«Просто посадили тебе в окоп і дали рушницю або автомат – то ти не піхотинець, ти – жертва. Маєш дуже великі шанси загинути. А коли тебе навчають, планування відбувається якісно, дуже великі шанси вижити, знищити ворога і побачити перемогу живими і неушкодженими», – каже Радіо Свобода засновник бригади НГУ «Хартія» Всеволод Кожемяко.
Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) розбиралися, чому фахівці, у навчання яких держава вклала місяці підготовки, опиняються не на своїх посадах, як стягування людей з усіх кінців армії впливає на ефективність піхоти і безпеку людей у ній, та які реальні кроки могли б допомогти вирішити проблему – аби якісніше комплектувати підрозділи Сухопутних військ і уникати невиправданих втрат.
Україні бракує піхоти. На цьому наголошують десятки співрозмовників – військових із різних напрямків фронту – відповідаючи на постійне питання журналістів: чому війська РФ просуваються?
Усі вони кажуть про одне: Україні не можна поводитись з людьми так, як Росії – тобто воювати кількістю , адже українці закінчаться швидше.
На тлі затримок в мобілізації наприкінці 2023-го–на початку 2024-го року необхідність закрити кадровий голод у піхоті вилилась у перекидання в цей рід військ людей з усіх «закутків» армії. Такі випадки траплялися і раніше, але набули розмаху цьогоріч. «Перевели в піхоту»: ця фраза почала звучати надто часто від військових фахівців у лавах ЗСУ всіх спеціальностей – від ППО до зв’язківців, від ракетників до інженерів. Нерідко з цих самих слів починається і оповідь про трагедію, яка трапилася на полі бою – від залишення позицій до потрапляння у полон. Фраза «перевели в піхоту» стала добре знайомою вже і цивільним: з реклами рекрутингу вони дізнавалися, що «армії потрібні різні професії», а від знайомих у ЗСУ – що люди цих професій опинилися так чи інакше в окопах.
Через чутливість теми, військові, з якими ми спілкувалися, воліли лишитися анонімними. Попросив не називати імені та посади і один з експертів – військовий аналітик та ветеран із широкою мережею контактів у Силах оборони.
Переміщення в піхоту – як це відбувається?
Офіцер
Михайло потрапив на велику війну з Одеської військової академії, не довчившись два роки з належних шести. Спочатку воював у 95-й ОДШБр за фахом – супроводжував і оформлював обслуговування техніки, але за місяць – як лейтенант ЗСУ після академії – став бойовим командиром підрозділу.
За пів року війни на Донбасі та Харківщині отримав травму – пошкодив ноги і спину, невдало застрибнувши в бронежилеті в окоп.
«Я пройшов ВЛК (військово-лікарську комісію – ред.) – визнали непридатним до служби в десантних військах, але придатним до служби в підрозділах логістики, забезпечення, ВВНЗ (вищих військових навчальних закладах – ред.), ТЦК і СП», – розповідає він.
Бійці 95-ї ОДШБр поблизу Торецька в липні 2024 року
Через це командування перевело його до підрозділу резерву ДШВ – місця, де армія тримає військових для вирішення їхньої подальшої долі.
«Я поїхав у частину забезпечення, це дуже велика поважна частина, яка зараз забезпечує підрозділ засобами ураження. Я приїхав до них, кажу – хочу у вас служити, могли б ви мені дати відношення», – розповідає він.
Читайте також: «Потрапити у свій підрозділ». Як зараз працюють листи-відношення у ЗСУ
Отримавши відношення від командира, Михайло написав рапорт із проханням перевестися. Поки чекав на відповідь – з'ясував, що командування має щодо нього інші плани.
«Я дізнався, що мене хочуть перевести в іншу бригаду, це вже підпорядкування Сухопутних військ, не ДШВ. Знайшли от таку вони лазівку – якщо непридатний до ДШВ, ну, підеш в «сухопутку», – розповідає він. – На таку посаду, яка передбачає роботу з особовим складом, а на це потрібна як мінімум певна профільна перепідготовка, для того, щоб стати командиром такої ланки. Але згідно з висновком ВЛК, я не можу цього робити – фізично».
