«Треба карати чоловіків». Депутатки розповіли про дискримінацію жінок в Україні

Гості програми «Ваша Свобода»: Альона Шкрум, народний депутат України («Батьківщина»); Вікторія Пташник, народний депутат України (позафракційна); Ірина Венедиктова, юрист, радник кандидата на посаду президента України Володимира Зеленського.

Ваша Свобода | 8 березня: чи є в Україні «жіноча» політика?

Олександр Лащенко: Привід для нашої розмови – законопроект щодо гендерних квот у наглядових радах державних підприємств. Пані Пташник, є в Україні «жіноча політика»? Ви це відчуваєте?

​Вікторія Пташник: Начебто законодавство є, гарантується законодавством, і забезпечення рівності всіх прав жінок і чоловіків Але, з іншого боку, у нас немає механізмів його реалізації. Нещодавно ввели квоту для жінок у політиці і запровадили, що щонайменше 30% представників однієї статі має бути в політичних партіях, які йдуть на місцеві вибори. Ця квота начебто спрацювала, тому що це був перший прецедент, а з іншого боку, насправді ця квота має недостатній механізм реалізації. Далі у нас є своєрідні механізми відкликання певних депутатів, які можуть бути обрані до тих самих місцевих рад. Якщо, наприклад, партійне керівництво захоче відкликати представника жіночої статі і замінити на чоловіка чи навпаки, то може це зробити. І ніякої відповідальності за це не буде.

(Повна версія програми)

Ми пропонуємо у наглядових радах держпідприємств запровадити квоту для представників однієї статі не менше ніж 40%. Жінки не йдуть у політику, не подаються на керівні посади, тому що існують певні стереотипи.

Верховна Рада – це те ще Середньовіччя. У жовтні на комітеті з правоохоронної діяльності, який очолює пан Кожем’якін, я відстоювала поправки до Кримінального процесуального кодексу. Член цього комітету Мисик сказав у відповідь на мою юридичну промову: «тут у нас чоловічий комітет, фемінізм тут не пройде, я тут відповідаю за те, щоб фемінізм не пройшов, а жінки, які приходять сюди, вносять сум’яття!» Я подала скаргу щодо порушення депутатської етики, як мінімум – хай відповідає. Він не прийшов навіть на регламентний комітет.

Вікторія Пташник, народний депутат України

Якась жінка після такого випадку подумає: а для чого це мені потрібно? По-перше, за такі дії треба карати чоловіків. По-друге, квотний принцип може спрацювати. Інститут міжнародної економіки Петерсона проаналізував майже 22 тисячі компаній у 2016 році в 91 країні і виявив, що компанії, в яких 30% і більше керівників жінки, мають чисту рентабельність на 15% вищу, ніж там, де немає жінок у топ-менеджменті.

І запровадження посади урядового уповноваженого з гендерної політики, і квоти на рівні закону, інші законопроекти з’являються у Верховній Раді, зокрема про квоти в наглядових радах держпідприємств – це свідчить, що державі цікаве це питання, щоб створити належні умови, щоб жінка могла спокійно працювати і поєднувати і сім’ю, і роботу.

– Пані Шкрум, якщо Юлія Тимошенко стане президентом України, в плані гендерної рівності щось може змінитися? Я читав програму Юлії Володимирівни як кандидата у президенти на сайті ЦВК, там нічого про це немає.

​Альона Шкрум: Треба відбирати найкращих, найуспішніших керівників держпідприємств, треба вибирати на держслужбу найкращих керівників. Але так сталося у нас за величезними стереотипами, за радянськими історіями, що «місце жінки на кухні». Ми це досі чуємо по регіонах. У нас одне з найменших представництв жінок не лише в політиці порівняно з ЄС, а на керівних посадах будь-якого органу, у будь-якій сфері, у будь-якому бізнесі. У Верховній Раді сьогодні є закон про вибори. Має бути квота 30% у конкретній партії. Але немає імплементації, що з цим робити. Наприклад, квота була добровільна на загальні вибори. Єдина партія, яка цю квоту виконала, – це була партія «Самопоміч».

Альона Шкрум, народний депутат України («Батьківщина»)

Юлія Тимошенко бере на себе зобов’язання зробити 30% мінімум і на місцевих виборах, і на парламентських у загальній кількості жінок у списку. На цих виборах у нас було 29%.

