Власні ядерні сховища: коли українські АЕС зможуть обійтися без Росії?

Українська ядерна енергетика, яка забезпечує близько половини потреб держави в електроенергії, досі залежить від Росії і витрачає чималі кошти на оплату російського палива, технологій і послуг. Це визнають і експерти, і низка посадовців. Якщо постачання ядерного палива Україна змогла диверсифікувати і близько половини паливних збірок для АЕС замовляє на Заході, то ситуація зі зберіганням відпрацьованого палива – значно складніша. Воно або тимчасово залишається на самих електростанціях, або ж вивозиться до Росії. Ця послуга є досить дорогою, визнають у НАЕК «Енергоатом» та в інших профільних відомствах. Втім, у найближчий рік ситуація може змінитися: днями почало роботу нове сховище, здатне 100 років зберігати все паливо, яке накопичилося на зупиненій Чорнобильській АЕС. Аналогічне сховище, але значно більше, добудовується у Чорнобильській зоні, і воно зможе забезпечити сторічне зберігання відпрацьованих паливних збірок із Рівненської, Хмельницької та Южноукраїнської АЕС, наголошують представники «Енергоатому». Втім, частина експертів вказує на численні проблеми, які можуть вкотре затримати запуск цього об’єкту.

Електроенергія, вироблена на атомних електростанціях, в Україні є найдешевшою за собівартістю, і саме робота АЕС знижує ціни на українському ринку електроенергії в цілому і дає змогу простим українцям купувати її значно дешевше, ніж низці промислових споживачів, визнають експерти.

Ядерне паливо, а саме тепловидільні збірки, що містять сполуки урану, Україна приблизно порівну купує у двох постачальників: в американсько-японської компанії Westinghouse Electric і в російської «ТВЕЛ». У певні періоди західні паливні збірки є помітно дешевшими за російські, свідчить державна статистика. І така конкуренція знижує собівартість електроенергії і стримує зростання ціни на цей ресурс.

Проте є і проблеми: так, використане ядерне паливо потрібно зберігати доти, доки людство не напрацює найкращі способи його повторного використання. Донедавна потужності для тривалого і безпечного зберігання мала лише Запорізька АЕС. Решту палива вивозили до Росії, що коштувало в середньому 200 мільйонів доларів на рік. Окрім того, Чорнобильська АЕС, яка не працює з 2000 року, два десятиліття поспіль тримає своє відпрацьоване паливо у тимчасових сховищах «мокрого» типу.

Але восени у галузі відбулися події, які дають підстави для обережного оптимізму.

Радіо Свобода зібрало найважливішу інформацію про долю використаного ядерного палива в Україні.

Чорнобильська АЕС: використане паливо можна зберігати ще сто років

Чорнобильська атомна електростанція, про яку весь світ знає через ядерну катастрофу 26 квітня 1986 року, ще 14 років після фатальної аварії продовжувала виробляти електроенергію. 19 березня 2000 року останній робочий, 3-й енергоблок ЧАЕС, зупинили за рішенням Кабміну. Відтоді все використане ядерне паливо, а це приблизно 21 тисяча паливних збірок, залишається у тимчасовому сховищі «мокрого типу» – в так званих басейнах витримки СВЯП-1 (сховища відпрацьованого ядерного палива).

Зупинена Чорнобильська АЕС не входить до складу НАЕК «Енергоатом», і на неї не поширюються угоди про вивезення використаного палива до Росії. До того ж вивозити радіоактивні речовини за межі Чорнобильської зони забороняє закон.

Тому тимчасове сховище підтримують у робочому стані, востаннє його термін експлуатації продовжили до 2028 року. Але використовувати його тривалий час неможливо: потрібні інші технології.

Тому з 1996 року діє угода між українським урядом і ЄБРР про будівництво сучасного сховища відпрацьованого ядерного палива для Чорнобиля (СВЯП-2).