Солдат
Кирило після мобілізації та базової загальновійськової підготовки потрапив до 67-ї ОМБр, сформованої з частини підрозділів «ДУК Правий сектор». Пройшовши фахове навчання, Кирило став оператором ЗРК «Шилка» та зенітної установки ЗУ-23-2 , які у реальних боях використовувались своєрідно – не як засіб ППО, а як артилерія.
«Ми старалися поближче під'їхати до противника і «засипати» їх, тому що не було у хлопців наших снарядів міноментних, і ми старалися якось їх виручати», – розповідає Кирило.
Бійці ЗСУ ведуть вогонь із зенітної гармати ЗУ-23-2 на лінії фронту поблизу Бахмуту у березні 2024 року
Бригада тримала Серебрянське лісництво, Куп’янськ, а у березні 2023-го Кирила з побратимами перекинули на Бахмут – найгарячішу на той час точку війни. За оборону Бахмута його бригаду відзначив президент України у вечірньому зверненні.
Але вже за рік зі зміною головкома бригаду розформували, і Кирила разом із кількома побратимами направили до піхотного підрозділу 47-ї ОМБр «Магура», яка зазнала сильних втрат під час контрнаступу під Роботиним.
Читайте також: «Людині треба дати змогу шукати свого командира» – Сергій Філімонов з «Вовків Да Вінчі» про рекрутинг до війська
«Я до цього нормально поставився. У мене просто це не в перший раз було таке – у «Правому секторі» (67-ма ОМБр – ред.) нас теж в піхоту кидали», – пояснює він.
А вже на новому місці Кирило з'ясував, що його побратими, з якими від пройшов Бахмут, зникли – себто вчинили самовільне залишення частини (СЗЧ).
«Вони втекли. Зідзвонюються зі мною, розказують, що ми не для цього в армію приходили, щоб так було», – переповідає він розмову з побратимами.
На питання – що саме їх не влаштувало, Кирило пояснює, що піхотинцями зробили дуже різних людей, з різним фахом та бойовим досвідом.
«Один водій, інший технік – він розумна людина, але в піхоті він не бачить себе, тому що йому важко брати на себе такі речі. – каже він. – Я, як людина, яка займається вже 12 років спортом, для мене – це як виклик, знаєте. А для них це… тяжко».
Верхівка айсбергу? Публічні скандали про переміщення у піхоту
Процес переведення фахівців різних спеціальностей у піхоту особливо посилився взимку-навесні 2024-го – в період, коли «сипався» фронт на захід від Авдіївки.
Агресора потрібно було зупиняти на Очеретинському виступі, оновлений закон про мобілізацію ухвалювався вже котрий місяць, тож новопризначений головком Олександр Сирський і президент Володимир Зеленський оголосили «аудит» з пошуку резервів усередині самих Збройних сил.
Бійці ЗСУ поблизу Андріївки на Бахмутському напрямку у вересні 2023 року
Приблизно за два місяці, після захоплення Очеретиного, Forbes та українські осінтери повідомили, що оборона на ділянці впала, зокрема, через великі втрати особового складу у 115-ї ОМБр, яка зайшла на позиції. Ця бригада була однією з тих, яку у березні активно поповнювали «переміщеними» з інших родів і видів військ.
Командування 115-ї заперечувало помилки в своєму управлінні, між ним та командою DeepState відбулася заочна полеміка з цього приводу: осінтери (спеціалісти, які займаються розвідкою на основі відкритих джерел – ред.) наполягали на відповідальності командування за велику кількість полонених і загиблих.
Радіо Свобода відомо про випадки переміщення у цей період до піхоти фахівців навіть зі складної, нечисельної і суворо охоронюваної техніки, кількість операторів якої досить обмежена.
Проте, як вже розповідав наш співрозмовник і колишній зенітник Кирило, він із побратимами нерідко спускалися із автоматом до окопу і в 2023-му – під час запеклих боїв за Бахмут це вважалось нормою.
Як розповідає український військовий аналітик з контактами у Силах оборони, який захотів лишитися анонімним через чутливість теми – військових фахівців масово переводили у піхоту найчастіше якраз у часи, коли ЗСУ зазнавали великих втрат.
