Ведуча: Юлія Жмакіна(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіозапису.)
Юлія Жмакіна: Свобода слова – це те, що дуже важко здобути і дуже легко (майже непомітно) можна втратити.
Це доводить досвід сусідки України, Росії. Після звільнень відомих телеведучих, закриттів гучних передач і видань, після тривалої “асфіксії” інформаційного простору російські журналісти розпочинають акції протесту. Хтось масово, а відтак демонстративно звільняється з мотивацією “через цензуру”, хтось виходить під телецентр “Останкіно” з гаслами “Геть Путін-ТБ!”
Що ж відбувається зі свободою слова у Росії? І як ця ситуація впливає на Україну?
Пане Ганапольський, чи Ви відчуваєте себе в нинішніх реаліях Росії вільним журналістом?
Матвій Ганапольський: Відчуття себе вільним журналістом – це відчуття йде зсередини людини: по-перше, в професії, а по-друге, як ти відчуваєш себе громадянином. Якщо ти є громадянин, то ти вільний. Якщо ти не є громадянин, то, значить, ти на когось там працюєш і там уже інші координати.
Відповідаючи коротко, то, звичайно, я відчуваю на радіо “Ехо Москви” в тих межах, в яких я існую, себе вільним журналістом. Пане Ганапольський, а це не відповідь з урахуванням рознарядки про те, що половина новин має бути позитивною? Ні?
Матвій Ганапольський: Я не зовсім зрозумів Ваше запитання, тобто не зрозумів його суть.
Але можу Вам сказати, що, звичайно, такі процеси є, вони існують і це, я так би сказав, політичний мейнстрім. Влада приватизує, підштовхує під себе так, як вона це робить, наприклад, з газом, з нафтою, з Ходорковським, з його власністю, з тим, що називається “майно Росії”. Точно так влада веде себе зі ЗМІ.
Якщо грошей купа, а в Росії, ви знаєте, грошей купа, немає їх вже куди дівати, то треба скуповувати. Тим більше, що ви знаєте, що одні вибори в Держдуму, інші вибори президентські... Тому й так. Скільки це коштує? Мільйон доларів. Давайте купимо. Скільки це? Там три мільйони доларів. Давайте купимо.
На тлі того, що ви знаєте, що десь тиждень тому купила невідома фірма (наголошую!), нікому невідома фірма сплатила 40 мільярдів доларів за колишній будинок офісу Ходорковського (це таке дуже престижне місце, такий велетенський будинок), і у жодної людини не постало питання: що це за фірма, вчора її не було чути, а сьогодні вона за 40 мільярдів доларів купила цей будинок?
Ну, на тлі того, що вони купили там ще одну радіостанцію, що там до того, що вони сказали, що, ну, 50% мають бути позитивними новини.
Але я вам хочу ще раз наголосити. Хай вони там хоч з’їдять одне одного! Людина, яка відчуває себе вільною, людина, яка каже, що, знаєте, хлопці, ми пережили не одного генерального секретаря, не одного президента вже в незалежній Росії, то нас це не стосується.
Святославе, а як Ви оцінюєте ситуацію зі свободою слова в Росії?
Святослав Цеголко: У той час, коли ми намагаємося зв’язуватися з російськими колегами і запитуємо у них про ситуацію, про те, що відбувається у їхній країні, тоді, коли їхні події є цікавими для українського глядача, ми переконуємося в тому, що російські колеги бачать ситуацію зовсім по-іншому. Для російських колег те, що відбувається в Росії, то все відбувається в дуже рожевих окулярах.
Я переконаний, що взагалі в Росії свободи слова немає, вона похована. Я думаю, що вона може відродитися, як птиця фенікс, але тільки тоді, коли цього захочуть місцеві журналісти.
Якби в Росії була свобода слова, то в Росії не було б режиму Володимира Путіна. Я в цьому переконаний. Оскільки цей режим існує, а він існує лише в умовах, коли є повна несвобода слова. Якби в Росії був “5 канал”, для прикладу, той канал, який у 2004 році сприяв визволенню від несвободи слова української журналістики, в Росії точно була б інша ситуація зі свободою слова.
