Український космонавт Ярослав Пустовий: «Якщо Ілон Маск запропонує полетіти на Марс, я погоджуся»

Рівно 60 років тому людина вперше полетіла у космос. Ця честь дісталась радянському космонавту Юрію Гагаріну. З того часу у космосі побувало понад 550 людей. Серед них і один українець – Леонід Каденюк.

Проте на його місці міг опинитися інший, а саме український інженер та фізик Ярослав Пустовий, який врешті став дублером Каденюка. Сьогодні Пустовий живе і працює у Канаді, де бере участь у розробці першого комерційного космодрому в країні.

Пустовий каже, що в першу чергу з космодрому у Новій Шотландії запускатимуть українські ракети-носії Циклон-4М, які розробляють у конструкторському бюро «Південне», що у Дніпрі.

Хоча досвіду польотів у космос Ярослав Пустовий не має, для нього все ще попереду, адже все нові можливості полетіти в космос пропонує саме приватна космонавтика. «Оцінюється, що впродовж 20-ти років ця індустрія виросте до 1 трильйона доларів», – каже Пустовий.

До Дня космонавтики Радіо Свобода поспілкувалось із українським космонавтом Ярославом Пустовим і розпитало про майбутнє польотів у космос, космічний туризм, колонізацію Марсу і чи з'явится в Україні свій Ілон Маск.

– Що означає бути дублером? Це означає, що якби з якихось причин Леонід Каденюк не зміг полетіти, то мали б летіти ви?

– Кажуть, бути дублером – це бути one broken leg away from your flight (бути на відстані одного перелому від польоту – ред.)Жарт, звичайно. Насправді це означає перш за все виконувати ті обов’язки, що і основний член екіпажу. Ми починали підготовку без визначення хто буде дублер, а хто буде першим, і тільки в травні 1997 року (а готувалися ми з грудня 1996) було визначено спільною комісією Кучма-Гор, хто буде дублером, а хто буде основним. Це означає, що треба готуватися точно так само й незалежно ні від чого проходити ті самі випробовування, ті ж заняття, тести, готуватись у складі екіпажу. Але за одніє відмінності – немає польоту.

Ярослав Пустовий (праворуч) з космонавтом Леонідом Каденюком (ліворуч) і президентом України (1994-2005) Леонідом Кучмою (1997 рік)

Та готовими треба бути завжди. Окрім того що я був дублером, також виконував наземний контроль експерименту, який втілював Каденюк в космосі. Це робиться для того, аби порівняти результати, визначити, як вплинула невагомість на діяльність цих рослин.

Леонід Каденюк проводив експеримент, щоб визначити, як протікає фотосинтез у рослин в невагомості. Фото: Національний Центр Управління та Випробувань Космічних Засобів

– Ви з 2007 року проживаєте і працюєте в Канаді. Як ви там опинилися, як знайшли роботу?

– У 2003 році я брав участь у проекті «Канадська стріла» і змагався за приз – «X-Prize», тобто перший політ приватного космічного корабля. Я почав їздити в Канаду, у мене тут були друзі, колеги. Ми вирішили заснувати власну космічну компанію. Саме тому я переїхав у Беррі, а пізніше очолював Канадську комерційну космічну асоціацію. З 2017 року я беру участь у проєкті створення космодрому в провінції Нова Шотландія. Сподіваюся, що через декілька років ми побачимо вже перший пуск із космодрому. Але на все воля Божа.

– Була інформація, що цей політ має відбутися вже у 2021 році, але виникли труднощі і він відкладається. Що зараз відомо про цей проект і коли відбудеться перший політ?

– Ми одразу говорили, що очікуємо перший політ через два роки після початку будівництва. Тобто це 18 місяців будівництва, і шість місяців триватиме прийняття до експлуатації, проходження всіх необхідних заходів безпеки, перевірка техніки, злагодження доставки, збирання власне ракети-носія, інтеграції космічного апарату тощо. Поки що цей таймер не запущений, але ми вже отримали дозвіл від уряду Нової Шотландії на будівництво. Ми отримлаи його ще два роки тому, і ми мали би почати будівницвто вже зараз. Та все ж не вирішене питання фінансування і пандемія нас затримали.

–​ Ви казали, що основні ракети-носії, що розглядаються – українські, так?

