Шептицький – найбільш недооцінений мислитель ХХ століття. Видали науково-популярні праці митрополита

ЛЬВІВ – Вибрані тексти митрополита Української греко-католицької церкви Андрея Шептицького (1865–1944) під назвою «Дух Христа є духом демократичним» вперше видані сучасною українською мовою. Упорядники – громадський діяч Мирослав Маринович, історик Ярослав Грицак і дослідниця спадщини Шептицького Ліліана Гентош.

Автори наголошують, що намагалися подати праці Андрея Шептицького так, щоб зберегти атмосферу і зміст митрополичих послань, листів, публіцистики, щоб вони були зрозуміли сучасникам.

З-поміж величезної спадщини митрополита Андрея Шептицького укладачі вибрали 24 пастирські послання, статті, промови, звернення, листи, декрети на суспільно-політичну тематику.

Всі ті питання, на які шукав відповідь митрополит, старався донести свої думки до народу, це про міжцерковне порозуміння, державність і патріотизм, жертовність і милосердя, єдність українського народу, цінність людського життя, віру, розуміння Христа, досі є актуальними.

За словами співавтора книги, дисидента і політв’язня часів СРСР Мирослава Мариновича, твори митрополита Андрея Шептицького безцінні порадами, настановами, пропозиціями для сучасного українського суспільства.

«Таке враження, що бери і один до одного прикладай до нашого часу все те, про що писав митрополит. Загалом багато дуже важливих речей. Але Шептицького мало знають, тому що мова Шептицького задавнена, галицько-архаїчна мова у багатьох місцях. Вже не всі можуть зрозуміти деякі моменти і цей парадокс треба якимось чином вирішити і допомогти українському читачеві зрозуміти Шептицького і сприйняти. Часом можна почути думку, що мова має бути автентична, бо змінюючи мову, порушуємо академічність видання. А наше видання не академічне, а науково-популярне, щоб зробити Шептицького зрозумілішим», – каже Мирослав Маринович.

Укладачі книги наважились подати праці митрополита Шептицького сучасною українською мовою. Зрештою, за життя митрополит підтримував те, що богослужебні книжки перекладати українською мовою. Тому що люди мають розуміти, що читають. Відтак мовні втручання були мінімальні і це не спотворює значення текстів митрополита.

До того ж упорядники книги старалися пильно зберегти і передати специфіку мови видатного церковного діяча. Для прикладу, митрополит вживав слово «нез’єдинені» замість образливого «схизматики».

«Замінені незрозумілі сучасним українцям слова, які відійшли разом із явищами, що їх вони позначали. Для мене було важливо, щоб текст був зрозумілий і щоби не втратив атмосферу мови самого Шептицького, його оточення і місця, де ті твори народилися. Багато слів, хоч і звучать у галицькому діалекті залишала, тому що вони зрозумілі», – говорить літературний редактор Любов Маринович.

Митрополит Андрей Шептицький

Хронологія подачі

Праці митрополита Андрея Шептицького подано у хронологічному порядку, від 1904 до 1943 років. Читаючи одне за одним послання, статтю, листи, можна побачити, як змінювався і сам єрарх УГКЦ Андрей Шептицький, яким був вплив на нього і його бачення подій, які розгортались у тодішній Галичині.

За словами дослідниці спадщини митрополита Шептицького Ліліани Гентош, час діяльності Андрея Шептицького – це епоха панування на європейських просторах політичних рухів та ідеологій, які, попри різні спрямування та ідейне наповнення, мали одну вагому спільну рису, а саме – тоталітарний підхід. У збірнику дотримана хронологічна еволюція думок та історичний контекст, який впливав на зміну думок митрополита.

Адже митрополит очолював церкву 44 роки, а на цей період припали дві світові війни, сім разів змінювалась влада на теренах тодішньої Галичини – австрійська, російська, українська, польська, радянська, німецька і вдруге радянська. І він, як пастир, реагував на суспільно-політичні проблеми, з якими зіштовхувалися його вірні, на зло, яке чинили окупаційні влади.

Реагував митрополит Шептицький і на Голод у Великій Україні, про що повідомляв Ватикан, як і про масове винищення нацистами євреїв, вбивства тоталітарною більшовицькою владою українців теж інформував Ватикан і світ.