Втім, добудоване воно було лише у 2019 році. СВЯП-2 – це сучасне спеціалізоване підприємство, яке має дві частини. У першу – спеціальним потягом доставляють паливні збірки з Чорнобильської АЕС. Тут із них знімають наконечники, і ту частину, яка має довжину понад 6 метрів і містить ядерне паливо, ріжуть на дві частини – щоб було зручніше зберігати.

Використане паливо з Чорнобиля завантажили на сторічне зберігання

Друга частина СВЯП-2 – це саме місце зберігання відпрацьованого ядерного палива. Це два ряди з 236 бетонних секцій уздовж залізничного полотна величезного розміру. Сюди на потужній залізничній платформі у спеціальних капсулах приїжджатиме ядерне паливо, вже готове до зберігання.

Попередньо планували, що сховище запрацює з 2017 року. Але організаційні труднощі та потреба ретельно перевірити безпеку СВЯП-2 відтермінувала це все на три роки.

Так, 18 листопада на СВЯП-2 завантажили першу партію відпрацьованого ядерного палива з ЧАЕС для тривалого зберігання. Свідком цього стало Радіо Свобода.

Ідеться про понад 90 паливних збірок загальною вагою близько 20 тонн, які були зняті з першого, другого і третього енергоблоків ЧАЕС. Перше завантаження – це фінальна стадія випробування ядерного сховища, яке має пропрацювати не менше ніж 100 років.

Нове сховище ядерного палива збудоване коштом ЄБРР, а виконавець робіт – американська компанія Holtec, розповів Радіо Свобода заступник голови Державного агентства управління зоною відчуження Максим Шевчук.

«Ми маємо відпрацьоване ядерне паливо на ЧАЕС, і ми повинні забезпечити безпечне поводження з ним. Нове сховище використовує передові технології безпеки. Тож ми можемо перевезти відпрацьоване паливо (зі старого сховища «мокрого» типу) сюди, і зберігати його тривалий час, максимум – сто років. Впевнений, значно раніше від цього часу будуть розроблені технології, які дадуть змогу використовувати цей ресурс для майбутньої атомної енергетики України», – пояснив посадовець, спілкуючись із Радіо Свобода під час запуску СВЯП-2.

За його словами, американські технології, використані в новому сховищі, дають змогу зберігати відпрацьоване ядерне паливо довго і безпечно. Посадовець уточнює, що наразі світова наука рухається в бік переробки і повторного використання цього ресурсу і вже має практичні напрацювання у цій сфері.

Запуск нового сховища для ядерного палива Чорнобильської АЕС – знакова подія, яка, утім, відбулася з 14-річною затримкою, визнає у коментарі Радіо Свобода експертка з питань ядерної енергетики Ольга Кошарна.

«Цей проєкт мали вводити у експлуатацію ще у 2006 році. Він будувався коштом донорів, і розпорядником цих грошей є ЄБРР. Перша компанія, яка виграла конкурс, «Франатом» (Франція), не впоралася із завданням, і це призвело до затримок і зміни підрядника. Але, на щастя, ця епопея завершилася. Запуск СВЯП-2 – дуже важлива подія. Це означає, що паливо з чорнобильських реакторів, включно з деякими пошкодженими збірками, тепер може довго і безпечно зберігатися. Водночас саме використання старого сховища «мокрого» типу гальмує зняття ЧАЕС із експлуатації», – пояснює Ольга Кошарна.

Вона уточнює, що зняття Чорнобильської АЕС із експлуатації відбудеться лише після того, як все відпрацьоване ядерне паливо вивезуть із басейнів витримки сховища СВЯП-1 і складуть на зберігання у сховищі СВЯП-2.

Як це відбуватиметься? Відпрацьовані паливні збірки поступово перевозитимуть на СВЯП-2 спеціальною залізничною гілкою від ЧАЕС до нового сховища. Їх висушуватимуть, розділятимуть на половинки, складатимуть у захисні пенали і завантажуватимуть на тривале зберігання. В адміністрації ДСП «Чорнобильська АЕС» прогнозують, що протягом 10 років усі 21 тисячу стрижнів із ядерним паливом підготують і покладуть на 100-річне зберігання.