– Ідея космодрому починалася з того, щоб знайти місце, звідки можна запускати українські ракети, а саме «Циклон-4М», який розробляли наші українські підприємства. Хоча як тільки космодром запрацює, його можна буде використовувати і для інших носіїв, бо цей проект, перш за все, інфраструктурний. Це все одно, що будувати трасу від Києва до Одеси, адже ми не будуємо машини, але ми створюємо інфраструктуру для того, аби виробники ракетоносіїв мали можливість прийти на цей космодром, укласти угоди і запускати ракети в космос, користуючись географічним положенням цього місця.

Ракети «Циклон-4М», які розробили на КБ «Південне», запускатимуть із комерційного космодрому у Новій Шотландії

Нагадаю, що в Україні таке не можливо на сьогоднішній технологічний день, тому що ті ракети, які запускаються вимагають певних зон скидання першого-другого ступеня і взагалі зон відчужень.

Україна запускала свої ракети з космодрому в Казахстані, наприклад. Але доступ на цей космодром фактично блокований Російською Федерацією. І Україні потрібен «вихід», де б вона могла запускати ракети тоді, коли вона має потребу у цьому. Співпраця із Канадою в цьому плані є ключовою. Канада ̶ дуже дружня до нас країна. Я іноді навіть кажу, що Канада ̶ це така собі дуже-дуже західна Україна.

–​ Ви у космосі не були, але говорили, що досі це залишається вашою мрією таки полетіти. Що для цього зараз потрібно?

– Шанс полетіти у космос має кожен, якщо візьме курс на комерційну космонавтику. Є певні суборбітальні проекти, такі як Virgin Galactic (засновник Річард Бренсон ̶ ​ ред.), Blue Origin (засновник Джефф Безос ̶ ​ ред.) та інші, які розробляють суборбітальні космічні кораблі, про які ми можемо навіть не знати зараз. Є також орбітальні кораблі, наприклад, Crew Dragon (засновник Ілон Маск ̶ ​ ред.). Щодо мене, то всьому свій час. Зараз я беру участь у цьому проєкті, а далі побачимо.

–​ Якщо говорити про ті польоти, які пропонує Virgin Galactic, то ця компанія є найближчою до того, аби відправити першого космічного туриста в космос, але дата, коли мало відбутися відправлення відкладалася декілька разів, зокрема, через провалені випробування. Взагалі чи вартий того ризик летіти в космос?

– Я думаю, що це абсолютно це все не варто, але я відношу себе до тих людей, яким буде в принципі все одно. Космос має бути відкритим для людей і ми маємо його використовувати. Ми і так користуємося тим, що він пропонує: Інтернет, зв’язок, певні медичні дослідження були зроблені тільки тоді, коли люди почали літати в космос. Але ті люди, які хочуть туди полетіти, по-іншому дивляться на ризики і на те, що воно їм дасть. Воно їм дасть лише одне – політ в космос. Це головна мета.

Головне, що потрібно розуміти при підготовці, що космічний політ, як там не було, – це дуже ризикована справа. Ми маємо історію 60 років космічних польотів людей і були випадки, коли вони гинули під час повернення з космосу, на стартових майданчиках, під час тестувань. Це все правда. Але люди займаються і іншими сферами діяльності, де ризик не менший, ніж в космосі.

Катастрофа шаттла «Челленджер» 28 січня 1986 року. Усі сім членів екіпажу загинули

– Які зараз спеціалізації більше затребувані у космосі? Тобто якщо хтось захоче полетіти в космос не як турист, а як дослідник, то в якій ви сфері би порадили працювати і навчатися?

– Комерційні польоти в космос ще не розпочалися, і ми точно не знаємо, які спеціалізації будуть популярні, можна лише здогадуватися. Якщо піддивитися на основні критерії відбору в американців, канадців чи європейців, де держава займається космонавтикою, то там одна із умов – технічна освіта. Тобто такі спеціалізації як інженерна наука, фізика й математика, звичайно. Такі професії як лікар також популярні.

Хоча можуть бути винятки. Ми знаємо, що американці набирали вчителів для підготовки в космос. І це відбувалося вже не один раз.

–​ Коли говорять про космос найчастіше згадують ім’я Ілона Маска. Він запевняє, що за 5 років вже доставить людину на Марс. Це взагалі реалістично?

