Україна змушена платити в середньому 150-200 мільйонів доларів на рік Росії, поповнюючи бюджет держави, яку сама визнає агресором – за послугу зберігання відпрацьованого ядерного палива з українських атомних станцій. Для порівняння: це річний бюджет міста Миколаєва чи майже дворічний бюджет на стипендії студентам та аспірантам.
В Україні немає власного централізованого сховища, яке б вміщало відпрацьоване паливо з усіх українських АЕС. Ідея побудувати його, щоб у такому стратегічному питанні як атомне не залежати від Росії – родом ще з початку 2000-х. Здавалося б, за останні 6 років були усі передумови прискоритись. Однак, саме у цей час відбувається черговий зрив вчасної здачі об'єкта в експлуатацію.
Як з’ясували «Схеми», навколо освоєння великого держпідряду, вочевидь, вирують тіньові домовленості і, схоже, існує корупційна змова між державним замовником та приватним виконавцем. Принаймні, такі висновки можна зробити із матеріалів офіційного слідства. Яка ціна незалежності України від Росії у атомній галузі та яка роль у цій історії ексдепутата Микитася?
Питання будівництва Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива для українських АЕС – на слуху останні чотири роки.
Все почалося на початку листопада 2016 року, коли тодішній президент державного НАЕК «Енергоатом» Юрій Недашковський підтвердив: «Було ухвалено рішення урядом щодо виділення нам у постійне користування земельної ділянки для будівництва Централізованого сховища».
З того моменту про цей проєкт згадували і закордонні дипломати і українські топпосадовці.
Наприклад, у листопаді 2017-го про нього говорила надзвичайний і повноважний посол США в Україні Марі Йованович: «Цей проєкт є стратегічним активом для України. Цей актив, це сховище допоможе Україні знизити свою залежність від Росії, а також – заощадити мільйони доларів».
А тогочасний президент України Петро Порошенко у квітні 2018 року заявляв: «Ми почали руками «Енергоатому» будівництво Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива для вітчизняних атомних електростанцій».
«Це велике свято, я вважаю, не тільки для атомників, але і для всієї нашої держави», – додавав про цей проєкт Юрій Недашковський.
Однак, велике свято яке обіцяли ще за президента Порошенка, – схоже, має всі шанси не відбутися і за правління Володимира Зеленського.
Велике будівництво такого важливого для України Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива розпочалось ще у 2017 році. Але нині роботи призупинені і коли будуть відновлені – невідомо.
Як так сталося? Чому цей об’єкт, який має стратегічне значення для держави, і досі не збудований?
Журналісти програми «Схеми» не тільки змогли пересвідчитися у цьому на власні очі, але з’ясувати невідомі раніше деталі ймовірної корупційної змови під час будівництва. Щоб, зрештою, отримати відповідь на питання: що ж заважає зробити цей крок до атомної незалежності України від Росії?
Ціна залежності
В Україні працюють чотири атомні електростанції: Запорізька, Рівненська, Південно-Українська та Хмельницька, які виробляють половину електроенергії в країні.
Лише одна – Запорізька – має сховище, де зберігає своє відпрацьоване ядерне паливо. Інші три вимушені відправляти його у Росію на тимчасове зберігання. Щорічно, за даними «Енергоатому» – державного оператора українських АЕС – Україна платить Росії за це 150-200 мільйонів доларів.
Для порівняння: цих грошей вистачило б, наприклад, щоб майже два роки платити стипендії українським студентам та аспірантам.
Така ситуація ставить під загрозу існування української атомної енергетики, оскільки у будь-який момент відмова Росії прийняти відпрацьоване ядерне паливо з України на тимчасове його зберігання, може призвести до зупинки трьох з чотирьох українських АЕС.
«Були випадки, коли Російська Федерація ухвалила, наприклад, закон про те, що не можна ввозити радіоактивні відходи на свою територію. І це спонукало Запорізьку АЕС побудувати сухе сховище відпрацьованого палива», – розповідає Ольга Кошарна, членкиня експертної ради при Міністерстві енергетики України.
