Чому примусове приземлення літака спричинило таку швидку та скоординовану реакцію західних країн? Чим іще може відповісти Захід? Чому США та Росія обговорюють білоруське питання без Білорусі? На ці запитання незалежному білоруському телеканалові «Белсат», який мовить із території Польщі, відповіла амбасадорка США в Білорусі Джулі Фішер.

Білоруська служба Радіо Свобода публікує уривки цього інтерв’ю.

– Чи змінилося щось у підході США до відносин із Білоруссю після арешту Романа Протасевича, який президент Байден назвав «обурливим інцидентом і образою міжнародних норм»?

– Із нашої точки зору, не змінилася підтримка США щодо народу Білорусі. Вона залишається незмінною. Змінилося те, наскільки відчайдушним став Лукашенко і як далеко він готовий піти, щоб придушити голоси інакодумців. Ми будемо далі підтримувати народ Білорусі і будемо далі реагувати на ці корективи, зміни та тактику, які застосовує Лукашенко.

– Які подальші кроки може застосувати уряд США у відповідь на такі нападки на політичне інакомислення та свободу преси?

– Президент Байден чітко про це висловився у своїй заяві, опублікованій на початку цього тижня (інтерв’ю вийшло на «Белсаті» в неділю, 30 травня – ред.). Він доручив нам, своєму уряду, адміністрації співпрацювати з нашими європейськими партнерами, щоб розробити адекватну відповідь на ці події.

Очевидно, Захід повинен відповісти мовою, яку Лукашенко може зрозуміти: ми не будемо терпіти подібних дій, не терпітимемо, щоб його інструменти репресій були розгорнуті в Європі та за межами Білорусі. Ми також не приймаємо використання цих інструментів у Білорусі. Тож ми зараз переглядаємо всі наявні у нас інструменти. І ми будемо робити це разом із нашими європейськими партнерами.

– Чому насильна посадка літака викликала таку швидку і скоординовану реакцію західних країн, тоді як на попередні санкції пішли місяці?

– Важливо пам’ятати, що подія, яка відбулася у неділю, 23 травня, звичайно, не є одиничним випадком. Ваші глядачі добре розуміють, які кроки робив Лукашенко тижнями, місяцями та роками. Захід зміг так швидко зреагувати, і, так би мовити, наші європейські партнери діяли у цій справі з неймовірною швидкістю. Ця подія відбулася на території двох країн-членів ЄС. У цьому рейсі перебували громадяни багатьох країн, не тільки з ЄС, а й із Заходу. Спроба вислідити журналіста та його супутницю, схопити Протасевича та Сапегу, стала абсолютною образою ідеалів Заходу. Гадаю, саме тому ви стали свідком такої негайної реакції ЄС та світу. Це реакція не лише Європи, це справді глобальна реакція.

– Президенти Путін і Байден дуже скоро обговорюватимуть Білорусь. Деякі експерти скептично ставляться до того, що ці переговори відбудуться без представників Білорусі. Що ви можете сказати з цього приводу?

– Коли мова зайшла про зустріч президентів Байдена і Путіна наступного місяця в Женеві, президент Байден і Білий дім були вкрай чіткими: ця дискусія є важливою можливістю зрозуміти, чи можемо ми знайти певну стабільність у відносинах між США та Росією. Порядок денний цієї зустрічі широкий. І недарма.

Залишмо Білому дому можливість самому висловитися з цих питань, а ми поки що зосередимося, дуже уважно зосередимось на проблемі політичних в’язнів у Білорусі, необхідності припинення насильства проти народу Білорусі та важливості діалогу, змістовного діалогу, який може привести до нових виборів у Білорусі. Саме ці кроки необхідні для врегулювання політичної кризи, і ми будемо далі працювати в цьому напрямку.

– Чи підтримують США пропозицію президента Франції запросити Світлану Тихановську на саміт G7?

– Саміт G7 є важливим форумом, оскільки на ньому справді представлений голос провідних демократій світу, принаймні деяких із них. Важливо, що цього тижня G7 чітко висловилася на підтримку народу Білорусі, засудила те, що Лукашенко зробив у неділю, і закликала звільнити Протасевича і Сапегу, а також політичних в'язнів. Хотілося б розпочати з цього.

– В останньому інтерв’ю ви сказали, що для влади Білорусі ще не надто пізно щось робити. Чи не надто пізно для діалогу зараз?

– Це чудове питання. Ще не пізно, ніколи не пізно, щоб лідер почав піклуватися про добробут свого народу. Ще не пізно вирішити, що зобов’язання, які були взяті щодо прав людини в країні, можуть бути дотримані. Ще не пізно звільнити Романа Протасевича та Софію Сапегу. Ще не пізно звільнити 400 політв’язнів.

Багато що можна зробити... Проте, питання – як можна співпрацювати з Лукашенком на даному етапі – є дуже складним, і ми над цим міркуємо.