– Важко щось передбачувати, бо ми не володіємо цсією інформацією. Я маю інформацію, що для польоту і повернення навіть без посадки на Марс є багато технічних проблем, рішення яких мені невідоме. Наприклад, достатньо великий рівень радіації поза земною магнітосферою. Людина, яка полетить на Марс, проведе там кілька років скоріш за все, як це все вплине на неї? І це лише одна технічна проблема, про яку мені відомо.

Засновник приватної космічної компанії SpaceX Ілон Маск обіцяє відправити людину на Марс вже у 2026 році

Також я ще не бачив міжпланетний космічний корабель, який буде здійснювати політ на Марс. Можливо, Маск за 5 років планує вирішити всі проблемні питання, але мені це просто не відомо. Свого часу було дуже багато скептиків, які не думали, що Ілон Маск взагалі зможе запускати ракети. Я не хочу повторювати їхні помилки і недооцінити Ілона Маска.

Кажуть так, що rocket science (ракетна наука) – це дуже важка справа, але якщо ви хочете знайти ще більш важку справу, то спробуйте знайти гроші на ваш rocket science. Тому Ілон Маск показує приклад всім, він повірив у цю сферу, вклав особисті кошти. Він ризикнув, і вин виграв. Я можу побажати йому тільки успіху. Якщо він через 5 років запропонує мені полетіти на Марс, я із задоволенням погоджусь.

–​ В Україні приватним компаніям виробляти і запускати ракети дозволили тільки на початку 2020 року. До цього це була тільки суто державна індустрія. Як гадаєте, настільки ця галузь перспективна саме для України і чи можливо, що в Україні буде свій Ілон Маск?

– Це все залежить від самих українців. В Україні є бізнесмен Макс Поляков, який викупив американську компанію «Firefly» і створив Центр виробництва і досліджень в Дніпрі. Він і є нашим українським Ілоном Маском. Тому йому велика честь і слава.

Я вважаю, що комерційна космонавтика є великим шансом для української космічної індустрії, тому що саме комерційні проекти можуть підняти цю галузь в Україні. Оцінюється, що впродовж 20 років ця індустрія виросте до одного трильйона доларів у світовому масштабі.

От хто в Україні запускає супутники? Київський політехнічний інститут. Ось хто має зараз український супутник на орбіті, мабуть, більше навіть. Україна – космічна країна? На сьогодні важко визначити навіть, що таке «космічна країна». З точки зору державної програми, є багато питань, а з точки зору комерційної програми ми займаємо передові позиції. Наші підприємства і на сьогодні виробляють перший ступінь для ракети-носія «Antares», яка постійно літає на Міжнародну космічну станцію. Україна вже бере участь у комерційній космонавтиці, але якщо запрацює вся ця система, яка вже почала розвиватися, то Україна має великі шанси посісти серйозне місце в комерційній космонавтиці майбутнього. Саме комерційна космонавтика зможе принести великі гроші. І в бюджет країни, і створити нові робочі місця.

Перший ступінь ракети «Antares» розробляють в Україні

– Настільки взагалі конкурентоздатна продукція українського виробництва? Чи є ця продукція достатньо якісною і просто дешевша? Чи, можливо, вона справді настільки інноваційна?

– Ракетоносії по всьому світі базуються на технологіях, які союзники захопили наприкінці Другої світової війни у німців. Ракета «Фау-2», яка почала космонавтику як в Америці, так і в СРСР, базується на старих технологіях, і в цьому немає нічого страшного, бо воно працює.

Українські ракети розроблялися давно, вони модифікувалися, вони використовувалися. Україна спеціалізувалася саме на міжконтинентальних балістичних ракетах, і багато сучасних носіїв мають походження колишньої балістичної ракети. Це означає, що вони гарно відпрацьовані.

Коли людина із супутником приходить і обирає, на якій ракеті запустити його, то менше дивляться, наскільки використані нові матеріали, як красиво пофарбована, і наскільки вона нова. Вони дивляться на те, яка у цієї ракети історія. Чим більше історія успішних запусків, тим ракета краща. Наші підприємства мають гарну історію надійності своїх ракет, вони літали вже давно, і це є одним із головних факторів, чому українська продукція є конкурентоспроможною на ринку.