Запорізька АЕС: зреагували першими

Проблеми з вивезенням використаного ядерного палива до Росії почалися задовго до анексії Криму і війни на Донбасі. Так, у середині 1990-х років Росія на рівні закону заблокувала ввезення на її територію ядерних відходів із інших країн. Українське ядерне паливо після використання залишалося у тимчасових сховищах на території електростанцій. І тоді на Запорізькій АЕС (яка є найбільшою в Україні і в Європі загалом) почали будувати власне сховище відпрацьованих паливних збірок, щоб зменшити залежність від Росії.

У 1999 році російська влада зрозуміла, що втрачає кошти від країн, які раніше платили їй за зберігання ядерного палива. Але диверсифікацію в Україні вже було запущено. І з 2001 року Запорізька АЕС не вивозить своїх відпрацьованих паливних збірок: вони залишаються на пристанційному сховищі «сухого» типу. Воно виглядає як відкритий майданчик з окремими круглими бетонними контейнерами на ньому. В них розміщують пенали з паливними збірками, які заповнені інертним газом. Тут паливо зберігається за американськими технологіями, і може безпечно лежати близько 100 років. Загалом сховище розраховано на 380 контейнерів, яких вистачить для всього того палива, яке Запорізька АЕС може використати упродовж 50 років роботи.

Втім, залишаються ще три робочі українські електростанції, які власних постійних сховищ не мають. І їм залишається або вивозити використане паливо до Росії, або імпровізувати.

Рівненська АЕС: можна «ущільнитися»

На Рівненській АЕС спробували втілити в життя нестандартне рішення: збільшити кількість паливних збірок, які вміщуються у станційні сховища «мокрого» типу. За технологією, відпрацьоване паливо повинне зберігатися у спеціальних басейнах під товщею води кілька років, після чого його температура зменшується, процеси радіоактивного розпаду уповільнюються, і паливо можна переробляти, або ж складати на тривале «сухе» зберігання.

Ноу-хау Рівненської АЕС називають «ущільненим зберіганням палива»: для цього басейни сховища відпрацьованого палива модернізували, посилили їхню безпеку і збудували додаткові конструкції – «стелажі ущільненого зберігання палива», які збільшили місткість сховищ.

Втім, це рішення є тимчасовим: за схожим принципом зберігає своє паливо Чорнобильська АЕС, і це триває два десятиліття від часу її зупинки.

Тепер ця електростанція деякий час може не вивозити своє використане паливо до Росії.

Головне ядерне сховище країни: коли добудують, і чи доведеться знову платити Росії?

Коли доводилося вивозити до Росії використане паливо з трьох українських АЕС (окрім Запорізької, з власним сховищем, і зупиненої Чорнобильської), Україна платила Росії за цю послугу близько 200 мільйонів доларів на рік. Без потреби вивозити паливні збірки з Рівненської АЕС ця сума дещо зменшилася. Втім, якщо ситуація не зміниться, то у 2021 році Україна має заплатити Росії 120 мільйонів доларів за зберігання або переробку ядерного енергоресурсу.

Ольга Кошарна згадує ще про один аспект: якщо Росія візьме на зберігання відпрацьоване паливо власного виробництва, то паливні збірки західного виробництва, які Україна замовляє в компанії Westinghouse, російська сторона не прийматиме.

Україні варто якнайменше залежати від Росії у стратегічних галузях, щоб не наражати себе на ризик, каже також керівник «Бюро комплексного аналізу та прогнозів» Сергій Дяченко.

«Усе, що пов’язане з витісненням Росії з української енергетики, сприяє енергетичній безпеці. Через те, що путінська Росія поводиться ірраціонально, її кроки (особливо це засвідчує енергетична й газова галузь) не мають стосунку до економіки. Всі вони є політично вмотивованими, і ми не знаємо, як поводитиме себе Росія надалі», – наголосив експерт у коментарі Радіо Свобода.

