Першими на Бріджит, яку лікарі та працівники соцслужб лагідно називають Бріззі, натрапили австралійські журналісти. Кореспондентка ABC News Саманта Гоулі шукала в Україні дітей, від яких відмовилися біологічні батьки-іноземці та сурогатні матері-українки. Серед десятка історій кореспондентка знайшла її – біляву дівчинку з численними вадами розвитку, яку сурогатна мати-переселенка з Донбасу виносила для громадян США. Жінка, чиє ім’я невідоме, за даними журналістки ABC News, народила немовля для жителів Каліфорнії – 39-літнього Метью Скотта та його 61-річної дружини Ірмгард Паган. Коли ж пара дізналася, що Бріджит має вади – відмовилася від дівчинки. І тепер Бріззі росте у Запоріжжі в дитячому будинку «Сонечко».
Медсестра і Бріджит
Зігнуті пальчики на руках і спеціальні «важкі» черевички для дітей з вадами опорно-рухового апарату. Бріджит 3,5 роки, але вона не ходить і не говорить. Може лише повзати, ледь стояти зі сторонньою допомогою і вигукувати окремі слова.
Сурогатна матір народила дівчинку на 25-му тижні вагітності. Вага малечі була усього 870 грамів, а її брат-близнюк помер. Генетичні батьки-іноземці спочатку усиновили дитину і дали їй ім’я. Врешті ж – відмовилися від Бріджит, і навіть написали заяви на її відключення від апаратів життєзабезпечення – таке рішення вони ухвалили після консультацій з американськими лікарями. Але побажання біологічних батьків запорізькі медики не виконали. Та і не могли, адже в Україні єдиною умовою відімкнення хворого від апаратів є підтвердження смерті мозку – зробити це за бажанням родичів неможливо.
Рятувати новонароджену, яку зрадили дорослі, взялися медики в обласній лікарні Запоріжжя. За словами медсестри Марини Бойко, лікарі спочатку вважали, що Бріджит залишиться у вегетативному стані, і ніколи у житті не зможе бачити, чути і їсти самотужки.
Я приїжджаю до Бріззі тричі на тиждень. Мені шкода цю дитину, адже її вже стільки разів зраджували
«Бріззі, – каже медсестра, – перевели до нас у «грудне відділення» з відділення патології новонароджених. Ми вперше побачилися, коли їй було 3,5 місяці, а тепер Бріджит уже 3,5 роки. Півроку тому малечу виписали з лікарні і перевели у дитячий будинок. Я приїжджаю до Бріззі тричі на тиждень. Мені шкода цю дитину, адже її вже стільки разів зраджували».
За майже 30 років роботи у лікарні Марина Бойко бачила десятки дітей, від яких відмовилися батьки. Проте зізнається: з ситуацією, коли немовля у пологовому кидає сурогатна матір, а потім від дитини відмовляються і генетичні батьки – зіткнулася вперше.
«Деякий час, – веде далі медсестра, – сурогатна матір знаходилася з Бріззі у лікарні. А потім поїхала, і, я точно знаю, більше дитиною не цікавилася».
Марина Бойко – ледь не єдиний, але точно справжній, друг Бріджит. Попри невтішні прогнози лікарів, Бріззі вже досягла неабиякого успіху. Дівчинка має прогреси у розвитку і особливо полюбляє музику. Коли медсестра вмикає на мобільному телефоні пісні, слова яких дівчинка вже неодноразово чула, Бріджит починає підспівувати. Нерозбірливо і уривками, але вона підхоплює мелодію, зрідка підтанцьовуючи.
«Бріззі дуже любить солодке. На вулиці найбільше любить кататися на гірках. А ще вона обожнює плавати. Вода для неї – це все», – підсумовує медсестра.
