Як потрапити на вулицю і (не) залишитися там. Подкаст про хлопця, який 4 роки був бездомним

Коли до безпритульного Вови, у якого були проблеми з коліном, підійшов молодий хлопець і запитав: «чи можу чимось допомогти?», – жоден з них не знав, чим це закінчиться. Молодий хлопець – це автор анонімного проєкту Suka_Zhizn, який вже кілька років розповідає про бездомних у Києві і збирає кошти їм на допомогу. Вова – на той момент чотири роки був без даху над головою. Їхня зустріч обернулася операцією на колінах і поверненням чоловіка з життя на вулиці до своєї родини. Анонімний благодійний проєкт Suka_Zhizn разом з підписниками витягнули з бездомного життя ще кількох людей. Крім того, проєкт регулярно допомагає їм їжею, медикаментами, допомагає відновити документи, знайти нічліг та іноді – тимчасову роботу.

«Я не знав, як повернутися». Історія хлопця, який 4 роки був бездомним (подкаст)

Проєкт Suka_Zhizn починався як інстаграм із фотографіями людей, які змушені жити на вулиці. Його автор описував перші дні проєкту так: «Він не дає відповідей на питання «як вони до цього дійшли», але служить нагадуванням про те, що одного разу життя може повернути не туди, а далі – вибір за тобою». З того часу пройшло три роки – і від простого нагадування про тих, хто зазвичай перебуває обабіч людського погляду, Suka_Zhizn перетворився на благодійний проєкт.

А зараз проєкт розповідає історії бездомних і просить читачів їм допомогти – грошима чи іншим доступним способом. Наприклад, минулого року Suka_Zhizn із небайдужими 500 разів допомогли бездомним їжею і одягом і роздали 60 наборів речей першої необхідності. Проєкт регулярно організовує флешмоби «нагодуй бездомного» – за 2019 рік нагодували 800 людей. Він допоміг відновити документи п’ятьом людям, а трьом – повернути із життя на вулиці.

Саме про них і піде далі мова.

Євген Щербина – від успішного продакшену до життя на вулиці. І назад

Євгенові Щербині цього року виповнюється тридцять чотири. Він родом із Херсонa, вчився у Києві, вивчав англійську й іспанську мови. Багато років він працював в успішному відеопродакшені в Києві, насолоджувався життям, не замислюючись про те, скільки коштують продукти. Називав себе «трактористом широкого профілю» – був асистентом продюсера і продакшн-менеджером. Займався організацією знімального майданчика, відповідав за обладнання і виконував доручення продюсера.

Євген Щербина (Фото – @zuka_zhizn, Instagram)

Але 2014 року для Євгена все змінилося – у продакшена настав брак замовлень, і роботи майже не стало. Євген намагався працювати на тимчасових роботах, але це не приносило достатнього доходу. І, як наслідок, призводило до боргів. А ще – до сварок із тодішньою коханою, в квартирі якої обидва жили. Зрештою, тріщини переросли в розкол у стосунках, і він вирішив піти.

Подкаст із історією Євгена Щербини слухайте тут

Але замість того, щоб звернутися до друзів, він пішов у нікуди. З мінімумом речей і спальником, який витримує тридцятиградусний мороз. Першу ніч він ночував на вулиці. Так, фактично за власним бажанням, Євген Щербина чотири роки прожив як безхатько.

Підсобка двірника, у якій жив Євген Щербина. Київ, район ДВРЗ

За цей час у нього вкрали рюкзак із документами, він жив у підсобці двірника, збирав пляшки й іншу вторсировину, порпався у смітниках і час від часу працював на тимчасових роботах. А ще увесь цей час його шукали близькі люди, не маючи уявлення, чи він іще живий.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: «Бездомні – це не ті, кого десь раді бачити» – Ольга Макар

Автор проєкту Suka_Zhizn познайомився з Євгеном недалеко від свого будинку влітку 2018-го. Він теж запитав у нього, «чи можу чимось допомогти?». Вони розговорилися, Женя розповів, хто він і звідки.

«Я розумів просто, що це людина, яка критично потребує допомоги, яка не повинна бути на тому місці, де вона зараз. Я відчував, що він дуже освічений, це чутно і по мові, коли ти починаєш із ним говорити. Не те, що у нього «язик підвішений»… він просто добре, інтелектуально розвинений. Знає кілька мов, працював в кіношній сфері… мені цього вистачило для того, щоб зрозуміти, що людина потребує допомоги, і я можу йому допомогти», – розповідає він.

Тоді ж вони домовилися зустрітися наступного дня. Автор проєкту збирався купити йому квиток до Херсона, щоб відновити документи. Але запізнився на зустріч, а Женя вже пішов. Наступного разу вони зустрілися через півроку. Вони впізнали один одного і склали подальший план дій – домовилися поїхати в Центр обліку бездомних громадян України і спробувати відновити документи вже наступного дня. Домовилися про точний час. В той же день, 30 січня 2019 року, в інстаграм-акаунті Suka_Zhizn з’явилося фото Жені з новою інформацією про його історію. І в цей же день із автором проєкту зв’язалися його знайомі. Тож на заплановану зустріч приїхав Женін друг Антон Плітко, але самого Жені в призначений час на місці не було.

