9145: дослідники поіменно встановили українців-жертв Волинської трагедії у 1942-1943 роках

ЛЬВІВ ‒ Група українських і польських істориків склала поіменний список українців, які стали жертвами українсько-польського протистояння 1939-1947 років, а також називає винних у цих кровопролиттях. На сьогодні дослідники готують до видання книги. Водночас розпочнуть працю над підрахунком жертв серед польського населення.

Проєкт Українського католицького університету (УКУ) «Жертви українсько-польського протистояння 1939-1947 років» розпочався п’ять років тому. Які є його результати і чи є це кроком до відкритого і правдивого діалогу між науковцями по обидва боки кордону?

Шестеро українських і польських дослідників розпочали проєкт із поіменного встановлення жертв серед українців, тому що це питання, кажуть, не було вивчене. Тим часом польські історики десятиліттями ретельно досліджують питання польських жертв у протистоянні обох народів у 1939-1947 роках. Особливо акцентують увагу на Волинській трагедії. Ці трагічні події відбувались у 1942-1943 роках. Влітку 1943 року, зауважують, були здійснені масові вбивства мирних поляків українцями. І додають: провокації окупаційних режимів спонукали до кровопролиття.

«Ми мали б взятись до підрахунку і пошуку українських і польських жертв одночасно, але почали з українців. Бо це менш досліджено. Можна сперечатися щодо числа загиблих, говорити, що цифри правдиві або перебільшені. Ми пам’ятаємо про польських жертв і збирали теж інформацію. У моїй базі даних є 2 тисячі польських прізвищ. Через 3-4 роки матимемо повну інформацію. Є розходження у числі жертв, які подає українська та польська сторони. Бачення польське і українське щодо Волинської трагедії буде різне, і це природньо. Якби історики українські та польські не різнились в оцінках, описах події, але ми можемо встановити жертви, зафіксувати їх і пам’ятати про них», – каже Радіо Свобода Ігор Галагіда, польський історик, професор Ґданського університету (Польща).

Ігор Галагіда, польський історик, професор Ґданського університету (Польща)

На нині дослідники у рамках проєкту УКУ встановили, що у час Волинської трагедії загинули від 9 до 10 тисяч українців. Більша половина з них, кажуть, була вбита поляками, які були на німецькій службі. Тобто, вони діяли під німецьким командуванням. Всю зібрану інформацію історики ретельно ще перевірять у німецьких джерелах.

Польський історик Ґжеґож Мотика говорить про 2-3 тисячі українців, які стали жертвами Волинської трагедії. Український історик Іван Патриляк каже про близько 15 тисяч вбитих і замордованих українців. Щодо польських жертв, то Польський інститут нацпам’яті зазначає про 100 тисяч поляків-жертв на Волині і у південно-східних воєводствах Другої Речі Посполитої.

«Ми встановили 9145 українців, які стали жертвами на Волині. Більша кількість загинула від рук німців і поляків, від польської допоміжної поліції, яка перебувала на німецькій службі. Друга за величиною група жертв-українців загинула від рук підпілля польської армії. Більшість імен українців ми встановили. Наше дослідження спростовує тезу про неможливість підрахунку українських жертв на Волині. Ми для ідентифікації використовували також і метричні книги. Це важливе джерело для уточнення відомостей з інших джерел.

Баланс жертв – найскладніша і спекулятивна тема. Якою була специфіка пошуку у нашому проєкті? Ми намагались залучити архівні джерела, тодішню пресу, усні джерела, письмові, речові, коли відвідували цвинтарі. Нам вдалося записати понад 400 свідчень, відвідали 100 кладовищ і встановили імена кількох сотень невідомих жертв. Щодо письмових джерел, то йдеться про неопубліковані архіви документів, українського і польського підпілля, звітна документація, фонди різних архівів, метричні книги, листи старостів окремих сіл», – говорить український історик Олег Разиграєв, доцент Волинського національного університету імені Лесі Українки.

Тодішні президенти України та Польщі Леонід Кучма та Олександр Квасневський на відкритті пам’ятника українсько-польського примирення у селі Павлівка Волинської області, 11 липня 2003 року

Дослідники проєкту наголошують, що потрібно правдиво і відкрито говорити, що втрати серед поляків на Волині були більші, ніж серед українців. Питання лише, у скільки разів: два, три, чотири? Але відповісти на це запитання – завдання проєкту у найближчі два-три роки.

«Ці різниці у цифрах по обидва боки кордону будуть. Моє завдання як історика і команди – досліджувати те, що може довести до примирення і полегшити це примирення. Тобто, пам’ять про жертв», – зазначає Ігор Галагіда.

