Вибори до органів місцевого самоврядування у 2020 році відбувалися за новими правилами – зокрема, гендерними квотами, які передбачали, що принаймні 40% списків має складати гендерна меншість. Експерти та активісти сподівалися, що це дозволить збільшити представництво жінок у владі. Так і сталося – але до паритету ще далеко.
Місцеві вибори відбулися 25 жовтня 2020 року, але їхні остаточні результати по країні досі не оприлюднені на сайті Центральної виборчої комісії. У ЦВК це пояснили тим, що ще не отримали дані від дільничних виборчих комісій. Повторні вибори в кількох громадах пройшли протягом листопада й грудня, ще кілька голосувань повинні відбутися в січні й лютому 2021-го.
Згідно зі змінами, які Верховна Рада внесла до Виборчого кодексу перед цими виборами, партії зобов’язані були дотримуватися гендерних квот: в кожній п’ятірці виборчого списку співвідношення представників двох статей мало становити два до трьох.
Читайте також: Ветерани війни і вибори. За чим прийшли у місцеві органи влади учасники бойових дій?
Крім того, в населених пунктах, де понад10 тисяч виборців, балотуватися до місцевої ради можна було лише від партії, а не самовисуванцем. Це мало заохотити партії шукати активних жінок, яких можна було долучити до списків, а громадянок, які хотіли спробувати себе в політиці, – йти на співпрацю з ідеологічно близькими політичними силами.
За даними членкині ЦВК Вікторії Глущенко, нововведення збільшили долю кандидаток у депутати місцевих рад – до більш ніж 44% від загальної кількості, порівняно з 35% у 2015 році.
У деяких містах жінки претендували на посаду мера вперше – наприклад, в Івано-Франківську. Громадська активістка Наталія Сербин балотувалася від «Української галицької партії», але її передвиборчу кампанію затьмарив скандал: у вересні в соцмережах почали поширювати неправдиву інформацію про те, що активістка нібито представляє ЛГБТ-спільноту. Сербин звинуватила в чорному піарі партію чинного мера (і переможця на виборах) Руслана Марцінківа і його партію «Свобода», які на запит «Громадського радіо» відмовилися коментувати ситуацію.
Попри це, Сербин, яка вперше брала участь у виборах, вважає її позитивним досвідом. За її словами, вона була готова до упередженого ставлення, будучи першою жінкою, яка боролася за посаду голови одного з центрів «консервативної Галичини».
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Вибори після децентралізації. Як збільшення бюджетів допомогло чинним мерам зберегти посади«Я в принципі не обурена, я розуміла, що моє особисте життя, оскільки в мене зараз немає сім’ї, використають проти мене», – сказала екскандидатка в коментарі Радіо Свобода.
Сербин посіла на виборах третє місце, набравши 3,56% голосів. Марцінків залишив опонентів далеко позаду, набравши майже 85%. Вона припускає, що фейк міг вплинути на її шанси, але не планує завершувати політичну кар’єру після першої спроби.
«Я – людина, яка будує політичну кар’єру. Я не є людина, яка робить один стрибок, розчаровується і падає. Для мене дуже цінним є задати хоча б у Галичині інший тип політики – політики високих моральних цінностей, політику професійності», – каже активістка.
Як порахував портал «Слово і діло», у 2015 році жінками були 6,75% мерів міст, 21% селищних голів і 33% сільських голів. Відповідно до підсумків останніх виборів, кількість жінок-мерів зросла до 8,95%. Натомість доля жінок серед селищних голів знизилася до 16,39%, серед сільських – 20,96%. У ЦВК таке зниження пояснюють адміністративно-територіальною реформою і укрупненням населених пунктів за рахунок об’єднання сіл у об’єднані територіальні громади.
Не лише Івано-Франківськ – жоден обласний центр не отримав міську голову замість міського голови.
За висновками моніторингу, який здійснював «Український жіночий фонд», гендерні квоти на цих виборах «спрацювали, але не так добре, як хотілося б».
«Згадаймо, що жінки складають 54% населення України. Саме вони роблять більшу частину роботи на виборах як спостерігачки та членкині виборчих комісій. Але у виборчих списках жінки не серед лідерів і в органах ухвалення рішень гідно не представлені», – йдеться у заяві фонду.
Аналітики також вказують на можливість обійти гендерну квоту – ніщо не заважає жінкам, які допомогли партії дотриматися вимог при реєстрації, вийти з перегонів або скласти мандат після оголошення результатів. Згідно з висновками фонду, 63% кандидатів на виборах до міських рад Києва та інших обласних центрів, які вибули – це жінки.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: У Запоріжжі після понад 10 годин сесії не змогли обрати голову обласної радиУ низці областей жінки не перемогли на виборах мера в жодному місті. Водночас, що нижчий рівень влади, то вищі шанси кандидаток отримати мандати в органах самоврядування. З цієї тенденції дещо вибиваються місцеві ради, де сукупно менше жінок, ніж у районних.
Гендерне співвідношення в різних областях варіюється, але відсоток жінок-депутаток перевищує 50% тільки в Закарпатській, Запорізькій та Івано-Франківській областях – і тільки в сільських радах. В абсолютних цифрах представленість жінок виглядає так:
- обласні ради – 462 жінки з 1 659;
- районні – 1 820 з 5 331;
- міські – 3 661 з 11 175;
- селищні – 3 787 з 10 073;
- сільські – 5 735 з 13 601.
Кількість жінок-мерів, втім, ще може дещо зрости. 17 січня вибори відбудуться на Київщині: в Борисполі, де поміж 17 кандидатів троє самовисуванок (у тому числі народна депутатка, колишня представниця «Слуги народу» Анна Скороход), і в Броварах, де двоє з дев’яти учасників – жінки.
У Чернігівській області на посаду мера Новгород-Сіверська претендуватиме представниця партії «Рідний дім» Людмила Ткаченко.
Загалом повторні місцеві вибори у різних областях відбудуться п’ять разів у січні і двічі в лютому 2021 року.