Проблему поводження з паливом із українських АЕС намагаються вирішити останні два десятиліття. Так виникла ідея централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива (ЦСВЯП) для трьох із чотирьох українських АЕС, яке також вирішили розташувати на забруднених радіацією землях, у Чорнобильській зоні відчуження. Вартість проєкту кілька разів зростала, але у підсумку він усе одно має бути окупним: будівництво і запуск ЦСВЯП, розрахованого на сторіччя, потребує стільки коштів, скільки обходиться вивезення ядерного палива до Росії з 2013 року.

Радіо Свобода від початку стежить за проєктуванням і будівництвом Централізованого сховища ядерного палива.

Централізоване сховище відпрацьованого ядерного палива: як його будували

• 2001 рік: переговори про можливість будівництва централізованого сховища для ядерного палива з українських АЕС ведуться з участю українського уряду, «Енергоатому» й іноземних компаній.
• 2002 рік: український уряд затверджує концепцію такого сховища.
• 2003 рік: НАЕК «Енергоатом» оголошує міжнародний тендер для відбору технологій і послуг будівництва ЦСВЯП. Його переможцем у 2004 році стає компанія Holtec International (США).
• 2005 рік: «Енергоатом» і Holtec International укладають угоду щодо будівництва ЦСВЯП.​
• 2012 рік Верховна Рада ухвалює закон, який регламентує поводження з відпрацьованим ядерним паливом і розблоковує можливість будівництва централізованого сховища для нього – в Чорнобильській зоні відчуження.
• 2016 рік: Кабінет міністрів України виділяє земельні ділянки під ЦСВЯП і залізничну колію, що веде до нього.
• 2017 рік: Кабмін своїм розпорядженням затверджує проєкт будівництва цього сховища.
• 2018 рік:– на Рівненській АЕС випробували перевантажувальний контейнер та інше обладнання фірми Holtec, необхідне для перевантаження паливних збірок із тимчасового сховища (басейнів) і для перевезення на ЦСВЯП. В «Енергоатомі» планують, що Рівненська АЕС першою розпочне вивезення свого використаного палива на ЦСВЯП.

• 22 грудня 2020 року – кінцевий термін, до якого «Енергоатом» планує завершити будівництво головного українського сховища ядерного палива. Згідно з кошторисами, вартість ЦСВЯП становитиме приблизно 1,5 мільярда доларів.
• 2021 рік – українські АЕС мають почати вивезення використаного палива до ЦСВЯП – такі наміри озвучують в НАЕК «Енергоатом».

Зрештою, після всіх труднощів, корупційних скандалів і зміни підрядника – чи зможе Україна запустити ЦСВЯП, складати до нього використане паливо і відмовитися від недешевих російських послуг уже у 2021 році?

Із цими запитаннями Радіо Свобода звернулося до НАЕК «Енергоатом». У компанії впевнені: проєкт перебуває на фінішній прямій, тож вивозити паливо до Росії і платити їй за це вже не доведеться.

Про це Радіо Свобода заявив речник «Енергоатому» Олег Слободян.

«Щодо поточного року, то вже немає необхідності вивозити відпрацьоване ядерне паливо (до Росії). Все, що було потрібно, вивезли в попередні місяці. Дійсно, вивезення використаного палива до Росії – це досить дороге задоволення, яке коштує від 150 до 200 мільйонів доларів на рік. Саме тому було ухвалене рішення про будівництво в зоні відчуження Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива, – пояснює посадовець. – Наразі це сховище на завершальній стадії будівництва, всі будівельні роботи ми плануємо завершити до 22 грудня 2020 року – до Дня енергетика. І вже в наступному році, за умови отримання всіх дозволів від МАГАТЕ і «Держатомрегулювання», ми плануємо розпочати там зберігання ядерного палива. Основна проблема, яка вирішується на рівні Кабміну, – це добудова під’їзної колії до ЦСВЯП: 8 кілометрів уже збудовано, залишилося 34 кілометри».

Олег Слободян уточнює: на ЦСВЯП вивозитимуть паливо з трьох українських АЕС – Рівненської, Хмельницької і Южноукраїнської. Запорізька АЕС і надалі користуватиметься власним сховищем, яке також здатне забезпечити тривале зберігання.

