Московський район Бутово. 8 серпня 2007 р.Біля понад 12-метрового дерев’яного хреста відслужив панахиду священик бутовського храму Святих новомучеників і сповідників російських отець Кирил Каледа.
«Для нас, людей, які ввійшли в 21-ше сторіччя, конче потрібно зберегти пам’ять про тих людей, які потерпіли в минулому, 20-му сторіччі. Це потрібно не тільки для того, щоб не забувати минуле – це потрібно саме для нас», – сказав він.
Хрест двотижневою хресною ходою доставили до Москви з Соловецького монастиря на Півночі Росії, який свого часу став першим радянським концтабором.
На території тодішнього полігону НКВС у Бутові на виконання наказу сталінського керівництва про масові репресії лише ледь більше як за рік розстріляли майже 21 тисячу осіб. Родичі змогли дізнатися про їхню долю тільки через понад півстоліття.
У середу до Бутова прийшла Ґаліна Прякіна – саме тут розстріляли й поховали її батька.
В інтерв’ю Радіо Свобода вона розповіла: «Дідусь був священиком, ну, а тато був просто теслею на силікатному заводі в Москві. Ось за те, що дідусь був священик і він сам мав стосунок до священика, звинуватили і тата, що він – шпигун на користь Румунії».
Для влади головне – православ’я, для дослідників – історична пам’ять
На жалобній церемонії, за повідомленнями, не було нікого з представників нинішньої російської влади. Подію досить широко висвітлили телеканали – але в їхніх повідомленнях увага була не так на пам’яті жертв репресій, як на подробицях виготовлення, перевезення і встановлення хреста і його значенні для подальшого розквіту православ’я в Росії.
Керівник Меморіального науково-просвітницького центру «Бутово» Іґор Ґаркавий наголосив Радіо Свобода, що меморіал не має бути тільки храм і хрест і дослідники, на відміну від влади, не мають наміру обмежуватися православ’ям.
«Тут, на цій святій землі, ми працюємо, щоб увічнити пам’ять усіх потерпілих. І минулого року ми запросили представників усіх тих релігій, конфесій, представники яких лежать у ровах Бутовського полігону. Я дуже вдячний і представникам мусульманської громади, і керівникові ритуальної служби Московської хоральної синагоги, які прийшли на цю конференцію і зробили свій внесок у вивчення стародавніх традицій. Ми разом спробували обміркувати наші подальші дії», – сказав керівник меморіального центру.
Репресії били по Україні
Репресії 1937–38 років, як і інші їхні хвилі, болісно вдарили й по Україні.
Зокрема, в урочищі Сандармох у Карелії тоді розстріляли понад тисячу раніше ув’язнених представників української інтелігенції з так званого «соловецького етапу», серед них Миколу Зерова, Леся Курбаса, Валер’яна Підмогильного і багатьох інших.
Українська делегація вирушила на початку серпня в традиційну поїздку на Північ Росії вклонитися прахові закатованих земляків.
Цього року поїздка вперше відбувається на державному рівні: Президент своїм указом доручив цю місію Інститутові національної пам’яті.
Матеріали до теми:
Українці й інші народи колишнього СРСР вшановують жертв сталінських репресій Віктор Ющенко від імені Української держави засвідчує шану перед пам’яттю усіх невинних жертв Великого терору 1937–1938 років Українці з усього світу збирали гроші на пам''ятник закатованим в''язням Соловків Подорож українців на Соловки на початку серпня 2004 року
