Справа за позовом України у Міжнародному суді ООН: чому суд у Гаазі не про вчинення Росією геноциду

У Міжнародному суді ООН 18 вересня розпочнуться слухання в унікальній справі: Україна стала першою державою, яка позивається через хибне трактування Конвенції про запобігання геноциду іншою державою – Росією. Саме звинувачення в геноциді щодо російськомовного населення Путін використав як одне з виправдань для нападу на Україну. Київ у відповідь негайно звернувся до Міжнародного суду в Гаазі – на третій день повномасштабного вторгнення. На підтримку України до справи долучилися ще 32 держави.

За півтора роки повномасштабної війни Росії проти України низка спілок правозахисників у різних країнах світу розпочали дослідження ознак вчинення геноциду Росією в Україні, а парламенти кількох держав уже визнали цей факт.

Так, у Польщі свідчення від понад 1,5 тисячі біженців зібрав Варшавський центр документування російських воєнних злочинів в Україні імені Рафала Лемкіна.

Аналіз свідчень проводить також група Mobile Justice Team, яка є частиною консультативної групи із розслідування звірств Atrocity Crimes Advisory Group (ACA) за підтримки Великої Британії, ЄС і США.

Аналізує понад 100 тисяч воєнних злочинів Росії проти України щодо наявності у них умислу «геноциду» зараз і Офіс генпрокурора України. Верховна Рада, тим часом, ще у квітні 2022 визнала дії РФ в Україні геноцидом українського народу. Згодом таке ж визнання зробили парламенти Польщі, Канади, Ірландії, Чехії, Естонії, Латвії, Комітет Сенату США.

Водночас голова Незалежної міжнародної комісії ООН з розслідування порушень в Україні Ерік Мьосе на початку вересня заявив, що поки що рано говорити про геноцид.

«На даному етапі ми все ще не дійшли висновку, що (в Україні – ред.) відбувається геноцид», – сказав Ерік Мьосе у коментарі Радіо Свобода.

Однак, унікальність ситуації полягає у у тому, що слухання, які розпочинаються у Міжнародному суді ООН 18 вересня, будуть розглядати позов України проти Росії, суть якого полягає у тому, що РФ вчинила злочин агресії проти суверенної держави, з метою, нібито, врятувати російськомовне населення від геноциду.

«Важливо відзначити, що суть справи не полягає у вирішенні питання про вчинення Росією геноциду проти українського народу (хоча це питання безумовно є важливим і буде розглядатися в рамках інших міжнародних процедур), мова йде саме про доведення факту неправдивого твердження Росії про вчинення Україною геноциду, які агресор використав як підставу для проведення військових дій на нашій території», – пояснює адвокатка Української Гельсінської Спілки з Прав Людини Віталія Лебідь.

СУТЬ СПРАВИ

І Росія, і Україна є учасницями Конвенції про запобігання геноциду, першим пунктом якої є обов’язок запобігати злочину геноциду і карати за його вчинення.

24 лютого 2022 року, оголошуючи про початок так званої «спеціальної військової операції», президент Росії Путін пояснив, що метою вторгнення є «захист людей, які протягом восьми років піддаються знущанню, геноциду зі сторони Київського режиму».

На третій день вторгнення, 26 лютого, Україна звернулась до Міжнародного суду ООН у Гаазі зі скаргою, що Росія невірно трактує Конвенцію про запобігання геноциду і використовує надмірну силу.

«Київ має намір продемонструвати, що військова інтервенція Росії не має жодних правових підстав і ґрунтується на безпідставних звинуваченнях у геноциді. Таким чином, спір стосується тлумачення та застосування Конвенції 1948 року про запобігання злочину геноциду та покарання за нього,» – йдеться у прес-релізі Міжнародного суду ООН.

Україна наполягла, що Конвенція ООН не дозволяє використовувати воєнне вторгнення як засіб запобігти геноциду. Суд розглянув звернення Києва у терміновому порядку і менш ніж за 3 тижні – 16 березня 2022 видав наказ, що «Російська Федерація повинна негайно припинити військові операції, які вона розпочала 24 лютого 2022 року на території України».

ТАКТИКА РОСІЇ

Росія, очікувано, не погодилася з цим наказом, і висунула заперечення, що цей суд не має юрисдикції розглядати такі справи. У листі до суду Москва аргументувала свою позицію тим, що Конвенція про геноцид не регулює застосування сили між державами. Та й Путін не звертався до положень Конвенції як до підстави для початку військових дій.

«Росія каже: Україна висунула звинувачення Росії щодо геноциду, насправді маючи інтерес притягти Росію до відповідальності за порушення територіальної цілісності, а це зовсім інша справа», – пояснив лінію захисту Росії у коментарі Радіо Свобода доцент політології та досліджень миру в Університеті Нотр-Дам Ернесто Вердеха.

Заперечення юрисдикції суду – традиційна практика Росії з метою імітування поваги до суду і водночас затягування часу, вважає політолог.

«Росіяни розуміють, що якщо вони візьмуть участь у суді і будуть тягнути час, то можуть сповільнити весь процес і зробити його практично неактуальним», – каже Ернесто Вердеха.

МІЖНАРОДНА ПІДТРИМКА

Взяти участь у розгляді справи вирішили ще 33 держави, і суд прийняв запити від 32 країн, на які поширюється дія Конвенції про злочин геноциду 1948 року.

Це всі країни-члени Євросоюзу, крім Угорщини, а також Ліхтенштейн, Велика Британія, Канада, Австралія та Нова Зеландія.

Їм усім нададуть слово на третій день слухань – після Росії та України.

Участь такої великої кількості держав дійсно може підсилити справу, враховуючи той факт, що мільйони українців виїхали за межі держави, втікаючи від війни, і отримали можливість свідчити про російські злочини також за кордоном.

«Правозахисні організації, слідчі органи, інші типи суб'єктів, які проводять дійсно важливі дослідження на місцях, опитують свідків, оглядають місця масових поховань, вивчають архівну інформацію, інформацію з соціальних мереж – вони можуть передавати свою інформацію державам, а держави можуть включати її у свої заяви про втручання», – каже Ернесто Вердеха.

ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ

Скільки саме можуть тривати судові слухання, передбачити важко, зважаючи на тактику Росії із затягування справи.

Основним наслідком цієї справи має стати встановлення того факту, що Росія порушила Конвенцію ООН про запобігання геноциду і діяла як держава-агресор. І навіть якщо на момент такого висновку суду Росією досі керуватиме Путін і відмовиться визнавати рішення, ця справа стане важливим елементом для майбутніх виплат репарацій українцям, вважають експерти.

«Це свого роду кумулятивний ефект, – каже Ернесто Вердеха, – Тобто, якщо у вас є кілька рішень, які встановлюють значну відповідальність, наприклад, за геноцид та інші види серйозних злочинів проти прав людини, вони можуть бути використані майбутніми судами в майбутніх справах з метою відшкодування збитків»