На своїй останній пресконференції, відзначеній цілим каскадом самовпевнених заяв, білоруський правитель Олександр Лукашенко зазначив, що готовий буде визнати Крим російським після «останнього російського олігарха». Це, звісно, камінь аж ніяк не тільки в олігархічний город.
Як відомо, в анексованому Криму не працюють найбільші російські державні компанії. Для забезпечення життєдіяльності півострова створюються різноманітні «Роги й копита», мабуть, головна мета яких ‒ «прикрити» ці самі державні компанії від західних санкцій. Очевидно, це й має на увазі Лукашенко, коли говорить про «останнього олігарха». Якщо «Сбербанк Росії» та «Російські залізниці» не визнають Крим, то чому ж це має робити Білорусь?
Кремль, упевнений, й надалі наполягатиме не просто на визнанні, але й на поїздці Лукашенка до окупованого Криму ‒ про що нещодавно говорив прессекретар російського президента Дмитро Пєсков. І це російське бажання легко можна пояснити. Росія контролює Крим уже сьомий рік. І досі жоден керівник іноземної держави в Криму не побував, «сакральності» півострова не визнав.
Лукашенко розуміє, що згода з анексією Криму ‒ це прямий доказ умовності білоруського суверенітету
Зрозуміло, що для росіян Лукашенко ‒ не зовсім іноземець. Але якщо навіть керівник країни, яка формально є частиною Союзної держави, не хоче визнавати Крим російським і приїхати на півострів, то хто ж тоді взагалі визнає?
Але Лукашенко, впевнений, опиратиметься. Він прекрасно розуміє, що згода з анексією Криму ‒ це прямий доказ умовності білоруського суверенітету. І якщо сьогодні він визнає анексію Криму, то завтра анексована вже може бути й сама Білорусь. А Лукашенко, думаю, ставиться до держави як до свого особистого володіння, йому зовсім не хочеться з господаря країни перетворюватися на голову нового федерального округу або просто на персонального пенсіонера.
Лукашенко може розраховувати лише на Путіна
Але, разом із тим, після початку масових протестів проти фальсифікації підсумків президентських виборів у 2020 році Лукашенко, напевно, прекрасно розуміє свою залежність від російської політичної підтримки. На свій народ він спиратися точно не може, Захід закрив двері остаточно. Лукашенко може розраховувати лише на Путіна. А це означає, що рано чи пізно йому, можливо, все ж доведеться їхати в Крим.
І винен у цьому, думаю, буде, з точки зору самого білоруського президента, зовсім не він сам і не його прагнення утриматися при владі, навіть за рахунок національних інтересів Білорусі. І зовсім не Росія, яка намагається змусити Лукашенка поїхати на анексований півострів. Винна буде... Україна, яка закрила повітряний простір для білоруських авіаторів після піратської витівки білоруської влади, «постачає в Білорусь зброю», «готує бойовиків» ‒ усіх безглуздих звинувачень я перераховувати не стану.
Ніяких фактів постачання зброї та відрядження бойовиків Лукашенко не наводить. Не наводить тому, що немає таких фактів
Маніпуляції тут очевидні: ніякий відкритий чи закритий повітряний простір не дозволяв Лукашенку взагалі приземлятися в аеропорту Сімферополя. До закінчення окупації Криму цей аеропорт – закритий і незаконно використовується агресором. Ніяких фактів постачання зброї та відрядження бойовиків Лукашенко не наводить. Не наводить тому, що немає таких фактів.
А є, впевнений, прагнення звалити на Україну провину за свою можливу поразку й приниження у спробах чинити спротив російському тиску. За необхідність залишити останній дипломатичний окоп.
Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода і Крим.Реалії
Оригінал публікації – на сайті Крим.Реалії
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
НА ЦЮ Ж ТЕМУ:
