Міноборони нагороджує, а поліція відкриває кримінальні провадження ‒ волонтер Святослав Літинський

ЛЬВІВ ‒ У серпні-вересні поліція провела обшуки у кількох волонтерів у Львові, підозрюючи їх у продажі автомобілів, призначених для Збройних Сил України. Після публічного розголосу навколо цих справ, низки зустрічей із представниками поліції і парламентарями, переслідування волонтерів припинилось, але кримінальні провадження надалі розслідуються. Волонтери ж далі допомагають українським воїнам.

• Святослав Літинський ‒ ІТ фахівець, викладач, волонтер, відомий львівський громадський активіст, який від 2012 року через судові позови відстоює українську мову.
• Остання справа, яку Літинський виграв у суді: довідки про несудимість поліція не має права вимагати заповнювати російською мовою, як це було донедавна. А ще він керує ІТ-компанією, викладає студентам.
• Літинський в одному з кримінальних проваджень щодо діяльності волонтерів проходить, як свідок.

Святослав Літинський розповів Радіо Свобода про подробиці кримінального провадження, про те, як надалі перевозить автомобілі для ЗСУ і про те, які зміни у законодавстві потрібно змінити, щоб не створювати перепони волонтерському руху.

‒ Пане Літинський, 8 вересня поліція провела обшуки у вашому помешканні. На якому етапі сьогодні перебуває кримінальне провадження, в якому ви проходите, як свідок?

‒ Коли був обшук, я був за кордоном, купував автомобіль для воїнів. Зараз по всіх військових частинах поліція розіслала запити, чи ми їм справді передали автомобіль, по всіх митницях теж надіслані запити, який автомобіль ввозили. Поки що справа в активному розслідуванні поліції.

‒ Ви проходите, як свідок у справі військового капелана з Києва. Які подробиці цієї історії?

‒ Справа стосується автомобіля, який ввозив мій друг, львів’янин Назарій Островський. Він багато допомагав збирати гроші грошей для купівлі автомобіля і шукав машини. Поліція вважає, що вчинено злочин.

Власне, підозру оголошено капелану Ігореві Плохому у Києві і Назарові у Львові. Капелан попросив Назара допомогти купити автомобіль. Оскільки Ігор Плохий зібрав гроші і Назар йому показав, які є машини у Польщі. Вони погодили, який саме купують. Капелан спершу захищав Київ, потім працював на Запорізькому напрямку, він здійснює душпастирство у двох бригадах, їздить між відділеннями і йому була потрібна добра машина для гуманітарно-військових потреб. Назар купив автомобіль, передав, але проблема закону у тому, що мусиш взяти гроші до перетину кордону автомобіля.

Відтак, треба купити авто за кордоном, вкласти свої гроші у бензин, ремонт і тоді передати. Якщо взяти гроші після перетину кордону, це поліція вважає великим злочином.

Вони дивляться, що є декларація про гуманітарну допомогу, у ній митники кажуть писати, що передано іноземними державами, чи волонтерами Польщі чи іншої країни.

Поліція підозрює Назара у злочині, хоч він, навпаки, вклав свої гроші і час, щоб привезти цей автомобіль. Ми купуємо не нові машини. Назар і капелан побачили оголошення, купили авто, у Львові перемонтували, замінили оливи, фільтри.

Їдучи у Київ, тріснула рама. Знову ремонт. І у майстерні сказали, що машина ненадійна буде. А капеланові їздити дорогами Запорізької області.

У цей момент нізвідки з’являється військовий, який запропонував капеланові віддати цю машину їм на військову частину, а собі купити іншу, бо їм таке авто підходить. Цей військовий дав капеланові меншу суму за машину, ніж той оплатив. Ігор передав авто і це вже величезний злочин.

Святослав Літинський, волонтер, керівник ІТ-компанії

‒ Чому?

