Війна так чи інакше впливає на психологічний стан людини. Особливо це стосується українських захисників, які вже майже два роки цілодобово віддають весь свій час та ресурси службі в Збройних силах України. Вони бачать смерть, руйнування, живуть у екстремальних польових умовах.
За інформацією від Центру громадського здоров'я МОЗ України, від 20% до 40% військовослужбовців потребують психологічної допомоги. Тобто чи не кожен другий стикається з симптомами порушення психіки. Зважаючи на те, що самопочуття військового прямо впливає на його виживання, ментальне здоровя не менш важливе, ніж фізичне.
У шостому епізоді подкасту «Свої серед своїх» своєю історією поділився піхотинець Влад, який служить з травня 2022-го року. Чоловік був старшим бойовим медиком роти. Зараз прикомандирований до медичного пункту, виконує функції санітара. Зараз перебуває неподалік Куп'янська на Харківщині.
За час служби в ЗСУ, Влад двічі побував у психоневрологічних лікарнях – у Кропивницькому та у Дніпрі. Цим досвідом він поділився у соціальних мережах. Відео у набрало понад 280 тисяч переглядів, а у коментарях багато користувачів висловили Владу підтримку.
Через вісім днів після мобілізації був у Лисичанську
У цивільному житті Влад займався ремонтами квартир та цікавився татуюваннями. Після навчання у школі закінчив кілька курсів медичного університету, потім перевівся на філологічний факультет.
Від початку повномасштабного вторгнення разом із братом волонтерив. А у травні 2022-го на вулиці отримав повістку. Через кілька тижнів його мобілізували.
Зважаючи на медичну, хоч і не закінчену освіту, Влад став бойовим медиком. Дуже швидко хибні уявлення про війну, сформовані на фільмах, зруйнувала жорстока реальність.
«Ілюзії розвіялися, бо коли у тебе по посадці лежить купа трьохсотих, а немає як забрати... В американських відео, по яких я вчився медицині, там за сім хвилин була евакуація. А у нас і через добу може бути», – розповідає Влад.
Перший досвід психлікарні
На початку вересня минулого року Влад отримав поранення. Після чотирьох місяців лікування під час проходження військово-лікарської комісії психолог дав йому заключення «тривожний розлад» і направив до психоневрологічного диспансеру.
Влад, піхотинець
Так вінпотрапив у Кіровоградську обласну психіатричну лікарню, де пробув два тижні.
За його словами, він не знав від чого саме його лікують, військові були разом з цивільними, а за 14 днів з ним не спілкувався психолог. Лише двічі, коли Влад сам цього вимагав. Загалом після перебування в закладі, чоловік не відчув полегшення.
Оскільки ми не називаємо прізвище військового, ми попросили лікарню дати загальний коментар з приводу слів чоловіка.
Генеральний директор лікарні Олександр Присяжний зазначив, що у лікарні є відділення, де перебувають виключно військові, а також є інші спільні відділення, де військові лікуються в окремих палатах. Він також наголосив, що в закладі працюють клінічні психологи, робота з якими є добровільною.
«Звичайно шкода, що військовослужбовець «після лікування не відчув полегшення». Кожний випадок лікування є унікальним, але було б дивно з нашого боку спонукати госпіталізм пацієнтів, а саме їх бажання тривалий час перебувати в лікарні, замість соціальної реадаптації, стимуляції самодостатності», – сказав Присяжний.
Антидеприсанти. Підтримка колективу і дружини
Через вісім місяців після Кропивницького, Влад знову потрапив до психіатричної лікарні, цього разу у Дніпрі. Цей досвід був для нього позитивнішим – він працював з психологами, почав приймати антидепресанти, які значно полегшили його стан.
У лікарні він був 21 день, хоча ліки почали діяти лише через півторамісяці. В цей час він уже був на службі.
«Поки антидепресанти не працюють, ти не зовсім адекватний. Але колектив підтримував, все розуміли», – розповів чоловік.
Влад, піхотинець
Найбільше Влада підтримувала дружина Катя. Вона завжди була поруч і саме завдяки їй він наважився розповісти про свій досвід у соцмережах. У коментарях він побачив неймовірну підтримку.
«Коли ти щось розповідаєш людям – є відгук. Те, що в тебе є внутрішні конфлікти – це нормально. Психіатрія загалом – це нормально. Я з колегами поговорив, з друзями, вони також сказали, що це нормально. Тому я вирішив поділитися, можливо, хтось також почне ділитися своїми переживаннями та емоціями».
Найважливіше – звертатися за допомогою
Те, що військові переживають стрес і це нормально підтверджує психолог Денис Дудник.
Ви могли чути його історію у першому епізоді цього сезону подкасту «Свої серед своїх» – він після поранення відкрив психологічний хаб в Ірпені.
«Якщо стрес затягується і цим не займатися – виникає посттравматичний стресовий розлад. Людині треба надати першу психологічну допомогу – її також треба вміти надати собі самостійно. В інтернеті багато про це інформації. По суті, це пояснення людині, що з нею відбувається», – каже психолог.
Він наголошує, що командири мають серйозно ставитися до ментального здоровя підлеглих. Адже від цього залежить їхнє життя.
Військових психологів, які би працювали безпосередньо в підрозділах, зараз не так багато. Принаймні так вважає Влад та інші герої подкасту «Свої серед своїх». Однак деякі бригади цьому дійсно приділяють належну увагу.
Зараз в Україні є багато гарячих ліній, центрів та громадських організацій, які готові допомагати військовослужбовцям. Найважливіше – не взолікати і вчасно звертатися за допомогою.
У шостому епізоді подкасту ви також почуєте:
- Як Влад отримав поранення;
- Чому, на його думку, він дійсно потребував допомоги психіатра;
- Як командири реагують на скарги від військових щодо психологічного стану;
- Як зрозуміти, що вже час звернутися за психологічною допомогою;
- Чи не заважають у службі побічні ефекти від антидепресантів;
- Особистий досвід дружини Катерини – вона розповіла, як підтримує чоловіка і як тримається сама;
- Як справитися з тривогою і стресом безпосередньо «на нулі».
Слухайте у подкасті «Свої серед своїх» більше про теми, які так чи інакше актуальні для воюючої України, військових, ветеранів та суспільства загалом.
Подкаст доступний на подкаст-платформах Google, Apple, Spotify, у YouTube, а також на сайті Радіо Свобода.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Їхні близькі загинули на війні, тому вони самі пішли в ЗСУ: історії двох дівчат ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Професорка на війні: пресофіцерка про повернення з Оману, агресію цивільних та фотографування історії ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Повернулися із Росії, Швеції і Оману, щоб піти в ЗСУ: історії трьох військових