В Італії справа про екстрадицію Росії українця Лавренчука поки що не заполітизована – адвокат Татарано

РИМ – Після 22 днів у неапольській в’язниці 39-річний український режисер Євген Лавренчук почувається добре і невдовзі зможе мати прямий телефонний контакт з рідними. Про це повідомив у розмові з Радіо Свобода адвокат-криміналіст Альфонсо Татарано, призначений італійською державою для захисту арештованого. Він у п’ятницю 7 січня зустрічався із Лавренчуком, якого поліція затримала вночі 17 грудня 2021 у готельному комплексі неподалік аеропорту Неаполя за запитом Росії про його екстрадицію. Москва звинувачує громадянина України у фінансових зловживаннях великих розмірів за період 2013-2014 років, коли той ще очолював «Польський театр» у російській столиці. Адвокат також розповів, що для підзахисного активно шукають житло в Італії, щоб просити про зміну запобіжного заходу. Докладніше про перебіг справи і можливії сценарії її розвитку – в ексклюзивному інтерв’ю з Альфонсо Татарано.

– Стан пана Лавренчука добрий, він мене знову просив заспокоїти рідних, з якими я в тісному зв'язку. Я поінформував його про хвилю міжнародної підтримки, і він підбадьорився, наскільки можна бути бадьорим у такій ситуацій. Він ні на що особливо не скаржився стосовно умов перебування під вартою. З огляду на антипандемічні заходи перші дні затриманий перебував у приймальному ізольованому відділенні тюрми. Його вже перевели в іншу камеру.

– Моральний дух Євгена?

– Доволі рішучий. Він дуже впевнений і рішуче налаштований. Звісно, заскочений і здивований з того, що сталося, але тримається рішучим захищатися.

– Що відомо про цю тюрму в Поджореале, де утримують українця?

– Це найбільша пенітенціарна структура в області Кампанія. У ній перебувають усі, хто очікує на судовий вердикт. Там немає засуджених. Це велика тюрма, яка має свої проблеми, повязані з перенаповненням. Але особливих критичних моментів там не було. З того, що розповідає Євген, у нього наразі не було нарікань з приводу умов утримання. Якби він мені щось таке повідомив чи скаржився, я би відразу подбав виправити ситуацію.

– Він один у камері?

– Поки не можу сказати

– Коли українець зможе мати прямий телефонний зв'язок з родиною?

– З цим немає проблем. Просто сталася якась адміністративна затримка, але він уже повідомив номери телефонів керівництву пенітенціарного закладу. Чекає, що дирекція дасть дозвіл на телефонні розмови з рідними.

Український режисер Євген Лавренчук був затриманий в Італії на запит Росії 17 грудня 2021 року

– На якій стадії справа і яка ваша оцінка ситуації?

– Йдеться про арешт, здійснений у рамках міжнародного розшуку за запитом Російської Федерації. Євген Лавренчук випадково опинився проїздом у Неаполі (вилетів 15 грудня рейсом із Тель-Авіва до Львова транзитом через Неаполь – ред.). Після поселення в готель, дирекція якого за правилами передає паспортні дані клієнтів до поліції, його присутність виявили правоохоронці, котрі не могли вчинити по-іншому, як виконати припис повідомлення, що було в системі міжнародного розшуку. Арешт підтвердив своїм рішенням Апеляційний суд Неаполя, і тепер ми чекаємо на додаткові матеріали з Росії. Москва повинна прислати запит на екстрадицію з Італії із детальним поясненням, на основі чого вони просять видати Євгена Лавренчука. Потім цю інформацію буде аналізувати генеральний прокурор Апеляційного суду Неаполя, внаслідок чого запропонує на розгляд суду прийняти або відхилити прохання Росії про екстрадицію. Наразі я не отримував інформації з прокуратури, чи надійшли ці нові дані з Москви.

– Дата наступного засідання відома?

– Ні. На цей момент не призначене наступне засідання.

– Ситуація вимальовується непроста і триватиме довго?

– Звісно, вона є складною. Не знаю, якими будуть терміни. Сподіваюся, я впевнений, що Апеляційний суд зможе розрулити справу у прийнятний термін, враховуючи підвищений інтерес до цього випадку. Цим займається кваліфікований відділ суду, що опікується міжнародними мандатами на арешт. Там працюють високопрофесійні судді у цій галузі, і, думаю, вони вестимуть справу якомога обережно і точно.