А що робити з трьома іншими станціями?
На шляху до власного сховища відпрацьованого ядерного палива
На початку 2000-х українська влада вирішила побудувати власне Централізоване сховище. І цей шлях до атомної незалежності України від Росії триває вже 18 років.
Ще у 2002 році Україна затвердила концепцію створення Централізованого сховища зі зберігання відпрацьованого ядерного палива для українських АЕС. У 2003 році був оголошений міжнародний тендер з відбору технології та послуг. Переможцем якого у 2004 році стала американська компанія Holtec International. В 2005 році «Енергоатом» підписав контракт з нею.
Лише через сім років – у 2012-му Україна ухвалила закон, який дозволив будівництво Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива у зоні відчуження Чорнобильської АЕС. І тільки у 2014 році, після Революції Гідності, «Енергоатом» відновив роботу з Holtec International.У 2017 році «Енергоатом» почав будівництво Централізованого сховища – але його введення в експлуатацію постійно переноситься.
Чому так?
«Цей проєкт відчував великий опір з боку проросійського лобі в Україні і, природно, з боку Російської Федерації. Якби він був побудований в 2005-2006 році, то Україна заощадила б 2 мільярди доларів, тому що 150-200 мільйонів ми платили Російській Федерації, яка просто зберігає паливо», – аналізує Ольга Кошарна.
Локомотивом реалізації проєкту будівництва такого сховища був Юрій Недашковський, який очолив «Енергоатом» після Революції гідності у 2014 році.
«Щорічно дуже великі кошти за ці послуги (надходять – ред.) до Російської Федерації. Це приблизно 150-200 мільйонів доларів щорічно. Спорудження ж Централізованого сховища для відпрацьованого ядерного палива дозволить ці кошти нам економити», – розповідав тодішній президент НАЕК «Енергоатом» у квітні 2014 року.
У 2017 році «Енергоатом» провів тендер з відбору генпідрядника будівництва Централізованого сховища для відпрацьованого ядерного палива. Очікувана вартість проєкту – близько мільярда гривень. Взяти участь у будівництві виявили бажання три компанії: «БК «Укрбудмонтаж», «Укренергомонтаж» та корпорація «Укртрансбуд».
Переміг – «Укрбудмонтаж», який зобов’язався побудувати сховище на 10 мільйонів дешевше від очікуваної вартості.
На той час єдиною власницею компанії-переможця була Наталія Микитась – дружина народного депутата України восьмого скликання Максима Микитася, колишнього президента великої будівельної компанії – корпорації «Укрбуд».
Микитась – відомий столичний забудовник, екскерівник корпорації «Укрбуд».
Найскандальніший проєкт «Укрбуду» – житловий комплекс «Сонячна Рів’єра» на лівому березі Дніпра у Києві.
За два роки після старту будівництва сума зросла на 50% або на понад 460 мільйонів гривень – майже до 1,4 мільярда гривень. Але коштів для завершення будівництва все одно не вистачило.
Директор компанії «Укрбудмонтаж» Микола Єманов, якій «Енергоатом» довірив будувати сховище, пояснив це журналістам так: «На сьогоднішній момент досі ще випускається робоча документація. На той час не було навіть робочої документації по системі фізичного захисту, по системі радіаційного контролю, вона наздоганяє процес будівництва. І коли документація вийшла, з'явилася необхідність десь щось добудувати, десь докинути додаткові кабелі, яких у нас в договорі немає. Відповідно, за свої кошти ми не можемо, тому з'явилася необхідність все це дозакупити».
Після зміни влади в Україні у 2019 році змінилося і керівництво «Енергоатому».
У 2020 році держкомпанію очолив Петро Котін, який раніше керував Запорізькою АЕС.
Це та єдина українська атомна електростанція, яка має власне сховище відпрацьованого ядерного палива.
