Після кількох годин мовчання після безпрецедентного ракетного нападу Ірану на Ізраїль Росія оприлюднила свою першу офіційну реакцію: Міністерство закордонних справ висловило, як воно сказало, «надзвичайну стурбованість» Москви «останньою небезпечною ескалацією в регіоні».

У цьому твердженні може бути частка правди, оскільки аналітики кажуть, що повномасштабна війна на Близькому Сході не відповідала б інтересам уряду президента РФ Володимира Путіна. Однак поки що здається більш імовірним, що Кремль із ентузіазмом сприймає розвиток подій, які можуть зіграти на руку Путіну кількома способами, більшість із яких безпосередньо пов’язані з війною Росії проти України.

«Вихід Близького Сходу на незвідану територію (крім повномасштабної війни) – це найкраще, що зараз може трапитися з Путіним», – написала в мережі «Х» Ханна Нотте, старша співробітниця Програми Європи, Росії та Євразії у Вашингтонському Центрі стратегічних та міжнародних досліджень.

Ось чому

По-перше, це відвертає увагу від війни в Україні у вирішальний час, коли Київ стикається з серйозними викликами на лінії фронту, які можуть погіршитися в найближчі тижні та місяці, а Росія з новою інтенсивністю завдає ударів по енергетичній інфраструктурі країни і бомбардує міста, враховуючи Харків та Одесу.

Початок у жовтні війни Ізраїлю проти «Хамасу», який США та ЄС визнали терористичним угрупованням, уже ускладнив глобальне сприйняття війни в Україні та збентежив зусилля Заходу підтримати її захист від російського вторгнення.

Нове загострення на Близькому Сході – вперше Іран відкрито і прямо атакував Ізраїль – може загострити цю проблему для Києва.

«Шанс кинути виклик»

Для Кремля потенційні вигоди від нападу Ірану на Ізраїль є як широкими, так і досить конкретними, зауважують фахівці. За понад два роки після того, як він розпочав повномасштабне вторгнення в Україну, він все більше зображував війну там як частину ширшого протистояння, у якому, як він стверджує, Росія захищає себе та решту світу від Заходу та, зокрема, від США.

На цьому тлі напад Ірану на Ізраїль може зіграти на користь кремлівської пропаганди, зазначають експерти, даючи Росії новий матеріал, який вона може використовувати для просування своїх публічних наративів про війну в Україні та її протистояння із Заходом.

«Серед держав вісі – Росії, Ірану, Північної Кореї та Китаю – існує певне уявлення про те, що Захід ослаб. І [що] американські позиції та політика більше не можуть гарантувати безпеку своїх союзників», – каже в інтерв’ю Радіо Свобода Ігор Семиволос, директор Центру близькосхідних досліджень в Києві.

Як наслідок, іранська атака дає Росії та державам-однодумцям «шанс кинути виклик цьому однополярному світу, про який багато говорили Путін, [президент Китаю] Сі Цзіньпін та [верховний лідер Ірану аятола] Алі Хаменеї, сказав Семиволос.

Президенти Росії та Ірану Володимир Путін та Ебрагім Раїсі під час зустрічі в Кремлі. 7 грудня 2023 року

Нестабільність на Близькому Сході «відволікає увагу та ресурси Заходу від України та східного флангу НАТО, породжує небезпеку серед регіональних союзників США та ще більше підживлює ширше глобальне уявлення про те, що Захід не може заспокоїти регіон, посилюючи таким чином сприйняття війни в Газі», – вважає Нотте.

«Загалом така нестабільність підживлює глобальне уявлення про те, що війна в Україні — це ще одна війна з багатьох, одна проблема серед безлічі проблем – трактування, яке Кремль може тільки вітати», – сказала вона.

На практиці ціла низка проблем і сама атака можуть розвести аргументи щодо допомоги Україні, підриваючи аргументи прихильників такої підтримки про те, що доля Заходу та світу висить на волосині.