У своєму дослідженні за принцип учасники проєкту взяли адміністративний поділ регіону, який змінювався від 1939 до 1947 років. Вже видано першу книгу з проєкту – «Українські жертви Холмщини та південного Підляшшя у 1939–1944 рр. (Люблінський дистрикт Генеральної губернії)». Встановлені, як йдеться, реальні втрати серед українців на теренах Люблінського дистрикту, який створили німецькі окупанти у жовтні 1939 року і який діяв до липня 1944 року. На основі різних архівних документів подано список понад 5300 осіб української національності, які постраждали на Холмщині.

Вчителі Підляшшя, 1943 рік

До 2024 року обіцяють видати книги

Восени цього року вийде книга про українських жертв 1939 року. Наступні книги про Закерзоння і Волинь побачать світ в 2024 році. Робота про волинські події вже завершена, дослідники лише хочуть звірити деякі дані з німецькими архівами. Про Волинську трагедію буде видано дві книги. З цим проєктом науковці спізнились на 15-20 років, наголосив його керівник Ігор Галагіда.

Проєкт «Жертви українсько-польського протистояння 1939-1947 років» спрямований не лише встановити реальну кількість жертв, але й є пошуком нової моделі примирення та порозуміння між двома сусідніми народами щодо спільного історичного минулого, увіковічнення пам’яті українських жертв військового насильства, політичного терору і дискримінаційної політики на польсько-українському прикордонні.

«Чекаємо на наступні книжки, і тоді побачимо те, що ми відчували, але не розуміли, як це було. Побачимо цілу трагедію українського народу. На другому етапі проєкту хочемо побачити, як українська сторона була причетна до того, що загинуло багато поляків. Коли говорять про Волинську трагедію, поляки обурюються, чому ми не говоримо як про «Волинську різанину», часто співрозмовники опускають очі і не знають, що відповісти. Після ретельних методологічно сильних досліджень буде легко собі подивитись в очі і в очі співрозмовникам», – зауважив отець УГКЦ Богдан Прах, ректор УКУ.

Могила на польському цвинтарі у Павлівці

Незабута історія

Попри велику підтримку Польщею України у час війни, історичні проблеми в українсько-польських відносинах залишаються актуальними. До того ж, це питання ставатиме гучнішим перед польськими парламентськими виборами, які відбудуться восени цього року, прогнозують експерти. Хоча, додають, війна в Україні стишила категоричність і ворожість у висловлюваннях поляків щодо спільного історичного минулого.

Нещодавно про тему Волинської трагедії згадав речник МЗС Польщі Лукаш Ясіна, який в одному з інтерв’ю заявив, що з українського боку все ще є нерозуміння важливості для поляків питання Волинської трагедії і президент України Володимир Зеленський має взяти на себе більше відповідальності.

«Будь-які спроби нав’язати президенту України чи Україні те, що ми повинні робити щодо нашого спільного минулого, є неприйнятними і прикрими», відреагував у фейсбуці посол України у Польщі Василь Зварич на заяву представника МЗС Польщі. Український дипломат зауважив, що «відома формула справжнього примирення в українсько-польських відносинах, яку взяли за основу ієрархи наших церков, розуміючи перебіг історії і всю морально-християнську сутність наших взаємин, звучить так: «Прощаємо і просимо пробачення».

«Антиукраїнські сили у Польщі не сплять. Вони хочуть спекулювати на темі минулого, ці сили нікуди не ділись, відпрацьовують свої схеми, свої гроші, які отримували роками, для того, щоб між поляками і українцями жеврів вогонь неприязні, щоб не відбулось історичне, політичне примирення, щоб два народи ворогували між собою назавжди. Жести примирення і слова вибачення вже були. Віктор Ющенко і Лех Качинський говорили слова «прощаємо і просимо вибачення» і спільно молились. Цю формулу примирення українцям і полякам сказав Іван Павло ІІ. Петро Порошенко (п’ятий президент України – ред.) став навколішки у 2016 році перед польським монументом жертв Волинської трагедії. У сеймі говорив формулу прощання і вибачення. Сподіваюсь, що професійні дипломати вирішать це питання. Думаю, що будуть озвучені правильні слова», – каже Радіо Свобода Мирослав Чех, громадський діяч і польський політик.

П’ятий президент України Петро Порошенко стоїть навколішки перед пам’ятником жертвам Волинської трагедії. Варшава, 8 липня 2016 року

11 липня в Польщі вшановують «День пам’яті жертв геноциду на Волині». В Україні не погоджуються з визначенням цієї трагедії як геноциду. Цьогоріч минатиме 80 років від часу цієї жахливої сторінки в спільній історії обох народів. Фахівці кажуть, що президентові України не вдасться уникнути цієї теми. І додають, що українці і поляки мають говорити на рівних про Волинську трагедію, щоб почути один одного і правдиво назвати число жертв і винних у вбивствах мирних людей: як українців, так і поляків.