Ми не можемо відступити: розповіді поранених українських бійців

ЛЬВІВ ‒ Львівські медики надають допомогу пораненим українським військовослужбовцям. Більшість у стані легкої та середньої важкості.

Як почувають себе бійці? Чи забезпечені медикаментами і всім необхідним?

Віталій ‒ військовослужбовець Збройних сил України не знаходить собі місця на лікарняному ліжку. Бо його друзі захищають країну, а він змушений лікуватись через поранення.

«Дали б другу ногу пішов би туди. Отримав легкі поранення у ногу і спину. Був на позиції у Волновасі. Це було між 3-4 годиною 24 лютого. Спершу закидали градами, потім чимось важчим. Сталося, що прилетіло те, що небажане. Ми готувалися до цього. Я був лише один поранений, отримав осколкові поранення. Ситуація дуже напружена, але хлопці тримаються. Наші бійці і люди мотивовані, бо наші жінки і діти плачуть, гинуть українці, гинуть діти. Ми не можемо відступити. Перемога буде за нами», ‒ каже Віталій.

Поранений боєць Віталій рветься захищати країну

Більше двох років служить у Збройних силах Іван із Донеччини. Він показує осколкові поранення на спині.

«У мене було два кульових поранення, провели операцію, витягли осколки, ще 6 штук є. Я був добре екіпірований. Мабуть, потрапив у засідку. Я ‒ водій БТРу. Зі мною був старший лейтенант. Він теж поранений. Показував мені дорогу. Як тільки ми під’їхали до посадки, то звідти почався обстріл упритул із автоматичної зброї. Вони стріляли в кабіну, їх десь було 5-7 осіб. Ми обоє були поранені у машині. Я чув, що вони перезаряджають зброю і ми вискочили з машини.

У БТР ворог почав стріляти з гранатометів. Ми доповзли у бік наших. Ніхто не здається, бо «сцикунів» немає, всі виконують завдання», ‒ розповів поранений військовослужбовець.

Вторгнення Росії в Україну принесло смерть та руйнування – фотогалерея

19-річний військовослужбовець із Харківської області Олександр також отримав неважкі поранення обличчя і руки. Більше хвилюється не за себе, а своїх побратимів.

«25 лютого це сталося. Колоною виривались із оточення і нас трішки накрило. Їхали в БТРі, почали з танків по колоні бити, багато разів. Втрачав свідомість. Осколкове поранення отримав. Треба захищати країну, бо який смисл, якщо ніхто не захищатиме. Триматись треба разом. Поки ми разом, доти ми сила.

Настрої такі серед бійців, що кришка їм. До кінця не здамося, будемо стояти, поки стоїмо. Всі вони розуміють, що йдуть на війну. Нагліше себе ведуть, як господарі хочуть поводитися», ‒ говорить боєць Олександр.

Працівники медичного госпіталю в укритті

Серед вісімдесяти поранених, які перебували у військовому госпіталі 1 березня, більшість уже скерували в реабілітаційний центр у Трускавець. У бійців переважно поранення кінцівок, черепно-мозкові травми, контузії, струси. Менше поранень у грудну клітку і живіт. Ті, хто потребував оперативного втручання, прооперовані.

«Це вже не 2014 рік, всі навчені, пройшли медичну підготовку, мають засоби захисту. Ми забезпечені абсолютно всім. Бо готувались, багато допомагають волонтери, громадські організації. Весь світ піднявся проти Росії. Запаси маємо і нам потрібен у цьому питанні спокій. Не загострюйте ситуацію, спокій це фактор нашої безпеки», ‒ каже начальник Військово-медичного центру західного регіону Володимир Книгицький.

Медичні заклади, які надають допомогу бійцям, забезпечені медикаментами, запасами крові, всіма необхідними речами. На сьогодні організована і налаштована вся система комунікації і взаємодії.