(Рубрика «Точка зору»)
А ви знаєте, що в Україні віднедавна є територіальний ексклав, такий самий, як Аляска в США чи Калінінградська область в РФ?
Реалії війни змінюють політичну географію України не тільки на сході. Загрозливі зміни відбуваються і на півдні Одещини, хоча про них мало хто говорить вголос. Та, на моє глибоке переконання, проблему Бессарабії не можна зводити до суто регіональних клопотів, це – в тому числі й через строкату етнічну мапу цього чудового закутка української землі – один із ключових викликів національній безпеці.
Острів Бессарабія
Суть проблеми полягає в тому, що південь Одещини (паралельні назви – Бессарабія/Буджак) є територіальним виступом України. Це термін з політичної географії, який означає, що певна територія виступає за основну лінію кордону й оточена іншими країнами або морем.
Якщо глянете на карту, то побачите, що весь південь Одеської області природньо відмежований від решти території велетенським Дністровським лиманом.
Раніше зв’язок з «континентальною» частиною країни забезпечувався завдяки наявності моста в Затоці. Але ще на початку вторгнення росіяни завдали кількох ракетних ударів по мосту й вивели його з ладу.
Таким чином Бессарабію фактично відрізали від решти України, адже проїхати до неї можна тільки транзитом через молдовську територію (Маяки-Паланка).
Порт у Джурджулештах. Молдова
Незавершений обмін
У 90-х роках за підсумками довгих переговорів Україна передала Молдові частину дунайського узбережжя завдовжки у 430 метрів. Це створило для Молдови можливість побудувати порт у Джурджулештах та отримати судноплавний вихід до Чорного моря, що неабияк сприяло розвитку торгівлі й та узагалі становленню Молдови як суверенної країни.
В обмін на територію дунайського узбережжя Молдова зобов’язалася передати Україні ділянку автомобільної дороги Одеса-Рені в районі молдовського села Паланка.
Але зрештою Молдова не дотрималася обіцянки й Україна отримала тільки право транзиту через молдовську територію. Територіальна суперечка тривала півтора десятиліття й зачіпала не тільки юридичні, але й політичні аспекти в обох країнах, але закінчилася нічим.
Хто їздив тією дорогою до війни, пам’ятає: фактично йшлося про прикордонний контроль, коли громадяни України були зобов’язані мати при собі документи (паспорт), українські прикордонники на в’їзді видавали талони й забороняли зупинятися чи висаджувати пасажирів на території Молдови (мова про 8 кілометрів дороги). Тобто відбувався спрощений і пришвидшений перехід кордону на умовах транзиту.
Траса Одеса-Рені
Воєнна реальність
Про загрозливу проблему транзитної дороги в Паланці говорили й до повномасштабного вторгнення, але тільки впівголоса, адже Україна мала альтернативу проїзду – міст у Затоці. Після російських бомбардувань ця альтернатива зникла, а величезна частина території Одеської області стала відрізаною від України територією Молдови.
Так, ми маємо право контролю й транзиту дорогою в Паланці, але в умовах війни блокпости прикордонників здійснюють сувору перевірку і для чоловіків проїзд суттєво ускладнений.
Причина проста: український чоловік, який заїхав на ці 8 кілометрів транзитної дороги, може просто зупинитися і втекти в Молдову, залишивши своє авто напризволяще ( і таких випадків за ці роки – десятки, якщо не сотні). Якщо ж цей чоловік не має реєстрації (прописки) на півдні Одеської області, то його, швидше за все, взагалі туди не пропустять.
Уявляєте, це частина України, в яку де факто заборонено в’їзд українцям чоловічої статі?
Та це лише частина проблеми, адже мова не тільки про дорогу й транспорт.
Південь Одещини населений багатьма етнічними меншинами. Болгари, румуни й молдавани, албанці, роми...у мирі, злагоді й повазі до України проживають на цих територіях.
Та внаслідок політики русифікації в радянські часи чимало з них досі російськомовні, що утруднює сприйняття інформації українською. А поруч Придністров’я, з якого за допомогою ретрансляторів радіо та теле-сигналу розповсюджується російська пропаганда. З українськими підсилювачами сигналу та ретрансляторами досі – на 33-му році Незалежності – біда.
Порт в Рені. 2011 рік
Невтішні висновки
Отож, у підсумку маємо територіально ізольований від України регіон, який відрізаний від країни також інформаційно. З огляду на історичні та етнічні особливості цей регіон відкритий для сприйняття російської пропаганди, дезінформації та потенційного розпалювання ворожнечі.
Мої колеги з Інституту Центральноєвропейської Стратегії називають південь Одещини «островом Бессарабія», не вкладаючи в цей термін жодних позитивних конотацій.
Раніше, поки існував міст у Затоці, це був фактично півострів, з’єднаний з рештою України залізнично-автомобільним перешийком.
Так само, як колись перешийком був пов’язаний з Україною Крим – з усіма загрозами й наслідками. Тепер же, після знищення мосту і запровадження посиленого контролю на блокпостах, ми маємо фактично острів, ексклав. Чи усвідомлюєте ви реальну загрозу від цієї ситуації?
Дерев'яний причал і човен на річці Дунай, Вилкове
Що можна було б зробити?
- По-перше, забезпечити якісний український радіо- та телесигнал на півдні Одещини (разом із якісним покриттям мобільних мереж українських операторів).
- По-друге, спростити прохід блокпостів на дорозі в Маяках-Паланці, щоб відновити конституційне (!) право українців на свободу пересування рідною країною.
- По-третє, після виборів у Молдові (до виборів цю тему краще не піднімати, щоб не нашкодити проєвропейським і проукраїнським силам у цій країні) вимагати фактичного завершення територіального обміну й передачі території біля Паланки під повну юрисдикцію України.
- По-четверте, після війни збудувати міст через плавні в районі Паланки, що проходитиме українською територією.
Це б вирішило проблеми в цьому регіоні. Я впевнений, що західні партнери підтримають будівництво такого великого, але важливого інфраструктурного об’єкту.
Та головне – почати щось робити для вирішення цієї проблеми вже сьогодні, бо замовчування точно до добра не приведе.
Мали ж ми вже сумну історію з півостровом Крим, то для чого нам створювати нові загрози й фактично острови в Україні нині?
Андрій Любка – директор Інституту Центральноєвропейської стратегії, письменник, волонтер
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію редакції
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Румунія схвалила початок переговорів щодо частки в молдовському порту на Дунаї ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: «Південно-Бессарабський вузол» і плани Путіна ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Сила українського волонтерства: світовий феномен і головний аргумент, що Україна вистоїть