Тривалий час Тимошенко була єдиною жінкою в українській політиці на величезних державних посадах.

Життя кандидата у фото: Юлія Тимошенко

В Україні 75% керівних посад в усіх професіях, крім двох професій (освіта початкова, дошкільна і середня і надання послуг у салонах краси), – це чоловіки.

Жінка повинна мати вибір. В Україні майже немає ректорів-жінок. Професори, дуже круті науковці є жінки, а ректорів чомусь не обирають. Так само наглядові ради держпідприємств. Для мене була шоком, наприклад, статистика міжнародних організацій – менше корупції, коли представлені рівномірно обидві статі, і краще зростання фінансове компанії, державної і недержавної.

Сьогодні, наприклад, 60% жінок вважають нормальною таку дискримінацію, те, що вони не представлені на керівних посадах або лише 11% у парламенті. Це страшніше, що молоді дівчата вважають це нормальним! Є дуже круте дослідження Маккензі. Вони порахували: якщоу світі було б 30% жінок на керівних посадах в політиці і в бізнесі, то це дало б ВВП світу понад 23 мільярдів доларів за рік! Це майже ВВП Америки і Китаю рівномірно. (За останніми опублікованими даними за 2017 рік, ВВП США склав понад 19 трильйонів доларів США, ВВП Китаю – понад 12 трильйонів доларів – ред.)

Квоти нам треба ввести на один, на два, на три роки просто, щоб розбити кувалдою цю скляну стелю. Потім квоти будуть не потрібні, тому що коли вже жінки потрапляють на керівні посади, показують себе круто і в політиці, і в бізнесі, і в освіті. Але щоб запустити, треба розбити цю скляну стелю. Два роки тому на 8 березня я була в Європарламенті. Ми на слуханнях Європарламенту були на останньому місці, були гірші, ніж Росія, за доступом жінок до професії. У нас було 167 професій, на яких було заборонено жінкам бути. Наприклад, у військових професіях жінки не могли бути на найвищих посадах. Приїхали в Україні – всі ці радянські норми прибрали. Зараз жінка може бути на цих посадах – і водієм тролейбуса, і на найвищих посадах в ЗСУ.

– Пані Венедиктова, якщо Володимир Зеленський стане президентом, якою буде гендерна політика? Чи тут особливо прописувати, на ваш погляд, особливо нічого не треба? Жінка і сім’я і жінка, дуже активна в політиці – що тут може зробити держава, щоб допомагати таким жінкам?

​Ірина Венедиктова: У нас достатньо гарне законодавство і дуже багато всього зараз ще проводиться в державі. Коли пан Зеленський стане президентом, буде продовжувати цю лінію. Треба проводити певні заходи, щоб жінки дійсно йшли і на управлінські посади, і в політику, і взагалі робили кар’єру. Просто регулюванням, введенням нових норм, нових обов’язкових імперативних квот проблему вирішити буде неможливо. Треба підготувати середовище, щоб жінці було зручно робити кар’єру.

Подивіться на жінок у Європарламенті – як вони можуть прийти з дитиною на засідання, можуть її погодувати. Більше того, як до цього ставляться інші депутати! Це дуже доброзичливо, це правильно і це підтримка для жінки. Якщо навіть на рівні Верховної Ради це заохочуватиметься, підтримуватиметься… У чоловіків спочатку працює розум, у жінки (чи в політиці вона, чи в науці, де завгодно, чи вона – громадський діяч, чи домогосподарка) спочатку спрацьовує емоція. Це природній стан речей. Треба для жінки зробити гарний емоційний стан, щоб вона розуміла, що може реалізуватися в інших сферах.

Базова потреба чоловіка – повага. Базова потреба жінки – безпека. Виходячи з цього, треба робити. Чоловіків більше у політиці, на різних посадах – для них це природно, бо намагаються знайти якомога більше людей , які їх поважали б. Треба дивитися на оці речі, абсолютно глибинні, абсолютно природні для поділу статей. З одного боку, говоримо про недискримінацію, а з іншого – чоловік і жінка є різними.

Жіноча сила. 10 історій українських підпільниць у фотографіях