Відповідальність за воєнні злочини, а не «полювання на відьом»: Ташева про майбутню деокупацію Криму

Кримський спротив є невід'ємною частиною процесу деокупації та реінтеграції Криму. На честь мужності і героїзму українських громадян в обстоюванні територіальної цілісності та суверенітету країни було встановлено День спротиву окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, який щороку відзначався 26 лютого, у річницю мітингу кримських татар та проукраїнських активістів у Сімферополі під стінами Верховної Ради.

Водночас, нещодавно в Києві на базі Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим (Національний офіс Кримської платформи) відбулося обговорення плану заходів щодо першочергових кроків держави в деокупованому Криму, в якому брали участь журналісти й експерти. Проєкт представлений для обговорення фахівцями різних галузей з метою покращення та підвищення його ефективності. Вже було кілька дискусій щодо його ключових моментів. Найближчим часом він буде представлений центральним органам влади для фінального затвердження і реалізації.

Це важливий і складний комплекс напрямів, який вже викликає велике занепокоєння кримчан, а також тих, хто перебуває в різних умовах проживання в окупованому Криму, бо це їхнє майбутнє. Саме ці проблеми перебувають у центрі нашої бесіди з представницею президента України в АР Крим Тамілою Ташевою.

Таміла Ташева

– Пані Таміло, всі розуміють, що наближається час деокупації Криму і що Україна візьметься за реінтеграцію регіону під свою юрисдикцію. Яким буде цей процес?

– Деокупація та реінтеграція Криму – одні з найважливіших викликів, що стоять перед Україною нині. Першочергові кроки держави в цьому напрямі постійно перебувають у центрі нашої уваги.

Відновлення контролю над Кримом – це не лише політичне завдання, а й економічне. Тому ми розробили Стратегію економічного відновлення півострова, яка була інтегрована у спільний План повоєнного відновлення України. Ця стратегія включає широкий спектр заходів, спрямованих на розвиток економіки регіону та поліпшення життєвих умов населення.

Водночас, спільно з представниками інших державних інституцій, неурядових організацій та експертами, ми напрацьовуємо першочергові кроки, які має зробити держава після деокупації Криму. Ми вважаємо, що це необхідно для відновлення контролю над регіоном і створення сприятливих умов для життя людей.

Розроблена нами концепція включає широкий спектр питань, пов'язаних із відновленням публічної влади в Криму та залученням компетентних кадрів, включаючи створення кадрового резерву.

Важливим аспектом є питання щодо притягнення до відповідальності, амністії, люстрації та верифікації окупаційних документів і рішень окупаційних судів. Необхідно розглянути питання захисту права власності, гуманітарної політики та демілітаризації, а також громадянства, включаючи громадян Росії, які незаконно перемістилися на територію Криму під час окупації тощо.

Одним із ключових аспектів нашої роботи є руйнування наративів «русского мира» в Криму, які були створені в період окупації. Росія намагалася «інтегрувати» півострів у свою систему, забороняючи вільну пресу, запроваджуючи мілітарну пропаганду в освіту та впроваджуючи російські стандарти у різних сферах життя. Наше завдання – розробити відповідні механізми та заходи, щоб змінити цю ситуацію.

Очевидно, що Крим має повернутися в український інформаційний простір. Для цього необхідно формувати та підтримувати програми повернення українських медіа в деокупований Крим і допомагати їм розвиватися на півострові.

Також важливо інтегрувати освіту в українське правове поле на основі Законів України «Про освіту» та «Про загальну середню освіту». Ми приділяємо постійну увагу цим питанням і працюємо з експертами, щоб розробити конкретні механізми впровадження наших ідей.

Необхідне впровадження української мови у шкільні програми та обов'язкове вивчення кримськотатарської, повернення до загальних українських стандартів, повернення на півострів кримських установ вищої освіти, яким довелося виїхати через окупацію у 2014 році. Також необхідне поновлення українського книжкового фонду та подібних ініціатив.

Ми вважаємо, що в деокупованому Криму не має бути «полювання на відьом». Потрібна адекватна відповідальність для тих, хто сприяв утвердженню окупаційного режиму, а також максимальне сприяння тим, хто чекав і наближав повернення України. Впевнені, що Крим усіх нас здивує своїм українським патріотизмом, як це сталося в інших регіонах півдня під час повномасштабного вторгнення.

Щодо питання про те, як це буде, то Стратегія деокупації Криму, затверджена у 2021 році, передбачала дипломатичний шлях повернення наших територій як основний. Однак повномасштабне вторгнення ще раз продемонструвало всьому світові, що з Росією не можна домовлятися. Росія є державою-терористом. Тому, як неодноразово заявляв президент України Володимир Зеленський, Україна сама обиратиме шлях повернення своїх територій. Наші міжнародні партнери підтримують таку позицію.

