(Рубрика «Точка зору»)
100 років тому – 6 червня 1923 року – на Соловецькі острови привезли перших ув’язнених.
Таким чином найбільший і один з найжорстокіших радянських концтаборів почав писати свою безжалісну історію ще за півроку до дня, коли була ухвалена постанова «Про організацію Соловецького табору примусових робіт» - 2 листопада 1923 року.
Соловецький монастир – чоловічий монастир на Соловецьких островах у Білому морі, який радянські каральні органи перетворили на місце ув'язнення для політичних в'язнів, зокрема українців.
Соловецький табір особливого призначення – місце примусових робіт у неволі для тисяч українців, і для більшості з них – це місце їхньої загибелі.
У книжці «Фольклор Гулага» (Санкт-Петербург, 1994 р.) одеситка, одна з ув’язнених Л.С.Рибак-Башкірова (на жаль, повне ім’я встановити не вдалосz), згадує, що (цитата мовою оригіналу):
«в лагерях украинцы количественно преобладали. Об этом, в частности свидетельствует фрагмент текста одной из песен:
Гэй, на Ивана, гэй на Купала
Общую яму себе копали
Немки, эстонки, литовки, финки
А в основному украинки»
Фотографія із виставки «ГУЛАГ» у Німецькому історичному музеї
У жовтні-грудні 1937 року в Карелії й на території тодішньої Ленінградської області були проведені масові розстріли в'язнів Соловецької тюрми (загалом 1620 осіб).
Для України, її історії дійшло до втрат, які відчутні і болять досі. Серед страчених були провідні українські письменники, митці Микола Зеров, Лесь Курбас, Микола Куліш, Валер'ян Підмогильний, Валер'ян Поліщук, Павло Филипович, також вчені, політичні й державні діячі Матвій Яворський, Степан Рудницький, Володимир Чехівський.
Фрагмент секретного наказу начальнику Соловецької тюрми Івану Апетеру про розстріл 1116 в'язнів, серед яких цвіт української інтелігенції. Документ від 16 жовтня 1937 року. Розстріли почалися із 27 жовтня і тривали по 4 листопада 1937 року в карельському урочищі Сандармох.
Дивіться тут: Список розстріляних у Сандармоху українців і вихідців з України
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Дні розстрілів у Сандармоху: список жертв НКВС як нагадування чого хоче ПутінТрагедією для тисяч українців наповнились і травневі дні перемоги над нацистською Німеччиною 1945 році.
СМЕРШ (назва від скорочення гасла «Смерть шпионам!», підрозділ контррозвідки Народного комісаріату оборони (НКО) СРСР – ред.) у Празі розпочав масові арешти українців, сліди багатьох з них загубились в ГАЛАГах.
Так вже 21 травня був арештований НКВД у Празі президент Карпатської України, письменник і педагог Августин Волошин (1874-1945). Він однак до Сибіру «не дотягнув», загинув від катувань у московській Бутирській тюрмі в липні 45-го року
Також у травні 1945 року був арештований у Празі поет і літературознавець Володимир Бірчак (1881-1952), додому він не повернувся, загинув у концтаборі в Іркутській області.
Кубанця, письменника і видавця Григорія Омельченка (1884 - після 1945 року) арештували 24 травня, і він загинув десь на безмежних просторах ГУЛАГу, точну дату його смерті й місце поховання встановити досі не вдалося. https://esu.com.ua/article-75282
Жертвою репресій «переможців» став також Петро Зленко (1891-1945) – видавець і бібліограф, якого добре знала українська громада. Петро Зленко загинув у концтаборі Озерлаг в Тайшеті Іркутської області, місце поховання і точна дата загибелі невідомі.
Петро Зленко після арешту
Серед перших і найстарших репресованих був 77-літній Максим Славінський (1868-1945) – поет і перекладач, державний діяч, голова дипломатичної місії УНР у Чехословаччині, близький приятель Лесі Українки, з якою захоплено перекладав Генріха Гейне.
Не змилувалися над хворою старою людиною. Правда до Сибіру Славінський не дотягнув, загинув від тортур у київській Лук’янівській тюрмі. В особовій справі про його смерть лише короткий запис: 23 листопада 1945 року помер від розриву серця.
Соловки, Сибір, Мордовія – від червня 1923 р. місця, за метафорою Єжи Ґедройця, «розстріляного відродження», останньої адреси в біографіях тисяч українських в’язнів радянських концтаборів.
Про них нагадує 100-ліття Соловецьких концтаборів – одна з найтрагічніших сторінок в історії України.
Оксана Пеленська – дослідниця, співробітниця Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: «Україна поза Україною»: у Празі презентували книгу, присвячену українській еміграції у міжвоєнній Чехословаччині ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Дні розстрілів у Сандармоху: список жертв НКВС як нагадування чого хоче Путін ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Без строку давності. Хто, як і кого розстріляв у Сандармоху ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: У Росії касаційний суд залишив у силі вирок дослідникові Сандармоху Дмитрієву