«Коли був наш контрнаступ в 2023-му році, і наші частини і підрозділи почали зазнавати великих втрат, то там були перші масові повідомлення про те, що наступ вже захлинувся, але ми все одно пробували щось там досягти, – розповідає він. – В 47-й бригаді були такі гучні випадки, коли мінометників і пілотів операторів БПЛА перекидали в піхоту»
Бійці ЗСУ під час контрнаступу у Запорізькій області влітку 2023-го року
Із часом повідомлення про використання військових фахівців у штурмових діях почали з’являтися все частіше. У січні 2024-го року журналіст Юрій Бутусов повідомив, що у штурмі загинули двоє досвідчених операторів безпілотників 74-го окремого розвідувального батальйону ГУР Міноборони, намагаючись без підтримки дронів відбити знищений артилерією армії РФ спостережний пункт батальйону.
Утім, тоді проєкт DeepState заперечив, що пілоти БПЛА пішли на штурм без підтримки дронів, а також зазначив, що вони «на папері» мали штурмові посади. Як зазначили аналітики, це показує, що «штатка не була переформатована під реалії повномасштабної війни та того, чим ці бійці займалися».
Це повідомлення у мережі від чинного військовослужбовця ЗСУ:
Черговий публічний скандал відбувся наприкінці літа 2024 року: DeepState повідомив про залучення пілотів дронів 151-ї ОМБр «в окопи тримати позиції» біля Новогродівки на захід від Адвіївки.
«Ефективність таких наказів нульова, адже бійці або стають «200», або вимушені покидати свої позиції під величезним натиском ворога, який в результаті має чергові просування», – написали аналітики.
А вже наприкінці вересня 2024 року DeepState, описуючи прорив росіян до села Невське на Лиманському напрямку, назвав однією із причин брак людей на ділянці.
«Поповнення чекати нема сенсу, а в однієї з бригад під час рекрутингу було вкрадено 92% рекрутів», – зазначили в проєкті, натякаючи на можливе переміщення фахівців, яких наймала сама бригада, в піхоту.
Коли це законно, а коли – ні?
До квітня 2020 року примусове переміщення військовослужбовця до іншої частини чи на іншу посаду було незаконним. Винятки робили лише для солдат і офіцерів, які, на думку командирів, після чисельних правопорушень більше не могли обіймати свою посаду. Боєць чи командир мали набрати кілька дисциплінарних стягнень, пройти переатестацію і отримати відповідні рекомендації від начальників.
Але навесні 2020 року президент Володимир Зеленський вніс зміни до Положення про проходження громадянами України військової служби, де дозволив переводити військових в інші частини, у тому числі – з пониженням у посаді та без їхньої згоди.
Боєць 24-ї ОМБр під час боїв за Часів Яр в серпні 2024-го
Законність таких переміщень солдатів та офіцерів підтвердив Донбас Реалії і начальник Головного управління персоналу Генштабу ЗСУ, полковник Роман Горбач.
«Не виключається можливість переведення військовослужбовця з однієї військової частини в іншу військову частину. І це повністю повноваження того начальника, який, відповідно до розподілу повноважень, має право видавати такі накази», – заявив він.
За словами полковника Горбача, такі переміщення значно частіше відбуваються у так званих непріоритетних (тобто тилових) військових частинах, і тут ідеться, насамперед, про справедливість.
Несправедливо, коли підрозділи охорони однієї з бригад, тилових бригад, наповнені на 97% особовим складомГорбач
«Процес залучення військовослужбовців у такі військові частини найбільше відбувався до 2022-го року. І це несправедливо, коли підрозділи охорони однієї з бригад, тилових бригад, наповнені на 97% особовим складом, штат заповнений, а з цих 97% всі придатні абсолютно за станом здоров'я – і громадяни молодого віку проходять військову службу в Львівській області. А підрозділи, які виконують завдання на лінії зіткнення, у них комплектація і вік військовослужбовців залишають бажати кращого. Тому це досить справедливо переміщувати або ротувати таких військовослужбовців з тилових військових частин до бойових», – пояснив начальник Головного управління персоналу Генштабу ЗСУ.
Але є випадки, коли переведення відбувається з порушеннями.
Серед найбільш частих військовий аналітик називає спроби командира віддати усний наказ бійцеві – без оформлення бойового розпорядження.