І нове керівництво встановило черговий дедлайн: роботи з будівництва сховища, заявили в «Енергоатомі», мають бути закінчені до кінця вересня 2020 року.
На початку цього року оголосили новий тендер – на роботи по завершенню будівництва – цього разу на 656 мільйонів гривень.
Навіщо потрібні ці гроші – журналістам пояснив генпідрядник будівництва.
«На сьогоднішній момент будівлі, споруди – вони готові на 99%. Залишилося виконати внутрішні роботи по електриці, зв'язку, системи фізичного захисту, системи радіаційного контролю. І ці роботи на сьогодні не ведуться, тому що вони вийшли за рамки нашого договору і знаходяться на відкритих торгах», – каже директор «БК «Укрбудмонтаж» Микола Єманов.
Але ці відкриті торги так і не відбулися, бо Антимонопольний комітет виявив змову.
«Вже не вперше порушником конкурентного законодавства є компанія з орбіти корпорації «Укрбуд» – «Укрбудмонтаж». Іншим учасником змови є «Укренергомонтаж».
Отже, замість чесної конкуренції на торгах, мала місце змова між двома компаніями, які позиціонували себе як самостійні й незалежні гравці. Такі дії є порушенням Закону «Про захист економічної конкуренції», – йдеться у повідомленні АМКУ.
«Стандартний набір доказів картельної змови – це подача тендерної пропозиції обома компаніями з однієї ip-адреси, це керування банківськими рахунками з однієї ip-адреси, це подача податкової звітності з однієї ip-адреси, знаходження за однією фактичною адресою, це фіндопомога однієї компанії іншій, це спільні працівники, схожість документів і так далі. Це набір доказів з одинадцяти-дванадцяти пунктів, що не може бути збігом. Аргументи представників цих компаній були наступні – що все це такий дивний збіг обставин», – розповідає голова Київського обласного територіального відділення АМКУ Олексій Хмельницький.
Компанії оштрафували та заборонили брати участь у майбутніх торгах протягом 3 років. У фірмі «Укрбудмонтаж» заявили – оскаржуватимуть це рішення.
Фактично це відклало реалізацію проєкту на невизначений термін.
«До червня місяця, на майданчику працювали близько 120 людей. На сьогодні в основному знаходиться інженерно-технічний персонал», – каже Микола Єманов, директор «БК «Укрбудмонтаж».
«Схеми» вирушили у Чорнобильську зону відчуження, щоб побачити, як вигляд має будівництво Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива і на що вже були витрачені 1,4 мільярда гривень коштів державного «Енергоатому».
«Добудувати-не можна-залишити»: об’єкт вартістю у півтора мільярда
Чорнобильська зона відчуження.
Перше, на що звертають тут увагу журналісти «Схем», – на вже здану в експлуатацію залізничну колію, по якій планують постачати відпрацьоване ядерне паливо з українських АЕС.
Та й сам будівельний майданчик сховища – об’єкта, який вже обійшовся державній компанії майже у півтора мільярда гривень.
За спостереженнями журналістів, їхній стан залишає бажати кращого – попри те, що представники фірми «Укрбудмонтаж», яка на замовлення «Енергоатому» будує сховище, запевняють, що будівельно-монтажні роботи вже майже закінчені.
«Будівельно-монтажні роботи на об'єкті виконані на 90%. Пускові роботи починалися за деякими видами обладнання, але в основному – це нуль», – переконує заступник головного інженера «БК «Укрбудмонтаж» Іван Швець.
То чи не перетвориться цей проєкт на новий український довгобуд?
«Це сховище однозначно потрібне українській енергетичній системі і безпосередньо компанії «Енергоатом», – стверджує помічник президента НАЕК «Енергоатом» Олег Слободян. – Тому що, по-перше, воно посилює українську енергонезалежність. Друге – дозволяє зекономити значну частину коштів. На цей момент приблизно до 200 мільйонів доларів витрачає Україна на те, щоб вивозити і зберігати ці відходи ядерного палива до Російської Федерації. Відповідно, після того, як буде завершене будівництво сховища, ці кошти будуть залишатися в Україні».
