Орбан за російську нафту. Нові конфлікти між Україною та Угорщиною

Угорщина не приєднається до нового пакету санкцій Європейського союзу проти Росії, якщо ці санкції враховуватимуть ембарго на ввезення російської нафти до країн ЄС. Цей крок Будапешту, який, безумовно, вітають у Кремлі, збігся із поширенням Україною інформації про те, що у лютому Росія заздалегідь попередила керівництво Угорщини про майбутнє вторгнення в Україну, інформує Російська служба Радіо Свобода. Посольство Угорщини в Україні зажадало пояснень.

Про відмову приєднатися до можливого європейського нафтового ембарго повідомив 3 травня міністр закордонних справ Угорщини Петер Сіярто під час візиту до Казахстану. Запис виступу, викладеного у соціальні мережі, Сіярто супроводжував лаконічним зауваженням: «Санкції – на кону робота угорської економіки!»

Сіярто аргументує тим, що 65% усієї нафти, що споживається угорською економікою, надходить із Росії нафтопроводом «Дружба», а альтернативних ліній постачання цієї сировини до країни немає. (Загалом, за даними BP Statistical Review of World Energy, Росія постачає до європейських країн 25% споживаної ними сирої нафти, 40% газу та 20% вугілля.) Раніше Брюссель попередньо погодився зробити виняток для Угорщини та Словаччини як двох країн ЄС, що найбільше залежать від імпорту російської нафти. При цьому наголошується, що кінцева мета – відмова від закупівель енергоносіїв у Росії – залишається єдиною для всіх країн Євросоюзу, але у випадку Угорщини та Словаччини її досягнення буде повільнішим. Проте постає питання, чи збирається Будапешт, враховуючи тісні зв’язки угорського прем’єра Віктора Орбана з Кремлем і не дуже добрі відносини з Брюсселем, взагалі коли-небудь відмовлятися від російської сировини.

На думку угорської політологині Едіт Згут, учасниці програми DemocraCE у міжнародному аналітичному центрі Visegrad Insight, незважаючи на війну в Україні, особливих змін у проросійській політиці уряду Орбана не помічено (на відміну, наприклад, від іншого нещодавнього союзника Кремля – чеського президента Мілоша Земана, який тепер відгукується про Путіна у дуже різких висловлюваннях).

Едіт Згут

– Орбан, як і раніше, балансує між Кремлем та Заходом, прагнучи зберегти всі «пряники», які йому приносить співпраця з Росією. Впродовж останніх років Угорщина у багатьох випадках накладала вето на законодавство ЄС, що суперечить стратегії «Відкритості Сходу» (політика уряду Орбана, спрямована на зміцнення співпраці Угорщини з Китаєм, Росією та Туреччиною – ред.). При цьому Орбан ніколи не наважувався виступити із вето на санкції проти Росії. Спільні економічні проєкти з Росією на кшталт інвестицій «Росатома» у реконструкцію АЕС «Пакш» або швидкого визнання російської вакцини в Угорщині в період епідемії COVID-19 приносили та приносять прибуток пов’язаним із Орбаном бізнес-структурам. Ще один приклад такої співпраці – наявність у Будапешті Міжнародного інвестиційного банку (МІБ), який контролює Росія, який фактично є російським розвідцентром, але немає навіть політичної дискусії про те, щоб вигнати його з Угорщини, – каже Едіт Згут.

В Україні останні заяви угорського керівництва щодо нафтового ембарго розглядають як черговий недружній крок, що демонструє небажання Угорщини допомагати сусідній країні у боротьбі з російською агресією. Під час передвиборчої кампанії в Угорщині (вибори відбулися на початку квітня і завершилися переконливою перемогою правлячої партії «Фідес») прем’єр Орбан обґрунтовував свою стриманість щодо України небажанням підривати економічні зв’язки з Росією. У відповідь президент України Володимир Зеленський, виступаючи по відеозв’язку перед учасниками саміту ЄС, прямо звернувся до Орбана, дорікнувши йому, що той не бажає бачити звірств, які чинять російські війська в Україні. Зеленський порівняв ці звірства з масовими вбивствами євреїв в Угорщині нацистами та їхніми пособниками наприкінці Другої світової війни – це дуже болісна тема для угорців:

Орбан не забув образи і, виступаючи перед своїми прихильниками після перемоги на виборах, назвав Зеленського (разом із керівництвом ЄС) серед «недоброзичливців» Угорщини. Втім, загострення відносин між двома країнами розпочалося ще до російського вторгнення до України. Ось хроніка подій, що посилили угорсько-українську напруженість.

• 2017 – ухвалення Україною нового мовного закону, який визначав, серед іншого, державну мову – українську – мовою освітнього процесу. Угорщина заявила, що цей закон «позбавить національні меншини (в Україні) можливості вчитися рідною мовою, що у своїй основі загрожує їхньому виживанню на рідній землі». Ця країна висловила протест, заступившись, як пояснила, за 150-тисячну угорську меншину, яка живе в Закарпатській області України, і оголосила, що перешкоджатиме процесу приєднання України до ЄС та НАТО.
• 2018 – уряд Орбана, відомий своєю практикою «роздачі паспортів» етнічним угорцям, які живуть у сусідніх країнах (Румунії, Сербії, Словаччині), розпочав масове надання угорського громадянства етнічним угорцям Закарпаття. Українські закони не передбачають наявності іншого громадянства у громадян країни, якщо вони не відмовилися від громадянства України. Між Києвом та Будапештом виник гострий дипломатичний конфлікт.
• 2018–2020 – плани України розгорнути військову базу у закарпатському містечку Берегове, за 10 км від угорського кордону, натрапили на протести Будапешту. Їхня реалізація була відкладена, але пізніше відновлена.

