців у Мурманській області Наталя Литвиненко – Орлова говорить, що керує організацією вже 10 років. Доречі, 22 лютого автономії виповнилося 10 років. Автономія була створена на базі культурного товариства, тому український рух має значно більше років за плечима, ніж ці 10 років. Громада потужна. Називається «Лелеки»
Українці Росії, як і все населення цієї країни, повсякчас зіштовхуються з проблемами соціально-політичного, економічного характеру. Вони по-різному відгукуються на виклики часу. За кілька днів українці, разом з усіма громадянами РФ візьмуть участь у виборах президента, що є одним з найбільших викликів російській демократії.
Що знають російські українці про ці вибори, кому віддадуть свій голос?
Голова української національно-культурної автономії Єкатеринбурга, професор Стефан Паняк зауважує, що сьогодні до влади в Росії прийшли силовики, які вважають ворогами усіх, хто висловлює свою незгоду з ними.
С.Паняк: «Сьогодні в Росії вся опозиція практично знищена. Мені просто смішно, кого ми маємо вибирати? Я ж не піду голосувати за комуніста Зюганова, або за нашого коміка Жириновського, або за Богданова - абсолютно невідому людину. Це просто пародія на вибори і це зрозуміло всім, але мало хто про це сьогодні може сказати в Росії. У нас часи повернулися майже радянські, тому більшість каже: підемо голосувати за представників влади».
А голова товариства української культури Хабаровського краю «Зелений клин», чи не найгустіше заселеного вихідцями з України, Марко Прокопович збирається віддати свій голос Медведєву і пояснює, чому: якщо взяти всіх кандидатів, перебрати, то мабуть все-таки будемо голосувати за Медведєва. І чому? Давайте переберемо: Богданов – не знаємо його. Що то за партія? Всі зараз під демократів працюють. Пан Жириновський - то також, ніби ліберально – демократична партія, але треба якось інакше називати цю партію. Пан Зюганов – я також перепрошую. Він з більш критичної позиції виступає, але це - комуніст і ми вважаємо, що це не є кандидатура, за яку треба голосувати. Медведєв, по-перше, матиме найбільшу підтримку, його програма досить відома, його всі бачать. Але голосувати або за пана Зюганова, або за пана Жириновського - то вже треба бути зовсім дурнями».
Л.Литовченко: Від Хабаровська наш шлях проліг до Мурманська. Українці цього міста, а їх представляє голова національно-культурної автономії українців Наталія Литвиненко-Орлова, нарікають на своє життя, покращення не сподіваються, а голосувати збираються за Мєдвєдєва.
Н.Литвиненко-Орлова:«Звичайно за Медведєва. Тут навіть думати нема чого. Тут як зачароване коло. Тут же всі кажуть, що надоїло, надоїло, пенсія мала, за житло жмуть так, що аж тисне з усіх боків, ціни скачуть як шалені, люди нарікають увесь час, сваряться, так точно, як і коли Путіна обирали, а все одно обирають силову структуру. Покращення люди не сподіваються. Навпаки. Зараз усіх колотить. Кажуть: о-о-о! зараз ціни підскочили, а що буде після виборів?! Всі знають, що це обов’язковий атрибут виборів: обов’язково ростуть ціни. А для нас це дуже тяжко, тому що в Мурманську купується все: і морквина, і картоплина. Люди тут дуже бідують. І отак нарікають, нарікають, а все одно виберуть того, кого підсунуть, тобто Медведєва. Хоча не пасуть крайніх комуністи. Вони тут мітингують, вони ходять. Мурманськ – комуністичне місто. Тут за комуністів проголосує досить багато людей. Комуністи займуть свою нішу, але не більше того».
Л.Литовченко: Чим же приваблює російських виборців, і українців у тому числі, постать російського політика, кандидата на президента Росії, призначеного Путіним, Дмитра Мєдвєдєва? Його портрет змальовує Віталій Портніков:
«Кандидата на посаду президента РФ часто називають старанним учнем діючого президента Володимира Путіна і говорять, що він не має свого власного політичного обличчя. Втім це обличчя Дмитро Медведєв навряд чи мав можливість проявити: має він його, чи ні - ми побачимо навіть не після президентських виборів, а після травневої інаугурації нового президента Росії, коли Дмитро Медведєв стане повноправним керівником РФ. Слід зауважити, що Дмитро Медведєв був не лише старанним учнем Володимира Путіна. Він був улюбленим студентом колишнього мера Санкт-Петербурга Анатолія Собчака і розпочинав свою кар’єру саме в команді цього відомого демократичного політика. Він досить непогано працював і з керівником адміністрації президента Росії Бориса Єльцина, одним з його найближчих соратників - Борисом Волошиним. З поінформованих джерел повідомляли, що пан Волошин пішов у відставку за умови, що Дмитро Медведєв стане його спадкоємцем на цій посаді.