– Чи відповідає вимогам та особливостям реінтеграції Криму нинішнє законодавство України? Чи ведеться вже робота над його адаптацією до нових умов? У якому напрямку?

– Частину законів ухвалено. Низка законопроєктів перебуває у процесі розробки, проте їх кількість досі недостатня. Деякі з них не відповідають сучасним реаліям. Крим було окуповано вже 9 років тому, і відтоді було ухвалено кілька законів, спрямованих на вирішення цієї проблеми. Проте все змінюється, і сьогодні очевидно, що раніше ухвалені закони, наприклад, про колаборацію та зміни у статті 111 Кримінального Кодексу, вже не відповідають поточній ситуації.

Очевидно, що межі відповідальності в цих випадках мають бути ширшими та гнучкішими, а також, що відповідальність має бути різноманітнішою. У багатьох випадках буде достатньо люстрації, тому що необхідно розглянути діяльність сотень тисяч людей. Відтворена правоохоронна система України може не впоратися з такою кількістю справ, особливо з урахуванням того, що аналогічні проблеми виникатимуть не лише в Криму та на Донбасі, а й у Херсонській і Запорізькій областях, які також зазнали окупації.

Через це можуть виникнути проблеми в різних сферах, таких як публічна влада, підбір кадрів тощо. З цієї причини ми вже розробили концепцію, що представляє наше бачення цієї проблеми, і після її затвердження ми далі розроблятимемо законодавство, яке відповідатиме цій концепції. До цих питань обов'язково будуть залучені співробітники Офісу Президента, Кабінету міністрів, Генеральної прокуратури, народні депутати та громадськість.

– Якою передбачається відповідальність за колаборацію в окупованих регіонах після їх деокупації?

– Ми не маємо наміру переслідувати всіх жителів Криму в межах відповідальності за утвердження окупаційного режиму. Важливо розуміти, що наша мета – не «полювання на відьом», а притягнення до відповідальності лише тих, хто сприяв окупації та порушував основні права людини. Ключове – лише тих, хто чинив воєнні злочини, злочини проти людяності або порушував права людини, а також ті, хто пропагував окупацію чи обіймав високі посади в окупаційній адміністрації, буде притягнуто до кримінальної відповідальності.

Більше того, певна кількість жителів Криму, які працювали в окупаційних адміністраціях, але не чинили злочинів і не ухвалювали управлінські рішення, будуть амністовані або пройдуть люстрацію. Люстрація – це тимчасове обмеження можливості обіймати певні посади в органах влади для захисту держави від можливого негативного впливу певних груп людей. Такі заходи тимчасові та спрямовані на запобігання повторенню подібних ситуацій у майбутньому. Наша мета – забезпечити справедливість та захистити права всіх громадян України в Криму.

– Чи сформовано бачення того, яким буде управління регіоном у перехідний період і що він являтиме собою?

– Очевидно, що відновити у Криму систему управління, яка існувала до 2014 року, не вдасться миттєво. Владі України доведеться поступово впроваджувати своє управління в регіоні. Це відбуватиметься в межах перехідного періоду, який наразі – на стадії обговорення та затвердження.

На першому етапі, поки в державі зберігається воєнний стан, у Криму буде впроваджено військову адміністрацію. У цей період відновлюватимуться окремі елементи державного управління. Згодом планується створення військово-цивільної адміністрації, як це було раніше в окремих регіонах на сході України. Поступово управління переходитиме від військових до цивільних органів влади.

Коли буде створено умови для демократичного управління та відсутності загроз безпеці регіону, в Криму будуть проведені демократичні вибори. В результаті буде створено органи влади, звичні всім громадянам України. Тільки тоді можна буде говорити про повну інтеграцію Криму в усі системи державного управління України.

Нині це бачення експертів, окремих державних органів і народних депутатів, яке ще підлягає подальшим обговоренням. Усі аспекти цієї концепції будуть апробовані й ретельно випробувані. І лише після того, коли система покаже свою ефективність, вона буде застосована на практиці.

– Людей в окупованому Криму цікавить, як Україна поставиться до того величезного масиву рішень і документів, які за російської адміністрації були переоформлені на їхнє законодавство, а тепер можуть бути не визнані Україною. Що буде з ними?