Паралельно нове керівництво «Енергоатому» вирішило проаналізувати, наскільки прозоро та ефективно були витрачені чималі кошти на будівництво.
«Строки дещо змістилися, в тому числі у зв’язку з певними внутрішніми процесами, – розповідає Слободян. – Наприклад, зараз триває аудит, безпосередньо ходу виконання робіт, тому поки що робочі терміни завершення всіх будівельно-монтажних робіт – це грудень 2020 року».
Згодом стало відомо, що внутрішня перевірка «Енергоатому» знайшла багато порушень та зловживань.
Комісія держкомпанії проаналізувала та перевірила договори та додаткові угоди з фірмою «Укрбудмонтаж» родини Максима Микитася на загальну суму 1,389 млрд гривень.
При цьому по факту роботи не були виконані в повному обсязі.
Зокрема, йдеться про будівлю приймання відпрацьованого ядерного палива, адміністративний корпус та прилеглі території. Більше того, комісія не виявила на майданчику тимчасовий бетонний завод, за який було сплачено.
За будівництво Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива з боку «Енергоатому» відповідає відокремлений підрозділ – «Атомпроектінжиніринг». І саме до нього у комісії питання щодо освоєння коштів держкомпанії.
Відповідно до проведеної перевірки Комісія зазначає, що «замовник в особі відокремленого підрозділу «Атомпроектінжиніринг» виконував свою діяльність з порушенням вимог нормативно-технічної документації, тому правомірність освоєння коштів за вказаний період лишається під сумнівом. Крім того, у зв’язку із численними порушеннями вимог науково-технічної документації у сфері будівництва та умов договорів, рахувати рівень провадження технічного нагляду низьким». Такі загальні висновки за результатами роботи комісії «Енергоатому».
На початку вересня «Енергоатом» повідомив, що виявлені під час аудиту порушення «містять ознаки кримінальних і адміністративних правопорушень», і вже передані до Національного антикорупційного бюро для вивчення. Про результати в НАБУ поки не повідомляли.
Куди і на що могли бути витрачені кошти? «Схемам» вдалось з’ясувати невідомі раніше деталі ймовірної корупційної змови під час будівництва.
Від Микитася – Орлову: що встановило слідство?
Київ. Житловий комплекс «Верховина». Забудовник – «Укрбуд девелопмент» з орбіти ексдепутата та бізнесмена Максима Микитася. Там, відповідно до реєстру речових прав на нерухоме майно, власницею квартири на підставі договору 2017-го року про участь у фонді фінансування будівництва стала Наталія Орлова – дружина заступника гендиректора відокремленого підрозділу «Енергоатома» Ігоря Орлова.
Ігор Орлов – директор з питань нових ядерних установок «Атомпроектінжинірингу». Цей відокремлений підрозділ у складі «Енергоатома» є безпосереднім замовником будівництва Централізованого сховища. І як, виявилось, родина Орлова з моменту підписання договору цього будівництва – обзаводилась нерухомістю.
У розпорядженні «Схем» опинилась закрита ухвала Вищого антикорупційного суду, в якій викладені встановлені детективами НАБУ обставини. За даними офіційного слідства, цей високопосадовець «Енергоатому» ймовірно був особисто зацікавлений в тому, щоб будівництво у Чорнобильській зоні відчуження проводила саме фірма згаданого Максима Микитася.
Слідство встановило, що Ігор Орлов отримав неправомірну вигоду для себе та третіх осіб від колишнього народного депутата, за вчинення в інтересах підконтрольної йому компанії «Укрбудмонтаж» дій, направлених на укладання та виконання договору по будівництву Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива.
