«Паспортний імперіалізм» Росії небезпечніший за її військо

Міжнародна спільнота висловлює дедалі більшу тривогу через масивне нарощування російських збройних сил на українському кордоні. Побоювання неминучої ескалації тліючої семирічної війни між Росією та Україною ще більше підсилюється загрозливою риторикою, що виходить із Кремля. При цьому московські чиновники звинувачують Київ у підготовці власного наступу та погрожують серйозними наслідками для української державності.

Неважко зрозуміти, чому кадри російської армії, що стягаються так близько до України, викликають невдоволення західних лідерів. Однак вирішальне розгортання сил в цьому пострадянському конфлікті, можливо, вже відбулося, далеко від передових ліній і без гучних фанфар.

Протягом останніх двох років Москва повільно, але неухильно роздавала російські паспорти українцям, які проживають у регіонах східної України, які зараз перебувають під контролем Кремля. За цей період, як повідомляється, серед загального населення, яке, за оцінками, нараховує кілька мільйонів, було видано понад 650 000 російських паспортів.

Ця спроба перетворити окуповану територію на сході України на «паспортний протекторат» чітко вказує на довгострокові цілі Росії у війні з Україною. Це також допоможе краще зрозуміти, навіщо Кремль взявся брязкати зброєю.

Протягом останніх кількох днів заяви ряду високопоставлених помічників Кремля наголошували стратегічне значення російської політики роздачі паспортів на сході України. Виступаючи 8 квітня в Москві, заступник керівника апарату президента Путіна Дмитро Козак попередив, що Росія «буде змушена виступити на захист» громадян Росії на сході України, якщо загостряться бойові дії.

Дмитро Козак

Козак, який також є представником Росії у мирних переговорах з Україною, додав, що відновлення широкомасштабних військових операцій означатиме «початок кінця України». Наступного дня прессекретар Путіна Дмитро Пєсков підтвердив обіцянку Козака захищати російських громадян на сході України у разі ескалації. Жоден офіційний представник не уточнив, що ця кількість російських громадян є результатом свідомої паспортної політики, що проводиться Кремлем з 2019 року.

Коментарі Козака та Пєскова підтверджують широко поширені побоювання щодо того, що Росія має намір використовувати своїх новоспечених громадян на сході України, щоб виправдати відкрите військове втручання в регіони, які вона неофіційно окупувала і утримує протягом останніх семи років.

Преcсекретар президента Росії Володимира Путіна Дмитро Пєсков (ліворуч) і його керівник

Навесні 2014 року російські оперативні співробітники та місцеві колаборанти створили так звані Донецьку та Луганську «народні республіки» на сході України на Донбасі. Їхні зусилля були частиною набагато ширшої кремлівської кампанії з метою підриву української державності шляхом організації сепаратистських повстань на півдні та сході України. Хоча більшість цих спроб було зірвано, «сепаратистські республіки» на Донбасі з тих пір залишаються під непохитним контролем Росії.

Досі Росія відчувала потребу підтримувати вигадки про те, що вона не є стороною конфлікту. Однак, оскільки Україна не бажає прийняти несприятливі російські умови миру, а міжнародне співтовариство виявляється в значній мірі беззубим у намаганні стримати агресію Кремля, Москва тепер може використати паспорти як привід для того, щоб підняти ставки та офіційно заявити про свою заангажованість.

За найгіршого сценарію, нещодавні заяви Москви про необхідність захисту російських громадян на сході України можуть передвіщати плани щодо включення Донбасу до складу Російської Федерації шляхом анексії, подібної до захоплення Криму 2014 року. Однак витрат Кремля у цьому випадку будуть великими, а вигоди обмеженими. Зрештою, ці регіони вже є під контролем Москви, і схід України не збуджує російську громадську думку так само, як Крим.

Набагато більш реалістичним сценарієм було б введення російських військових на окуповану східну Україну під виглядом миротворців з метою захисту російських громадян серед місцевого населення. Коли ж «миротворчі сили» будуть на місці, вигнати їх звідти буде майже неможливо.