Розвалена будівля, в якій знайшли Євгена Щербину

Після чергового раунду пошуків по «прийомках» і розпитувань інших безпритульних їм вдалося знайти місце, де Женя ночував. А через декілька днів його забрали звідти на чорному мерседесі – найкращий друг Антон і людина, яку Женя називає другою мамою.

Микола: «Я хочу бачити тих, хто мені допомагає»

Миколі Бородіну – 46 років, він родом з Кіровоградщини. Про себе каже так: «Все життя я працював водієм, охоронцем і руками. Коли повернувся з армії – перестав бачити лівим оком».

Після армії чоловік поїхав працювати до Києва. На останньому місці роботи – водієм – у нього вкрали барсетку. В ній були документи, гроші для замовлення продуктів і телефон. Після цього він став працювати охоронцем на ринку, але зір продовжував падати – він ледь розрізняв силуети і рухався наосліп. За таку роботу стали платити значно менше, через що у Миколи закінчилися гроші на оренду житла. Він почав жити на ринку, паралельно допомагаючи збирати торгові точки.

Микола Бородін (Фото – @suka_zhizn, Instagram)

Скоро Микола втратив зір повністю, застудився і потрапив у лікарню. Виписувати його було нікуди, тож його направили у «Будинок милосердя» – організацію, яка допомагає найбільш незахищеним людям.

Проєкт Suka_Zhizn із підписниками зібрав кошти на операцію Миколі для відновленню зору, і тепер він може бачити на одне око. Планується операція і на другому. Крім того, Миколі вдалося повернутися до роботи – він працює охоронцем і радий бути серед людей і бачити своїми очима тих, хто йому допоміг.

Вова: возз’єднання з родиною

Про Вову підписники Suka_Zhizn вперше дізналися у вересні 2018 року. До бездомного життя у Києві він прийшов послідовно – спочатку, за його словами, опинився без квартири через родичів. Потім – сезонна робота і ночівля на розкладачці у сестри.

Володимир, 2018 рік

Одного разу друг Вови порадив йому роботу в церкві недалеко від Києва. Успіхом це не закінчилося. За його словами, там у нього забрали паспорт і змушували тяжко працювати. А ще ставилися, як «до скоту». Зрештою, за півроку роботи нічого не заплатили. Тож він поїхав звідти до Києва, жив на вокзалі і шукав роботу. Каже, що за пару тижнів мав іти працювати на будівництво, але якось вночі у туалеті на нього напали два чоловіки і забрали документи.

«Після цього остаточно став бездомним. Мені вже нікуди йти, і всередині мене – повна порожнеча і ніякої надії. Цієї зими ще ногу пошкодив, коли спускався спати в люк на теплотрасу. Тепер і працювати нормально не можу, навіть вантажником. Просто доживаю свій термін», – так Вова розповів про себе авторові проєкту Suka_Zhizn, коли вони зустрілися – на той момент Вові було 55, і він уже чотири роки жив на вулиці.

Спочатку Suka_Zhizn допомагав чоловікові їжею і медикаментами для пошкодженого коліна. Через відсутність документів і те, що він ледь пересувався на милицях, знайти йому житло і підробіток було майже неможливо.

Потім Вова знову впав і потрапив до лікарні. Після виписки автор проєкту Suka_Zhizn домовився, щоб він жив у притулку. Вони разом подали заяву про втрату документів – щоб отримати довідку і відновити їх.

А далі, через репост в інстаграмі, знайшлися родичі Вови – і вони поїхали до Токмака, де він жив до життя на вулиці. Коли відновили Вовин паспорт, спільними зусиллями проєкту Suka_Zhizn і родичів Вови вдалося зібрати кошти на операцію на коліні.

«Найголовніше – не втрачати коріння, родину, коли вона є і любить тебе, коли тебе чекають, не ховати ніяких образ, потрібно відпускати це все і радіти», – каже Вова.

Волонтери роздають їжу на Південному вокзалі

У містах існують Центри обліку бездомних осіб, втім, у столиці реєструються там не лише люди, які не мають даху над головою, а й ті, хто залишив своє місце проживання в іншому регіоні і переїхав до Києва, часто орендує житло, зауважили в департаменті соціальної політики КМДА.

На кінець 2018 року Центр обліку бездомних осіб зареєстрував у Києві 1628 таких осіб. За офіційною реєстрацією, суттєвого зменшення чи збільшення бездомних осіб не спостерігають (коливання в межах 100 осіб). Водночас активісти різних благодійних організацій кажуть, що ця цифра суттєво більша.