За понад 4 місяці війни по нас не стріляли 19 днів – Сєнкевич

Близько половини населення Миколаєва виїхало з міста, говорить міський голова Анатолій Сєнкевич, який рекомендував і продовжує рекомендувати мирному населенню їхати з міста туди, де безпечно. Місту вдалося відновити центральне водопостачання, у майбутніх планах покращити очистку води – зараз з кранів тече технічна. За чотири місяці місто не обстрілювали лише 19 днів, каже політик. В інтерв’ю Радіо Свобода він розповів про наслідки обстрілів, про стан місцевого бізнесу та про плани перейменування вулиць.

– Що відомо про ракетний обстріл Миколаєва 2 липня?

– О п’ятій ранку відбувся обстріл. По Миколаєву випустили 12 ракет, зараз комендатура визначає, що це були за ракети. Вбитих і поранених немає, зруйновані деякі інфраструктурні об’єкти на території порту, а також один з миколаївських індустріальних об’єктів. Невідома причина обстрілу по них – військових баз чи військової техніки на цих об’єктах не було.

На околицях обстрілювали знову касетними снарядами з РСЗВ «Смерч», а тип ракетних комплексів, що влучали в цілі в місті ще не визначений.

– Якими є наслідки обстрілу багатоповерхівки в Миколаєві 29 червня?

– 29 червня нас обстріляли ракетами, попередньо Х-22. Всього було випущено 10 ракет. Найгіршим було влучання в п’ятиповерховий будинок. Внаслідок цього загинуло 8 людей, тіла яких знайшли протягом двох днів. 6 людей було поранено, трьох з яких дістали з-під завалів. Наразі тривають роботи з розбору уламків будинку (інтерв’ю записувалось 1 липня – ред.)

Зруйнований внаслідок ракетного удару будинок в Миколаєві

Людей, які не можуть там жити, ми переселяємо в організовані для цього місця, їм надається допомога, їжа-вода, і далі думаємо, що з ними робити. Більшість з них виявили бажання залишити Миколаїв.

З тими людьми, що знайшли під цією будівлею, кількість мирних миколаївців, що були вбити під час війни, сягнула 120. Із них одна дитина. Також близько 560 миколаївців були поранені, з них шестеро дітей.

– Скільки людей поїхало з Миколаєва? Скільки повернулось?

– Взагалі з першого дня війни я рекомендую всім мирним мешканцям залишити місто, тому що Миколаїв розташований на першій лінії оборони. Бої тривають на відстані 20-30 кілометрів від міста, ми майже не захищені від ракетних ударів, зокрема з території Криму та Херсонської області.

За нашими даними з пів мільйона людей, які жили в Миколаєві, тут залишилось близько 230-250 тисяч. Деякі люди повертаються, збирають речі та залишають місто. Повернення до міста ми не фіксуємо. Також після кожного масованого обстрілу з міста їдуть до 200 осіб на тиждень.

З першого дня [масштабної] війни ми організували евакуаційні автобуси – вони кожного дня від’їжджали до Одеси, звідки можна було поїхати до західної України або за кордон. З початку автобусів було від чотирьох до восьми, зараз ми відправляємо людей один раз на тиждень. Це також близько чотирьох автобусів, тобто кількість тих, хто хоче евакуюватись, зменшилась в рази.

Ми також співпрацюємо із різними волонтерськими організаціями, зокрема міжнародними, які з Миколаєва людей везуть до Німеччини, Польщі, Італії тощо. Ці організації також працюють з окремими категоріями осіб – людьми з інвалідністю, пенсіонерами, онкологічними хворими і так далі.

– У травні по Миколаєву почали стріляти зі ствольної артилерії, влада закликала мешканців двох районів міста евакуюватись. Чи досі по Миколаєву стріляють із гармат?

– Миколаїв під обстрілами майже кожного дня. З самого початку війни було лише 19 днів, коли по нас не стріляли, ми їх рахуємо. Вже тижнів п’ять-шість лінія фронту проходить на відстані 20-30 кілометрів від міста.