Свої чужі мами
Яких би зусиль не докладала жінка та соціальні працівники, таким дітям, як Бріджит, вкрай необхідна справжня родина. Ще декілька місяців тому у дівчинки не було юридичного статусу для усиновлення. Через проблеми з документами соцслужби не могли перевести Бріззі з міського на регіональний облік. Тепер же, за словами начальниці Управління у справах дітей Запорізької міськради Наталі Сиворакші, Бріджит нарешті можуть усиновити громадяни України. Якщо ж батьки-українці не знайдуться – з п’яти років на усиновлення дівчинки можуть претендувати і нерезиденти країни.
Питанням щодо того, українське чи американське громадянство вона отримає, займаються зараз працівники дитячого будинку «Сонечко»
«Зараз, – підкреслює Сиворакша, – дівчинка перебуває на обліку у Службі у справах дітей. Бріджит має статус дитини, яка позбавлена батьківського піклування. А питанням щодо того, українське чи американське громадянство вона отримає, займаються зараз працівники дитячого будинку «Сонечко».
Начальниця Управління у справах дітей Запорізької міськради додає, що вперше стикнулася з ситуацією, коли сурогатна матір-переселенка народила для іноземців, а дитина, врешті, взагалі залишилася без батьків. За словами Сиворакши, соціальні робітники зараз намагаються максимально покращити здоров’я дівчинки. Якщо її фізичний стан буде стабільним і вона не потребуватиме вартісного лікування – збільшиться надія, що хтось зжалиться, полюбить малу і забере до себе.
У «Сонечку» Бріджит може жити до 7 років. Якщо і в цьому віці ніхто не захоче всиновити її – дівчинку переведуть в один з інтернатів Запоріжжя чи області. Якщо ж у Бріззі і після повноліття не з’явиться опікун – вона до кінця життя може залишитися у диспансері.
Що таке сурогатне материнство в Україні
Попри ризики для дітей, в Україні не заборонене комерційне сурогатне материнство. У відповіді на запит проекту Радіо Свобода «Радіо Донбас.Реалії» у Міністерстві охорони здоров’я України повідомили, що застосування допоміжних репродуктивних технологій регламентується сьомим пунктом статті 281 Цивільного кодексу України. Тоді як стосунки між самою сурогатною матір’ю та медичним закладом, де, зокрема, проводять процедуру штучного запліднення, визначаються наказом МОЗ України від 9 вересня 2013 року № 787 «Про затвердження Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні».
Сурогатними матерями можуть бути тільки повнолітні і здорові жінки, які вже народжували. Якщо жінка одружена – дозвіл на процедуру у письмовому вигляді має також надати її чоловік.
Поки, зокрема, у Франції, Норвегії, Швеції, Німеччині та Австрії виношувати за гроші чужих дітей забороняється законом, іноземці легко знаходять сурогатних матерів в Україні. Якщо в окремих штатах США послуга сурогатного материнства стартує від 100 тис. доларів, то в Україні, згідно з відкритими оголошеннями компаній-посередників, «повний пакет» обійдеться приблизно у 30 тис. доларів. У вказану суму увійде «гонорар» сурогатній матері, послуги посередника та юридичний супровід. Якщо під час пологів виникнуть проблеми або дитина народиться з вадами – доведеться платити окремо.
Оголошення медичних фірм про пошук сурогатних матерів легко знайти у мережі. За народження чужої дитини українкам пропонують, в середньому, від 10 до 15 тис. доларів. На останніх місяцях вагітності сурогатній матері також обіцяють додатково по 300-500 доларів. Але ці цифри – відносні. Зазвичай реальні «гонорари» сурогатним матерям, як і суми за послуги посередників, приховуються.
Радіо Донбас.Реалії намагалося зв’язатися з жінками, які відгукуються на оголошення компаній-посередників у Facebook. Проте жодна з п’яти жінок, серед яких двоє вказали Донецьк рідним містом у соцмережі, так і не відповіли на наші повідомлення. У дитячих будинках в різних регіонах України також в один голос кажуть, що ніколи не чули про такі випадки, як у Бріджит. Тож, хочеться вірити, що історія Бріззі й справді є унікальною, і більше ніколи не повториться.
