Коли Микита Хрущов у 1960 році з трибуни ООН кричав знамените «я вам покажу кузькіну мать» і комічно розмахував черевиком, грозив він цілком реальними ракетними військами. Цікаво, що створення цих військ стало можливим завдяки новим технологіям, винайденим у Дніпропетровську. Тому й складались ці війська переважно з українських ракет.
Поява української ракети
Емоційні слова лідера СРСР Хрущова на засіданні Генасамблеї ООН у 1960 році англійською перекладуть буквально – «I will show you Kuzka’s mother» і нічого не зрозуміють. Налякає країни Заходу розповідь Хрущова про радянський завод, на якому «виготовляють ракети, як сосиски».
Мова йшла про Дніпропетровський машинобудівний. На початку 50-х тут успішно виготовляли вантажівки ДАЗ. Однак, виробництво раптово згортають і ставлять на конвеєр ракети. Спочатку Р-1 та Р-2 – Сергія Корольова. Та невдовзі при заводі створюють конструкторське бюро «ОКБ 586» – нині КБ «Південне». Його очолює інженер Михайло Янгель.
Вже 22 червня 1957 року перша ракета Янгеля, виготовлена у Дніпрі (тодішньому Дніпропетровську), – на старті. Сергій Корольов тоді скаже: «цей олівець зламається», але випробування Р-12 проходять успішно. З цього моменту космічна та військова програми Радянського Союзу без участі українців не обходяться.
Янгель зробив справжню революцію у ракетобудуванні. Якщо говорити просто, він замінив окислювач палива, що дозволило ракетам довго стояти заправленими на бойовому чергуванні. Це було необхідним для створення військ стратегічного призначення. Лідери СРСР роками «розмахували» перед Заходом балістичним ракетами, виготовленими у Дніпрі.
За океаном оцінили
Українські ракетобудівники робили страшну зброю і американці давали їй грізні назви. Ракету Р-36М у Пентагоні називають «Сатаною». Ця балістична ракета може нести ядерну боєголовку до американського континенту. Саме модифікація української «Сатани» досі стоїть на озброєнні в Росії. Українські спеціалісти перестали обслуговувати російські стратегічні війська після початку гібридної війни з Україною у 2014 році.
Однак, дніпровські ракети – це не лише зброя, але й мирні космічні програми. Ракети-носії, розроблені та виготовлені спеціалістами «Південмашу», вивели на навколоземну орбіту сотні наукових та військових супутників. До слова, у Дніпрі створювали і самі супутники.
Радянське освоєння Місяця
Українські заводи були залучені до радянської програми освоєння Місяця. Для пілотованого польоту до супутника Землі Сергій Корольов розробляє потужну ракету-носій Н-1. Вона має доправити на Місяць космонавтів у так званому «Модулі Є». Дніпровські інженери створюють цей унікальний космічний корабель. Але, це залишається єдиною завершеною частиною програми. Ракета для модуля, яку виготовляє російська сторона, випробувань не проходить – усі три старти завершуються катастрофою.
Замість пілотованої місії Радянський Союз запускає програму місяцеходів. У Харкові для них виготовляли компоненти систем керування. А ще – на місцевому велосипедному заводі ХВЗ розробляють спеціальні колеса. Поверхнею Місяця проїхало 16 коліс із Харкова.
І хоча «місячні перегони» тоді виграли американці, без українців не обійшлося і тут. У музеї NASA стоїть пам'ятник вченому з Полтави – Юрію Кондратюку. Саме за його розрахунками американський пілотований корабель потрапив на Місяць. Шлях до супутника Землі американці називають «Трасою Кондратюка».
Космічні проекти 90-х
1990-і роки приносять у ракетобудування слово «конверсія». Балістичну ракету «Сатана» знімають з бойового чергування в Україні і використовують для виведення на орбіту супутників. Тепер це ракета-носій «Дніпро».
У 1995-му разом із американцями, норвежцями та росіянами українські ракетобудівники починають реалізацію проекту «Морський старт». Ракета-носій «Зеніт» стартує з плавучої платформи у Тихому океані.
Із 35 пусків лише 3 аварії. Ракету «Зеніт» навіть Ілон Маск називає однією з найнадійніших.
Однак, згодом контроль над «Морським стартом» повністю перейшов до Росії. Наразі Москва остаточно витіснила з цього проекту дніпровських ракетобудівників.
Не без тиску Росії був згорнутий і амбітний проект будівництва українсько-бразильського космодрому Алкантара. Для нього у Дніпрі розробляли ракетоносій «Циклон-4».
Сучасні проекти
Сьогодні українські спеціалісти долають кризу через повний розрив зв’язків із російськими космічними проектами. Будують двигуни для американської ракети «Антарес» та європейської «Веги». 22 березня 2019 року відбувся вже 14-й успішний її запуск.
«Південмаш» та Національна космічна агенція шукають проекти, які могли би зацікавитись ракетами «Зеніт» та «Циклон-4».
А у 2017 році український бізнесмен Максим Поляков придбав космічну компанію Firefly Aerospace та відкрив її представництво у місті Дніпрі. Тут разом із фахівцями «Південмашу» розробляються ракети-носії для комерційних польотів.
У 2018-му інженери компанії успішно протестували двигуни для своїх ракет. Тож, українське «вікно» до Космосу залишається відкритим.