Виглядає, що Дмитро Медведєв уміє ставати своїм для середовища, в якому він знаходиться. Ще один приклад: перебування Медведєва на посаді голови ради директорів ГАЗПРОМу. Багато чиновників було на цій посаді, однак саме Дмитро Медведєв став людиною, бажаною в компанії, людиною, інтереси якої лобіювали так звані «газові генерали» вже нової, Путінської ґенерації. Таким чином, зв’язок Володимира Путіна і Дмитра Медведєва - це лише один з важливих моментів чиновницької біографії майбутнього російського президента, і може виявитися, що, коли Дмитро Медведєв стане самостійною фігурою в Кремлі, коли він займатиме кабінет № 1, інші його зв’язки, інші проблеми, пов’язані з його політичною, чиновницькою діяльністю будуть набагато важливішими, ніж контакти з Володимиром Путіним. Так це, чи ні – сьогодні про це не може сказати жоден з тих, хто спостерігає за російською політичною ситуацією, однак очевидним є те, що Дмитро Медведєв набагато більша загадка, тому що самостійної політичної біографії він не має. А зв’язки з різними політичними угрупованнями і різні політичні школи – є».
Л.Литовченко: Співголова Об’єднання українців Росії Валерій Семененко ще не певний, за кого з кандидатів на президента Російської Федерації віддасть свій голос, але схиляється до кандидатури лідера комуністів Геннадія Зюганова:
Валерій Семененко: «Дійсно, я думав, що робити? Якщо піду голосувати, то якось зіпсую бюлетень, хоча десь у мене свербіла думка: а може проголосувати за Зюганова? Хоча б виходячи з того, що зараз комуністи представляють в Росії єдину опозиційну організовану силу оцій бюрократичній машині, яка оповила туманом весь народ. Всюди Медведєв, Медведєв. Стараннями російської влади інформаційний простір настільки зачищено, що туди не може проникнути жоден інший кандидат. На протязі всього дня з екрану не злазить Медведєв. То він з доярками, то з коровами, то з козами п’є молоко. Звичайно, більшість з тих, хто піде голосувати, я думаю, просто автоматично кине бюлетень за Медведєва».
Л. Литовченко: Ми довідались, за кого збираються віддати свій голос представники української громади Російської Федерації. Залишається з’ясувати, чого громадяни Росії очікують від нового президента. Згідно з опитуванням, проведеним російським соціологічним інститутом «Левада – центр», вони, серед іншого, мріють знову, як в радянські часи, зазнати відчуття національної гордості, приналежності до великої країни, могутньої держави. На другому місці – слабка надія громадян, що новий глава держави зможе, нарешті, забезпечити зміцнення закону і порядку, оскільки адміністративну сваволю люди все ще відчувають на собі. 58 відсотків громадян Росії хотіли б, щоб наступний президент сприяв зниженню соціальної нерівності та майнового розшарування. Напевне, серед опитаних були й українці Росії, а мої співрозмовники з цього приводу висловились так:
«...Оскільки Медведєв ставленик Путіна, то він буде проводити ту ж саму політику: затикання рота іншим - інакомислячим...»
«...Особисто я від виборів нічого доброго не чекаю, ну нічого не чекаю, як і всі люди. Я знаю, що буде підвищення цін на все і відразу, в перший же місяць...»
«...Ми сьогодні рухаємось у такому напрямку, з якого вийти без трагедії Югославського кривавого варіанту не знаю, як можна. Лише якесь чудо може врятувати нас від цього...»
«...Я мало вірю в добрі відносини між Україною і Росією. Вірніше, я мало вірю в те, що Росія колись по-іншому буде ставитись до України. Хіба що Україна, нарешті, стане членом НАТО. Тоді, можливо, з Україною будуть рахуватися...»
Л.Литовченко: Від чого більше виграють українці Росії? Від вдосконалення російської демократії, чи від зміцнення зв’язків з Батьківщиною – покаже час.
Різні причини політичного та соціально-економічного характеру зумовили міграцію українців на територію сучасної Росії. За даними всеросійського перепису населення 2002 року їх тут проживає 2 мільйони 943 тисячі осіб, хоча деякі фахівці вважають, що реальна кількість осіб українського походження в Росії значно більша і становить від 10 до 20 мільйонів.