Росіяни «підтягнули» САУ «Піон», дальність якого більша, ніж у БМ-21 «Град», тому їм вдавалося обстрілювати околиці міста. Ми дійсно попросили мешканців районів Корабельний та Інгульський переселитися – залишити місто або переїхати до інших районів.

Але варто зазначити, що наразі небезпечно в усіх районах. Місто обстрілюють з Херсонської області, ракети прилітають десь за дві хвилини.

Стріляють по всьому місту, здебільшого касетними снарядами. Їхня ціль – вбивство живої сили, а не руйнування, тому якщо люди перебувають всередині будівель, вони мають шанс врятувати своє життя.

Крилаті ракети «Калібр», Х-22, Х-55 та інші приносять великі руйнування, люди гинуть в тому числі перебуваючи поряд із будівлями, а не в самих об’єктах, що руйнують.

– Близько місяця тому в Миколаєві відновили водопостачання, але вже декілька разів повідомляли про необхідність та можливість додаткового очищення води. Що плануєте робити із цим?

– Миколаїв до війни споживав близько 120 тисяч кубометрів води на добу. Росіяни зруйнували труби, через яких вода йшла з річки Дніпро до Миколаєва, – це 73 кілометри трубопроводу діаметром 1400 міліметрів. Близько місяця місто жило без водопостачання – ми роздавали людям воду, що набирали у свердловинах.

За місяць ми побудували водозабір з річки Південний Буг та, використовуючи старі системи очистки, ми доводимо цю воду до рівня технічної та подаємо у водопровід. Вона не питна – не відповідає вимогами щодо рівня солі та м’якості. Нею можна прати, мити посуд, купатися, але не можна пити та вживати в їжу.

Зараз ми працюємо з Міністерством розвитку громад і територій щодо будівництва додаткових очисних споруд, а також з урядом Данії щодо або будівництва нового водозабору, або впровадження нових технологій.

Ми отримуємо системи очистки води від різних благодійних організацій – від USAID, від Червоного Хреста та інших. Через два тижні після початку [масштабної] війни я наказав бурити артезіанські свердловини по місту, зокрема у лікарнях та школах. Ці системи очистки ми встановлюємо на такі свердловини, і потім очищену воду безкоштовно роздаємо людям. Загалом близько десяти тисяч кубометрів води з цих свердловин ми роздаємо містянам.

– Як живе миколаївській бізнес?

– В місті все дуже погано з бізнесом. Великий бізнес був змушений відправити людей на простій через постійні обстріли. Наприклад, найбільший платник податків, підприємство «Зоря — Машпроект». Їх розбомбили в перші дні війни і, звичайно, усіх відправили на простій.

У місті працює малий і мікробізнес – торгівля, харчові продукти, ринки, сфера послуг. Щодо середнього і великого – він не працює. Чесно кажучи, з тих 230-250 тисяч людей, що залишаються у місті, більшість – це пенсіонери.

В нас відкриті дороги на Київ, на Кривій Ріг, на Одесу, на Кропивницький, на Дніпро, отже проблем з постачанням медикаментів та їжі немає.

– У декількох українських містах, зокрема Києві та Одесі, жваво обговорюється проблема перейменування вулиць та демонтажу пам’ятників – тих, що пов’язані із СРСР та Росією. Чи обговорювали цю тему в Миколаєві?

– Питання перейменування вулиць – це сесійне питання. З першого дня війни ми не збирали сесію – для легітимності нам потрібно зібрати депутатів фізично та ухвалити рішення щодо можливості проведення сесії в онлайні. Я пропонував це зробити ще до війни, але деякі депутати були проти – не дали можливості внести зміни до регламенту.

Ми надавали пропозиції перейменувати вулицю Московську на Маріупольську або Героїв Маріуполя. Це має вирішити спеціальна комісія, яка була створена. Думаю, ще декілька вулиць будуть перейменовані — в нас у місті вистачає героїв, які, на жаль, загинули, захищаючи нашу державу і незалежність, та вистачає символів. Буде на що поміняти назви, які пов’язані із Росією та її нацистським режимом.

Мешканці багатоповерхівки, що пережили ракетний удар, здебільшого хочуть поїхати з Миколаєва – міський голова