Сербський найманець: війна Росії проти України побудована на брехні та смерті

Коли Драган і група співвітчизників-сербів прибули в белградський аеропорт «Нікола Тесла» в червні 2023 року, їхні документи свідчили, що вони багато місяців працювали за кордоном у російській будівельній компанії.

Але правда була зовсім іншою: усі вони поверталися на батьківщину з полів битв в Україні, де воювали у складі російського десантно-штурмового підрозділу «Вовк» після нетривалої бойової підготовки на підмосковних військових полігонах.

Ця група була останнім доказом підпільної схеми, яка забезпечує міжнародне прикриття для військових поїздок з Балкан до лінії фронту триваючої війни Росії проти України – десятирічного збройного конфлікту, який почався з окупації Криму в 2014 році, а потім переріс у повномасштабне вторгнення, коли десятки тисяч російських військових регулярних сил вдерлися в Україну у лютому 2022 року.

Хоча їхні фото час від часу публікували (із закритими обличчями) у Telegram, зашифрованій платформі, популярній серед солдатів обох сторін, немає достовірних оцінок того, скільки сербів воювало разом з росіянами, і такі добровольці залишаються небагатослівними – зокрема з іноземними журналістами.

Міністерство внутрішніх справ Сербії, її міністерство закордонних справ і її розвідувальне агентство (BIA) відмовилися відповідати на запитання Радіо Свобода про те, скільки сербських громадян зараз беруть участь у війні Росії проти України.

Але Радіо Свобода змогло взяти інтерв’ю в одного з них про його перебування як найманця, подаючи його анонімно, щоб отримати детальний звіт про його восьмимісячний досвід у 2022–23 роках.

«Драган», який провів два місяці навчання та ще шість за контрактом, воюючи в Україні, надав журналістам Радіо Свобода документи та фотографії, які дозволили їм зробити деякі висновки щодо участі найманців з Балкан у війні.

Історія Драгана про недоречну довіру хитромудрим посередникам і зневажливим командирам показує, як серби, спокушені частково «братерським» завзяттям, їдуть до Росії, а їх поспішно навчають воювати та відправляють на фронт.

Це також дає рідкісне уявлення про, здавалося б, постійний потік втрат серед сербів та інших балканських громадян в Україні, а також про порушення обіцянок та інші причини, через які Драган вирішив не повертатися до Росії і в окопи війни.

«Людське життя для них таке ж цінне, як і за часів [Йосипа] Сталіна», – сказав Драган Радіо Свобода, посилаючись на спадщину найжорстокішого та сумнозвіснішого з радянських диктаторів, щоб описати свій досвід найманства. «Це масштабний бізнес, у якому вбивають звичайних людей – мобілізують та платять».

Участь у війнах за кордоном є злочином, який може передбачати покарання у вигляді восьми років позбавлення волі, оскільки Сербія посилила свої закони в 2015 році, а публічні застереження президента Сербії Александара Вучича щодо цього стали жорсткішими з початку 2022 року.

Президенти України та Сербії Володимир Зеленський та Александар Вучич (посередині) під час саміту Європейської політичної спільноти в Молдові. 1 червня 2023 року

Однак його країна-кандидат у ЄС уникає приєднання до санкцій проти Росії та підтримує торговельні та дипломатичні відносини з Москвою.

Опитування показує, що майже половина із 7 мільйонів мешканців Сербії все ще вважають Росію своїм головним союзником (значно попереду Китаю), а символ «Z» є звичайним явищем у Сербії.

Вичерпний аналіз судових матеріалів Сербії з 2014 року показує, що, незважаючи на те, що сотні сербів воювали в Україні в перші кілька років війни, було винесено лише 37 вироків за участь у війні та ще один за організацію такої участі.

Лише шість призвели до тюремного ув’язнення, і лише один з них був пов’язаний з діяльністю після російського масштабного вторгнення 2022 року. Кримінальних переслідувань щодо ймовірних бойовиків наразі немає.

Український криміналіст показує нашивки, знайдені на тілі російського солдата, ексгумованого в селі Завалівка на захід від Києва, коли спецпідрозділ оглядає рефрижераторний вагон із загиблими росіянами, 11 травня 2022 року

Згідно з документами, що посвідчують особу, наданими судами, Драган, якому близько 30 років, ніколи не притягувався до кримінальної відповідальності.

Але в середині листопада 2022 року він поїхав до Москви для навчання та відправлення на війну в Україні на основі планів, які він детально погодив з іншим громадянином Сербії Деяном Беричем.

Берич залишився за кордоном після того, як приєднався до російських військ в Україні в 2014 році, і має «паспорт» від підтримуваних Росією бойовиків в окупованій Україні. Він називає себе військовим репортером, але сербська влада заочно розслідувала його участь у війні.

Берич ніколи не приховував, що він вітає сербських бійців у збройному конфлікті з 2014 року, і в його останньому вербувальному відео на YouTube від 13 вересня стверджувалося, що він збирається вирушити в поїздку по всій Росії в рамках «наказу Путіна».