Митрополит Андрей Шептицький (ліворуч) і Вільгельм Габсбурґ (Василь Вишиваний). 1918 рік

У 1939 році енкаведисти вивели на Святоюрське подвір’я митрополита з клиром на розстріл. Але не здійснили вбивства. Хоча 26 вересня 1939 року Червона армія увійшла в родинне село митрополита Прилбичі і одразу ж оточила маєток Шептицьких. У палаці був рідний брат митрополита Леон із дружиною, а також римо-католицький священник Маріуш Скібневський. Зранку 27 вересня більшовики усіх трьох розстріляли неподалік маєтку.

Родина Шептицьких, родинна садиба у Прилбичах

А гітлерівці у тому ж році у Польщі замордували іншого рідного брата митрополита – Олександра. Війна принесла у родину Шептицьких великі страждання, горе, біль.

«Це просто вражає, як митрополит Шептицький готовий був відважно кинутись, у так би мовити, бій за якісь істини, як він був готовий пропагувати істини навіть розуміючи, що вони викличуть дуже великий спротив. Він не залишався осторонь проблем, з якими стикалися його вірні. Шептицький говорив, що злочином не можна боротися за добру справу. Оця готовність по християнському осмислити знаки того часу, в якому вони жили, це є те, що ми повинні брати від митрополита», – зауважує Мирослав Маринович.

Упорядники книжки вибрали найголовніші тексти митрополита на суспільно-політичну тему, які актуальні сьогодні, тобто понадчасові праці єрарха.

Дослідниця Ліліана Гентош зазначає: «Ми намагалися знайти в його дуже великій спадщині такі праці, які будуть промовляти до людей у ХХІ столітті. Для мене важливо, що книжка стала кроком назустріч українському читачеві. Намагання показати Шептицького, що це не є людина ні ХІХ, ні ХХ століття, а це людина, чиї думки можуть допомагати сьогодні».

Актуальність праць Шептицького

Ліліана Гентош наголошує, що у своїх працях митрополит звертався до громадських діячів і політиків з вимогою визнавати верховенство християнських засад у громадському та політичному житті. До кожного послання, статті, листа упорядники подають пояснення.

Історик Ярослав Грицак розповів, що видати таку книжку популярних праць митрополита його мотивував колега, американський історик Тімоті Снайдер. Він готує схожу книгу суспільно-політичних праць митрополита Шептицького англійською, повідомив Грицак.

«Снайдер вважає, що Шептицький є однією з недооцінених фігур в історії ХХ століття. Шептицького треба вести у світ – це його думка. Буде англійською мовою збірка, але їй передувала українська. На підставі цієї книжки було б добре запровадити курс митрополита Шептицького в освітніх закладах. Адже Андрей Шептицький – мислитель-богослов ХХ століття», – каже Ярослав Грицак.

Останні роки свого життя митрополит Андрей Шептицький пише про майбутнє України, якою має бути українська держава, а саме незалежною, сконсолідованою нацією, говорить про роль громади і значення християнської моралі для розквіту держави. Пастирське послання «Наша державність» (відоме під назвою «Як будувати рідну хату»), написане наприкінці 1941 року, називають його найважливішим суспільно-богословським трактатом.

А у 1943 році у Декреті «Про єдність» митрополит Шептицький назвав діагноз української національної недуги: «моральна гемофілія», яка «спричинює те, що кожна найменша рана є неначе невиліковною. Чому кожне непорозуміння між українцями, яке, як здавалося, можна було б легко усунути, переходить так часто у хронічний стан антагонізмів, спорів, яким нема кінця?! А з обох сторін може бути найліпша воля і патріотизм, що виглядає на справжню любов до Батьківщини».

За словами Мирослава Мариновича, 30-ліття розбудови української незалежності не уневажнили, а навпаки, підтвердили цей діагноз. Українці проявили свою здатність до єдності і консолідації у час російсько-української війни. Але розбіжності у час війни, наголошує Маринович, нікуди не поділися і чекають свого часу. Тому пересторога митрополита Андрея Шептицького досі є актуальною для українців.

Книга «Дух Христа є духом демократичним» – це лише невелика частина тієї величезної спадщини, яку залишив митрополит Шептицький.

За роки незалежності України у серії «Пастирські послання митрополита Андрея Шептицького» у чотирьох томах видані 212 послань Андрея Шептицького, 81 історично-богословська праця і 30 спільних послань із єпископатом. Але і це ще не вся та праця, яку залишив митрополит. Ще досі не опрацьований увесь архів митрополита, який зберігся. Зокрема, не перекладені тексти з іноземних мов.