Смерть Вікторії Рощиної: що сталося із журналісткою у полоні?

Воєнний злочин, поєднаний з умисним убивством, – так в Офісі генпрокурора України 11 жовтня кваліфікували справу за фактом смерті журналістки Вікторії Рощиної. «Кримінальне провадження, розпочате за фактом її зникнення, докваліфіковано частиною 2 ст. 438 КК України – порушення законів та звичаїв війни, поєднане з умисним вбивством», – йдеться в повідомленні Офісу генпрокурора. Низка медійників заявили, що є «всі підстави вважати, що її смерть була або результатом умисного вбивства, або наслідком жорстокого поводження та насильства», про що інформує «Голос Америки».

Про те, що 27-річна журналістка Вікторія Рощина померла в російському полоні, публічно стало відомо 10 жовтня. Вона була авторкою репортажів та розслідувань для низки українських медіа, серед яких – Радіо Свобода, Hromadske, «Українська правда».

У листі від російського Міноборони, який, за даними видання «Ґрати», отримав батько журналістки, вказано, що вона померла 19 вересня 2024 року, пробувши в російському полоні понад рік.

У жовтні журналістці мало б виповнитися 28 років.

У Головному управлінні розвідки (ГУР) Міноборони України підтвердили «Голосу Америки», що Вікторію Рощину готували до повернення додому.

«Вікторія Рощина була у списках на повернення. Не йдеться про обмін, тому що це незаконно утримувана цивільна..., і були всі попередні погодження. І, власне, її переміщення до Москви в Лефортово було пов'язано саме з підготовкою до повернення в Україну», – заявив речник ГУР Андрій Юсов.

Від Росії немає інформації про причини смерті журналістки, зазначив представник ГУР.

«Далі чекаємо на офіційну інформацію, безумовно, яка додатково перевіряється, уточнюється, буде уточнюватись та перевірятися, та розслідуватись навіть після факту інформації з боку держави-агресора», – сказав Андрій Юсов.

Не перший полон

Від початку повномасштабної війни Вікторія працювала в гарячих точках на фронті, зокрема, на окупованих Росією українських територіях.

У березні 2022 року вона вже потрапляла в полон до росіян на 10 днів в окупованому Бердянську Запорізької області.

Серед людей, які тоді допомагали повертати її з полону, була колишня головна редакторка видання Hromadske, а тепер – керівниця відділу розслідувань воєнних злочинів The Kyiv Independent Євгенія Моторевська.

«Тоді я була головною редакторкою «Громадського», а Вікторія була кореспонденткою. І, звичайно, тоді я займалася питаннями її полону. Ми були в перемовинах з владою, спецслужбами і т.д. ... Я була першою людиною, з якою вона поговорила після того, як вийшла з першого полону в Бердянську», – пригадує Моторевська.

Вона додає, що Вікторія важко переживала ті 10 днів у полоні. Їй влаштовували допити та змусили записати відео на камеру.

«Для неї було дуже болючим моментом те, що перед тим, як її звільнити з полону, її змусили записати відео... Вона відмовлялася. Вона завжди була дуже сміливою... вона цьому намагалася якось протидіяти і казала, що не буде цього робити. Ну і врешті-решт вона записала відео, але воно було дуже нейтральним, де її змусили сказати, що вона не має претензій до російської сторони», – каже Моторевська.

Попри цей досвід полону, Вікторія не перестала їздити на окуповані території, адже вважала, що не може висвітлювати події, не побачивши все на власні очі.

«Їй дуже важливо було спілкуватися з людьми в окупації, розказувати про їхній досвід, про російський тиск, про умови. В цьому вона бачила місію свого життя, вона в цьому бачила свою місію як журналістка і, в принципі, для неї нічого важливішого не було за журналістику», – додала Моторевська.

Вікторія Рощина належала до журналістів, які шукають правду, зазначає засновниця Лабораторії журналістики суспільного інтересу Наталія Гуменюк, яка була співзасновницею Hromadske, де працювала Вікторія.