«Сховище Запорізької АЕС – аналогічне тому, яке нині будується в Чорнобильській зоні відчуження. Єдина суттєва відмінність – воно є меншим за обсягами», – уточнює представник «Енергоатому».

Але нещодавнє розслідування програми «Схеми» (спільний проєкт Радіо Свобода і телеканалу «UA:Перший») засвідчило: станом на вересень сховище не було готове до експлуатації, і це стало наслідком низки зловживань і ймовірних корупційних змов.

Серед проблем, які виявили журналісти «Схем»:

• Імовірні корупційні змови між учасниками конкурсу на добудову сховища і окремими посадовцями – їх зараз розслідують Антимонопольний комітет і НАБУ.
• Нестача грошей, про яку заявляли підрядники, а, з іншого боку – невиконання низки робіт, за які внесли повну передоплату.
• «Ознаки кримінальних і адміністративних правопорушень», які виявив аудит будівництва, ініційований «Енергоатомом».

Недержавні експерти також висловлюють сумніви щодо того, що головне ядерне сховище країни добудують якісно і вчасно. Про це говорить, зокрема, експертка з питань ядерної енергетики Ольга Кошарна. Вона стверджує, що добудові і запуску ЦСВЯП перешкоджає розгалужене проросійське лобі в Україні.

Але, на її думку, проблема не лише в ньому.

«Нинішній менеджмент НАЕК «Енергоатом» абсолютно не здатний ні до чого, зокрема – і до реалізації великих проєктів. ЦСВЯП вже мало би приймати відпрацьоване паливо з електростанцій у листопаді, але всю зиму, а потім весну і літо 2020 року це будівництво стояло. «Енергоатом» заявляє про те, що перший пусковий комплекс буде готовий 22 грудня. Але це має означати, що все обладнання встановлено, змонтовано і перевірено. Натомість журналістам покажуть пофарбовані будівлі без «начинки»: без систем радіаційного моніторингу, захисту тощо», – обурюється Ольга Кошарна.

У своїй колонці у виданні «Бізнес Цензор» експертка згадує про те, що добудовою сховища займалися підрядники з сумнівною репутацією, але замість якнайшвидшого проведення конкурсу на завершення робіт «Енергоатом» опечатав усі приміщення, зокрема і ті, де мало встановлюватися обладнання фірми Holtec. А тим часом, уже наприкінці літа, кілька наказів змінюють відповідальних за підготовку сховища до експлуатації, що, на думку експертки, лише сприяло затягуванню будівництва.

Зі свого боку, очільник «Енергоатому» Петро Котін 13 листопада заявив на засіданні уряду, що головними перешкодами для запуску Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива є не будівельні роботи, які будуть завершені вчасно, а добудова залізничної колії до ЦСВЯП і приєднання його до електричного живлення.

За словами Котіна, НАЕК «Енергоатом» цілком готовий до запуску повноцінного функціонування ЦСВЯП, і головною перешкодою наразі лишається незавершений ремонт залізничної дільниці Вільча – Янів протяжністю 43 кілометри, який планували на 1 листопада.

«Цього не відбулося, бо ДСП «Північна Пуща» не виконало робіт для вирубки дерев, кущів і чагарників, у свою чергу не отримавши фінансування від Державної агенції України з управління Зоною відчуження (ДАЗВ). Своєю чергою, ДАЗВ не має можливості отримати фінансування на розчищення території для будівництва під’їзної колії, бо Міністерство фінансів уже тричі відмовило Міністерству захисту довкілля та природних ресурсів у внесенні змін до паспорту його бюджетної програми» – таку позицію Петро Котін озвучив на засіданні уряду.

Серед інших проблем посадовець згадав і те, що приєднання ЦСВЯП до електроживлення від підстанції «Буряківка», яке планували на листопад, не відбулося.

На цьому засіданні прем’єр Денис Шмигаль дав низку доручень для того, щоб розв’язати ці проблеми. За умови приєднання об’єкта до залізничної гілки і до електромережі ЦСВЯП може прийняти першу партію палива на зберігання у першому півріччі 2021 року, планує НАЕК «Енергоатом».