– Чи є обмеження терміну для суддів на ухвалу рішення про зміну запобіжного заходу на легший, домашній арешт, скажімо?

– Проблема в тому, що перебуваючи в Італії, Євген Лавренчук не має місця проживання, де б міг перебувати поза в’язницею. Запобіжний захід як тримання під вартою передбачає визначений термін, що залежатиме від рішення апеляційного суду. Як щойно ми знайдемо відповідне приватне помешкання для пана Лавренчука, тоді, сподіваюся, зможемо змінити запобіжний захід і продовжувати справу, коли він буде поза тюрмою. Кокретно терміни не можу вказати наразі.

– Тепер до деталей по суті. У рішенні суду Неаполя про обрання запобіжного заходу у вигляді арешту не згадується організація Інтерпол, а йдеться про міжнародний мандат на арешт. Це і є мандат Інтерполу чи йдеться про інший документ або інструмент, яким користуються країни між собою для затримання порушників закону?

– Точно цю специфіку я не можу вам уточнити чи пояснити. Це є прерогатива поліції, не змушуйте мене говорити того, у чому я не впевнений. Навіть тому, що не маю у розпорядженні всіх документів. Я отримав лише рішення суду про арешт від 18 грудня 2021. Решту паперів, на основі яких поліція здійснила затримання українця, я не отримав, тож, не можу їх перевірити. Можу сказати лише, що був запит у системі міжнародного розшуку, зроблений Російською Федерацією.

– Ви не можете ні підтвердити, ні спростувати, чи була «червона картка» від Інтерполу?

– Ні, я не можу підтвердити цього.

– І на основі якого точно документу чи розпорядження затримали українського режисера ви не знаєте?

– Ні.

– Ви, певно, чули, що в Києві говорять про «зловживання статутом Інтерполу і вважають безпідставним арешт українського режисера в Італії»? Що ви думаєте з цього приводу? Чи помітили якісь невідповідності або щось дивне у затриманні та в обвинуваченнях підзахисного?

– Стосовно цього я нічого не можу сказати.

– У документі про арешт Апеляційний суд Неаполя цитує Таганський районний суд Москви, котрий звинувачує Євгена Лавренчука у фінансовому злочині, здійсненому в Москві у період його роботи в листопаді 2013 – лютому 2014, а саме – незаконне привласнення коштів, за що режисер має вібувати 10 років неволі. 20 грудня на першому засіданні у Неаполі, що заявив Євген Лавренчук зокрема про ці обвинувачення?

– Він відкинув обвинувачення, які йому інкримінують, і заявив, що був об’єктом залякувань. Лавренчук чітко заявив про невинуватість і непричетність до факту фінансового злочину, про який пише Москва, не надаючи при цьому подробиць. Нагадую, у нас немає поки що на руках рішення Московського суду про зловживання з боку пана Лавренчука, коли він працював у Росії (керівником «Польського театру у Москві» - ред.). Увага: коли ці документи надійдуть, апеляційний суд не зважатиме на суть справи проти Лавренчука у Москві. Суддя повинен буде перевірити лише технічні моменти дотримання юридичних процедур московського суду. Потім Лавренчук також розповів про погрози, яких зазнав з боку російської влади. Він відмовився від екстрадиції до Росії і наголосив судді, що стосовно нього російська влада діятиме дискримінаційно, якщо він буде виданий Москві. Також пан Лавренчук скаржився на переслідування там через його відкриту опозицію щодо окупації Криму Російською Федерацією. Він заявив, що є жертвою політичного переслідування.

– Ухвалюючи рішення, суддя може спиратися на положення про політичне переслідування і не видавати Лавренчука до Москви?

– В Італії на загал у подібних ситуаціях судді думають так: якщо людина ризикує зазнати незаконного і несправедливого поводження або може бути переслідуваною за свої політичні ідеї чи міркування, тоді обов’язок суду – відмовити в екстрадиції. Це одна з причин у відхиленні прохання. Прописані юридичні норми стосовно цього пункту. З цієї точки зору італійська судова система надає усі гарантії людині, яка скаржиться на переслідування з політичних мотивів. Навіть не беручи до уваги факт з Лавренчуком, а взагалі там, де слова затриманого відповідають дійсності, зазвичай його позиція знаходить підтримку й розуміння з боку італійських суддів.