Для наших слухачів я хотіла б зараз запропонувати матеріал моєї колеги Ірини Білої, яка розповість про виступи протесту в Росії місцевих журналістів.
Звучать скандування: “Геть Путін-ТБ!”
Ірина Біла: Вже втретє в Москві відбулась акція протесту проти політичної цензури.
Натхненники мітингу, партія “Яблуко”, були емоційними та категоричними.
Лідер партії Григорій Явлінський переконував, що на російському телебаченні існує цензура та інші ганебні для країни і журналістів явища.
Григорій Явлінський: Нас непокоїть, викликає протест брехня на телебаченні і політична цензура. Ми вважаємо це надто небезпечним для нашої країни!
Ірина Біла: Лідер молодіжного “Яблука” Ілля Яшин був не менш рішучим, звертаючись до чесних журналістів на мітингу.
Ілля Яшин: Ви головні вороги тієї кліки, що в Кремлі! Ви для них загроза! Я закликаю журналістську спільноту Росії до бунту проти цензорів!
Ірина Біла: Не дочекавшись закликів політиків, за кілька днів до цього з російського інформагентства звільнилися вісім кореспондентів. Журналісти називають це протестом у зв"язку з рішенням прокремлівського керівництва давати в ефір половину інформації про уряд у “позитивному” світлі.
Як зазначає англійська газета “Гардіан”, на основних російських телеканалах дедалі рідше з’являються аналітичні програми і все менше лунає критики на адресу Кремля.
“Державі належить один з трьох найбільших телеканалів, а також контрольний пакет Другого каналу, дві найбільші радіостанції. Третій впливовий канал, НТВ, опинився під контролем державної газової монополії “Газпром”.
Вплив уряду на ЗМІ стає найпотужнішим від часу закінчення радянської епохи. Причина, як зазначає “Гардіан",—це наближення парламентських виборів у грудні і президентських у березні”.
Пане Ганапольський, ситуація з мас-медіа російськими, зі свободою слова в Росії якимось чином впливає, з Вашої точки зору, на Україну, наприклад, в нинішньому кризовому стані, в стані передвиборчої кампанії?
Матвій Ганапольський: Мені здається, що в політичному плані вона ніяк не впливає.
Мені здається, що вона впливає тільки в тому, що вона налаштовує глядачів, які бачать програми там “ОРТ-Мєждународний” або ж “РТР-Планєта”, проти Росії.
Мені здається, що в цьому російське керівництво, російські державні канали зробили дуже велику послугу у переносному смислі самій російській владі.
Це брехня! Розумієте? Люди, які дивляться ці канали, вони бачать якусь казкову країну, яка називається “Росія”...
І не вірять цьому, Ви гадаєте? В казку?
Матвій Ганапольський: Звичайно, не вірять. Українці (ну, що ж говорити), звичайно, розуміють, що це таке. Вони дивляться ці казки і розуміють, що вони бачать брехню. Вони розуміють, що це вже такий стан “Радянського Союзу”, що цьому треба вірити там на 10%.
Я хочу Вам сказати, що навіть молоді люди на території колишнього СРСР... У нас є якийсь ген. Пам’ятаєте український анекдот: тут вгадують? Немає значення, що мається на увазі в цьому анекдоті, але ми вгадуємо, розумієте, в нас є якийсь ген, який дозволяє нам побачити інформацію і миттєво сказати, правда це чи це брехня.
Андрій Окара: Справа в тому, що ті, хто в Росії займається пропагандою, інформаційними кампаніями на СНД, вони не відчувають середовища.
Тобто, Ви вважаєте, що впливу не мають?
Андрій Окара: Звичайно, якийсь вплив є. Вони думають, що в Україні так само, як і в Росії, але не відчувають, що Україна є не лише в зоні російського інформаційного впливу, але й європейського і іншого. Через це Матвій абсолютно правий.
Святослав Цеголко: Я можу сказати, що російські медіа не впливають на українців і поясню це тільки рейтингами, які є. Російські медіа, російські телеканали за рейтингом (за десяткою) є далеко від перших українських телеканалів.
(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіозапису.)