Крім того, з’ясувалось, що Ігор Орлов працював помічником Максима Микитася на громадських засадах, коли той був депутатом.
Скільки, за версією слідства, коштували екснардепу послуги топменеджера «Енергоатома»?
За даними досудового розслідування, Ігор Орлов у 2018-му році отримав від Максима Микитася 5 мільйонів гривень та три квартири у Києві – зокрема, від підконтрольної Микитасю «Фінансової компанії «Житло-Капітал» Ігор Орлов, його дружина Наталія та матір Олександра з 2017-го по 2019-й роки отримали майнові права на об'єкти незавершеного будівництва на той час на квартири у ЖК «Сонячна Рів’єра» та ЖК «Верховина».
Намагаючись приховати походження трьох мільйонів гривень, за даними слідства, Орлов оформив їх як подарунок від батька.
«Схеми» звернулися із запитаннями до Національного антикорупційного бюро – чи справді вони розслідують можливі зловживання під час будівництва сховища?
В НАБУ лише підтвердили такий факт, однак від детальних коментарів по справі – поки відмовились.
«Детективи НАБУ за процесуального керівництва прокурорів Антикорупційної прокуратури розслідують можливі зловживання під час будівництва Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива та транспортного сполучення до нього, – відзначає керівниця управління зовнішніх комунікацій НАБУ Світлана Оліфіра. – Наразі йдеться про вивчення закупівлі устаткування, яке закуповувалося упродовж 2017-2019 років, що могло бути придбане за незаконно завищеними у півтора-два рази цінами. Поки що про підозрюваних у цій справі говорити ще рано, тому що слідство почалося не так давно. І поки що це вся інформація, яку ми можемо повідомити для врахування інтересів слідства».
Тим часом підтвердження викладеним в ухвалі суду подробицям матеріалів справи – щонайменше частково журналісти знайшли і в інших джерелах.
Ось, наприклад, документ про право власності дружини посадовця на квартиру у будинку, зведеному компанією Микитася.
А ось декларація Орлова – і справді зазначений подарунок від батька – понад три мільйони гривень.
А де зараз сам топменеджер одного з підрозділів «Енергоатому» Ігор Орлов, який, як вважають детективи НАБУ, міг діяти в інтересах компанії родини Максима Микитася і за це отримати неправомірну вигоду від колишнього депутата? Він продовжує працювати в держкомпанії на впливовій посаді.
Орлов – «Схемам»: про нерухомість родини і зв'язки з Микитасем
Ігор Орлов погодився на коментар.
– В основному я відповідаю за технічну частину нових об’єктів. Один з об’єктів – це будівництво Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива, – відзначив він у розмові з журналістом.
– За даними «Енергоатому», була проведена позапланова перевірка будівництва цього сховища і були виявлені численні порушення. Як ви можете це прокоментувати?
– Дуже негативно. Тому що позапланова перевірка перевірялася, скажімо так, фахівцями в лапках, які проводили обстеження... Ми не бачимо і не підтвердилася та інформація, яку вони надавали в плані того, що якісь там були виявлені порушення.
– За даними «Енергоатому», деякі послуги та товари були придбані за цінами у 1,5-2 рази вищими, ніж ринкові.
– Це теж неправдива інформація у зв’язку з тим, що вона має суб’єктивний характер.
Також «Схеми» поцікавились, чи зустрічався він із Максимом Микитасем до та після того, як генпідрядником будівництва стала компанія його дружини «Укрбудмонтаж».
– Я не часто зустрічався. Це ніяк не позначається на тому, що Микитась і дружина там були власниками. Я його знав, так. Я не приховую цього. Але говорити про те, що я якось там працював, чи не працював, чи якимось чином мене прив’язувати до Микитася – некоректно. Я маю право спілкуватися з будь-якою людиною, не лише Микитасем. Мені ніхто не забороняв.
– Ви як посадова особа «Атомпроектінжиніринг» з яких причин зустрічалися з Микитасем?