Берич і боснійський серб на ім’я Давор Савичич були пов’язані з російським бойовим підрозділом, який мав спільний позивний Савичича, «Вовк», з моменту його створення приблизно у 2022 році. Обидва чоловіки минулого року відкрито говорили про вербування сербів для війни, в тому числі через сумнозвісну Групу «Вагнер», незважаючи на ризик переслідування з боку сербської чи боснійської влади.

Драган сказав, що хоча він був змушений вірити, що Берич приєднається або очолить його та інші сербські підрозділи, він бачив його в Україні лише двічі, коли Берич був там, щоб знімати рекламні відео.

Він сказав, що бачив Савичича, якого боснійська влада підозрює в тому, що він був найманцем Групи «Вагнер», в Авдіївці та Бахмуті, двох українських містах, зрештою спустошених боями між російськими та українськими силами, що призвело до незліченних жертв серед цивільного населення та змусило десятки тисяч жителів евакуюватися.

Ні Берич, ні Савичич не відповіли на запитання Радіо Свобода, надіслані в соціальних мережах.

У Драгана не було попереднього військового досвіду, окрім обов’язкових шести місяців строкової служби, і він сказав Радіо Свобода, що ніколи не брав участі в націоналістичних групах і навіть не був особливо активним у політичному житті.

Але, за словами Драгана, приваблений перспективою «допомоги братньому російському народу» та російським паспортом, який Берич обіцяв йому, але так і не надав, він придбав власний авіаквиток до московського міжнародного аеропорту «Внуково» через Туреччину.

Драган сказав, що Берич пообіцяв повернути йому вартість квитка з Белграда через Туреччину до Москви, але гроші так і не відшкодували

«Зарплата і гроші не були моїм мотивом», – сказав він.

Відповідаючи на запитання про фінансові умови угоди, Драган сказав, що отримував 110 000 рублів (близько 1215 доларів США) готівкою за кожен із двох місяців навчання, і приблизно вдвічі більше за кожен із шести місяців, коли він воював в Україні. Середня місячна зарплата на той час у Сербії становила близько 808 доларів.

Драган сказав, що в аеропорту «Внуково» його зустрів чоловік, який представився Дімою, і якого Драган сприйняв як офіцера російської військової розвідки ГРУ.

Фото білого мікроавтобуса, з яким Діма зустрів Драгана в аеропорту «Внуково» в Москві і доставив в Алабіно

Радіо Свобода не змогло підтвердити офіційний статус Діми. Діма проводжав його до засніженої стоянки та білого фургона з тонованими вікнами та протягом 45 хвилин їзди.

«Ми з'їхали з шосе в деякому населеному пункті. І в один момент почали з'являтися військові ворота», – розповів Драган. «Все навколо нас було військовим, [охоронці] просто стояли на місці, салютували й відчиняли [ворота], нічого не кажучи».

З розповіді Драгана про поїздку та зображень, які він надав, Радіо Свобода підтвердило, що його доставили на військовий полігон Алабіно на захід від Москви. Радіо Свобода також порівняло деталі фотографій Драгана із зображеннями з відео Берича з Алабіно та підтвердило, що вони були зроблені в тому самому місці.

Супутниковй знімок травня 2023 року військової бази в Алабіно неподалік Москви

Драгана відвели в намет разом з іншими свіжими сербськими новобранцями, і протягом наступних двох місяців навчання в Алабіно Діма та ще один ймовірний офіцер ГРУ на ім'я Олег керували ними.

Горішній знімок зроблений Драганом і на ньому намет, який використовували серби в Алабіно. Нижній знімок зроблений з відео, знятого Беричем

Драган підрахував, що протягом наступних восьми тижнів з ним в Алабіно було близько 25 сербів; п'ять, за його словами, кинули все до завершення навчання. За його словами, там були серби з Сербії, а також із Республіки Сербської в Боснії та Герцеговині, Чорногорії, Північної Македонії та навіть етнічний серб із Франції. Радіо Свобода не змогло незалежно перевірити цю інформацію.

Драган сказав, що підписав шестимісячний контракт з приватною військовою компанією в наметі Діми та Олега, хоча він не зміг надати копію контракту чи фото.

«Ви могли бачити в контракті, що він не має нічого спільного з Міністерством оборони Росії, а що це приватна військова компанія OOO Redut», – сказав він Радіо Свобода. Програми Радіо Свобода «Система» та «Схеми» раніше підтверджували, що Росія використовувала компанію «ПВК Редут» у той час для вербування та доставки найманців в Україну.

Як повідомляло Радіо Свобода у жовтні 2023 року, підрозділ «Вовк» був одним із щонайменше 20 формувань, які воюють в Україні з шевронами ПВК «Редут».

Відтоді, частково внаслідок збентеження, яке відчуває Кремль після повстання Євгена Пригожина проти російського оборонного істеблішменту в червні 2023 року, найманці, які прямують в Україну, уклали прямі контракти з Міноборони Росії та були консолідовані під ним.

