РИМ – В Італії після 4 з половиною років позитивно завершилася судова справа проти України та її військовослужбовця 32-річного Віталія Марківа з українсько-італійським громадянством. Верховний касаційний суд країни в Римі 9 грудня 2021 року остаточно визнав солдата невинним і непричетним до загибелі іноземних журналістів на війні на Донбасі 7 з половиною років тому. Суд третьої інстанції відкинув усі скарги стосовно Української держави та її збройних структур. Гвардієць Марків відчув надзвичайне полегшення, Київ оголосив перемогу в боротьбі з черговою гібридною атакою Кремля, а в Італії – хто радіє тріумфу справедливості, а хто жалюгідно ще махає кулаками і кличе далі шукати «правду». Протагоністи цієї історії діляться своїми висновками для Радіо Свобода.
«Я відчуваю, що нарешті на повні груди вдихаю свіжого повітря», – приємно схвильованим голосом розповідає Віталій Марків на мікрофон Радіо Свобода. Тепер очевидно, що восени минулого року відчуття свободи й перемоги не було таким глибоким і всеосяжним. Адже тоді касаційний розгляд справи виглядав неминучим. Та й Апеляційний суд присяжних Мілана 3 листопада 2020 року ухвалив двозначний вердикт: солдата звільнили через відсутність складу злочину, але відповідальність за загибель репортерів поклали на українські збройні сили.
Ще раніше, 12 липня 2019 року, суд присяжних у місті Павії першим поклав відповідальність на українське військо й засудив старшого сержанта Національної гвардії Віталія Марківа до 24 років неволі. Його звинуватили в організації умисного прицільного мінометного обстрілу, внаслідок якого біля окупованого тоді гібридними російськими силами Слов’янська 24 травня 2014 року загинули італійський фоторепортер Андреа Роккеллі та його перекладач, відомий правозахисник Андрій Миронов. Ще там отримав поранення і врятувався французький фотограф Вільям Ругелон.
Фактично за висновками судів двох інстанцій Україна та її захисники вважалися нападниками на незахищених журналістів у зоні бойових дій, яку контролювали бойовики російського полковника Ігоря Гіркіна. Жодна з цих судових інстанцій, послуговуючись часто фальшивими даними російських пропагандистських ресурсів, не піднімала бодай питання про можливу причетність до обстрілу власне бойовиків, біля яких і перебувала група іноземців без розпізнавальних знаків з метою знімати репортаж. Також жодна з двох інстанцій не прийняла прохання української сторони про спільне розслідування справи. І ніхто звідти не приїхав на місце події для з’ясування обставин трагічного інциденту на Донеччині.
З моїх плечей упав надважкий груз відповідальності, яка висіла на меніВіталій Марків
Тому, як відповідальний і вірний інтересам Батьківщині, солдат Віталій Марків, навіть після повернення до дружини у Київ, не почувався цілком спокійним. Важке і головно несправедливе обвинувачення українського війська в його особі залишалося для молодого чоловіка тягарем.
«З моїх плечей упав надважкий груз відповідальності, яка висіла на мені. Мене судили як негідного солдата, котрий не відповідав критеріям військовослужбовця», – продовжує розповідати про свої відчуття після остаточного вердикту Віталій Марків.
Бійця захищала потужна команда адвокатів: Донателла Рапетті, Валеріо Спіґареллі та провідний захисник – 82-літній Раффаелле Делла Валле. Під час майже двогодинного касаційного засідання в Римі короткий, але влучний емоційний виступ Делла Валле судді слухали з підвищеною увагою. Правник представив просту і водночас фундаментальну для суду хронологію дискредитації свого підзахисного, якого сторона обвинувачення попри явну відсутність доказів вини намагалася до останнього очорнити і призначити винним.
На початку після арешту в аеропорту Болоньї 30 червня 2017 року пред’явили обвинувачення в убивстві, згодом до суду в Павії його вважали не виконавцем, а співучасником убивства. Потім вже на апеляції у Мілані вчіпилися за експертизу розшифровки прослуховування його розмови зі співкамерником, де хотіли почути і не почули (!) нібито самозізнання у злочині. На стадії касації вимагали відправити справу на повторний розгляд і заслухати нібито надважливих свідків-військових.
Та найбільш скандальним фактом адвокат солдата вважає обвинувальну промову прокурора у Павії Андреа Дзанончеллі, який, очевидно, сам розумів, що процесу не слід було і починати, про що постійно говорила сторона захисту. Звертаючись тоді до присяжних, прокурор Дзанончеллі сказав: «Якщо ви визнаєте Марківа невинним, я не буду подавати апеляції на ваше рішення».
