Поразка Макрона: що принесуть французькі вибори Україні

У неділю 30 червня у Франції відбувся перший тур парламенських виборів, які мали пройти лише через 3 роки. Проте, ці позачергові вибори стали найпопулярнішими в історії Франції за останні 40 років – із явкою у 66,71%. Французький президент розпустив парламент та скликав це позачергове голосування із надією консолідувати проєвропейські сили, які отримали поразку на виборах у Європарламент кількома тижнями раніше. Натомість отримав ще меншу підтримку – як для себе, так і для України, якій, на думку аналітиків, варто забути про літаки «Міраж-2000» та французьких тренерів в Україні.

Чого очікувати Україні тепер від Франції? Радіо Свобода зібрало думки аналітиків.

Фото від 2016 року. На ньому тепер звинувачений у держзраді народний депутат України Євген Мураєв і лідерка ультраправої французької партії «Національний фронт» Марін Ле Пен. Париж, Франція

Переможці

Політична сила французького президента Емманюеля Макрона «Вперед, республіко!» у першому турі виборів посіла третє місце, отримавши 20% голосів, у той час як перше місце з підтримкою 33% виборців виборола крайня права політична сила суперниці Макрона Марін Ле Пен, партія «Національне об’єднання» (раніше мала назву «Національний Фронт»).

Макрон, скликаючи позачергові вибори, на думку аналітиків, можливо розраховував на результат, який французи демонстрували в історії країни уже не раз – обʼєднання виборців проти ультра-правої партії родини Ле Пен.

Так у 2002-му у другий тур президентських перегонів у Франції пройшов засновник «Національного Фронту» Жан-Марі Ле Пен і програв його з нищівним результатом у 17% Жаку Шираку. Його донька, Марін Ле Пен, двічі повторила досвід батька, програвши у другому турі Емманюелю Макрону у перегонах у 2017 та 2022 років, зібравши, щоправда, уже третину голосів.

Здобути прихильність більшої кількості французів політичній силі родини Ле Пен не вдавалося через постійні скандали та загальний скепсис щодо ЄС та НАТО. Жан-Марі Ле Пен, дозволяв собі жартувати про Голокост та називати його «дрібницею в історії Другої світової війни».

Марін Ле Пен була помічена у звʼязках з Росією, підтримувала міжнародну політику РФ щодо України та Сирії, та неодноразово висловлювалася проти антиросійських санкцій.

Проте на цих виборах друге місце посіла ще одна партія з крайніми поглядами – альянс лівих партій «Новий народний фронт» на чолі з Жан-Люком Меланшоном, здобувши 28% голосів. І це не позитивний результат ні для ЄС, ні для України, наголошує засновник Brussels Freedom Hub Роланд Фройденштайн: «частина цих нещодавно об’єднаних лівих є такою ж антиукраїнською та прокремлівською, як і крайні праві».

Ле Пен і Макрон

Підтримка України

Обидві політичні сили, які отримали найбільше голосів на цих виборах, намагаються відповідати запитам французького суспільства і позиціонувати себе як політиків, що підтримують Україну.

Що стосується партії Марін Ле Пен, то ще на початку лютого 2022-го її штаб друкував передвиборчі листівки, де Ле Пен тисне руку Путіну, а вже наступного дня після повномасштабного вторгнення Росії в Україну політикиня засудила російську агресію.

«Вона робила все можливе, щоб позбутися цього пропутінського іміджу», – каже Роланд Фройденштайн.

«Коли Макрон закликав до позачергових виборів, «Національний Фронт» тихо видалив кілька фраз про Росію та відносини з РФ зі свого сайту, наприклад, тому що вони знають, що більшість суспільства у Франції насправді дуже підтримує Україну», – наводить приклад дослідниця Німецького фонду Маршала у Парижі Гезіне Веба.