«Вона була професійною журналісткою. Вона не просто людина, яка іде на ризик. Їй потрібно було кидати виклик тим, хто захоплює інших, знущається з інших, хто вбиває інших, вона ставила їм запитання, вона протистояла їм», – зауважила Гуменюк.

Вікторія перебувала в одній із «найважчих» колоній

Вікторія Рощина давала інтерв’ю «Голосу Америки» приблизно за місяць до другого полону, в липні 2023 року. В інтерв'ю Ксенії Турковій вона розповідала про своє розслідування щодо так званих «приватних армій» окупаційної влади у Криму.

А 3 серпня 2023 року Вікторія зникла безвісти, за інформацією колег, на окупованій частині Запорізької області, де хотіла зробити новий матеріал.

«Влітку 2023 року, як тепер відомо, вона вирішила в'їхати на окуповану Росією Запорізьку область (на окуповану частину Запорізької області – ред.). Це була якась таємна операція. Тож про це мало хто знав. Вона була фрілансеркою. Але все ж це майже неможливо, я б сказала – цілком неможливо українському чи будь-якому незалежному репортеру працювати на окупованих Росією територіях. Але вона наважилася», – розповіла Наталія Гуменюк.

Вона каже, що про другий полон Вікторії її колеги не мали практично жодної інформації.

«Досить довго ми не знали, що з нею відбувається... Ми не знаємо, що сталося з Вікторією, бо про неї було дуже мало новин», – зауважила Гуменюк.

У травні 2024 року російська влада вперше визнала, що журналістку затримали, і що вона на території Росії. Також це підтвердив Міжнародний комітет Червоного Хреста.

Як повідомила Медійна ініціатива за права людини, Росія утримувала українську журналістку Вікторію Рощину в слідчому ізоляторі №2 Таганрога Ростовської області РФ.

«Щодо другого полону... переважно всю інформацію знаю від колег із відкритих джерел, про те, що Вікторію утримували в Таганрозі. Це одна з найважчих колоній, де ставлення до українських в'язнів і військовополонених є жахливим. І, власне, як журналістка я багато працюю з темами військовополонених, і тортури та психологічний тиск є абсолютно буденною справою», – розповіла Моторевська.

Росіяни не повідомляли нічого ні про умови її утримання, нічого не кажуть і тепер про причини її смерті.

«Ми дізналися, що вона загинула, дорогою до Москви», – зазначила Наталія Гуменюк.

В російських тюрмах досі перебувають 29 українських журналістів

Наразі 29 українських журналістів утримуються в російських тюрмах, повідомила «Голосу Америки» виконавча директорка Інституту Масової інформації Оксана Романюк.

«Ми надзвичайно переживаємо за їхній стан, за їхнє здоров’я. І ми не впевнені, що Росія залишить їх живими», – зазначає вона.

Романюк наголошує, що міжнародні організації «зробили недостатньо, щоб допомогти Вікторії».

«Це величезна, жахлива гуманітарна криза, спричинена саме російською агресією. І вони (міжнародні організації – ред.) роблять недостатньо, щоб це припинити, контролювати, хоча б робити публічні заяви. Вони мають призначити спеціальних доповідачів. Вони повинні проводити систематичний моніторинг. Вони повинні публічно тиснути на Росію. Вони повинні, можливо, наполягати на польових місіях, візитах тощо. Й вони повинні робити ці зусилля публічними», – наголосила Романюк.

У публічному листі, до якого можуть приєднатися українські та міжнародні журналісти, Інститут масової інформації закликає такі організації, як ООН, ОБСЄ, ПАРЄ та Міжнародний комітет Червоного Хреста, до активних дій із розслідування смерті Рощиної, перевірки умов перебування українських журналістів за ґратами в Росії та тиску на російську владу для їхнього звільнення.

«Знаючи, що Вікторія Рощина перебувала в ув’язненні понад рік, і що до російського полону вона була фізично здоровою, ми маємо всі підстави вважати, що її смерть була або результатом умисного вбивства, або наслідком жорстокого поводження та насильства, яких вона зазнала під час перебування в російському полоні», – йдеться у листі.