– Тож, ви сподіваєтеся на позитивний фінал для свого підзахисного?

– Безперечно.

– Чому так пізно з’явилася новина – 3 січня 2022, через два тижні як стався арешт?

– Щодо публічного поширення інформації про факт арешту 17 грудня 2021 я не брав на себе ініціативи, це вирішувала родина затриманого, це не було моїм завданням і мандат державного захисника цього не передбачає. Натомість я відразу повідомив про випадок консульство України в Неаполі.

Потім звідти мені повідомили контакти матері і рідних пана Лавренчука, з якими я негайно зв’язався. Як щойно вони вирішили оприлюднити інформацію, вона стала публічною. До мене нині звертаються багато журналістів.

– Тема тепер на шпальтах багатьох видань. На відміну від перших неточних повідомлень від 17 грудня, очевидно, з джерел поліції, нині подають розширену і зважену інформацію, акцентуючи увагу на громадянській позиції затриманого і його заявах про «політичну помсту росіян». Досі ви говорили виключно про юридичні моменти, але ж відомо, що подібні випадки мають і політичну площину. Наскільки вона буде важливою при розгляді?

– Це не моя справа говорити про політику або про те, як у цьому разі мають діяти політики. Звісно, зміст справи має політичні мотиви. У підсумку завжди має вирішувати міністерство юстиції. Наразі справа рухається лише у юридичному руслі. Політичний аспект не може контролювати чи оцінювати захисник, принаймні нині, на початковій стадії цієї історії.

– Як українська держава може допомогти своєму громадянину на цьому етапі?

– Я не маю компетенції та повноважень давати якісь поради українській владі.

– На сьодні ви помітили тиск з боку Москви чи Києва у цій справі?

– Ні. Жодного. Звісно, є великий інтерес до справи, бо йдеться про інтелектуала, який відіграє помітну роль у закладах культури України.

– Масова підтримка українських митців та інтелектуалів може реально допомогти у звільненні митця? Їхні листи, звернення будуть перекладені італійською мовою і долучені до матеріалів справи?

– Звичайно, це дуже важливо для тих, хто буде аналізувати ситуацію, щоб мати достовірну картину про особистість затриманого, про важливість постаті пана Лавренчука для української культури і не лише української. Листи митців будуть представлені на суді. Щоб довести маніпулятивну природу російської ініціативи, важливо об’єктивно і розлого представити постать Євгена Лавренчука перед судом.

– Які можливі сценарії ви розглядаєте – від песимістичнх до більш оптимістичних?

– Апеляційний суд Неаполя може ухвалити рішення на користь екстрадиції до Росії або ж відхилити її. Потім є можливість звертатися до касаційного суду. Та навіть, коли ухвала суду є остаточною, міністр юстиції Італії може відмовити в екстрадиції.

– Ви залишитеся державним захисником Лавренчука протягом подальшого розвитку справи?

– Побачимо, про це ми з Євгеном Лавренчуком ще будемо говорити. Але, повірте, це не так уже і впливає на перебіг ситуації.

Раніше Італія неодноразово затримувала українських політиків на прохання української влади або українського бюро Інтерполу. Це сталося з колишнім керівником Харківщини Арсеном Аваковим 2012 року, із екс-кандидатом у депутати Віктором Романюком 2013-го та з колишнім проросійським депутатом Ігорем Марковим 2015-го. У всіх трьох випадках італійська Феміда звільнила громадян і відмовила Україні в їхній екстрадиції.

Нині часто спекулють на аналогіях інцидентів в Італії режисера Євгена Лавренчука і військовослужбовця Віталія Марківа. Слід зауважити на суттєвій відмінності двох кейсів: арешт 2017 року і суд над військовослужбовцем з українським та італійським громадянством Віталієм Марківим був здійснений офіційно на вимогу італійської сторони. Після 4,5 років справа остаточно й успішно завершилася на користь солдата, котрий повернувся в Україну. Лавренчука італійські правоохоронці арештували, відповідаючи формально на запит іноземної держави (Росії).