‒ Бо стаття закону хоч і називається «продаж гуманітарної допомоги з метою отримання прибутку», але в статті не вказано про прибуток, а написано про вартість цієї гуманітарної допомоги. Пан Ігор допоміг своїми грошима іншому військовому підрозділу, бо віддав машину за менші гроші, які вклав. А йому оголосили підозру.

Відповідно, коли я публічно написав, що ця ситуація не є нормальною, то відгукнулись депутати Верховної Ради. Вони організували робочу групу, ініціативну нараду. У Верховній раді двічі відбулась зустріч з головою ВР.

Детально говорили, які є перепони для волонтерів і як парламент може допомогти. Я пояснив, що люди вкладають свої гроші, час, допомагають, а їх переслідують. Створили тимчасову слідчу комісію ВР, яка більше зосереджена на реальній гуманітарній допомозі, яка безкоштовно передається іноземними державами, але кудись пропала чи вкрадена. Як це було у Запоріжжі. Але створено і робочу групу щодо зміни норми закону, щоб волонтери, які ввозять машини для ЗСУ, не мали проблем і нічого не пояснювали.

Зараз юристи надають свої висновки, як правильно сформулювати статтю закону. Бо у березні вона була зроблена на колін, швидко, у стресі. Бо й цей момент не могли належно проаналізувати.

‒ Які необхідні зміни у законодавстві, щоб не виникало запитань у силовиків?

‒ На мою думку, перше, що потрібно це у Кримінальному Кодексі України виокремити волонтерів на час війни.

У Постанові уряду №174 «Деякі питання допуску водіїв до керування транспортними засобами» сказано, що потрібно декларувати гуманітарну допомогу на кордоні. У цьому документі слід виокремити автомобілі, бо ми знаємо, що 99 % авто куплені за гроші, а не безкоштовно передані.

Вони не мають бути гуманітарною допомогою, їх потрібно декларувати: ввожу автомобіль, зобов’язаюсь передати ЗСУ протягом такого часу.

Якщо не передав волонтер, то сплачує податки навіть у подвійному розмірі і штраф.

‒ Тобто, сьогодні ви далі ввозите автомобілі для ЗСУ так, як і робили з перших днів повномасштабного вторгнення Росії? Які є проблеми?

‒ Ми допомагаємо адресно. Більше 60% автомобілів віддаємо на львівську 80-ту окрему десантно-штурмову бригаду. Отримує від ЗСУ акти про передачу машину.

Я зареєстрував картковий рахунок у податковій, як волонтер. Готівку люди також дають, але я про все звітую публічно: від кого гроші і на який автомобіль скільки витрачено.

Наприклад, для того, щоб купити один автомобіль за кордоном, якщо я буду знімати гроші лише зі своєї картки, то 3-4 місяці маю сидіти в Польщі і знімати готівку з карточки, бо є обмеження. А за кордоном 99% машин продається за готівку.

Відповідно, щоб не сидіти чотири місяці за одним авто, а ми 130 машин уже передали ЗСУ, то скільки б мені треба було років це купувати?!

Тому я мушу розподілити гроші на картки друзів, родини, знайомих і знімаю з багатьох карток, тоді купую машину для війська. І роблю це за один день. Можуть сказати, що я зі злочинною метою перераховую гроші на картки, якщо не розуміти реальний намір цих коштів. Бо поліція може будь-що сформулювати.

‒ У митній декларації при ввезенні автомобіля ви далі пишете, що гуманітарний автомобіль, подарований кимось із іноземців?

‒ Це дуже часто так пишеться. Востаннє, нам привіз автомобіль француз. Я подав заповнену декларацію, в якій чітко прописав, що француз провозить авто, а куплене воно за гроші, які я йому передав. Цю декларацію митники переписали і написали, що авто передане Францією.

Я тоді обурився публічно, представники митної служби запросили на зустріч і уважно вислухали, пообіцявши зробити письмовий лист-роз’яснення, що працівники мають писати декларацію, відповідно до об’єктивних даних.