«Усний наказ також рахується, але по-хорошому все це має бути закріплено відповідними документами, тому що люди на різних посадах і на різній віддаленості від фронту отримують різні доплати», – пояснює експерт.
Читайте також: «Бійці на позиціях без ротації, їжі і води». Що відбувається із бригадами ТрО?
Про більш вигадливі шляхи розповів офіцер ЗСУ Михайло: про своє переміщення до підрозділу Сухопутних військ він дізнався із документу, який його попросили заповнити «для уточнення даних».
«З метою підвищення в посаді і просування по службі», це така в них аргументація, – розповідає він. – Мені надали цей документ, я його побачив, і я розумію, що там порядок який – вони цей документ [потім] передають в кадровий підрозділ Сухопутних військ, вже безпосередньо».
Таким чином, за документами мало скидатись на те, ніби сам офіцер просить перевести його до іншого роду військ і на іншу посаду – незважаючи на те, що не підходить на неї ні за фахом, ані висновком ВЛК.
Бійці 25-ї окремої повітрянодесантної бригади завантажуються в БМП Marder в Донецькій області, квітень 2024-го року
На думку офіцера, командування вирішило перемістити до «сухопутки» саме його, нехтуючи військовою доцільністю.
Обирають лише тих, в яких немає ніяких особистих спілкувань з командуванням
«Обирають лише тих, в яких немає ніяких особистих спілкувань з командуванням, хто, скажімо так, «неугодний» в плані якихось моментів – висловлює якісь невдоволення», – пояснює Михайло.
Як оскаржити незаконне, на думку бійця чи офіцера, рішення командування? За словами експертів та військових, наразі армія в Україні побудована так, аби скарги на командування розглядали всередині самої системи. Тут військовослужбовець може стикнутися з кількома перепонами: від банальної відмови прийняти рапорт на всіх рівнях командування – до проблем із військовою прокуратурою.
«Ти приїжджаєш в прокуратуру, вони позвонять в ВСП, і через 15 хвилин ВСП позвонить туди (до частини бійця – ред.), і через пів години до тебе приїдуть твої командири», – розповідає Михайло.
Бійцям, як правило, пропонують дзвонити на гарячу лінію Міноборони – але вона виявилась, на думку наших співрозмовників, так само неефективною.
«Вона не працювала, зазвичай, якщо звернення анонімне. А якщо звернення не анонімне, то людина, яка зробила це звернення, потім потерпала у своїй частині, і її відправляли на якісь найгірші посади, місця і так далі», – каже військовий аналітик.
Бійці 21-ї ОМБр в Донецькій області у квітні 2024-го року
Для розв’язання проблеми у Міноборони у квітні 2024-го року створили Центральне управління захисту прав військовослужбовців – щось на кшалт «військового омбудсмена», який підпорядковується безпосередньо міністру оборони.
За два з половиною місяці заступник начальника Центрального управління захисту прав військовослужбовців Тарас Безпалий розповідав, що штат нового органу передбачає близько півсотні людей: «колишніх адвокатів, слідчих, оперативних співробітників, прокурорів», які нині перебувають у лавах Збройних сил.
Читайте також: Урбіцид на Донбасі: навіщо Росія стирає на порох міста сходу?
Для зв’язку з «військовим омбудсменом», за словами посадовця, треба звернутися на ту саму гарячу лінію або електронну пошту Міноборони, і вже її оператори, бачали необхідність втручання управління, передають йому справу.
«Останній інструмент – це публічний розголос. І, на жаль, публічний розголос працює найбільше ефективно насправді», – каже військовий аналітик. – Але це створює негативний образ Збройних сил. Із усіма наслідками, коли люди цивільні бачать, що відбувається, які проблеми виникають в армії – вони не дуже хочуть до неї доєднуватися, і це має вплив на мобілізаційну кампанію, на рекрутинг і все інше».
Чому це відбувається?
Причини військові…
«Якщо в окопі перед ними немає піхоти, РУБАК (рота ударних безпілотних авіаційних комплексів – ред.) не має жодного сенсу, – пояснює військовий аналітик. – Це означає, що дійсно можуть бути випадки, коли людей із РУБАКів, тобто пілотів або номери обслуг, мінометів, можуть перекидати в окоп».