Про справді широке забезпечення національно-культурних потреб української меншини в Росії сьогодні можна говорити в основному як про певний потенціал та бажаний стан розвитку міжетнічних відносин у цій країні в майбутньому. A московський оглядач РС Віталій Портников вважає, що на сьогоднішній день української громади, яка впливає на політичне життя Росії взагалі не існує:
В.Портников: «Є формальна громадська організація з українським культурним життям, яким цікавиться переважна меншість українців Російської Федерації. Та українська громадська організація, яка колись була частиною російського демократичного руху і активно співпрацювала з російськими демократичними силами, зараз формально повністю вбудована в ту конструкцію влади, яка створена в Росії. Таким чином, можна сказати, що і на цьому рівні українська культурна автономія, українське суспільне життя в Російській Федерації повністю відсутнє».
А що з цього приводу думають російські українці?
Голова національно-культурної автономії українців у Мурманській області Наталя Литвиненко – Орлова говорить, що керує організацією вже 10 років. Доречі, 22 лютого автономії виповнилося 10 років. Автономія була створена на базі культурного товариства, тому український рух має значно більше років за плечима, ніж ці 10 років. Громада потужна. Називається «Лелеки»
Українці Росії, як і все населення цієї країни, повсякчас зіштовхуються з проблемами соціально-політичного, економічного характеру. Вони по-різному відгукуються на виклики часу. За кілька днів українці, разом з усіма громадянами РФ візьмуть участь у виборах президента, що є одним з найбільших викликів російській демократії.
Що знають російські українці про ці вибори, кому віддадуть свій голос?
Голова української національно-культурної автономії Єкатеринбурга, професор Стефан Паняк зауважує, що сьогодні до влади в Росії прийшли силовики, які вважають ворогами усіх, хто висловлює свою незгоду з ними.
С.Паняк: «Сьогодні в Росії вся опозиція практично знищена. Мені просто смішно, кого ми маємо вибирати? Я ж не піду голосувати за комуніста Зюганова, або за нашого коміка Жириновського, або за Богданова - абсолютно невідому людину. Це просто пародія на вибори і це зрозуміло всім, але мало хто про це сьогодні може сказати в Росії. У нас часи повернулися майже радянські, тому більшість каже: підемо голосувати за представників влади».
А голова товариства української культури Хабаровського краю «Зелений клин», чи не найгустіше заселеного вихідцями з України, Марко Прокопович збирається віддати свій голос Медведєву і пояснює, чому: якщо взяти всіх кандидатів, перебрати, то мабуть все-таки будемо голосувати за Медведєва. І чому? Давайте переберемо: Богданов – не знаємо його. Що то за партія? Всі зараз під демократів працюють. Пан Жириновський - то також, ніби ліберально – демократична партія, але треба якось інакше називати цю партію. Пан Зюганов – я також перепрошую. Він з більш критичної позиції виступає, але це - комуніст і ми вважаємо, що це не є кандидатура, за яку треба голосувати. Медведєв, по-перше, матиме найбільшу підтримку, його програма досить відома, його всі бачать. Але голосувати або за пана Зюганова, або за пана Жириновського - то вже треба бути зовсім дурнями».
Л.Литовченко: Від Хабаровська наш шлях проліг до Мурманська. Українці цього міста, а їх представляє голова національно-культурної автономії українців Наталія Литвиненко-Орлова, нарікають на своє життя, покращення не сподіваються, а голосувати збираються за Мєдвєдєва.
Н.Литвиненко-Орлова:«Звичайно за Медведєва. Тут навіть думати нема чого. Тут як зачароване коло. Тут же всі кажуть, що надоїло, надоїло, пенсія мала, за житло жмуть так, що аж тисне з усіх боків, ціни скачуть як шалені, люди нарікають увесь час, сваряться, так точно, як і коли Путіна обирали, а все одно обирають силову структуру. Покращення люди не сподіваються. Навпаки. Зараз усіх колотить. Кажуть: о-о-о! зараз ціни підскочили, а що буде після виборів?! Всі знають, що це обов’язковий атрибут виборів: обов’язково ростуть ціни. А для нас це дуже тяжко, тому що в Мурманську купується все: і морквина, і картоплина. Люди тут дуже бідують. І отак нарікають, нарікають, а все одно виберуть того, кого підсунуть, тобто Медведєва. Хоча не пасуть крайніх комуністи. Вони тут мітингують, вони ходять. Мурманськ – комуністичне місто. Тут за комуністів проголосує досить багато людей. Комуністи займуть свою нішу, але не більше того».
