Законопроєкт про олігархів «готує позасудову розправу» – правозахисник  

Президентський законопроєкт № 5599 «Про запобігання загрозам національній безпеці, пов'язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну або політичну вагу в суспільному житті (олігархів)» на початку липня був прийнятий за основу, і спостерігається велике бажання ухвалити його у вересні в цілому.

Цим проєктом пропонується створити Реєстр олігархів та застосувати до осіб, які будуть включені до цього Реєстру, певні заборони та обмеження. Так, пропонується заборонити олігархам здійснювати внески на підтримку політичних партій, бути покупцем у процесі приватизації об'єктів великої приватизації. Олігарх фактично не зможе буде власником ЗМІ.

Хто може бути призначений олігархом

Відповідно до проєкту, олігархом є особа, яка відповідає одночасно 3 ознакам з 4: (1) бере участь у політичному житті; (2) має значний вплив на ЗМІ (тобто є власником та/або контролером); (3) є власником чи контролером суб'єкта господарювання, який займає монопольне становище на ринку; (4) є власником активів на суму не менше 1 млн. прожиткових мінімумів для працездатних, тобто понад 75 млн. євро.

Якщо згадати, що ТОП-100 найбагатших людей в Україні мають статки більше 100 млн. євро, що майже всі вони беруть участь у політичному житті (а інакше свій бізнес в Україні не просунеш і не захистиш) і значно впливають на ЗМІ, то під це визначення можуть потрапити, взагалі кажучи, сотні людей.

Слід зауважити, що воно значно ширше звичайного розуміння: олігарх – це той, хто, маючи значне багатство, застосовує його для впливу на політичне життя, як правило, з метою здобуття нових економічних переваг.

Неконституційність

Проєктом пропонується уповноважити Раду національної безпеки та оборони (РНБО) визнавати осіб, які мають відповідні ознаки, олігархами на підставі подань уряду, члена РНБО, Національного банку, Служби безпеки або Антимонопольного комітету, а президента – вводити в дію такі рішення.

Однак, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України «органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 2 ст. 8 Конституції «Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй». Отже, президент України під час видання ним указів має діяти у межах своїх повноважень.

Повноваження президента України визначаються виключно Конституцією (п. 31 ч. 1 ст. 106 Конституції України), на чому неодноразово наголошував і Конституційний Суд. Ні ст. 106 Конституції України, ні інші її приписи не уповноважують президента України приймати, затверджувати чи «вводити в дію» своїми указами рішення, якими передбачені спеціальні правові обмеження і додаткові обов’язки для певних громадян України.

За ст. 107 Конституції «Рада національної безпеки і оборони України координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони» на підставі закону. РНБО є координаційним органом «при президентові України», а рішення РНБО вводяться в дію відповідними указами президента, із чого випливає, що цей орган не може наділятись повноваженнями, якими сам президент не наділений.

Отже, основна ідея законопроєкту і, відповідно, всі його положення в цілому не відповідають ст. ст. 8, 19, 106 та 107 Конституції України.

Закон про 5599 олігархів

Проєкт передбачає, що рішення про визнання особи «олігархом» та її внесення до Реєстру олігархів «приймається РНБО на підставі подання Кабінету Міністрів України, члена Ради національної безпеки і оборони України, Національного банку України, СБУ або Антимонопольного комітету України». Більш докладно це питання у законопроєкті не регулюється.

Така процедура розгляду питання про визнання особи «олігархом» та запровадження стосовно неї заборон та обмежень має ознаки неправої і створює можливості для зловживань. Адже зазначені у проєкті заборони та обмеження за своєю суттю та суворістю мають кримінально-правовий характер, а отже, на таку позасудову процедуру мають розповсюджуватися гарантії права на справедливий суд із статті 6 Європейської конвенції з прав людини (ЄКПЛ), у тому числі, принципи змагальності, безсторонності та рівності всіх учасників процесу.

Але це право порушується: на всіх стадіях – підготовки і внесення подання до РНБО, його розгляду та прийняття рішення – участь кандидата в олігархи не передбачена. Проєкт не містить запобіжників від можливого вибіркового застосування такої процедури, а рішення про визнання особи «олігархом» за законопроєктом не підлягає оскарженню в суді.

Окрім того, члени РНБО є ієрархічно залежними від президента України. Тому вони не можуть виконувати судові функції з огляду на те, що таким чином порушується принцип безсторонності суду.

Цензура та контроль ЗМІ

В проєкті de facto вводиться цензура. Наприклад, пропонується запровадити стандарти подання інформації з боку ЗМІ, відносно яких є ознаки впливу олігарха. Зокрема, йдеться про обмеження інформації стосовно внутрішніх політичних, економічних, соціальних та релігійних питань в Україні.

Також, ознака впливу на ЗМІ зберігається, якщо ЗМІ проданий олігархом, включеним до Реєстру, особі, яка не володіє бездоганною діловою репутацію. Тобто позбутися ознаки впливу на ЗМІ, відповідно до законопроєкту, практично не можливо, а продаж ЗМІ не позбавить «олігарха» його статусу.

До того ж, традиційно для України, ЗМІ є збитковим бізнесом, і покупців, які були б зацікавлені придбати ЗМІ, майже не має, тим паче, хто захоче придбати ЗМІ із клеймом «олігархічного» та посиленим контролем його діяльності?

Фактично ідея законопроєкту – прибрати політичних опонентів з медіаринку, а ЗМІ, які будуть визнані «олігархічними», будуть дискриміновані порівняно з іншими ЗМІ, бо будуть підлягати додатковим контролюючим заходам, а в подальшому закриті.

Висновки

Законопроєкт № 5599 у редакції для другого читання наділяє президента України та РНБО комплексом повноважень для істотного обмеження у правах окремої групи людей в українському суспільстві – так званих «олігархів». Норми законопроєкту суперечать Конституції України та міжнародним стандартам прав людини.

Так, Конституція не дозволяє президенту України та РНБО брати участь у здійсненні процедури з обмеження «олігархів» в правах, а сам запропонований квазі-судовий механізм не відповідає гарантіям права на справедливий суд, зокрема, принципам рівності, змагальності, безсторонності судового розгляду.

Розширення поняття «олігарх», порівняно із загальноприйнятим, призведе до того, що під дію закону підпаде велика кількість осіб, які насправді не здійснюють негативного впливу на державне та суспільне життя. Обмеження роботи ЗМІ, що пов’язані з олігархами, являють собою цензуру, заборонену в Україні.

Таким чином, прийняття закону про олігархів цілком може спровокувати новий раунд переслідувань політичних опонентів, хаосу та беззаконня.

Євген Захаров – голова Харківської правозахисної групи

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію редакції