«Краще померти підстріленим, ніж гнити в лукашенківській в’язниці». Розповідь білоруса, який втік до Литви на параплані

Андрій Суша працював дефектоскопістом в мінській лабораторії і, як багато жителів Білорусі, брав участь у протестах проти результатів президентських виборів в 2020 році, інформує телеканал «Настоящее время», створений Радіо Свобода з участю «Голосу Америки».

У січні 2021 року до нього почали приходити співробітники силових органів, потім відвезли до відділу безпеки компанії і пригрозили записати вибачення на камеру. У березні його 72 години протримали в ізоляторі і викликали на допит до Слідчого комітету. Після того, як щодо нього порушили дві кримінальні справи – «за образу міліціонера» і «погрозу розправи над співробітниками правоохоронних органів», – він, як і багато його співвітчизників, вирішив виїхати з країни. Однак зробив це вельми незвичайним способом: перелетів через кордон на мотопараплані.

Суша розповів в ефірі телеканалу «Настоящее время», створеного Радіо Свобода з участю «Голосу Америки», як йому вдалося перелетіти кордон і чому він вибрав саме такий спосіб втечі.

– Розкажіть, через що щодо вас порушили кримінальну справу в Білорусі? Ви брали участь в якихось акціях проти Лукашенка?

– Після виборів, які він вкрав, тобто сфальсифікував, я був обурений, як і мільйон білорусів, я брав участь у маршах і висловлював в інтернеті свою точку зору після всіх подій, коли міліціонери просто били людей. І через це щодо мене порушили кримінальну справу.

– Тобто фактично вас переслідували через коментар в інтернеті?

– Так. Коли так званий співробітник міліції б'є людей до напівсмерті, коли з живих практично знімають шкіру, то як до цього можна ставитися спокійно? Так, я говорив те, що про них думав.

– Коли ви зрозуміли, що тепер у вас шлях тільки один – залишити Білорусь? Коли настав цей момент?

– Після трьох незабутніх діб на Окрестіна я зрозумів, що сидіти в тюрмі або на «хімії» [я не буду] – я не вважаю себе винним. Жодної кримінальної справи не порушено щодо цих покидьків, які били мирних людей, які висловлюють свою думку. Там сотні у тюрмах сидять. Мені це не треба, я не вважаю себе винним.

– І ви зрозуміли, що єдиний безпечний шлях для вас – це покинути Білорусь повітрям?

– Так. У мене литовської візи не було, через кордон йти – теж немає стовідсоткової гарантії, що я безпечно перейду. Вже були випадки, що людей ловили і [відправляли] назад на «хімію». І я вирішив летіти.

– Як ви готувалися до цього польоту і як цей політ відбувався?

– Я літаю на парамоторі вже досить давно, тому технічно це не було складно. Я просто на карті приблизно побудував свій маршрут, приїхав на місце, злетів і полетів.

– Було не страшно перетинати білоруський кордон повітрям? Адже можна було припустити, що по вас могли відкрити вогонь.

– Так, було трошки страшно, але краще померти підстріленим, ніж гнити в лукашенківській в’язниці. Я дещо робив, щоб убезпечити себе: летів над лісами, щоб мене складно було помітити, летів на низькій висоті.

– Я правильно розумію, що летіти на низькій висоті – це небезпечніше, ніж летіти на звичайній висоті, для парапланериста?

– Є такий афганський варіант – так літали льотчики в Афганістані – летіти якомога ближче до землі. Я летів метрів 100, напевно, над землею, і мені все вдалося.

– Ви побудували маршрут так, щоб приблизно ніде не було поруч прикордонників?

– Я не знав їхнього розташування, які там застави. Я просто летів над такими, як я думав, менш людними місцями – над лісами, над болотами, – де ймовірність їх зустріти мінімальна.

– Ви опинилися в Литві, що відбувалося далі?

– Я приземлився, пішов до місцевих жителів, вони викликали поліцію. Приїхала поліція, і вже потім поліція викликала прикордонну службу, і я написав прохання про притулок.

– Представники поліції говорять вам щось про вашу подальшу долю? Вам нададуть статус біженця? ​

– Зараз я перебуваю в центрі для прийому біженців, мої документи розглядає литовський уряд – служба еміграції.

– Ви вважаєте, що ви зараз в безпеці?

– Так, я в безпеці.