– Ну, свого часу, я був у нього помічником. Мене рекомендували як досвідченого спеціаліста в плані будівництва, закупівель, закону щодо закупівель.
– Чи обговорювали ви з ним участь наближених до нього компаній у проєкті будівництва Централізованого…
– Ні, ми одразу домовились з ним про те, що стосовно цього об’єкту я не даю йому жодних консультацій. Щоб потім не було прив’язки.
– А після того як його фірма стала переможцем цього тендеру – ви зустрічалися з ним?
– Я бачився з ним, але ми не говорили конкретно щодо цього проєкту. Тобто, були питання цілковито інакші. Конкретно там ми проєкт не обговорювали. Тобто, він не був пов’язаний безпосередньо з будівництвом. Він був народним депутатом, він був головою корпорації. Коли став народним депутатом – я знаю, що він цю компанію продав, за моєю інформацією.
А як можна пояснити, що у рік перемоги фірми «Укрбудмонтаж» на тендері, у родини Орлова з’явились квартири у зведених Микитасем ЖК «Сонячна Рів’єра» та «Верховина»? Це питання «Схеми» також адресували Орлову.
– Наприклад, перший об’єкт нерухомості, який я придбав, він був ще задовго до того, як згідно з вашим твердженням, фірма отримала контракт. В будь-якому разі, ви можете подивитись мою декларацію. Тому мої фінансові можливості дозволяли мені купити нерухомість. Перший об’єкт я придбав у 2017 році.
– Чи є ви власником квартир в ЖК «Сонячна Рів’єра» та «Верховина»?
– Особисто я – ні.
– Ваша родина?
– Родина є. Так, дійсно, я підтверджую це.
– Це випадково, я так розумію, що в 2017 році фірма Максима Микитася отримала тендер, і що саме у 2017 році ви придбали квартири у ЖК «Сонячна Рів’єра» та «Верховина»?
– Ще раз: я керувався лише одним – щоб не «влетіти» в довгобуди, в які можна було вкластися і в результаті нічого не мати.
– Як ви можете це прокоментувати?
– Повна нісенітниця. Якщо я, припустимо, отримав би хабар – тоді давайте, арештуйте мене. Ну це просто інсинуація.
– Звідки у вас гроші на придбання квартир ЖК «Сонячна рів’єра» та «Верховина»?
– Я ж кажу, у мене були заощадження, у мене зарплата була. Все відображено в декларації. Я не маю пояснювати.
– За вашою декларацією, ви отримали від свого батька понад 3 мільйони гривень.
– Давайте, ми от ці ось речі... Я не маю зараз виправдовуватись перед ким-небудь. Я все відобразив, все що стосується мене – відобразив в декларації. Там все прослідковується – де, коли, які гроші в мене були, чи дозволяли мені це придбати.
– За даними слідства, ви навіть не вносили гроші за придбання цих квартир.
– Ще раз. Давайте, я ж кажу, моменти ці ми опустимо для слідчих органів, які подивляться, розберуться в усьому: носив я, не носив.
Максим Микитась нині – у СІЗО. Йому інкримінують махінації із житлом Національної гвардії на понад 80 мільйонів гривень. Але він звинувачення заперечує.
Через адвоката Максима Микитася журналісти передали прохання про коментар ексдепутата. Відповіді на момент публікації не отримали.
П’ять мільйонів гривень і три квартири. Невже стільки коштує незалежність України від Росії у атомній галузі?
На це питання мають знайти відповідь правоохоронці.
Тим часом, об’єкт, який вже обійшовся державному «Енергоатому» майже у півтора мільярда гривень, потребує ще грошей для завершення його будівництва. У серпні «Енергоатом» оголосив новий тендер на роботи по завершенню будівництва на 656 мільйонів гривень. А відтак, і в цьому році Україна платитиме Росії за вивезення із українських АЕС відпрацьованого ядерного палива сотні мільйонів доларів.