– Потрібно сказати, що це величезний пласт роботи. Але перевірці та верифікації будуть піддані всі документи, які впливатимуть на життя кримчан. За цей час лише судових рішень у Криму було ухвалено понад 1 мільйон 200 тисяч. Непідтвердженими і такими, що не мають юридичної сили, будуть визнані, насамперед, усі рішення окупаційних органів влади, оскільки самі ці органи були незаконними. Не будуть верифіковані судові рішення щодо політичних процесів, політичних ув'язнених, щодо усиновлення та вивезення дітей, оскільки це – елемент геноциду. Всі документи мають пройти перевірку, і, у разі верифікації, замінені на документи українського зразка.

По-друге, не будуть верифіковані документи, що порушують права людини чи держави: це рішення щодо націоналізації чи конфіскації майна, встановлення спадщини тощо. Це величезна маса роботи, яка може бути здійснена лише поступово, для цього буде запроваджено чергування. Першими розглядатимуть щодо верифікації документи, необхідні вже для використання в поточному житті.

І останнє. Зараз у Росії влада агітує чоловіків іти добровольцями на війну проти України та обіцяє їм за це безкоштовну видачу земельних ділянок в окупованому Криму. Звичайно, такі рішення не будуть визнані законними, а люди, які отримають такі ділянки, будуть притягнуті до відповідальності за участь у війні проти нашої держави. Тому не треба погоджуватися на цю авантюру.

– Вчителів і працівників культури, туризму, курорту цікавлять наміри Української держави щодо реінтеграції цих сфер в українське законодавство. Які процеси бачаться тут?

– Справа в тому, що після початку окупації Криму органи влади України отримали багато критики на свою адресу саме через те, що гуманітарний вплив України в Криму до окупації був недостатнім, несистемним тощо. І це слушно. Крим певною мірою був відданий на відкуп самому собі, фактично був відданий структурам російського впливу, які обстоювали лише інтереси російської спільноти серед кримчан. Таку помилку українська держава повторити не повинна. Тому питання державної мови, системи середньої та вищої освіти, науки і культури, інформаційної політики, а також захисту цієї сфери від ворожих інформаційно-пропагандистських операцій мають вирішитися вже на першому етапі реінтеграції.

Ми знаємо, що одразу після окупації понад 20 тисяч кримських учителів було перепрофільовано на російську систему освіти, що було незаконно. Але вчитель – це високе звання, адже саме від того, як буде навчено і виховано наших дітей, залежить – який сенс і яке розуміння того, що відбувається, буде закладено. Тому система освіти пройде певну процедуру звільнення від тих, хто займався російською пропагандою та вихованням українських дітей в окупованому Криму в дусі російського патріотизму, хто відмовиться працювати за українськими стандартами тощо. Інші ж, гадаю, після певного підвищення кваліфікації зможуть знову повернутися до роботи, а держава надасть їм усіляку підтримку для реінтеграції, поповнить учительський колектив новими високопрофесійними кадрами.

Особливе питання – демілітаризація кримської освіти. Школи будуть звільнені від різних військових програм, кадетських класів, парамілітарних загонів, військової муштри.

– Окупований Крим був навмисно колонізований приїжджими з Росії, практично з метою зміцнення окупації – хтось через пільги, хтось за вмовляннями, хтось за різними програмами, хтось на високі посади. За різними даними, тих, хто переїхав до Криму з Росії, нараховується до 1 мільйона. Якою буде політика України щодо цієї категорії мешканців?

– Наша відповідь проста: всі громадяни Росії, які незаконно потрапили на територію України, є учасниками злочину і мають залишити Крим. Вони усвідомлювали, що здійснюють незаконну дію, їдуть на окуповану територію, а колонізація окупованої території та незаконне переміщення місцевого населення відповідно до IV Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни є воєнним злочином. Таких громадян, за різними даними, від 500 до 800 тисяч. Але тут набувають чинності принципи гуманітарного права, які ми не можемо порушити. Тож будуть різні підходи.

Наприклад, до початку окупації Криму, там на законних підставах постійно проживало понад 14 тисяч громадян Росії. Ми маємо розробити окремі підходи до роботи з такою ситуацією. Виїхавши з Криму, громадяни Росії зможуть офіційно звертатися до Міграційної служби України відповідно до встановлених процедур. Їхні документи будуть розглянуті та буде ухвалено правове рішення. В окремих випадках дозвіл в'їхати знову зможуть отримати люди, які мають на те підстави. Такі підстави можуть мати, наприклад, подружжя, якщо один з них є громадянином України (якщо вони не чинили воєнних злочинів та інших злочинів). Такі дозволи можуть отримати також громадяни Росії, які активно допомагали українській державі у війні, наприклад, російські адвокати, які активно захищали українських політв'язнів. Але про масовий потік громадян Росії не йдеться.