Юрій Афанасьєв«Я повністю переконаний, що це не чисто українська проблема. Може бути, що ця проблема, якраз сьогоднішня проблема, у тому, що голоду 1932-33 років намагаються надати якесь національне виявлення. У цьому, як мені здається, і є найголовніша проблема. А насправді, все ж-таки, з моєї точки зору, за моїм переконанням – це соціально- політична проблема. Якою вона була тоді і тепер, і вона ще не відійшла в історію. Що вирішувалося в 1932 –33 роках? У ці роки вирішувалася проблема ставлення радянської влади до селянства як такого. І у нас чомусь не зв‘язують дві дати – голод 1921 і голод 1932-33 років. І в тому випадку десь 6 мільйонів загиблих нараховується і у цьому випадку – 6–8 мільйонів. Але це ж не просто померлі від голоду, це люди, винищені в ім‘я досягнення поставленої мети, а саме – ліквідувати соціальні групи і класи тодішнього СРСР. І здійснювати насильство безпосередньо над кожним у цьому розщепленому на атоми суспільстві».
Юрій Афанасьєв вважає, що сьогоднішня російська влада не може дати цим явищам належної оцінки:
«Я думаю, що вона не буде ніколи дана, допоки існує ця влада, я маю на увазі путінську владу. Ця влада і є прямим продовженням тієї самої націонал-більшовицької влади, ось яка була весь радянський період. Як вона може признати це? Це рівнозначно тому, що взяти і офіційно оголосити про свою нелегітимність».
І далі Афанасьев каже про українців :
«Знищили кілька мільйонів людей, серед яких більшість – українці. Так? Але все-таки так не можна на початку кваліфікувати того, що було. Народи карали, народи нищили, карали їх знищенням, вивозом у Сибір. А от до українців справа не дійшла... у цих покидьків... І якщо тут навішати ще одну етикетку типу "геноцид", будуть з’ясовувати, яка нація яку знищувала. І це буде відхід від суті проблеми...»
Доктор історичних наук з Інституту російської історії Веніамін Зима каже, що у своєму дослідженні він дослідив кількість загиблих від голоду 1932-33 років в Росії – десь 3 мільйони. Приблизно стільки ж, як він вважає, загинуло і в Україні і додає:
«Українські історики зараз називають – скільки? По-моєму,сім? Так?...Але статистика є статистика. А факти можуть бути інші».
Щодо свідомої організації радянськими верхами голоду 1932-33 років Веніамін Зима каже:
«Це неможливо. Я думаю, що вони не пішли б на це – щоб піти на це. Відкрито і прямо, я думаю, цього не було, щоб його організовувати».
Щодо терміну "геноцид» стосовно голоду 1932-33 років в Україні доктор Зима каже:
«Я не хочу, щоб цей голод поставив нас один проти одного – українців і росіян. І ось і цього я не хочу, і ніхто не хоче. Я запитував якось у Василя Івановча Марочко, мого українського колеги: Василь Іванович, як ви думаєте, хто платити буде, Росія буде платити вам? А він каже – та ні, ти що! Ну, я не знаю, як... Росія ж також боїться».