Драган сказав, що щомісячні готівкові виплати доставляв чоловік під псевдонімом «Амур». Розслідування Радіо Свобода підтвердило зв’язки Амура з «Редутом» та ідентифікувало його як командира найманців, які діяли на окупованих територіях України. У тому ж звіті було встановлено, що Амур наказав цим силам зібрати людей для допиту та кинути їх у «ями», перш ніж він особисто допитутав і катував затриманих.

Драган не мав претензій до двомісячного процесу бойової підготовки, який, за його словами, проходив з 9 ранку до 5 вечора. шість днів на тиждень.

Він входив до підрозділу 1-ї диверсійно-розвідувальної десантно-штурмової бригади «Вовки» (1-я ДРШБр «Волки») і сказав, що групу навчали чотири інструктори, які, на його думку, були членами Сил спеціальних операцій російської армії.

Шеврон «Вовків»; фото розібраної зброї, зняте Драганом в Україні; колективний знімок сербів в Алабіно під Москвою

Він та його однокурсники навчалися стрільбі, пілотуванню безпілотників, медичній допомозі, брали участь у бойових та інших моделюваннях.

Після двох місяців в Алабіно Драган потрапив на війну в Україні в січні 2023 року.

Він надав багато деталей про те, де була дислокована його команда, яку Радіо Свобода змогло підтвердити фотографіями та іншими цифровими підказками.

Вони вели бої під Лисичанськом Луганської області та під Авдіївкою Донецької області. Їх також відправили до Соледару, міста з довоєнним населенням близько 10 000 осіб у Бахмутському районі, яке було захоплене російськими військами у січні 2023 року.

Радіо Свобода змогло ідентифікувати координати місця в Макіївці, в Україні. Це фото Драган надав журналістам

Драган сказав, що він нарахував приблизно 70 інших сербів протягом свого восьмимісячного перебування на війні, хоча він сказав, що багатьох відправили в бій з набагато меншою підготовкою і абсолютно непідготовленими до бою.

«Ми єдині, хто пройшов [повні два місяці] навчання, – сказав Драган. – В інших це було від п'яти до 14 днів».

Він навів випадок одного серба, який, за його словами, теж пройшов через Алабіно, хоча й на ще коротший період навчання. На початку серпня 2023 року сербські ЗМІ припустили, що Емрах Зорнич із Нового Пазару на південному заході Сербії таємничим чином опинився в Україні перед тим, як його вбили, намагаючись «надати допомогу пораненим і мирним жителям».

Але Драган стверджував, що Зорнич був бійцем, який пройшов підготовку в Алабіно, перш ніж отримав зброю, «і все». Незважаючи на те, що сім’я Зорнича була мусульманською, російські ЗМІ, можливо, намагаючись представити його православним з політичних міркувань, показали його похоронну службу в місті Тамбові, яку очолив православний священник.

В репортажі також стверджувалося, що Зорнич був парафіянином у Тамбові, місті, розташованому приблизно за 350 кілометрів від українського кордону, що фактично неможливо, оскільки він провів там лише кілька днів на шляху з полігонів під Москвою до Луганська на сході України.

Дата його смерті була вказана як 17 квітня 2023 року, що збігається з хронологією Драгана в Україні. Берич, «воєнний репортер», який завербував Драгана, виступив на російському телебаченні в серпні, щоб визнати смерть одного неназваного серба, убитого «під Бахмутом».

У тій же програмі Савичич, боснійський серб, також пов’язаний з «Вовками», сказав, що він ніколи не посилав ненавчених людей воювати, але визнав, що багато чого «залежить від того, наскільки швидко хтось може вчитися».

Відповідаючи на запитання Радіо Свобода, Драган підрахував, що за пів року його бойових дій в Україні загинуло 15 сербів, хоча цю цифру неможливо незалежно перевірити.

Після шести місяців перебування в Україні, у червні 2023 року, Драган сказав, що розчарувався тим, що він побачив у російській армії. З його точки зору, «бізнес і корупція процвітають», а «росіяни, яких ми, серби, уявляємо, існують в дуже малому відсотку».

За його словами, йому також було зрозуміло, що він ніколи не отримає російський паспорт, який йому обіцяв Берич.

Перед поверненням до Сербії Драгану видали документ про те, що він працював у московській компанії Monte Gradnja на випадок, якщо у сербських прикордонників виникнуть підозри. На документі, який побачило Радіо Свобода, стояла печатка компанії та підпис її єдиного засновника та генерального директора Райко Баковича.

Лист, який неправдиво говорить, що Драган працював арматурщиком на будівництві в Москві в компанії Monte Gradnja, підписаний Райко Бацковичем

У Monte Gradnja не відповіли на запити, але Радіо Свобода виявило зв’язок між Баковичем і Савичичем через російську компанію Volf Group, основною діяльністю якої є будівництво житлових будинків.

Підозрюваний у Боснії у причетності до бойових дій в Україні, Савичич надав аналогічні пояснення журналістам після закордонної поїздки в 2016 році, заявивши, що займався будівництвом. Минулого року мати сербського добровольця, який воював в Україні, Вукашина Стевановича, розповіла BBC, що її син «працює на будівництві».