Чи змінила велика війна погляд Заходу на Україну та її минуле: дискусія істориків у Празі

Розв'язана Росією повномасштабна війна в Європі спричинила глобальний бум уваги до України. Але чи зрозумів Захід Україну? Чи переосмислив своє бачення минулого України і Росії? Чи приходить розуміння, що Росія нав'язала росіянам і світу сфальшовану версію історії країни? Що з цим робити? Про це у Празі дискутували чеський історик Давид Свобода та український історик і народний депутат Володимир В'ятрович.

Здавалося, на третьому році великої війни Росії і посиленої уваги до України, питання необхідності деколонізації погляду на українську історію не мало б викликати дискусії. Але дискусія триває.

На Заході українські дослідження досі сприймають із певним упередженням, а в деяких сусідніх країнах домінуює проросійський погляд на українську історію, зауважив Володимир В’ятрович. Його чеський колега, історик та україніст Давид Свобода – один із тих, хто бореться із цими упередженнями у Чехії, досліджуючи і поширюючи українську історію через призму України. Втім, за його словами, проблема викривленого сприйняття України за кордоном не зникає і є глибшою за невігластво.

Давид Свобода та Володимир В'ятрович під час дискусії у Празі

Між співчуттям і страхом

Повномасштабна війна Росії посприяла тому, що набагато більше людей, за словами Давида Свободи, усвідомило, що Росія погана, але не всі занурилися в контекст.

Свобода розповів про свій досвід на початку великого вторгнення Росії, коли спостерігав сплеск симпатії до України. Каже, здавалося, що всі навколо стали «бандерівцями».

Утім, вже за рік все повернулося до попереднього стану: «Дивно те, що я недооцінив одну річ: те, що хтось виявляє проукраїнську позицію і насправді дуже багато допомагає Україні грошима тощо, насправді ще не означає якийсь зсув у ментальності чи сприйнятті України, – зазначив чеський історик. – Я б сказав, ніхто не визнав, що Україна мала рацію і що як у суб'єкта європейської історії ми можемо у неї багато чого повчитися».

Сьогодні, на думку Свободи, серед чехів переважає «симпатія до України як до жертви» з власними гріхами». А це знову веде до російських історичних міфів і маніпуляцій:

«Я справді в шоці від того, наскільки це стабільний ментальний код. Наскільки вперті антиукраїнські упередження, наскільки мало чи зовсім не реагувала на це чеська і, мабуть, не лише чеська інституційна система, – заявив історик, додавши, що реакція на війну не відобразилася на підтримці україністики. – За моїми відчуттями, ми живемо у Третій світовій війні, тому це дійсно спокій англійських лордів».

Давид Свобода

Відсутність прогресу в цьому сенсі, вважає Свобода, показує і установка «Росію не можна перемогти», яка звучить і серед представників влади Чехії.

«Що це за зміни в серцях і розумі, коли щодня марно гине багато українців, тих, хто міг маршувати вулицями звільненого Донецька, – лише тому, що ми не хочемо перемогти дорогу нам понад усе Росію? – заявив чеський історик, пояснивши це страхом. – Чи будь-яка зміна взагалі відбулася? Я сумніваюся в цьому».

Упередження, як до євреїв

Давид Свобода бачить корінь проблеми не лише в Росії, а й в упередженості на рівні антисемітизму: «Навіть найкращі історики не можуть змінити того, що світ звик дивитися на Україну точно такими ж очима, як дивився, наприклад, на євреїв століття тому, – зауважив історик. На його думку, це стосується

як деяких політиків, так і дослідників та журналістів. – І це наче аксіома, що відправною точкою для роздумів про Україну завжди є якась підозра, апріорна підозра у світі».

На думку чеського історика, серед європейців переважає «старий погляд» на Україну. Але не лише завдяки зусиллям Росії: «Ми маємо справу з хвилею ірраціональності, яка має насправді расистську суть або підґрунтя», – запевнив Свобода.

