Анастасія Бугайчук з одеської Військової академії – єдина українська курсантка, яка пройшла навчання в Королівській військовій академії в Сандгерсті у Великій Британії. Розташований у графстві Суррей вищий військовий навчальний заклад відомий, зокрема, тим, що свого часу його закінчили британський прем’єр-міністр Вінстон Черчилль, принци Вільям і Гаррі Уельські, великий герцог Люксембургу Анрі, емір Катару, король Бахрейну, султан Брунею. За престижем Royal Military Academy Sandhurst порівнюють із академією Вест-Пойнт у США. Про отриманий кадетський досвід, своє майбутнє у лавах Збройних сил України і те, як навчання у Великій Британії змінило особисте ставлення до гендерного питання, українська курсантка розповіла Радіо Свобода.
Анастасія Бугайчук – із Бердичева. Військову професію обрала свідомо, без вагань. Батько – військовий. Мама – медична сестра – у 2015 році уклала контракт із ЗСУ. Упродовж останніх чотирьох років батьки Анастасії разом несуть службу у 56-й окремій мотопіхотній бригаді (віднедавна 56-а ОМПБр називається «Маріупольською» – ред.). Сестра – прес-офіцер. Дід – у минулому теж військовий, хімік.
Отже вибір, зроблений Анастасією у 9-му класі, нікого в родині Бугайчуків особливо не здивував. Дівчина у свою чергу ще тоді знала, де саме хоче служити, – у Сухопутних військах. У 2015 році вона стала курсанткою факультету ракетно-артилерійського озброєння (РАО) одеської Військової академії. Назва спеціальності, яку нині вона опановує вже як магістр, звучить серйозно: «Боєприпаси, вибухові пристрої, освітлювальні та сигнальні засоби».
«Спочатку вчитися було непросто, але водночас цікаво», – згадує вона.
Нагода вирушити на навчання до Великої Британії була випадковою. Анастасія перемогла на одній з олімпіад з англійської, які регулярно проводяться у Військовій академії в Одесі. Потім, завдяки співпраці міністерств оборони України та Великої Британії, з’явилися навчальні місця у британському виші.
«Коли зателефонували із Києва повідомити, що мене рекомендовано для навчання у Сандгерсті, одразу не повірила. Подумала, жарт якийсь. А підтвердилось – була шокована», – розповідає Анастасія.
«Має значення не стать, а знання, досвід, мотивація»
В академії у Великій Британії я усвідомила: поділу на жінок і чоловіків серед військовослужбовців немає
– В академії у Великій Британії я усвідомила: поділу на жінок і чоловіків серед військовослужбовців немає. Обов’язки у всіх рівні, роботу виконують однаково. Якщо хлопець-кадет запропонує допомогу дівчині-кадету, скажімо, понести щось важке, там сприйматимуть як образу, – буде виглядати так, ніби він сумнівається у її спроможності, компетенції. До жінок, якщо вони профі, там прислухаються. Не так, як у нас: «Баба щось говорить, ну то і нехай». До того ж, наші хлопці, чоловіки зазвичай впевнені, що жінки просто рвуться до влади, що нам кортить покомандувати.
В моїй роті у Сандгерсті командиром була жінка із чималим військовим досвідом, у тому числі у «гарячих точках». Саме там і тоді я усвідомила: не стать має значення, а твої знання, досвід, мотивація. Якщо вже обрала військову професію, повинна зрозуміти: бути військовим – фізично й психологічно важка, ризикована праця.
– Коли кажуть про гендерну рівність у війську – що це для вас означає?
– Передусім можливість реалізуватися жінкам, котрі мають хист, спроможність, бажання стати командиром.
«Коли важко, треба просто рухатись далі»
Академія в Сандгерсті вважається базовим навчальним закладом для піхотної підготовки. Після року навчання кадети визначаються із подальшою спеціалізацією – артилерія, логістика тощо – і опановують вузький фах.
Анастасія Бугайчук розповідає, що під час її навчання (з грудня 2017-го до грудня 2018 року – ред.) із 220 кадетів в особовому складі академії в Сандгерсті 26 юнаків та дівчат представляли інші країни.
Навчання, каже Анастасія, було побудоване таким чином, щоб до свого випуску кожний курсант хоча би раз попрацював на посаді командира відділення, взводу, роти, побував зв’язківцем, розвідником, головним сержантом і взводу, і роти. «На посаді сержанта взводу я була тричі, командиром взводу – шість разів», – каже вона.
– Приблизно 70% навчального часу (загалом курс тривав 44 тижні) відводилося на польові виходи тривалістю від кількох ночей до двох тижнів. Призначають тебе, скажімо, командиром взводу. На польовому виході отримуєш від комроти бойовий наказ. Разом із сержантом організовуєш роботу, виконуєш завдання. Наприкінці штатні командири й сержанти оцінюють твої дії як командира взводу.
– Що було найважчим? Фізичне навантаження чи психологічне?
– Польові виходи взагалі передбачали повну відсутність побутових зручностей. Живеш у землі, душу немає, спиш упродовж доби кілька годин максимум. До опорного пункту по встановлених координатах висуваєшся із 65-кілограмовим баулом, у розгрузці, касці. Тебе свідомо виводять із «зони комфорту», доводять до виснаження морального й фізичного, щоб подивитись, чого ти вартий в умовах, наближених до бойових.
Вночі, наприклад, здійснюєш розвідку. А вдень тебе призначають командиром взводу чи сержантом – починаєш наступ зі сходу на противника, який обороняється. Були передбачені «ворожі позиції» – роль нашого противника виконували спеціальні підрозділи. Після «зачищення» штатний командир дає команду «стоп», і розпочинається аналіз помилок: правильно чи ні був прокладений маршрут, чи вірно атакували.
– Траплялися моменти, коли, здавалося, ще трохи і «зламалася» б?...
– Не забуду той полігон на третьому місяці навчання. Рання весна, холодно, кілька днів поспіль йде сильний дощ, місток через річку розмитий, а нам треба перейти річку. Важливо, щоб за таких обставин, коли ти пригнічений, поряд були люди із підтримкою. Все проходить, казали вони, потрібно просто рухатись далі.
Про кар’єру
Через рік Анастасія Бугайчук випускається з одеської Військової академії.
«Відчуваю, що повернулась з Англії більш загартованою, тому хочу стати командиром взводу. Планую обов’язково розпочати з війська, а не зі штабної роботи. З людьми, особовим складом, мені більше подобається працювати, ніж із папірцями», – розповіла Анастасія, якого прагне місця служби.
