ГЛАС НАРОДУ: |
Що для вас означає свобода слова? (мікрофон Радіо Свобода на вулицях Луганська) |
Петро Валентинович: - Для мене це порожні слова, які не підкріплюються справами. |
Світлана: - В нашій країні свобода слова. Ну і що? Що з того, що ми говоримо? Хтось до цього прислухався? |
Сергій Яковенко: - Що хотів - те і сказав. Це і є свобода слова! |
Аня: - Кожен повинен висловити свою думку. Ми маємо знати, що після цього нам нічого не буде. |
Сергій Володимирович: - У мене дома вчора було пограбування. Влетіли в дім, захопили дітей у заручники. Я знаю, хто це зробив, але не можу сказати - бо це посадовці. От вам і свобода слова! |
СПРАВА ГОНГАДЗЕ ТРИВАЛІСТЮ У 7 РОКІВ
Розслідування Генпрокуратурою України справи Георгія Гонгадзе “абсолютно не просувається”, заявила вдова загиблого журналіста Мирослава Гонгадзе в ексклюзивному інтерв’ю Радіо Свобода. При цьому вона стверджує – розслідування гальмується через багато причин: “Я не вірю нікому і нічому. Я роблю те, що можу робити в ці справі. Я все ж таки сподіваюсь, що міжнародна спільнота не залишить цю справу аж до її завершення”.
У вбивстві журналіста звинувачують трьох колишніх співробітників Департаменту зовнішнього спостереження і кримінальної розвідки МВС. За ці сім років, що минули після загибелі Георгія, пролунало багато коментарів і заяв з приводу цієї справи. Одна з них належить Президенту Віктору Ющенку: “У нас сьогодні є підстави стверджувати, що вбивство Гії Гонгазде розкрито”.
Більшість оглядачів констатує – свободи слова в Україні стало більше, ніж, наприклад, при Президентові Кучмі. А чи неможливе повторення в сучасній Україні того, що сталося з Гонгадзе, Александровим, Бойком? Відповідає медіаексперт, шеф-редактор журналу «Телекритика», Наталія Лігачова: “Важко собі уявити, щоб хтось при владі міг би говорити у такому тоні про журналістів, як це було за часів Кучми. Віддавати якісь накази про напад на журналістів. Але на регіональному рівні для захисту журналістів влада не зробила перепон”.
“СМЕРТЬ ПОЛІТКОВСЬКОЇ – ВЕРХІВКА АЙСБЕРГУ...”
Росія -- Демонстрації у Москві після вбивства Анни Політковської, жовтень 2006 р. (архів) |
(epa) |
Нині в Україні бракує розуміння того, що свобода слова, чесна, неупереджена інформація потрібна суспільству, вважає фоторепортер Міла Тішаєва. За її спостереженнями, люди, у тому числі чиновники навчилися говорити, але досі бояться потрапити в об’єктив, бути об’єктом уваги журналістів: “Фото – це пряме документальне підтвердження. За роки радянського режиму у людей склалося уявлення, що фотографувати можна лише те, що добре. Є страх перед фотокамерою у всіх – від прибиральниці і до політиків”.
СВОБОДА СЛОВА – ЦЕ ЛИШЕ НАЗВА ТЕЛЕПРОГРАМИ?
Опоненти Партії регіонів – Блок Юлії Тимошенко - єдина серед парламентських сил 5 скликання обіцяє створити заради розвитку свободи слова «якісне суспільне телебачення та радіомовлення». Член виборчого спису БЮТ, відомий телеведучий, а нині політик – Андрій Шевченко - вже намагався два роки тому втілити на українському телебаченні громадське мовлення. Зрештою це йому так і не вдалося зробити. Пояснює Андрій Шевченко: “У нас досі немає суспільного телебачення з тієї ж причини, з якої у нас досі не пройшла пенсійна реформа, досі залишаються совкові жеки... Суспільне мовлення – це не лише журналістські стандарти, це також незалежна система управління, система громадського контролю за продуктом, незалежність фінансування. Жодних з трьох речей немає”.
На тлі меншої передвиборчої уваги політиків до проблем свободи слова, в Україні дуже популярними є телевізійні суспільно-політичні ток-шоу. За рейтингами вони змагаються із найвідомішими серіалами. Чи не підміняє при цьому видовище, риторика справжню свободу слова? Ведучий ток-шоу “Свобода слова” на телеканалі ICTV Андрій Куликов з цим категорично не погоджується: “Свобода слова, на мою думку, існує. Ринок ЗМІ потерпає від того, що він надмірно роздутий. Коли на деяких каналах представлено по одній, по дві точки зору”.
Аудіозапис програми. Перша частина:
Аудіозапис програми. Друга частина: