Ведучі: Зиновій Фрис, Юлія Жмакіна(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіозапису.)
Зиновій Фрис: Будь-які вибори – це насамперед сподівання на те, що прийдуть нові люди, і вже цього разу вони неодмінно щось змінять у цьому житті.
Юлія Жмакіна: Чи можна сподіватися, що у результаті дострокових парламентських виборів з’являться нові політичні обличчя?
Зиновій Фрис: І не просто нові, а такі, що здивують своєю дивовижною харизмою, своїми ідеями і бажанням обов’язково втілити ці ідеї в життя.
Панове, а давайте спершу змалюємо нашим слухачам обличчя української найсучаснішої політики і політиків. Олександр Мартиненко: Якщо ми будемо малювати таке уособлення, то це буде дуже дивне обличчя. Я боюся, що просто всім нашим радіослухачам це не сподобається, воно буде снитися у поганих снах.
Тобто, це щось середнє між Юлією Тимошенко і Віктором Андрійовичем та Віктором Федоровичем. Я не думаю, що це красива картина.
Кожен з них – всі чудові люди, а ось всі разом не дуже. Це, до речі, стосується і органів влади теж.
Я думаю, що такого вже уособлення зараз уже немає, тому що яких там людей тільки немає. Люди різні: і журналісти, і політологи, співаки, концертмейстери, поети, водії, секретарки. Тобто, якщо в принципі подумати, то це весь наш народ. Шахтарі там є, до речі.
Юлія Жмакіна: Тобто, все-таки парламент – це досить репрезентативний орган був?
Олександр Мартиненко: Як не дивно, зараз це в принципі уособлення було.
Лаврентій Малазонія: Ми говоримо про парламентське обличчя чи обличчя...
Зиновій Фрис: Ми говоримо взагалі про обличчя політики української.
Лаврентій Малазонія: Насправді це схоже на частину тіла, яке починається на букву “ж”.
Олександр Мартиненко: Живота.
Лаврентій Малазонія: Ні, навіть не життя. Там чотири букви.
Є такий анекдот про Кая у полоні Снігової Королеви. Його знаходить Герда і каже: “Кай, пішли додому”. Він каже: “Ні, у мене тут є чотири літери: “ж” і так далі, якщо я зберу з цих чотирьох букв слово “щастя”, тоді я зможу піти”.
І весь час в нашій політиці це відбувається. Тобто, збирання із чотирьох букв (головним є “ж”) слова “щастя”.
Але я оптимістично до цього ставлюся, бо якщо ми пройдемося по Європі, то ми побачимо те ж саме. Я можу довести це.
Зиновій Фрис: Обличчя якесь не дуже привабливе, яке нам змалювали наші гості.
Лаврентій Малазонія: Ну, це кажуть люди. Ми можемо моделювати різні обличчя, але все рівно це виглядає саме так.
Зиновій Фрис: Тобто, це якась відправна точка, і ми з неї йдемо до нових виборів і чекаємо якогось дива. Буде диво?
Олександр Мартиненко: Коли говорять про обличчя нові-старі, то у мене інколи враження з’являється, що йде кастинг у модельне агентство, щоб сказати про фігури, які мають бути 90-60-90.
Може, хтось про голови колись згадає? Тому що, мені здається, щоб були свіжі і, бажано, розумні голови, можна несвіжі, але розумні, а не обличчя, які зараз перед очима бігають.
Я і тому кажу, тому що мені здається, що на наступні вибори це буде просто чергове теле-шоу, кастинг на “Фабрику зірок-6”.
Юлія Жмакіна: Шановні гості, ви в негативному світлі змалювали такий узагальнений портрет. Але ми ходимо по різних заходах і цим людям потискаємо руки, вітаємося…
Олександр Мартиненко: Ви знаєте, колись у мене один депутат сказав про іншу фракцію (не буду казати про яку): кожний окремо – чудова людина, а як збираються разом - стадо баранів.
Я з ним не погоджуюся, до речі, повністю. Але, як говориться в анекдоті, щось в цьому є.
Лаврентій Малазонія: Чорновіл (якщо це правда), він не витримав і хоче піти з політики. З цього свого “ж” хоче вийти, але куди подінешся…
Зиновій Фрис: До речі, пане Мартиненко, Ви також колись пішли з політики, з посади дуже високої, прес-секретар Кучми.
Ви не жалкуєте, що зробили тоді цей крок?
Олександр Мартиненко: По-перше, не зовсім я його робив. Але я не жалкую, що він його зробив. Скажімо так.
Юлія Жмакіна: А Вас потім запрошували в політику?
Олександр Мартиненко: Час від часу така бридка ідея…
Юлія Жмакіна: Чому Ви не ходите туди?
Олександр Мартиненко: Ми сьогодні згадували, звучав Д.Г.Видрін, який казав, що у нас особистості не цінні.
Справа в тому, що робота настільки командна зараз прийшла, тобто я з ним згоден в тому плані, що особистість непотрібна і навіть особистість, яка працює в команді. Ось що головне. Бо індивідуальність – це все ясно, бо це не його справа і не його час.
Але я дивлюся, що якщо навіть особистість працює в команді нібито, вона розділяє цінності командні, вона нікому не потрібна. Потрібні люди і потрібні виконавці.
Юлія Жмакіна: Пане Малазонія, за даних пропонованих умов реальності української, що, на Вашу думку, вдячніше, яка справа: вчити старих будувати за нормальними, рівними правами державу, вчити їх чи шукати нових людей, нові голови?
Лаврентій Малазонія: Юлю, який сенс в нових обличчях? Наприклад, якщо буде імперативний мандат, то яке б там не було нове обличчя, все рівно буде так, як вирішить лідер.
Або можемо назвати по-іншому. Який сенс когось вчити? Саша може взяти (це дійсно – він спеціаліст), може відкрити…
Юлія Жмакіна: Але в людях є. А давайте ми ще раз спробуємо. А от…
Лаврентій Малазонія: Скільки ми будемо спроб… Скільки треба спроб зробити для того, щоб…
Юлія Жмакіна: А політики вірять. Вчора у нас була пані Герасим’юк і В’ячеслав Коваль. Вони вірять, що люди знову дають карт-бланш…
Лаврентій Малазонія: Вони – політики.
Олександр Мартиненко: Ну, що ж вони скажуть, що не вірять?
Лаврентій Малазонія: Вони ж не можуть сказати, що ні. Правда?
Юлія Жмакіна: Тобто, вчити неможливо, а шукати нових…
Олександр Мартиненко: Юлю, ми маємо занадто багато негативу в цьому. Треба до цього ставитися з посмішкою, нормально, це не є трагедія. Старі обличчя, нові обличчя – це не змінить нашу політику.
Зиновій Фрис: З приводу цього, панове, мені довелося почути таке: а чи потрібні ці нові обличчя в українському політикумі зі старими ляльководами?
Олександр Мартиненко: Звичайно. Це правда.
Зиновій Фрис: У нас є ще одна точка зору на проблеми, які ми сьогодні обговорюємо. Це політолог, народний депутат 5-го скликання Дмитро Видрін.
Ось такий діалог я записав з ним дещо раніше.
Українська політика і політики мають обличчя? Яке воно сьогодні?
Дмитро Видрін: Ви знаєте, на жаль, політика повернулася до нас з вами задом, то ми маємо найближче те, що ззаду. Так що, поки що зарано казати про обличчя.
Зиновій Фрис: Використовуючи Вашу термінологію, коли в українській політиці зникне оте політичне холопство, політична барщина?
Дмитро Видрін: Це не від політики залежить. Це залежить від самих людей, які зараз звуться холопами, а завтра вони будуть зватися вільними громадянами України.
На жаль, холопство – це не зовнішньо нав’язана якась там технологія чи настрій, а це внутрішнє, притаманне зараз усім, навіть найбільш демократичним журналістам. Це і настрій, і ментальність. Хоча дуже не люблю таке слово, як ментальність.
Ну, це такий умонастрій, всі намагаються заробити не через вільність, а заробити через холопство. Поки що на українському ринку запит на холопство більше, ніж запит на вільнодумство чи на інші такі речі.
Зиновій Фрис: Чи з’являться після виборів нові політичні обличчя чи це тільки марне сподівання?
Дмитро Видрін: Є досить проста відповідь. Ви подивіться на списки. Подивіться на списки БЮТ, де, мені здається, тільки 2-3 нових і, пробачте, кримінальних авторитетів з’явилося, ніяких там світлих облич.
Ви подивіться на списки Регіонів, там побільшало охоронців і масажисток.
Подивіться на списки “НУ”, де з’явилося там нове обличчя з боку бізнесу, але жодного нового обличчя з боку політики. І це є відповідь.
Зиновій Фрис: Пане Видрін, Ви якось використали термін “політичний дефолт”. Що це таке? Коли його чекати в Україні?
Дмитро Видрін: Дефолт може відбутися у вересні, коли буде вже явно банкрутство загальне політичне і окремих політичних сил.
Зараз це банкрутство тільки уявляється нами частково через повторення слоганів, через повторення лозунгів, через тих преславутих бандитів, які повинні сидіти там десь за гратами.
У вересні, мені здається, вже буде явно відчуватися тотальне банкрутство. Політики не мають сенсів, не мають меседжів щодо суспільства. А от це і є банкрутство. Вони не мають валюти. Валюта політика – це довіра виборця. Якщо ж немає валюти, то це і є банкрутство.
(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіозапису.)
Матеріали до теми:
Президент Віктор Ющенко закликає політичні сили публічно зобов’язатися скасувати необмежену депутатську недоторканність Чому й надалі опозиція нагадує Лебедя, Рака і Щуку? З приводу останніх заяв представників мегаблоку. Третій раз в Конституційний Суд Політична криза в Україні: як її бачать журналісти в Донецьку і Львові?