Справа проти мене – одна з форм гібридної війни, яку використовує ворог-Росія проти УкраїниВіталій Марків
Тепер Віталій Марків говорить, що, якби не повірили у нього адвокати, чільні посадовці, дипломати, громадські діячі та багато інших людей в Україні, Італії, у світі, такого успішного фіналу для країни годі було й чекати. Рішення Верховного касаційного суду привітали президент Володимир Зеленський та колишній міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, під проводом якого координувалися зусилля української сторони у звільненні солдата.
«Лише у спільних зусиллях полягає секрет нашої перемоги», – підсумовує військовослужбовець Марків. Він робить висновки після 40 місяців перебування в італійській в'язниці і після 54 місяців судової епопеї:
– справа проти мене – одна з форм гібридної війни, яку використовує ворог-Росія проти України;
– не слід сваритися, щоб не давати причин ворогові користуватися нашими слабкостями;
– після найтемнішої ночі приходить світлий день: треба завжди боротися за справедливість і не здаватися;
– Україна має використати цю справи як урок для відстоювання інтересів і захисту своїх громадян за кордоном.
На майданівцях та українських військових хотіли руками італійського суду поставити тавро військових злочинців і нацистівОлесь Городецький
На Апеннінах серед української громади найбільше перейнявся «справою Марківа» від дня арешту та доклався до його звільнення відомий авторитетний активіст Олесь Городецький. Вивчивши матеріали справи, він зрозумів – це була нова «справа Івана Дем’янюка», коли через суд західної країни хочуть зробити злочинцями ціле покоління чи найактивніших його представників.
«На майданівцях та українських військових хотіли руками італійського суду поставити тавро військових злочинців і нацистів. Це була б величезна поразка України в гібридній війні з Росією. Усвідомлюючи це, я також розумів, що ми можемо програти. Віддавши цій справі три з половиною роки життя, 9 грудня я відчув величезну радість від остаточної перемоги», – зазначив Олесь Городецький для Радіо Свобода.
На його думку, з цієї судової історії Україна має усвідомити наступні уроки:
– знання, що можемо відстояти і захистити правду, якщо об'єднуємося і реально докладаємо зусиль;
– розуміння, що навіть у дружній країні можуть бути антиукраїнські провокації;
– Україна відкрила для себе Героя Віталія Марківа, а через нього, можливо, почала краще розуміти подвиг майданівців та військових.
Італійське правосуддя склало іспит. Сподіваюся, що велика частина інтелігенції таки спробує дізнатися, що таке українсько-російська війна
За словами Олеся Городецького, Італія, зі свого боку, підтвердила верховенство права, бо попри жахливу помилку першої інстанції, два наступних суди відновили справедливість. «Італійське правосуддя склало іспит. Я дуже сподіваюся, що після рішення Касаційного суду велика частина інтелігенції таки спробує дізнатися і зрозуміти, що насправді відбувається в Україні і що таке українсько-російська війна», – зауважив голова Християнського товариства Українців Італії Олесь Городецький.
Партія «Італійські радикали», яка послідовно відстоювала невинуватість гвардійця, висловила задоволення з того, що «Касаційний суд поставив крапку в процесі, який був заснований на фальшивій теоремі, а саме, що жертви були покарані через їхню журналістську роботу».
Явне невдоволення демонструє Національна федерація італійської преси, яка на попередніх судових етапах разом з іншими журналістськими організаціями виступила цивільним позивачем й захищала родину загиблого. Спілка не вгамовується: зазиває колег та політиків «продовжувати шукати правду і справедливість». Вони оголосили про наміри через італійське МЗС закликати країну-партнера Україну до ефективної співпраці, щоб знайти винуватців убивства. Невдоволені судовим вердиктом журналісти заявляють про подальшу підтримку сім’ї Роккеллі та ще розмірковують про наступні кроки так званого нового «походу за правдою». При глибокій повазі до пам’яті загиблих професіоналів подібні вигуки позивачів викликають швидше сміх, адже свідчать про інфантильну відсутність бажання прийняти висновки суду третьої інстанції, кажуть спостерігачі процесу.
Очікують тексту мотивації рішення Касаційного суду. Віталій Марків повністю цю історію для себе не закриває. Він має наміри радитися з адвокатами і вимагати повного відшкодування за незаконне утримання під вартою в Італії. А якщо це буде можливо, то ще й притягнути до юридичної відповідальності осіб, котрі несправедливо звинуватили його та Україну у невчинених діях.
А далі, можливо, і народиться з-під його пера книжка-опис про пережите, плани якої він давно виношує. На сьогодні про історію Віталія Марківа вийшла друком однойменна книжка у видавництві «Фоліо» авторства Дар'ї Бурої. Створені три документальних фільми: один – в Італії за підсумками журналістського розслідування Crossfire, другий має вийти незабаром від українського режисера Олеся Саніна і третій – «Позивний італієць» - від директора Департаменту комунікацій МВС Артема Шевченка, стрічка якого є в широкому доступі для публіки.
