30 вересня в Україні відзначається День усиновлення. Попри заяви влади про популяризацію сімейних форм виховання, кількість усиновлених дітей за останні п’ять років скоротилась в 2,5 рази. Чому так відбувається, а також з якими складнощами стикаються родини, які ухвалили рішення взяти дитину в свою сім’ю?
Про мрію стати чарівницею
Киянка Марина Сноз разом з чоловіком 12 років тому вирішили, що візьмуть до себе ще одну дівчинку. На той час пара мала дворічну біологічну дочку Алісу. Потім до родини прийшла Влада.
«Моя заповітна (і давно забута) дитяча мрія здійснилась: я стала доброю феєю… У мене є магічний кристал, від дотику до якого розкривається вся сутність людини…Я ще пам’ятаю той обгорілий камінець, який півроку тому став нашою молодшою донькою…», – писала Марина у своєму щоденнику.
У інтервְְֹ’ю Радіо Свобода жінка розповідає, що свідомо вирішила розкрити таємницю усиновлення.
Насправді мною керував страх, що хтось колись нашій дівчинці розкаже, що вона нам не ріднаМарина Сноз
«Насправді мною керував страх, що хтось колись нашій дівчинці розкаже, що вона нам не рідна. Я не хотіла, щоб у дитини була ще одна психологічна травма, адже вона і так натерпілась за своє життя. Нині Владислава не боїться сказати будь-кому, що вона була усиновлена, і вона має біологічних батьків», – каже Марина Сноз.
«Недолуга біла шапочка, що яскраво підкреслює блідість і рихлість обличчя, з-під неї виглядає нерівно підстрижений чубчик. Величезних розмірів комбінезон, зав’язаний шарф, дерматинові чобітки на 5 (!) розмірів більше. В очах – страх і нерозуміння того, що коїться навкруги». Із щоденника Марини Сноз, грудень 2008 року.
За словами Марини, на початку спільного життя з маленькою Владою, їй ввижалося похмуре майбутнє. Дівчинка похапцем і жадібно їла, кричала в магазині, коли бачила цукерки, кусалась, якщо не отримувала бажану іграшку.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
Уряд пропонує збільшити до 50 тис грн виплату при народженні або усиновленні дитини – Шмигаль«Між нашими дівчатками 11 місяців різниці. Я дуже вдячна старшій Алісі за її феноменальну терплячість. Їй самій тоді було три, і коли Влада кусала її чи била, наполягаючи на своєму, Аліса казала: «Мамо, не сердься на неї, не свари, вона з дитбудинку». Вона повністю прийняла молодшу сестру!» – захоплено розповідає Марина.
Владислава пройшла довгий і нелегкий шлях соціалізації. Зараз вона читає по- англійськи, малює, співає на шкільних святах.
Півтора роки тому родина Сноз знову розширилася, вони взяли під опіку маленького Петрика. Хлопчика забрали з дитячого будинку Одеської області.
«Цей дивовижний хлопчик чомусь вирішив з'явитися на світ за вісімсот кілометрів від рідної домівки. У спадщину від жінки, що подарувала його світу, він мав отримати низку страшних хвороб, що перетворили би його земне життя на безкінечні страждання та суцільний біль.
Ніхто не знає, хто саме дав дитині таке сильне, біблейське ім'я та таких сильних охоронців, які зберегли дитину і залишили у спадок лише безмежний світ і цікаву долю, відвівши від дитини ці кляті хвороби», – писала Марина Сноз на своїй сторінці у фейсбуці.
Петрика забрали з дитбудинка з Одещини. Дивним чином дитина не успадкувала низку страшних недуг від біологічних батьків.
Усиновлення зменшується. Чому?
Експерти Громадської Спілки «Українська мережа за права дитини» констатують, що протягом останніх десяти років кількість усиновлених в Україні дітей падає. Тут є кілька причин, зауважила в розмові з Радіо Свобода голова правління Спілки Дар’я Касьянова.
- Соціально-економічні негаразди.
- Пандемія коронавірусу. Вона загальмувала організацію і проведення занять для усиновителів. Через карантин було неможливо потрапити до закладів для побачення з дітьми.
- Затягування судових процесів з усиновлення.
- Завершальний етап адміністративної реформи.
«Функцію усиновлення і сімейних форм виховання не було передано з районів на рівень об’єднаних територіальних громад. Деякі райони було розформовано. Не кожна ОТГ має таку службу, яка приймає документи від усиновителів», – зауважує Дар’я Касьянова.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
Повернути в сім’ю. Чому гальмується реформування дитячих інтернатів?На думку Марини Сноз, найскладніше в процесі усиновлення – це отримати на руки судове рішення. Жінка вважає, що їм дуже пощастило: суддя проявив благородство і поставив справу про усиновлення в пріоритет.
Я чула від людей, що справи по усиновленню лежать у судах по 6-8 місяцівМарина Сноз
«Зібрати документи на усиновлення не було проблемою, хоча це тривалий бюрократичний процес. У суді до нас дуже добре поставились, і розгляд справи почався через два тижні після нашого звернення. Я чула від людей, що справи по усиновленню лежать у судах по 6-8 місяців. А дитина весь цей час чекає за казенним бетонним парканом!» – обурюється Марина.
Родина Марини і Сергія Сноз. Крайня ліворуч – доньки Аліса (15 років), Владислава (14 років), тато Сергій, мама Марина, бабуся Тетяна, син Петрик.
Попит на дітей раннього віку
За даними Міністерства соціальної політики України, наразі на обліку з усиновлення перебуває близько 17 тисяч дітей. З них майже 3 тисячі малюків залишаються в будинках дитини. Тисяча потенційних усиновителів шукають саме таку дитину – не старше 3-5 років, відтак змушені чекати роками.
Немовля в традиційному будинку дитини не отримує достатньої для нормального розвитку кількості дотиків, обіймів, емоцій. Через це вона відстає у розвиткуДар’я Касьянова
«Потенційних батьків можна розуміти. Адже чим менша за віком дитина, тим краще вона адаптується, – зауважує Дар’я Касьянова.– Результати досліджень свідчать, що для адаптації у родині дитина потребує вдвічі більше часу, ніж вона провела у закладі. Немовля в традиційному будинку дитини не отримує достатньої для нормального розвитку кількості дотиків, обіймів, емоцій. Через це вона відстає у розвитку».
Портрет дитячих будинків в цифрах
- 89% дітей мають порушення розвитку.
- 20% мають недостатню вагу.
- 58% мають затримку росту.
(З дослідження благодійної організації «Надія і житло для дітей»).