Український воїн-танкіст, схожий на президента Володимира Зеленського, зображений на новому пам’ятнику на честь захисників України, розташованому біля штабу командування Сухопутних військ, збурив частину суспільства, а також викликав хвилю критики та низку запитань. Чи навмисно воїнам на пам’ятнику зробили впізнавані обличчя? Чиєю ідеєю це могло бути: замовників чи виконавців? Чи могли генерали просто не помітити, на кого схожі зображені на пам’ятнику воїни? Радіо Свобода спробувало знайти відповіді на ці запитання.
На території штабу командування Сухопутних військ ЗСУ встановили невеличкий меморіал на знак пошани військових, які служать у зоні операції Об’єднаних сил (ООС) на Донбасі, а також вшанування пам’яті тих, хто віддав своє життя за незалежність України. Пам’ятний знак був створений за ініціативою командувача Сухопутних військ генерал-полковника Олександра Сирського. Встановили пам’ятник поряд із центральним входом до будівлі командування. Про це повідомили на офіційний сторінці Сухопутних військ ЗСУ у фейсбуці.
«Символічно, його встановлено поряд із центральним входом до командування Сухопутних Військ Збройних Сил України. Наш святий обов’язок пам’ятати та шанувати героїв, які віддали свої життя за майбутнє України. Відтепер під час усіх урочистих заходів у командуванні біля пам’ятника горітиме вічний вогонь у підсвічнику у вигляді гільзи від розірваного снаряду», – йдеться у відповідному дописі, який супроводжується фотознімком самого пам’ятника.
Ця новина залишилася би непомітною навіть для більшості військових та ветеранів війни на Донбасі, якби не одна неочікувана обставина. Користувачі соцмереж помітили, що кожен із трьох воїнів, зображених на пам’ятнику, можуть мати реальні прототипи. Один, на око коментаторів у фейсбуці, виявився схожим на командувача Об’єднаними силами Сергія Наєва, а інший – на командувача Сухопутними військами Олександра Сирського. У третьому ж воїні, зображеному в образі танкіста, користувачі соцмереж розгледіли президента Володимира Зеленського.
Відповіддю частини суспільства на таку схожість, в першу чергу, стали гнівні коментарі. Пізніше мережами стали поширюватися так звані «фотожаби» на цю тему та дописи із критикою на адресу Зеленського, а також керівництва Міністерства оборони та командування Сухопутних військ.
Втім, хвиля обурення не прояснила, чи справді обличчя воїнів на пам’ятнику малювали з портретів генералів та президента, і як таке могло статися. Коментар Міністерства оборони та командування Сухопутних військ до виходу матеріалу Радіо Свобода отримати не вдалося. Відтак для військового керівництва можливість висловити свою точку зору з приводу створення цього пам’ятника залишається відкритою.
Злий жарт?
Тож Радіо Свобода спробувало осмислити ситуацію. З мистецької точки зору пам’ятник оцінив письменник, видавець і громадський діяч Віталій Капранов. На його думку, загалом пам’ятник своєю стилістикою нагадує надгробок, з чого може випливати, що авторами є саме художники з похоронного бюро. Обрати відомі обличчя для зображення воїнів на пам’ятнику такі художники могли і за звичкою, а могли зробити це і навмисно, припускає Капранов.
Це може бути і жартом, щоб підколоти і показати, які придурки замовникиВіталій Капранов
«Коли ми бачимо, що продаються надгробки, теж стоять такі зразки, з відомими людьми, щоб вони привертали увагу. Або це може бути і жартом, щоб підколоти і показати, які придурки замовники. Як людина мистецька схиляєся до того, що людина вирішила показати дулю замовнику в такий спосіб. Замовник міг і не зрозуміти, адже не треба переоцінювати генералів. Їм таке може бути красивим, вони десь таке бачили: суміш між цвинтарем 90-х, де малювали «Мерседеси» на могилах, і дембельським альбомом. Щось середнє зробив художник. Сама могильна естетика, хоч і йдеться про стелу пам’яті, все ж показує рівень замовника. А такий замовник міг і не звернути уваги», – каже Віталій Капранов.
Куди дивилися бюрократи?
Але як у командуванні Сухопутних військ могли не помітити подібність зображень на пам’ятнику до зовнішності командувача Сухопутних військ Сирського та президента Зеленського? Цим питання задається ветеран війни на Донбасі, учасник оборони Донецького аеропорту Микола Тихонов. На його думку, якими би не були причини такого художнього рішення – воно є образливим для військових загалом і учасників бойових дій зокрема.
Люди, дотичні до встановлення цього пам’ятника, нікого не втрачали, ніколи не бачили, як гинуть їхні товаришіМикола Тихонов
«Це все ж таки наша армія. Але це зовсім не смішно. Це дивно. Це говорить тільки про те, що люди, дотичні до встановлення цього пам’ятника, нікого не втрачали, ніколи не бачили, як гинуть їхні товариші. Тому краще б вони нічого не робили. Бо це за межами здорового сприйняття, здорового глузду. Кому вони хотіли зробити приємно? Цей же пам’ятник замовляв хтось, був якийсь проєкт, як мінімум, якісь креслення. Тобто важко повірити, що цього просто не помітили. Адже в армії дуже багато папірців з усіх приводів, багато бюрократії, і хтось мав звернути увагу на проєкт пам’ятника, що на ньому зображено. Звісно – це неподобство, жарт це, помилка, чи осмислена дія. Треба ж думати, що означає такий пам’ятник. Виглядає, що пам’ятник робили просто для галочки», – наголошує у коментарі Радіо Свобода Микола Тихонов.
Синдром вболівальника
Загалом реакція частини суспільства на неоднозначний пам’ятник на території штабу командування Сухопутних військ є перебільшеною. Що є наслідком надмірної політизації українців, зауважує в коментарі Радіо Свобода політолог Олег Саакян.
На його думку, до такого стану українське суспільство прийшло внаслідок використання «технологій розбрату», до чого політичні гравці вдаються особливо наполегливо від часу початку президентських передвиборчих перегонів і від чого не відмовилися під час місцевих виборів цього року. Внаслідок українці рефлекторно гостро реагують на незначні інформаційні приводи, які лягають у контекст наявних електоральних чи світоглядних розламів, зазначає Саакян.
Дріб’язковий неполітичний інфопривід підіймається на прапори, здіймається «шалена зрада»Олег Саакян
«Синдром вболівальника захопив політичне життя українців. Тому, чи то ця стела пам’яті військовослужбовців, чи капелюх на ялинці, чи будь який інший абсолютно дріб’язковий неполітичний інфопривід, що у воюючій країні з коронавірусом, з економічною бюджетною кризою, конституційною кризою, мав би просто пройти повз, підіймається на прапори. Навколо нього здіймається «шалена зрада», і орди ботів та політичних «лідерів суспільної думки» починають розносити ці фотожаби, розносити дистильовану зраду в інформаційному просторі.
Це певна ознака хворобливості реакції суспільства і відсутності дійсної політики, де б займалися не висміюванням третьорядних речей, а дискутували стосовно ідей, стратегій і тих речей, питань, викликів, що сьогодні стоять перед українським суспільством і українською державою, подекуди кидаючи виклик самому існуванню держави і суспільства», – говорить Олег Саакян.
Монумент на знак пам’яті і пошани учасникам війни на Донбасі відкрили 12 грудня цього року під час урочистостей з нагоди святкування Дня Сухопутних військ ЗСУ.