Р.С.: Чому на пострадянському просторі так часто виринають конституційні кризи?
Т.М.: Я думаю, що є точна причина, чому в країнах колишнього СРСР так часто постають конституційні кризи. Це тому, що в багатьох тих країнах маємо змагання за владу між президентом і парламентом. З одного боку, в цих країнах є традиційно міцні президентські посади, можна сказати навіть — авторитарні президенти, які хочуть зберегти та розширити свою владу. А з іншого боку, парламенти також хочуть пред’явити свою силу.
Р.С.: Отже, парламентсько-президентська система сприяє конституційним кризам? А чому цього не бачимо в Західній Європі?
Т.М.: Різниця полягає в тому, що на Заході дуже часто, але не всюди, маємо конституційні суди, яким довіряють як незалежним установам. У нових демократіях конституційні суди мусять спочатку цю довіру здобути. Інша різниця полягає в тому, що в більшості європейських країн діють парламентські системи, крім Франції. Отож, таке змагання за владу неможливе в європейських країнах, бо врешті-решт керує уряд, а уряд залежить від парламентської більшості. В країнах колишнього СРСР існують ситуації, де часто парламент і президент є з різних політичних таборів і в опозиції один до одного.
Р.С.: А як створити конституційний суд, якому довірятимуть, який матиме авторитет і діятиме, як арбітр?
Т.М.: Сам склад конституційного суду має бути таким, який викликає довіру. Має бути справедлива і збалансована система призначення суддів. Їх не повинна просто призначати обрана більшість чи президент. Потрібна система, яка гарантуватиме плюралістичний склад суду. Я також вважаю, що потрібно трішки часу, потрібно пройти випробування кількох справ, саме це покаже, чи суд добре виконує своє завдання. Головною передумовою є довіра людей, оскільки в колишньому СРСР традиційно немає великої довіри до судів.
Р.С.: Чи існують країни, де діють відносно нові, але сильні конституційні суди, що можуть слугувати прикладом для України?
Т.М.: Європейські країни, які мають міцні конституційні суди, це країни, якими в минулому керували праві диктатури — такі як Німеччина, Італія, Іспанія, Португалія — чи ліві диктатури. У більш традиційних демократіях потреба конституційних судів не відчувається так сильно.
Р.С.: Як Ви думаєте, чи конституційних суддів слід призначати на довгі терміни чи на все життя, щоб уникнути політичного тиску?
Т.М.: Що слід уникати — це щоб їхнє перепризначення не залежало від уряду чи інших установ. Найкращий вихід — це мати досить довгий термін і не дозволяти повторне призначення.
Р.С.: Минулого тижня у статті в газеті «Файненшел Таймс» Президент України Віктор Ющенко написав: «В демократії народ мусить бути останнім арбітром влади». Чи Ви погоджуєтесь з таким твердженням, чи, може, радше має діяти верховенство права, а не верховенство народу?
Т.М.: Я думаю, що дуже важливим є поважати конституційні та юридичні права, а не просто їх ігнорувати, розраховуючи на «волю народу».
Матеріали до теми:
Депутати ПАРЄ та Європарламенту, можливо, допомагатимуть вирішувати кризу в Україні Конституційний Суд під пресом? Крок вперед – крок назад: які сценарії компромісу ще можливі? “Закон суворий, але...” - за якими законами живуть українські політики, та чим є в Україні Конституція? Меджліс кримськотатарського народу підтримує дострокові вибори Українська політика вимагає змін, стверджують львів’яни Змагання за владу між президентом і парламентом народжує конституційні кризи. Інтерв’ю з представник Венеціанської Комісії Нинішній тиждень в Україні буде вирішальним. В Україні прийшов час незалежних політиків. (Огляд світової преси) Любомир Гузар: "Я б дуже радо хотів у тому напрямі щось зробити, але ніхто нас не запрошує. Мені прийти і пхатися, і сказати: пане Президенте, пане Прем’єре, я хочу вам щось казати, — то понад мої сили"
Т.М.: Я думаю, що є точна причина, чому в країнах колишнього СРСР так часто постають конституційні кризи. Це тому, що в багатьох тих країнах маємо змагання за владу між президентом і парламентом. З одного боку, в цих країнах є традиційно міцні президентські посади, можна сказати навіть — авторитарні президенти, які хочуть зберегти та розширити свою владу. А з іншого боку, парламенти також хочуть пред’явити свою силу.