Небажання заглиблюватися в історію України він також пояснив атмосферою відчуження, яке не під силу зрозуміти українцям. «Це просто неймовірна лінь людей, яких ми називаємо опініон-мейкерами, для яких Україна просто надто складна, – пояснив чеський історик, – Вони її не розуміють. А коли чогось не розуміють, то вибирають з російського чи польського наративу».

Мітинг на підтримку України у Чехії. Прага, 24 лютого 2024 року

До цього додається ненависть крайньолівих до українського націоналізму, а також симпатії консерваторів до Росії, каже Свобода. Відтак у нього постає запитання: що допоможе відфільтрувати правду від брехні у вивченні українського минулого?

Війна як крах історичних міфів

Український історик Володимир В’ятрович каже, найкращим фільтром у знаннях історії є саме сьогодення, на яке «історія має давати відповіді”. Попри зусилля Росії та Радянського сюозу її переписати, останні два з половиною роки довели: «російське бачення української історії є міфом, який не здатен пояснити те, що відбувається зараз», каже історик.

Якщо для українців російський міф став буквально вбивчим, то на Заході війна підсвітила його неспроможність аналізувати теперішнє України, додає В’ятрович. «Відповіді, що таке українці, чому вони у безнадійній ситуації продовжують боротьбу, не здатні були дати сотні експертів, десятки всяких науково-дослідних центрів по всьому світу саме тому, що вони створювалися для відтворення російського бачення української історії. Всі ці так звані Slavic Studies (Словянські студії – ред.), Eastern European Studies (Східноєвропейські студії – ред.) насправді були Russian Studies, – зазначив В’ятрович, наголосивши на багатолітній традиції академічного середовища у Європі та США, що опиралася на російську імперську інтерпретацію минулого.

Книги Володимира В'ятровича, які принесли на підпис автора у Празі

За його словами, російській історіографії підіграє і «зручний» західноєвропейський міф про Другу світову, де абсолютним злом був лише нацизм, а європейці вийшли «білими лицарями». Український голос загрожує цьому романтичному конструкту, зауважив історик, адже підсвічує злочини комунізму і те, що європейці пішли на співпрацю з одним злом, аби перемогти інше.

«Це не подобається європейському, ширшому контексту, тому що змушує передивитися місце і роль кожної країни, зокрема в роки Другої світової війни», – розповів Володимир В’ятрович на заході у Празі.

Закріпити історію на полі бою

З повномасштабною віцною Росії українці отримали шанс деколонізувати бачення українського минулого на міжнародній арені. Успіх цього залежить від

Збройних сил України, певен В’ятрович: «Це станеться тільки тоді, коли Росія справді зазнає мілітарної поразки. І тоді стане очевидно, що її спроби нав’язати, інтерпретувати наше минуле – абсолютно непридатні, неадекватні опису реальності. Тоді Росія почне втрачати свої впливи у світі».

Україна також отримала можливість запустити зміни глобального масштабу, додає історик. Мовляв, жертовність у боротьбі за свободу дає Україні право говорити до світу. «Тут треба набратися терпіння і продовжувати робити те, що ти вважаєш правильним. Не звертати увагу на те, що ті, хто ще вчора були українофобами, сьогодні стали бандерівцями, – пояснив він. – Тобто, не докоряти, не намагатися якось нагадати, які помилки робилися перед тим», – зазначив В’ятрович.

У разі песимістичного сценарію, де Росія перемагає, зауважив історик, що Москва зробить все, аби знову переконати світ, що України не існувало, що це братній народ. «І тут я вже підтримую песимізм Давида: у світі це проковтнуть, бо ковтали це протягом останніх сотень років. Тому зараз ми маємо можливість це змінити. І очевидно, що ця зміна може бути остаточно зафіксована саме на полі бою», – додав В’ятрович.