Л.Литовченко: Чим же приваблює російських виборців, і українців у тому числі, постать російського політика, кандидата на президента Росії, призначеного Путіним, Дмитра Мєдвєдєва? Його портрет змальовує Віталій Портніков:
«Кандидата на посаду президента РФ часто називають старанним учнем діючого президента Володимира Путіна і говорять, що він не має свого власного політичного обличчя. Втім це обличчя Дмитро Медведєв навряд чи мав можливість проявити: має він його, чи ні - ми побачимо навіть не після президентських виборів, а після травневої інаугурації нового президента Росії, коли Дмитро Медведєв стане повноправним керівником РФ. Слід зауважити, що Дмитро Медведєв був не лише старанним учнем Володимира Путіна. Він був улюбленим студентом колишнього мера Санкт-Петербурга Анатолія Собчака і розпочинав свою кар’єру саме в команді цього відомого демократичного політика. Він досить непогано працював і з керівником адміністрації президента Росії Бориса Єльцина, одним з його найближчих соратників - Борисом Волошиним. З поінформованих джерел повідомляли, що пан Волошин пішов у відставку за умови, що Дмитро Медведєв стане його спадкоємцем на цій посаді.
Виглядає, що Дмитро Медведєв уміє ставати своїм для середовища, в якому він знаходиться. Ще один приклад: перебування Медведєва на посаді голови ради директорів ГАЗПРОМу. Багато чиновників було на цій посаді, однак саме Дмитро Медведєв став людиною, бажаною в компанії, людиною, інтереси якої лобіювали так звані «газові генерали» вже нової, Путінської ґенерації. Таким чином, зв’язок Володимира Путіна і Дмитра Медведєва - це лише один з важливих моментів чиновницької біографії майбутнього російського президента, і може виявитися, що, коли Дмитро Медведєв стане самостійною фігурою в Кремлі, коли він займатиме кабінет № 1, інші його зв’язки, інші проблеми, пов’язані з його політичною, чиновницькою діяльністю будуть набагато важливішими, ніж контакти з Володимиром Путіним. Так це, чи ні – сьогодні про це не може сказати жоден з тих, хто спостерігає за російською політичною ситуацією, однак очевидним є те, що Дмитро Медведєв набагато більша загадка, тому що самостійної політичної біографії він не має. А зв’язки з різними політичними угрупованнями і різні політичні школи – є».
Л.Литовченко: Співголова Об’єднання українців Росії Валерій Семененко ще не певний, за кого з кандидатів на президента Російської Федерації віддасть свій голос, але схиляється до кандидатури лідера комуністів Геннадія Зюганова:
Валерій Семененко: «Дійсно, я думав, що робити? Якщо піду голосувати, то якось зіпсую бюлетень, хоча десь у мене свербіла думка: а може проголосувати за Зюганова? Хоча б виходячи з того, що зараз комуністи представляють в Росії єдину опозиційну організовану силу оцій бюрократичній машині, яка оповила туманом весь народ. Всюди Медведєв, Медведєв. Стараннями російської влади інформаційний простір настільки зачищено, що туди не може проникнути жоден інший кандидат. На протязі всього дня з екрану не злазить Медведєв. То він з доярками, то з коровами, то з козами п’є молоко. Звичайно, більшість з тих, хто піде голосувати, я думаю, просто автоматично кине бюлетень за Медведєва».
Л. Литовченко: Ми довідались, за кого збираються віддати свій голос представники української громади Російської Федерації. Залишається з’ясувати, чого громадяни Росії очікують від нового президента. Згідно з опитуванням, проведеним російським соціологічним інститутом «Левада – центр», вони, серед іншого, мріють знову, як в радянські часи, зазнати відчуття національної гордості, приналежності до великої країни, могутньої держави. На другому місці – слабка надія громадян, що новий глава держави зможе, нарешті, забезпечити зміцнення закону і порядку, оскільки адміністративну сваволю люди все ще відчувають на собі. 58 відсотків громадян Росії хотіли б, щоб наступний президент сприяв зниженню соціальної нерівності та майнового розшарування. Напевне, серед опитаних були й українці Росії, а мої співрозмовники з цього приводу висловились так:
«...Оскільки Медведєв ставленик Путіна, то він буде проводити ту ж саму політику: затикання рота іншим - інакомислячим...»
«...Особисто я від виборів нічого доброго не чекаю, ну нічого не чекаю, як і всі люди. Я знаю, що буде підвищення цін на все і відразу, в перший же місяць...»
«...Ми сьогодні рухаємось у такому напрямку, з якого вийти без трагедії Югославського кривавого варіанту не знаю, як можна. Лише якесь чудо може врятувати нас від цього...»
«...Я мало вірю в добрі відносини між Україною і Росією. Вірніше, я мало вірю в те, що Росія колись по-іншому буде ставитись до України. Хіба що Україна, нарешті, стане членом НАТО. Тоді, можливо, з Україною будуть рахуватися...»
Л.Литовченко: Від чого більше виграють українці Росії? Від вдосконалення російської демократії, чи від зміцнення зв’язків з Батьківщиною – покаже час.