Наприклад, після відходу Сил оборони з Авдіївки у лютому 2024 року російські штурмові групи заїжджали на бронетехніці на 2-4 кілометри вглиб оборони ЗСУ – аж на позиції міноментиків.
«В цих умовах, вочевидь, коли в батальйоні може бути 10-20 людей піхоти, які тримають лінію фронту – то очевидно, що в таких випадках можуть задіюватися фахівці з рот вогневої підтримки або РУБАКів для утримання лінії фронту. На жаль, такі от у нас реалії», – каже наш співрозмовник.
Боєць ЗСУ тренується штурмувати траншеї
«Але якщо мислити глибше, то виходить питання, а де ділися всі ті люди, які мали на початку це робити? – запитує у коментарі Донбас Реалії співзнасновник аналітичного проєкту DeepState Роман Погорілий. – Якщо командир змушений через втрату посилати тилові якісь посади – кухарі, водії, всі ремонтники йдуть – я б одразу ставив питання: які ти ухвалював рішення? Як командир, які ти віддавав накази, яка обстановка, чому в тебе настільки великі втрати, що ти робив, що в тебе вже доходить до такого?»
...і політичні
В ЗСУ майже мільйон людей. Станом на сьогодні більша частина з них не відчула фронту так, як меншість, яка реально на передовій, реально воюєЗеленський
«Зараз Сили оборони України – це майже мільйон людей, які були призвані для захисту нашої держави. Станом на сьогодні більша частина з них не відчула фронту так, як меншість, яка реально на передовій, реально воює. Це означає, що потрібен інший підхід», – таку задачу поставив президент Володимир Зеленський новопризначеному головкому Сирському у лютому 2024-го.
Відтоді, як розповів Донбас Реалії один із діючих військовослужбовців Максим, процес переміщення на фронт із тилу конкретно у його підрозділі став упорядкованим. «Зараз є у бригадах така практика: раз на місяць бригада подає список людей, які не мають УБД (статус учасника бойових дій – ред.). І з цього списку треба пояснити, чому люди, які без УБД – не на фронті», – розказує він.
Читайте також: Чи може рекрутинг замінити мобілізацію? Розповідає очільник Lobby X Владислав Грезєв
Такий принцип поповнення лав піхотинців «тиловими» фахівцями є вигідним для окремих бойових командирів – та навіть став фактором кар'єрного зростання, стверджує співзасновник DeepState Роман Погорілий.
За його словами, нерідко командир підрозділу уникає доповіді «нагору» про втрату позицій, а своїм наказом формує бойові підрозділи із «непрофільних» фахівців. Часто це призводить до подальших втрат позицій, а також поранень, смертей і взяття в полон недосвідчених бійців.
А через брак реальної інформації з поля бою Генштаб може довго ухвалювати рішення, що не відповідають реальній бойовій обстановці.
Співзасновник та аналітик проєкту DeepState Роман Погорілий
«Тут прізвище головнокомандуючого абсолютно не грає ролі. Це система в армії, це хвороба, з якою треба боротися, і яку треба присікати, – констатує Погорілий. – До Сирського це все просто в десятикратному режимі розвелося: а зараз просто продовжується і все».
Публічно у військовому командуванні щодо піхоти говорять переважно лише про два моменти. Перший: що вона вкрай важлива.
Найбільш потрібна піхота, яка йде вперед, яка штурмує, яка закріплюється в окопі, утримує позиції
«Воїни-піхотинці щосекунди приймають на себе найпотужніший удар російського агресора, несуть найважчий тягар війни. Їх робота часто залишається невидимою. Але саме піхота тримає фронт на своїх плечах», – зазначив у своєму цьогорічному привітанні з нагоди Дня піхоти командувач Сухопутних військ Збройних сил України генерал-лейтенант Олександр Павлюк.
Другий момент: що саме піхотинців Сили оборони потребують найбільше. Зокрема, про це в інтерв'ю Донбас Реалії у січні цього року сказав генерал-майор Віктор Ніколюк, на той момент – командувач підготовки Командування Сухопутних військ ЗСУ.