У використанні російських паспортів як зброї немає нічого нового. Навпаки, стратегічне надання російського громадянства стало інструментом зовнішньої політики Росії з кінця 1990-х років.

Більше двох десятиліть російські паспорти використовувались для зміцнення позицій Москви у всьому пострадянському світі та відігравали особливо помітну роль у підтримці прокремлівських сепаратистських рухів у колишніх радянських республіках, таких як Молдова та Грузія.

В Україні роздача паспортів допомогла прокласти шлях до захоплення Росією Криму в 2014 році. Протягом наступних семи років паспортна політика була значно розширена в рамках зусиль, спрямованих на посилення влади Москви на українському півострові.

Перша хвиля паспортизації окупованої території на сході України відбулася у квітні 2019 року, буквально через кілька днів після обрання Володимира Зеленського президентом України. Цей крок був розрахований як публічне приниження для нового лідера України та сигнал того, що Росія не розцінила переконливу перемогу Зеленського як можливість для переговорів про мир на компромісних умовах. Навпаки, цей крок здавався навмисним, щоб наголосити на намірах Москви зберегти свою владу на сході України в найближчому майбутньому.

Коли вперше було оголошено про роздачу російських паспортів на сході України, багато людей попереджали про зловісні наміри щодо майбутнього втручання Кремля. Зараз ці прогнози починають виглядати небезпечно реалістичними.

Після періоду відносного затишшя, щонайменше 25 українських військовослужбовців були вбиті з початку року, коли Росія підвищила градус насильства вздовж лінії фронту на сході України. З огляду на посилену напруженість і потужність російських військових, сформованих на позиції безпосередньо біля кордону, все, що Кремль зараз хоче мати – це інцидент на окупованому сході, який приверне увагу і спровокує офіційний вступ Росії на материкову Україну. Це означало б різку ескалацію семирічного конфлікту між двома країнами, що мало б потенційні наслідки для безпеки Чорноморського регіону та всієї Європи.

Звичайно, немає жодних гарантій того, що Кремль планує наступ на весну 2021 року. Дійсно, багато спостерігачів, включаючи президента України Зеленського, стверджують, що безпосередньою метою є загроза Україні та перевірка реакцій нової адміністрації Байдена. Тим не менше, нещодавні заяви вищих представників режиму Путіна ясно дають зрозуміти, що Москва трактує свою паспортну хитрість як запрошення втрутитися на сході України у будь-який зручний для неї момент.

Міжнародне співтовариство не може дозволити собі чекати, щоб побачити, які справжні наміри Росії. Натомість західні партнери України повинні терміново повідомити Москву, що вони не вважають роздачу паспортів вагомим виправданням для актів міжнародної агресії. Лідери США, Великобританії та ЄС повинні узгодити вичерпний і послідовний перелік додаткових санкцій, які будуть введені у випадку наступу Росії, незалежно від відмовок щодо захисту російських громадян.

Також вагома роль у викритті цинічної паспортної політики Путіна належить ЗМІ. З 2014 року міжнародні звіти про російсько-українську війну занадто часто посилювали дезінформацію Кремля і не притягували Москву до відповідальності. Ці недоліки були знову продемонстровані минулого тижня, коли ВВС та Reuters серед багатьох видань цитували чиновників Кремля щодо захисту російських громадян, не роблячи жодної спроби визначити цих «російських громадян» як пішаків, створених спеціально з метою просування кремлівських інтересів в Україні. Це вводить в оману і ризикує легітимізувати російську агресію.

Нинішня міжнародна увага до України не триватиме вічно. Якщо протягом наступних кількох тижнів жодного наступу Росії не відбудеться, увага перейде в інше місце, і єдиний активний конфлікт в Європі знову випаде з заголовків. Однак загроза російського паспортного імперіалізму буде продовжувати нависати над Україною нескінченно довго. Якщо це питання не буде вирішено, Кремль буде періодично експлуатувати це питання, використовуючи його як інструмент для залякування України та дестабілізації ширшого регіону.

Пітер Дікінсон – редактор UkraineAlert Service «Атлантичної ради» США

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

Передрук здійснено з дозволу «Атлантичної ради» США