Ле Пен перейменувала свою партію з «Національного Фронту» у «Національне об’єднання» та передала керівництво політсилою 28-річному Жордану Барделла, який виступає за постачання Україні зброї, проте проти ударів по території Росії і загалом надання тих типів озброєння, які можуть сприяти ескалації конфлікту. Схожу позицію висловлювали і країні ліві – уникати ескалації з РФ.

Без військ і «Міражів»

Такі політичні погляди сил, які набирають більшість місць у парламенті, можуть обернутися зниженням військової підтримки для України, оскільки попри той факт, що зовнішньох політикою Франції керує президент, кошти на реалізацію його рішень зазвичай виділяє парламент.

«Великою проблемою може стати ідея Макрона щодо потенційної коаліції з навчання українських військових безпосередньо на українській землі, бо якщо у Франції буде ультраправий уряд, Макрону буде надзвичайно складно реалізувати це», – вважає Гезіне Веба.

Погодився з такою думкою й Роланд Фроденштайн, зауваживши, що внаслідок політичних змін у Франції не реалізованою може залишитися ще одна ініціатива французького президента – надати Україні літаки-винищувачі Mirage 2000, про які Макрон оголосив кілька тижнів тому.

«Думаю, що зараз дуже малоймовірно, що ці винищувачі будуть поставлені, в контексті дозволу використовувати французьку зброю по території Росії», – каже Роланд Фройденштайн.

З іншого боку, очікувати повного припинення військової допомоги Україні не варто, принаймні і крайні праві, й консервативна меншість виступають за збереження військової підтримки Україні. Але нова більшість, швидше за все, окреслить «червоні лінії» щодо присутності францущьких військ в Україні та військових цілей на території РФ.

Євроінтеграція

«Думаю, найбільшою проблемою для України буде ставлення «Національного об’єднання» до членства України в ЄС, чесно кажучи, тому що там ми можемо побачити реальні зміни», – зазначає Роланд Фроденштайн, пояснюючи, що політика євроскептичних крайніх правих сил буде «десь між попереднім урядом Нідерландів, який також іноді дуже скептично ставився до прогресу в просуванні України до членства, та угорським урядом, який абсолютно божевільний у своєму опорі проти України».

Чи матиме вплив Росія на політику крайніх правих, аналітики кажуть, важко сказати однозначно, зважаючи на те, що фінансова підтримка партії Ле Пен від Росії більше не потрібна, зважаючи на виборені третину місць у парламенті.

«Я впевнений, що «Національне обʼєднання» тепер достатньо розумне, щоб зрозуміти, що фінансова залежність від Кремля для них смертельна. Та й вона їм більше не потрібна – зараз вони найбільша партія у Франції, путінські кредити їм більше не потрібні», – каже Роланд Фроденштайн.

Водночас аналітик не виключає впливів через колишніх високопосадовців, з якими давно працювали російські агенти.

«Небезпека набагато більша на особистому рівні. Мова про так зване «захоплення еліт», коли люди в Кремлі вдень і вночі придумують, як підійти до певних особистостей, дуже часто колишніх впливових людей похилого віку, які потребують уваги і досі мають вплив та звʼязки», – пояснює Роланд Фроденштайн.

Яким саме, з рештою, буде розклад сил в уряді Франції зараз сказати важко, з огляду на те, що 7 липня відбудеться другий тур голосування.

«Звичайно, «Національне Об'єднання» є явним переможцем, тому що вони набрали 33% голосів, але поки зарано називати їх урядом. Так, у них, швидше за все, буде шанс сформувати уряд, але якщо вони не матимуть абсолютної більшості (і на даний момент схоже, що не зможуть), їм все ще протистоятиме більшість у парламенті. А це означає, що їм доведеться керувати урядом меншості, і ухвалювати такі речі, як бюджет, або потенційно скорочувати такі речі, як фінансування для України, їм буде надзвичайно складно», – вважає Гезіне Веба.

На думку аналітиків, другий тур виборів все ж зберігає шанс для французького президента зберегти вирішальний вплив на французьку політику безпеки та продовжити допомогу Україні.