«Найбільш потрібні фахівці – це, звичайно, піхота. Це та піхота, яка йде вперед, яка штурмує, яка закріплюється в окопі, утримує позиції, та піхота, яка заходить на ворожі позиції, відбиває ворога», – зазначив генерал-майор.
Які наслідки проблеми переміщень у піхоту для ЗСУ?
Загибель, поранення і залишення піхотою важливих позицій
Як розповідають Донбасс Реалії військові, якщо командирові терміново потрібні люди для утримання «переднього краю» – його вибір часто падає на «відряджених» («прикомандированих» або ж «приданих» – так їх ще називають).
Ідеться про бійців, які за документами належать до іншої бригади, але були направлені «для підсилення» на цю ділянку фронту. Як нам розповіли, це стало однією із звичних форм переміщення в піхоту бійців будь-яких спеціальностей.
«Беруть людей, наприклад людей 20 з однієї бригади, людей 20 з іншої – ППО, ракетників – і з них створюють БТГ (батальйонно-тактична група – ред.) – грубо кажучи, 50-100 людей. – розповідає військовослужбовець Максим. – Не те що їх там на «м'ясо пускають», але теж – насамперед вони (керівництво бригади, яка стоїть на передньому краю – ред.) думають про своїх людей. Це від командира залежить, звісно».
Бійці ЗСУ поблизу Андріївки на Бахмутському напрямку у вересні 2023 року
Часто про наявність таких підрозділів дізнається російська розвідка – і саме по них агресор завдає найпотужнішого удару. Такі недосвідчені БТГ, опинившись на чи не найскладніший ділянці фронту, зрештою несуть чималі втрати або лишають свої позиції.
«Немає кількісно підтверджених даних, які б казали, що до всіх відряджених ставляться гірше, – апелює військовий аналітик. – Просто ми знаємо про випадки, коли ставляться гірше. А коли ставляться нормально, про це ніхто не говорить. Це як упередження уцілілого».
Ризик розкриття військової таємниці
Очевидний ризик хаотичних переміщень в піхоту – можливість потрапляння в полон військового фахівця, який є носієм закритої військової інформації або таємниці.
Військовослужбовець Максим розказує про випадок, коли із масовим переміщеннями в піхоту стикнулася одна із ракетних бригад ЗСУ.
«І один із їхніх бійців потрапив у полон, який дуже багато всього знає про ракетне озброєння. І тепер усі не знають – розповів він щось, не розповів. Ніхто не в курсі, усі тільки здогадуються і не знають, як на це реагувати», – каже боєць.
«Пілот [FPV-дрону] теж дуже багато може розповісти, у нього ситуаційна обізнаність немаленька, – додає співзасновник DeepState Роман Погорілий. – Судити – людина розкаже чи не розкаже – абсолютно неможливо».
Хвиля СЗЧ
Побратими колишнього зенітника Кирила, стикнувшись із раптовим переміщенням до піхоти, втекли з армії – вчинили СЗЧ. Точних даних про те, скільки таких військовослужбовців, немає. За даними офісу Генерального прокурора, на які посилається DW, з 2022 року відкрили понад 60 тисяч таких кримінальних проваджень.
Про масштаб проблеми говорить рішення Верховної Ради на початку вересня 2024-го року декриміналізувати перший випадок самовільного залишення – боєць звільняється від відповідальності, якщо добровільно повернеться до частини.
«Ні ДБР, ні Нацпол, ні ВСП (внутрішня служба правопорядку у ЗСУ – ред.) не могли впоратися з такою кількістю СЗЧ», – каже військовий аналітик.
За його словами, завалені такими повідомленнями з військових частин правоохоронці роками не мають часу навіть відкрити кримінальну справу за втечу з армії. Боєць, таким чином, може спокійно жити вдома, а у деяких випадках – навіть отримувати гроші за службу.
«І це дуже деморалізує інших, тому що інші бачать, що людина пішла, втекла, їй за це нічого нема, відповідно – що інших стримує від такого кроку?», – каже співрозмовник Донбас Реалії.
