Ведучий: Кирило Булкін(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіозапису.)
Кирило Булкін: Поки російським політикам “болить” українська політична криза, події в самій Росії змушують світ замислитись над станом демократії в цій державі.
А над чим варто замислитись українському суспільству, спостерігаючи “Марш незгодних” та жорстку реакцію на нього влади — затримки лідерів опозиції та побиття громадян?
Пане Чалий, навіщо російській владі було так жорстоко чинити з “Маршем незгодних”? Адже вони отримала внаслідок цього дуже негативний резонанс у світі... Валерій Чалий: Перед “Маршем незгодних” був “Марш правих”, де звучали речі досить загрозливі, на мій погляд, як і для самої Росії, наприклад, націоналістичні гасла. В Росії, скажімо, мої колеги запевняють, що це для внутрішнього використання в самій Росії.
Але там ті заклики, які є, ті ж самі скінхеди, ксенофобія, це, я думаю, загрозливіші речі, ніж “Марш незгодних”, який, в принципі, скоріше висував політичні якісь питання.
Як влада вчинила з “Маршем правих”?
Валерій Чалий: Майже так само, я думаю. Тобто, іншими засобами, а тут було демонстративніше. Але я скажу, давайте будемо чесними, що щодо таких правих витівок, то також дуже жорстко подавляються ці питання.
Стосовно того, як це все впливає, то, звичайно, як громадянин України, в якій доля Росії для мене важлива, як буде розвиватися ця країна, то це досить небезпечні сигнали.
Чому так діється? Дійсно, влада діє жорсткіше, ніж це потрібно за таким сценарієм. Мені здається, що є побоювання якогось розвитку ситуації не прогнозованої і хочеться, якщо хочете, придушити “на корню”.
Можливо, цим пояснюється таке бажання вже з самого початку показати, продемонструвати більш асиметричні дії, більш силові, ніж це потрібно в даному випадку.
Олеся Яхно: На мою думку, російська влада просто поки що не бачить взагалі інших методів або вважає, що такі методи менш ефективні.
Загалом це відображає проблему характерну не лише для Росії, а взагалі для всіх пострадянських країн, не дивлячись на те, що всі розвиваються своїм шляхом і кожна з 15-ти республік має свою легітимність, тобто легітимність країни тримається на різних речах. В Росії, наприклад, це державність, тобто це володар, цар. В Україні це національний проект як такий. В Білорусі це сам по собі Лукашенко. В Туркменистані була постать туркменбаші.
Але всі ці країни так чи інакше зіштовхуються з проблемою зміни влади, коли до цього приходить час. Мається на увазі, що всі держави, республіки, які були президентськими або, якщо можна так назвати, псевдопрезидентськими. Я маю на увазі те, що була скопійована модель частково французька, коли президентсько-парламентська республіка. Просто коли підходить час до зміни влади, то починаються ось ці процеси, коли переможець отримує все, а переможений нічого, відповідно та чи інша влада в тій чи іншій країні діє так, як вона може.
Пане Чалий, чи є це ознака того, що російська влада побоюється? Чи опозиція справді зараз загрозу являє для влади в такому стані, як вона є в Росії?
Валерій Чалий: Якщо відверто, то мені здається, що опозиція в Росії не має тих можливостей, щоб бути загрозою для влади навіть у відкритому виборчому процесі і в чесному виборчому процесі, тому що дуже важливо створити умови.
Не секрет, що в Росії зараз дуже складно зі свободою ЗМІ, слова, є проблема з плюралізмом. Ви знаєте, що там півтори керуючих партії, які скоріше всього і переможуть, створять більшість у Держдумі.
Зараз у Росії розмірковують над тим, як зробити наступний термін президента Путіна, щоб він був не першим, але і не другим.
Мені здається, там процеси прогнозовані. На жаль чи на щастя, у кожного своя думка.
Але якщо не буде розвиватися цей елемент плюралістичності, конкурентності, то серйозні люди в Росії розуміють, що це небезпека в стратегічному плані. До речі, отакі дії силові, мені здається, не грають на стратегічний розвиток Росії.
Пані Яхно, а хто є справжньою російською опозицією?
Олеся Яхно: Справжня опозиція, якщо говорити з точки зору впливовості, якогось реального впливу на перебіг подій, то це частково опозиція в самій владі. Я маю на увазі конкуруючі групи довкола президента, конкуренція яких є набагато впливовішою з точки зору взагалі розвитку подальших подій.
Валерій Чалий: З моєї точки зору, справжня опозиція в Росії – це середній і дрібний бізнес, і той бізнес, який “ногами” проголосував просто вже зараз і пішов на європейські ринки, американські. Є люди, які виїхали. І є невеличкий прошарок інтелігенції,Росія – це потужна інтелігентна країна, якщо можна так сказати, який просто зараз свій голос не подає. Я думаю, що от вони є такою латентною опозицією. Тобто, це тільки прояви невеличкі. Але дійсно незадоволення є в інтелігенції, в людей, які мають більше інформації.
Але я хочу наголосити, що більшість населення Росії сьогодні, і це правда, підтримують сьогоднішній режим. Це та дійсність, з якою треба рахуватися.
Чи існує така проблема, як бажання російських політиків повернути Україну під свій вплив, відродити імперію?
Валерій Чалий: Дійсно, такі стереотипи, що раніше чи пізніше можна повернути Україну в сферу свого безпосереднього керування, я б сказав, не тільки впливу, є, але вони не представляються на офіційному рівні. Це вже великий крок вперед за останній період.
І все ж тут проблема в іншому, вона існує і в Україні, до речі, це постарянський стиль мислення і інструментарій вирішення проблем. Подивіться, як ми в Україні важко відмовляємося від цього, проходячи через складний шлях. Звісно, Росія пройде також свій шлях. Він буде таким же складним.
Я просто хочу побажати тим громадянам, які живуть там або дуже багато родичів українців там живе, щоб вони відчували і матеріальні якісь збільшення соціальних своїх стандартів, але і відчували б себе людиною, вільною людиною у вільній країні.
А як мають реагувати на події в Росії ті, хто тут живе: українські політики і українське суспільство?
Олеся Яхно: По-перше, вони повинні знати про ці події і бачити. Це, я вважаю, основне.
Валерій Чалий: Я думаю, що треба три речі зробити.
По-перше, бути більш активними в своїх оцінюваннях, в першу чергу не політично-офіційному, а експертному оцінюванні того, що відбувається в самій Росії.
Наш парламент повинен бути більш активним щодо оцінки ситуації. Якщо є заяви Держдуми стосовно нашої політичної ситуації, я думаю, наш парламент міг би спокійно зробити те ж саме оціночне стосовно ситуації...
У нас не зовсім зрозуміло, чи є парламент.
Валерій Чалий: Коли він буде повноцінний.
Другий момент. Ми повинні мати постійні контакти на різних рівнях, обмінюватися інформацією. Це можна зробити, якщо мати дійсно вільне через ЗМІ виявлення ситуації.
І третє. Ми повинні розуміти, що у світі і в Європі ми не можемо бути нероздільними. Ситуація в одній країні залежить від того, як розвивається інша. Ми є сусідами і нам жити довго, тому я думаю, що ми, як українці, будемо переживати і сприяти тому, щоб у Росії була демократія і хороший розвиток.
(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіозапису.)
Матеріали до теми:
Борис Березовський: «Змінити російський режим через вибори неможливо» На акціях у Москві і Петербурзі солдатів і міліції було значно більше, аніж демонстрантів. (Огляд європейської преси) Російська влада боїться вуличних акцій протесту?
Фоторепортаж з демонстрації у Сант-Петербурзі