Хмари в Конгресі?

Зокрема, напад Ірану на Ізраїль додає новий елемент до невизначеності щодо перспектив довгострокової допомоги США Україні – навіть якщо перспектива ухвалення законодавства з цього питання нарешті вимальовується.

Майже через шість місяців після того, як президент США Джо Байден вперше запропонував пакет, який включає понад 60 мільярдів доларів переважно військової допомоги Україні, а також допомогу Ізраїлю та на інші цілі, спікер Палати представників, республіканець Майк Джонсон зазначив на наприкінці березня, що він намагатиметься забезпечити підтримку України в найближчі дні чи тижні.

Однак було незрозуміло, що саме він запропонує, наскільки це буде відрізнятися від законопроєкту, ухваленого за підтримки обох партій у Сенаті в лютому, і чи зможуть спроби відновити поставки США вкрай необхідної зброї Україні подолати опозицію з боку противники допомоги Києву у власній партії.

15 квітня Джонсон надав більше ясності, заявивши, що планує наполягати на окремих законопроєктах щодо трьох елементів законодавства Сенату – допомоги Ізраїлю, Україні, Тайваню та іншим союзникам – і заспокоїти непокірних республіканців, запровадивши четвертий захід, який включає політику, що її підтримують багато законодавців його партії.

Пошук дисбалансу

Незалежно від результату суперечок щодо допомоги США, Путін може розглядати напад Ірану на Ізраїль як шанс посилити вплив Москви на Близькому Сході, де відновлення впливу, який різко згорнувся після розпаду СРСР, здається, було дуже важливим для Путіна з моменту його приходу до влади чверть століття тому.

Війна Росії проти України зміцнила її зв’язки з Іраном, який підтримував напад на Україну, надаючи ударні безпілотники та технології для їх виробництва, але Путін роками залицявся до регіональних ворогів Ірану, враховуючи Ізраїль та країни Перської затоки, такі, як Саудівська Аравія, як частину його зусиль посилити вплив Москви на Близькому Сході та знизити вплив США, зауважують фахівці.

Іранці на акції біля посольства Британії в Тегерані після удару Ірану по Ізраїлю. 14 квітня 2024 року

Кремль може сподіватися, що, незважаючи на те, як його різкіший поворот у бік Тегерану та його відповідь на війну Ізраїлю та «Хамасу» зашкодили його відносинам з Ізраїлем, багатогранні зв’язки Москви на Близькому Сході можуть дати їй суттєву регіональну роль у найближчі місяці чи роки.

«Оскільки Росія стає все більш близьким партнером Ірану, Кремль може… розрахувати, що з посиленням Іраном ескалації власна цінність [і] вплив Росії на країни Перської затоки зросте – оскільки країни Перської затоки можуть дивитися на Москву (і Пекін) як єдині гравці, які мають певні важелі впливу на Тегеран, і, отже, як співрозмовники, які могли б допомогти приборкати іранців», – сказала Нотте в інтерв’ю Радіо Свобода.

Це класичний підхід для путінської Росії: допомагати створювати проблеми тією чи іншою мірою, а потім пропонувати допомогу для їх вирішення – так, щоб це було вигідно Кремлю. Однак аналітики Росії та регіону кажуть, що Москва не хоче повної війни між Ізраїлем та Іраном на тлі атаки «Хамасу» на Ізраїль і війни в Газі.

«Такий сценарій принесе значні ризики для Росії», – сказала Нотте. Це ускладнить військову присутність Росії в Сирії, а сильний удар по Ірану може підірвати сили Москви у війні проти України.

Крім того, «повномасштабна війна майже напевно поклала б край балансуванню Росії в регіоні (яким би слабким воно вже не стало). Це змусило б Росію обирати сторону».

Хоча Москва стала ще ближче до Ірану та його помічників після того, як вона розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, за її словами, «вона точно не хоче йти «ва-банк» з Іраном».