Боєць ЗСУ поблизу Покровська, вересень 2024-го року
«Вони не вмотивовані працювати на «передку»
За словами лейтенанта ЗСУ Михайла, історію якого ми розповіли на початку, 70 % «СЗЧ-шників» – це бійці, які вступили в конфлікт із безпосереднім командиром через неможливість подати рапорт на отримання житла, пільг (це можна назвати побутовими причинами). А 30%, за його словами, тікають із армії через переміщення до піхоти.
«Вони не вмотивовані працювати на «передку». Так би вони десь працювали, а на «передку» працювати не згодні», – каже він.
Редакція не може незалежно оцінити причин, чому бійці йдуть у СЗЧ, але очевидно, що вони різні.
Редакція неодноразово зверталася до Міністерства оборони з проханням для участі в ефірах стосовно ситуації з самовільним залишенням частини у Збройних силах України й готова озвучити їхню позицію про проблеми, викладені у статті.
Компрометація рекрутингу до Сил оборони
Наприкінці 2023-го року міністр оборони Рустем Умеров затвердив Концепцію військової кадрової політики до 2028 року, за якою «в Україні функціонуватиме дієва система рекрутингу ЗСУ професійним і вмотивованим особовим складом».
Відтоді Міноборони підписало меморандуми із сайтами з пошуку роботи, організаціями LobbyX та Victory Drones, заявило про плани відкрити у першому півріччі 2024 року 24 Центрів рекрутингу в містах.
Читайте також: «Хочу» та «можу» – замало. Кого беруть і кому відмовляють рекрутингові центри Сил оборони
У вересні 2024-го уповноважений представник Міністерства оборони з питань рекрутингу Олексій Бежевець заявив, що через рекрутингові центри до Сил оборони України долучаються в середньому 6 500 добровольців щомісяця – і їхня кількість зростає.
У Центрах та навколо них навіть прямою постановою заборонили роздавати повістки, аби потенційних добровольців не лякала можливість зустрічі з представниками ТЦК.
Рекрутинговий центр ЗСУ у Запоріжжі
Ідеєю рекрутингу є якнайефективніше застосування знань і умінь людей, що долучаються до війська.
Але серед цивільних ширяться чутки про неконтрольовані та невиправдані переміщення з обраних посад і підрозділів, каже співзнасновник DeepState Роман Погорілий.
«Одразу звучить – а як зробити так, щоб мене не забрали, коли я мобілізуюся? Я не хочу, щоб мене забрали в іншу бригаду чи на інший напрямок, – розповідає експерт. – Це перша причина, коли люди бояться йти в рекрутинг, коли бояться мобілізуватися».
«Всі насамперед про це запитують, – підтверджує Донбас Реалії військовослужбовець Максим, на якого, зокрема, покладені питання рекрутингу в одному з батальйонів. – Я прийду діловодом, а мене кудись цей… І ти йому так і кажеш: «Я не гарантую».
Читайте також: Нові підходи до рекрутингу в армії: панацея чи спроба «оживити» мобілізацію?
За словами Максима, тільки наполегливий та амбітний командир в обраній частині може захистити рекрута від переміщення.
«У нас в штабі є частина людей, за яких командир буде стояти до останнього, щоби їх не відправляти на «бойові», – розповідає військовий. – Тому що реально, штаб просто впаде. Якщо командир нормальний, хоче залишатися в цьому підрозділі, його розвивати – він намагатиметься найкорисніших людей, тилових, тримати тут і нікуди не відпускати».
«Фахівця знайти – це складно, – підтверджує військовий аналітик. – Знову ж таки, якщо зараз людина в якомусь батальйоні стрілецькому вміє користуватися «Екселем» – вона буде сидіти в штабі».
Бійці ЗСУ спостерігають за картинкою з дрона з підземного командного центру у Бахмуті, кінець 2022-го року
Проте і тут – командира, який боронить фахівців під переведення, можуть замінити, і вже наступний може чинити із рекрутом так, як заманеться.
«Заходить якийсь новий комбат, і йому ставлять задачі якісь там незрозумілі, але він дуже хоче вислужитись і виконати цю задачу, то він буде збирати з усіх посад людей, формувати якісь зведені групи і заводити їх на першу-другу лінію і так далі», – розповідає військовий аналітик.
І законні, і незаконні переміщення – проблема для ЗСУ. Як її вирішити?