Якщо людина з купівлю-продажем проїжджає через кордон, то не можна писати, що авто передали волонтери Францїі, Польщі, а воно тієї людини, яка показує договір купівлі.

Сподіваюсь, що не можна писати неправду і це зрозуміли митники, треба писати, що куплено авто за реальні гроші реальних людей.

‒ Після публічного розголосу про обшуки у волонтерів і подробиці кримінальних проваджень, ситуація притихла і волонтери далі працюють?

‒ Поліція продовжує далі працювати, бо зрозуміла, що у конкретній справі, де я проходжу, як свідок, нічого не знайдуть і пробують шукати інші факти. Тому що запити у військові частини чи на митниці не стосуються справи військового капелана.

Поліція пробує знайти якісь інші автомобілі, знайти проблеми, щоб спробувати підв’язати під цю справу. Розслідує справу чи не з десяток слідчих.

Для прикладу, у Львівську обласну військову адміністрацію приїжджала Тимчасова слідча комісія Верховної Ради. Під час зустрічі мовилось про те, що через Львівську ОВА пройшло десь понад 300 тисяч тонн гуманітарної допомоги без жодного обліку.

На цій зустрічі сиділи представники митниці, ДБР, СБУ, поліції і керівник цієї слідчої комісії запитував представників силових органів, чи вони мають зауваження щодо ввезення цієї гуманітарної допомоги, бо є запити від людей. Ніхто не мав ніяких зауважень. Бо цю допомогу ввозили під «дахом» військової адміністрації, а не волонтери.

Якщо купиш автомобіль для ЗСУ, привезеш його під обласну військову адміністрацію, попросиш їхню прес-службу зробити фото, що то ОВА передала військовим, то і не матимеш жодних проблем. Якби я так зробив із кожним зі 130 авто, які перевіз, то, певно, теж не мав би проблем. Але це не є автомобілі куплені за кошти ОВА.

‒ Чи ви зустрічались із представником Нацполіції у справі волонтерської діяльності?

‒ Зустрічались із заступником міністра МВС. Я відкрито говорив про схему, за якою працюємо, щоб допомагати воїнам. Бо ж якщо допомагати за схемою, яку пропонує держава, то на один автомобіль для ЗСУ затрачаєш 6-7 тижнів. А волонтер привозить авто за тиждень, але ризикує покаранням у вигляді ув’язнення від 5 до 7 років з повною конфіскацією майна.

Хоча, по суті, ті самі ж жертводавці передали гроші, автомобіль, який відремонтували. Лише один нюанс: жертводавці дають гроші до перетину кордону чи після? Секунду до перетину, то всім підходить, а після ‒ вже злочинці.

Згідно з бюрократичною схемою, потрібно діяти так: звертається військовий і каже, що є волонтери, жертводавці, які можуть зібрати гроші і просить допомогти за кордоном купити авто, відремонтувати. Потрібен запит від військової частини. Минає два тижні і є запит.

Тоді потрібно зібрати гроші, оголошуємо збір коштів. Це ще тиждень. Далі потрібно знайти оголошення про продаж машини, часто приїжджаєш, а вже хтось купив з України. Шукаємо кілька пропозицій. Це ще тиждень. 4-5 тижні пройшли, а ще нічого частина не має. Тоді поїхати, купити, привезти, відремонтувати. Виходить 6-7 тижнів і аж тоді можна передати.

Якщо волонтер, умовно, бере свої гроші, купив авто, ввіз, відремонтував і тоді звернулась військова частина, то він за тиждень часу від запиту воїнів передає машину. Гроші дають ті ж самі жертводавці. Так само кордон перетнув, так само шукав. Але час волонтер витрачав до запиту військової частини, а не після.

До слова, зараз дуже важко знайти добрі машини у Польщі, Литві, Латвії, все вже викуплено. Потрібно їхати вже далі в Європу. Моя сестра, яка живе в Великій Британії, допомагає. Оксана купила нам уже 5 автомобілів і організувала перевезення.