Підсилювати голос українців

Чеський історик Давид Свобода каже, що поки не бачить доказів і перспектив таких змін щодо сприйняття України на Заході. «Як у 40-х роках 20 століття антисемітизм не повстав і не впав лише з гітлерівською Німеччиною, так і українофобія не виростає і не падає лише з Росією», – зауважив чеський історик. Але він певен: щоб змінити ситуацію, Україна має виступити «як суб'єкт міжнародних дискусій про історію».

Прага, червень 2024 року

Це має бути активна державна політика, пояснив чеський історик. культурна дипломатія за прикладом таких країн, як Польща чи Ізраїль. За його словами, Україні потрібно негайно інвестувати в розвиток україністики за кордоном, зокрема, у Чехії: «Щойно там будуть гроші, я вам гарантую, що українофобів тут залишиться десь 10%, і вони зів’януть у музеї».

Для нього маркером зрушень щодо поглядів на україсньку історію та сьогодення у Чехії буде довіра до українського голосу: коли до українців дослухатимуться, а не повчатимуть, коли таких дослідників, як В’ятрович, будуть запрошувати на телебачення як голос України, а не прозиватимуть ультра-націоналістами, розповів Свобода.

Зміни зусиллями альпініста

Незважаючи на виклики, динаміка розвитку подій в України свідчить дає надію на зміни її сприйняття у світі, запевнив Володимир В'ятрович. Від піднесення

зі здобуттям Незалежності – до розчарування з приходом Кравчука, а потім Кучми, коли «здавалося, що Україна ніколи не вирветься з формату совєцкої». Утім, вже скоро Помаранчева революція переламала цей сценарій, згадує історик, а подібний патерн повторився з реваншем Януковича та Євромайданом, а потім і з обранням Зеленського та його роллю у протистоянні Росії під час повномасштабного вторгнення.

Історик та автор Володимир В'ятрович підписує книги у Празі

«Це постійно якийсь такий маятник, який рухає вперед. І мені здається, що от якраз те, з якого дна піднімається Україна, і тим не менше, піднімається, воно можливо, і додає мені трішки оптимізму, що і світ поступово буде мінятися, попри те, що будуть коливання. – В’ятрович порівнює це із альпінізмом: коли потрібно спуститися на кількасот метрів вниз перед тим, як взяти велику вершину. – Отак розвивається Україна – вперед і трішки назад, вперед і трішки назад.»

Урок української історії для Заходу

Історія України і Росії вчить, чого не варто робити з Росією, наголосив В’ятрович. «Росії не варто вірити. Росію не варто брати в союзники. Тому що історія 20 століття – це Європа, Захід, який намагався зробити з Росії союзника, – зазначив історик.– Це історія, яку зараз потрібно реактуалізувати, пояснювати, бо вона показує категоричні помилки Заходу у відносинах з Росією».

Він певен, що розпад Росії неминучий, але наслідки цього краху залежать від дій Заходу, який мав би підтримати звільнені народи. «Адже якщо цього не буде, якщо розпад відбудеться сам по собі, на цій території зявляться якісь іділи, якісь ісламські радикальні форми, а не демократичні країни, які мали б стати гарантією миру для всього світу».

В’ятрович зауважив, що у розмовах довкола цього вже є суттєві зрушення. У квітні цього року Парламентська асамблея Ради Європи слідом за Європейським парламентом ухвалила резолюцію, де йдеться про поневолені народи Росії і про необхідність деколонізації Російської Федерації для встановлення демократії.

Однак ситуація досі хитка, каже історик. В контексті певних настроїв на Заході досі актуальна промова президента США Джорджа Буша- старшого під назвою Chicken Kyiv speech («котлета по-київськи», де «chicken» також означає «боягуз» – ред.), в якій він фактично виступив проти виходу України з СРСР у 1991. «Але наше завдання якраз проводити деконструкцію цього Chicken Kyiv і допомагати Заходу ставати не «chicken» (боягузом), а трохи відважнішим», – додав В’ятрович.