3 травня масла секретар Ради національної безпеки та оборони (РНБО) України Олексій Данілов заявив, що російський президент Володимир Путін на початку року попередив Угорщину про підготовку війни з Україною. Будапешт, як мовилось, вважав, що зможе забрати частину української території (ймовірно, йдеться про райони Закарпаття, населені етнічними угорцями). Данілов не розкрив джерело своєї інформації. Він відповідав на запитання про можливість вступу до НАТО, членом якого є Угорщина. «Подивимося, які наслідки будуть після цієї війни для цієї країни», – сказав секретар РНБО України.

Олексій Данілов, секретар РНБО України

Посольство Угорщини в Україні згодом заявило, що обурене цією заявою секретаря РНБО України.

«Ці твердження про Угорщину містять звинувачення, які є неправдивими та необґрунтованими, а також розпалюють ненависть проти угорського народу й Угорщини в українській громадській думці, яка потерпає від війни. Ми найрішучіше відкидаємо і засуджуємо брехливі наклепи, які пролунали проти Угорщини, а також наміри, які стоять за ними. Ми також закликаємо пана Данілова відкликати свої заяви», – йшлося в заяві посольства у фейсбуці 3 травня.

«Оскільки це не перший випадок, коли окремі представники керівництва України висловлюються таким чином про Угорщину, яка є членом НАТО та ЄС і яка вже багато разів діями доводила свою підтримку та солідарність з Україною, наше посольство очікує пояснень від компетентних керівників України, як вони уявляють формування наших двосторонніх і добросусідських відносин у майбутньому у світлі сказаного», – додали у диппредставництві.

«Чесно кажучи, не можу собі уявити, щоб це було правдою, – прокоментував інформацію Данілова угорський політолог, професор Будапештського університету Петер Креко. – Орбан був цілком щиро здивований, коли почалася війна, він не думав, що це станеться. І якщо ви сподіваєтесь отримати якісь території, то зазвичай не заявляєте про свій нейтралітет і від початку не виступаєте проти будь-якого залучення до конфлікту – а Орбан зробив саме це».

Водночас у деяких російських ЗМІ у перший же день вторгнення, 24 лютого, з’явилося повідомлення про те, що нібито закарпатські угорці нібито планують провести «референдум» про вихід прикордонних районів Закарпаття зі складу України та їхнє приєднання до Угорщини. Цитувалося навіть якесь звернення угорської громади до Віктора Орбана, в якому, зокрема, йшлося про те, що «влада України продовжує проводити політику геноциду та придушення нашого народу в Закарпатській області. Для нас цілком очевидно, що українська влада потурає примхам та інтересам неонацистів і праворадикалів, які протягом тривалого періоду обмежують нас у правах та принижують гідність великої Угорщини та її громадян». Однак після того, як стало зрозуміло, що російський наступ в Україні захлинувся, про якусь сепаратистську активність на Закарпатті нічого не було чути.

– Напружені відносини з Україною – частина та наслідок проросійського зовнішньополітичного повороту, який зробив за часів свого правління Віктор Орбан, – вважає Едіт Згут. – Угорські ЗМІ, а їх відсотків на 80 контролює правлячий режим, розповсюджують прокремлівський наратив про війну, звинувачують Україну в тому, що вона цю війну спровокувала, релятивізують російські воєнні злочини. Нещодавно вони почали, наприклад, порівнювати українців із палестинськими терористами.

Інший фактор – підігрів Кремлем націоналізму та шовінізму в деяких країнах Центральної та Східної Європи. Це робилося роками. Сам Путін неодноразово говорив про «неважливість» кордонів, що знаходило відгук у частини керівництва партії «Фідес» та її виборців, які вважають, що війна в Україні могла б дозволити Угорщині повернути втрачені колись території (у цьому випадку Закарпаття). У «Фідесі» існує уявлення про необхідність «дебатів про те, що робити з колишніми угорськими землями в Україні» та як «інтегрувати» угорські меншини з історичною батьківщиною. Політика Віктора Орбана щодо війни в Україні відкриває скриньку Пандори, в тому числі проблему іредентизму, – вважає угорська політологиня.

Угорське бачення Тріанонського мирного договору 1920 року

Після Першої світової війни, згідно з умовами Тріанонського мирного договору, Угорщина втратила не тільки території, що належали їй, населені іншими народами, а й частину земель, де переважали етнічні угорці. За межами країни опинилася приблизно третина угорського населення. Це стало приводом для угорського реваншизму в 1920-30-х роках і привело Угорщину до союзу з нацистською Німеччиною. За допомогою останньої у 1939–1941 роках Угорщина повернула собі частину втрачених, згідно з умовами Тріанонського мирного договору, територій, у тому числі Закарпаття, де угорці, однак, не становили більшості. Після поразки Третього рейху та його союзників «тріанонські» кордони Угорщини були з мінімальними корективами відновлені. «Тріанонська травма» та реваншистські настрої існують в Угорщині досі.

2004 року країна вступила до Євросоюзу, але надії на те, що ці настрої зникнуть разом із кордонами всередині Шенгенської зони, не виправдалися. Уряд Віктора Орбана (прем’єр-міністр у 1998–2002 рр. та з 2010-го) грає на націоналістичних почуттях угорців, у тому числі тих, що давно живе за межами країни. Понад мільйон паспортів, розданих за Орбана закордонним етнічним угорцям, значно розширили електоральну базу правлячої партії «Фідес».