Недавно купила на аукціоні вантажний автомобіль, до 7, 5 тонн для 80-ої бригади. Власне, від цієї частини і отримали запит. Бо мають велику потребу у більшій машині, щоб речі перевозити їжу.

Автомобіль для ЗСУ

‒ Скільки часу у вас займає волонтерство?

‒ Приблизно до 20 годин у тиждень.

‒ Чому після цієї історії з кримінальним провадженням, коли згадали ваше ім’я, ви не покинули допомагати армії і займатись волонтерською діяльністю? Могли і залишитись за кордоном, зрештою.

‒ У хвилини слабкості думав, що міг би сидіти, дивитися офіційний телемарафон і мав би спокій. Але я б не мав морального спокою.

Росіяни вже не раз окуповували Україну. Останній раз це було недавно, 50-60 років тому. Я це знаю з історії моєї родини.

Моя бабця, татова мама, мала чотирьох братів. Двох із них радянські «визволителі» розстріляли на очах у родини, бо вони не хотіли радянської влади. А двох братів примусово вивезли на Сибір, один повернувся звідти.

Я впевнений, що у нас кращого не буде, якщо нас завоюють. Це свідоме розуміння цього. Є індивідуальний страх, страх щоб нас не завоювали.

Мене МЗС Росії згадувало у своєму звіті у 2021 році щодо моєї позиції з української мови. Відповідно, я розумію, хто допоможе державі, як не ми. Ми ще не дозріли, як суспільство, щоб вибрати таку владу, яка б повністю захищала інтереси суспільства.

Суспільству треба допомагати, бо, в іншому випадку, завоюють, велику кількість розстріляють, іншу зроблять рабами, нав’яжуть свої правила, житимемо у бідності.

Хочеться, щоб всі ті внески і жертовність наших предків, які старались будувати українську державу, зберігали культуру, мову, визначальна роль тут Церкви, особливо УГКЦ, у збереженні українства, ми не втратили. Бо що тоді: вся ця жертовність намарно? Втечемо всі і все залишимо росіянам?

Це неправильно. Якщо буде закон один для всіх, то ми, як держава, будемо прогресувати і я старався своєю діяльністю показати, що не має бути каст людей, які поза законом. На жаль, у нас все ще є таке, навіть із волонтерами.

Волонтер звітує про свою діяльність

‒ Як ви пояснили своїм дітям ту ситуацію, яка сталась, свідками якої вони були, тобто, коли обшуки проводили у помешканні?

‒ Пояснив реально: стараємось допомагати, що є одна рука держави у формі Міноборони, яка нагородила мене за волонтерську діяльність, а інша у формі поліції пробує притягнути до кримінальної відповідальності. Так, це дивно, але окрім нас цієї ситуації ніхто не змінить. Не прийде ніхто сильний, хоч є підсвідоме бажання в українців, і не створить їм заможне життя. Такого ніколи не буде. Треба просвітництвом займатись, бо той, хто прийде наводити порядок, залишиться надовго і стане диктатором.

‒ Чия підтримка для вас була найважливіша у момент, коли ваше ім’я згадували у кримінальному провадженні?

‒ Була дуже важлива підтримка громади, людей, які бачили, що я стільки років займаюсь публічною діяльністю, яка мені, безпосередньо, користі не приносить, але допомагає суспільству.

Мені дякували люди за роботу і просили продовжувати працювати, не зважати на те, що робить поліція. Бо, фактично, як тобі кажуть, що ти злодій, то думаєш: може, я таки щось не те зробив. Але як можна по-іншому діяти, якщо люди на фронті щодня втрачають життя і здоров’я, а я місяцями везтиму їм потрібен автомобіль?!

Ти витрачаєш лише час і гроші, але це не порівняльно з тим, як втрачаємо людські життя на фронті.