Р.С.: Отже, парламентсько-президентська система сприяє конституційним кризам? А чому цього не бачимо в Західній Європі?
Т.М.: Різниця полягає в тому, що на Заході дуже часто, але не всюди, маємо конституційні суди, яким довіряють як незалежним установам. У нових демократіях конституційні суди мусять спочатку цю довіру здобути. Інша різниця полягає в тому, що в більшості європейських країн діють парламентські системи, крім Франції. Отож, таке змагання за владу неможливе в європейських країнах, бо врешті-решт керує уряд, а уряд залежить від парламентської більшості. В країнах колишнього СРСР існують ситуації, де часто парламент і президент є з різних політичних таборів і в опозиції один до одного.
Р.С.: А як створити конституційний суд, якому довірятимуть, який матиме авторитет і діятиме, як арбітр?
Т.М.: Сам склад конституційного суду має бути таким, який викликає довіру. Має бути справедлива і збалансована система призначення суддів. Їх не повинна просто призначати обрана більшість чи президент. Потрібна система, яка гарантуватиме плюралістичний склад суду. Я також вважаю, що потрібно трішки часу, потрібно пройти випробування кількох справ, саме це покаже, чи суд добре виконує своє завдання. Головною передумовою є довіра людей, оскільки в колишньому СРСР традиційно немає великої довіри до судів.
Р.С.: Чи існують країни, де діють відносно нові, але сильні конституційні суди, що можуть слугувати прикладом для України?
Т.М.: Європейські країни, які мають міцні конституційні суди, це країни, якими в минулому керували праві диктатури — такі як Німеччина, Італія, Іспанія, Португалія — чи ліві диктатури. У більш традиційних демократіях потреба конституційних судів не відчувається так сильно.
Р.С.: Як Ви думаєте, чи конституційних суддів слід призначати на довгі терміни чи на все життя, щоб уникнути політичного тиску?
Т.М.: Що слід уникати — це щоб їхнє перепризначення не залежало від уряду чи інших установ. Найкращий вихід — це мати досить довгий термін і не дозволяти повторне призначення.
Р.С.: Минулого тижня у статті в газеті «Файненшел Таймс» Президент України Віктор Ющенко написав: «В демократії народ мусить бути останнім арбітром влади». Чи Ви погоджуєтесь з таким твердженням, чи, може, радше має діяти верховенство права, а не верховенство народу?
Т.М.: Я думаю, що дуже важливим є поважати конституційні та юридичні права, а не просто їх ігнорувати, розраховуючи на «волю народу».
Матеріали до теми:
Депутати ПАРЄ та Європарламенту, можливо, допомагатимуть вирішувати кризу в Україні Конституційний Суд під пресом? Крок вперед – крок назад: які сценарії компромісу ще можливі? “Закон суворий, але...” - за якими законами живуть українські політики, та чим є в Україні Конституція? Меджліс кримськотатарського народу підтримує дострокові вибори Українська політика вимагає змін, стверджують львів’яни Змагання за владу між президентом і парламентом народжує конституційні кризи. Інтерв’ю з представник Венеціанської Комісії Нинішній тиждень в Україні буде вирішальним. В Україні прийшов час незалежних політиків. (Огляд світової преси) Любомир Гузар: "Я б дуже радо хотів у тому напрямі щось зробити, але ніхто нас не запрошує. Мені прийти і пхатися, і сказати: пане Президенте, пане Прем’єре, я хочу вам щось казати, — то понад мої сили"