Активісти «Спільноти святого Егідія» і руху «Молодь за мир» презентували 10 вересня довідник для безпритульних людей. У ньому вказані місця, де їм у Києві можна поїсти, помитись, переночувати, провести час і отримати юридичну консультацію й медичну допомогу. Брошуру, яку готували до друку близько двох років, уже почали роздавати на вулицях волонтери і поліцейські. Планують щороку її перевидавати, оновлюючи інформацію. А тим, хто хоче допомогти, активісти пропонують долучитися до ініціативи «21 день для бездомних».
Довідники зручного формату – щоб уміщались у кишеню – роздаватимуть у пластикових пакетах, що застібаються. Активісти пояснюють: безпритульні часто змушені носити всі свої речі з собою, і такий захист потрібен від вологи та бруду.
«Такі довідники вже видаються і успішно допомагають людям на вулиці у Барселоні, Мадриді, Неаполі, Варшаві і тепер, на щастя, у Києві», – розповідає учасниця руху «Молодь за мир» Ніколь Катенкарій.
Ось такий вигляд має це видання
На першій сторінці – присвята Емілії Давидовій, бездомній жінці, що у січні 2006-го заснула на вулиці і замерзла на смерть. За словами голови «Спільноти святого Егідія» у Києві Юрія Ліфансе, офіційно у столиці зареєстровано близько двох тисяч безпритульних, але громадські активісти говорять про щонайменше десять тисяч таких людей.
«На все місто – не більше ніж 250 ліжок, де можуть переночувати люди. Особливо це небезпечно взимку, коли місто відкриває пункти обігріву, але більшість із них не працює вночі, саме тоді, коли є найбільша небезпека. З великими проблемами стикаються бездомні люди, що втратили документи, тому що для їхнього відновлення потрібно повернутися за останнім місцем реєстрації», – говорить він.
На думку активіста, міська влада намагається якось дати раду безпритульним, але вони все одно не є пріоритетом для влади, тож цю нішу займають громадські та релігійні організації.
Юлія, волонтер із 1991 року. Переконана: «Таке з кожним може статися, якщо у важку хвилину не проcтягнути руку помочі»
Є й позитивні історії. Одна з присутніх на презентації, Світлана, розповідає, що раніше жила на вулиці, але кілька років тому волонтери їй і ще одній жінці допомогли винайняти житло.
Світлана каже, що тепер допомагає із різними побутовими речами дівчині з ДЦП, яка мешкає у геріатричному закладі.
Світлана зауважує, що допомога дуже важлива, але чи вдасться людині повернутися до звичайного життя, сильно залежить від неї самої
«Підтримка слабкої людини дуже велику роль грає. Самотність дуже тяжко впливає на людей. Якщо людина не пристосована до життя, вона губиться, знаєте. Тому до всіх людей треба ставитися дуже бережно», – каже жінка.
На вокзалі
Волонтери спільноти чотири дні на тиждень увечері приносять бутерброди та гарячий чай у місця, де бездомні люди влаштовуються ночувати. Цього разу, крім їжі, беруть із собою і довідники. Ми їдемо з ними до Південного вокзалу.
Волонтери роздають бутерброди на вокзалі
Як розповідає волонтерка Ольга Макар, тут люди, яким допомагає ініціатива, постійно змінюються: хтось їде кудись, хтось – навпаки – прибуває до Києва, – але є близько десяти таких, що постійно приходять.
Один із них, 50-річний Олексій, розповідає, що приїхав сюди у 2014-му із міста Хрустальний (колишній Красний Луч) на Луганщині, після початку війни, і з того часу живе на вулиці. Дружина і дочка залишилися на окупованій частині Донбасу.
Олексій, 50 років. Бездомний з 2014 року. Сам із Красного Луча. «Волонтери роблять благе діло»
«Каменем спотикання є те, що у мене немає середньої освіти. Не беруть на роботу. Має бути свідоцтво про середню освіту, а у мене немає, бо я не навчався у школі. А так документи у мене є», – розповідає чоловік.
Олександра, попри те, що з 2003-го їй доводиться ночувати на вокзалі, стежить за новинами і політичною ситуацією. Вона каже: всюди носить носить зі собою українську Конституцію, але ностальгує за СРСР: пригадує, що мала тоді житло і роботу.
Олександра, 66 років. 16 років без дому. Волонтерів спільноти давно знає і дуже поважає
За словами жінки, у 90-х після здобуття незалежності лишилася з двома дітьми одна, квартиру довелося продати за борги, тепер сама живе на пенсію, а діти живуть окремо.
Як ви можете допомогти бездомному
Найбільша проблема безпритульної людини – власна самотність та агресія з боку інших людей, розповідає Ольга Макар. Кілька років підряд, зокрема, медіа повідомляють про напади на бездомних у різних містах: у жовтні 2018-го у Білій Церкві двоє підлітків забили безпритульного чоловіка до смерті, приблизно у той же час у Павлограді був зафіксований інцидент, коли чоловіка, що жив на вулиці, намагалися підпалити задля розваги, 2016-го в Одесі стався напад на пункт обігріву.
«Тому перше, що можна зробити для бездомних, – це говорити, що це такі ж люди, як і ми, і, відповідно, ніхто з них не заслуговує того, щоб до них ставилися, ніби це не люди. Це стосується і нашої лексики», – говорить Ольга.
Ольга Макар (у центрі) розповідає про довідник потенційній аудиторії
За її словами, від сьогодні волонтери запускають кампанію «21 день для бездомних», що триватиме до кінця вересня, і має за мету розповісти, що саме так звана «домашня» людина може зробити для тих, у кого дому немає.
«Ми просимо людей зробити хоч щось, якийсь маленький крок на підтримку бездомних: купити їжі чи води, викликати їм за потреби швидку – і розповісти про це у соцмережах із таким хештегом, аби привернути увагу до проблеми», – каже вона.
Волонтерка Дарина і безхатченко Едуард (44 роки). Вона приїжджає на вокзал регулярно. У цій розмові вимагала від Едуарда, щоб не пив
Незабаром активісти планують презентувати ролик, у якому знялися їхні друзі безпритульні, що декламують вірш Юрія Іздрика. А свій довідник для бездомних виклали онлайн (ось тут), аби всі, кому це потрібно, могли з ним ознайомитись.