Перше, на чому наголошують експерти, – це необхідність створення дієвого органу, не підпорядкованого військовій вертикалі, куди військовослужбовці можуть звернутися зі скаргою.
Командир має не просто отримати якусь догану, треба притягати до відповідальності
Законні приводи можуть бути різними: від неналежного оформлення документів на переміщення в піхоту – до порушення командиром на місці наказу вищого командування.
Вочевидь, нове Центральне управління захисту прав військовослужбовців навряд чи може претендувати на статус «військового омбудсмена», адже:
- підпорядковується міністру оборони;
- складається з чинних військових Сил оборони;
- зв’язатись із ним можна тільки через гарячу лінію міністерства.
Друге, що радить співзасновник DeepState Роман Погорілий, – це публічне покарання командирів за невиконання діючих наказів та законів. Зокрема – наказу головкома про заборону переводити в піхоту принаймні розрахунки БПЛА.
За словами аналітика, цей наказ вже існує – але часто ігнорується на місцях.
«Якщо доходить до комісії, то комісія має розбиратися, і командир має не просто отримати якусь догану, що так не можна робити – треба притягати до відповідальності», – каже аналітик.
Аеророзвідник 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади на Донеччині, вересень 2024-го року
Третє, на чому наголосив військовий аналітик, – це необхідність реформи військової освіти і військової підготовки, аби низький рівень навичок і вмінь не призводив до втрат піхоти.
Не вистачить ніякого ресурсу, якщо не будемо берегти піхоту
«Дуже важливо, щоб люди (на чолі підрозділу – ред.) були якісно підготовлені, мислили сучасною парадигмою, а не пострадянською парадигмою ведення бойових дій, – каже військовий експерт. – І тоді все буде дуже просто. Якщо ми бачимо, що у нас не вистачає фізично людей і ми не можемо утримуватись більше, то нам доводиться відступати на більш заздалегідь підготовані вигідні позиції. І це нормально».
«Не вистачить ніякого ресурсу, якщо не будемо берегти піхоту, якщо не станемо фахово, технологічно воювати. Для цього є всі можливості», – каже в інтерв’ю Радіо Свобода командир 422-го Окремого батальйону безпілотних систем «Тайсон».
«Це питання до керівництва угруповання військ, адже вони володіють ситуацією, вони прекрасно все розуміють, але чому допускають ситуацію, за якої бригади фізично сточуються до стану, коли в лінійній роті піхоти немає більше за 5-6 людей?» – зазначав наприкінці вересня Микола Мельник, офіцер ЗСУ та військовий експерт, який зараз відновлюється після важкого поранення.
Поранені бійці ЗСУ в одному зі стабілізаційних пунктів поблизу лінії фронту в Донецькій області, квітень 2024-го року
Щоб не повторювалася Карлівка...
«Щоб не втрачати людей, необхідно щось робити, щоб їх зберігати, – каже співзнасновник DeepState Роман Погорілий. – Щоб не було випадків, як було з 31-ю бригадою в Прогресі, що вони опинилися в оточенні, це набрало суспільного розголосу, коли ми про це сказали, і слава Богу, що бійці, командири батальйонів фаховими діями вивели хлопців без втрат. Щоб не повторювалася Карлівка, як нещодавно з 1-м батальйоном 59-ї бригади, коли ми змушені були писати про те, що командира знімають через те, що він вивів своїх хлопців, а не виконував задачу з рівня ОТУ (оперативно-тактичного угруповання військ – ред.) – «знімати кіно», тримати до останнього в оточенні позиції, щоб не втратити населений пункт».
І вчетверте, як резюмують експерти – під час війни з Росією інколи масові переведення все ж будуть неминучими.
«Давайте подивимось на це з точки зору військово-політичного керівництва. На жаль, стратегічний рівень мислить не долею конкретного солдата, – розмірковує військовий аналітик. – Чи може стратегічний рівень зробити все, щоб він вижив? Так. Зробити, намагатися зробити все. І ставлення можна зробити нормальне. Але якщо для держави треба, тут і зараз для фронту перекинути триста людей з однієї бригади в іншу, на інші посади, це зроблять. В будь-якому разі зроблять. При будь-якому законодавстві. Тому що без цього нам кінець».
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС РЕАЛІЇ: