«Звільнити Херсон до нового року – реально». Чи повторить ЗСУ харківський успіх на півдні?

Українські артилеристи на самохідній 203-мм гарматі «2С7 Піон» на південному фронті України 14 вересня 2022 року

Як можуть розвиватися бойові дії на південному напрямку? Чи достатньо сил і засобів мають українські військові для звільнення регіону та як чинитимуть окупанти у відповідь на активні дії Збройних сил України? Ці питання проєкт Радіо Свобода «Новини Приазов’я» обговорив з аналітиком організації Conflict Intelligence Team Кирилом Михайловим.

  • Збройні сили України встановили вогневий контроль майже над всією Херсонщиною. Про це 14 вересня заявила керівниця об’єднаного пресцентру оперативного командування «Південь» Наталія Гуменюк. За її словами, про перемоги говорити поки зарано, ЗСУ потрібно закріпитися у звільнених населених пунктах, але вони просуваються, що дуже деморалізує російських військових, зазначила пані Гуменюк.
  • 12 вересня в оперативному командуванні «Південь» також повідомили, що за останній час Збройні сили України деокупували 5 населених пунктів на Херсонщині – Високопілля, Нововознесенське, Білогірку, Сухий Ставок та Миролюбівку. Загалом, за останні два тижні, за даними військових, українська армія звільнила близько 500 квадратних кілометрів території в Херсонській області.
  • 16 вересня стало відомо про вибухи в центрі окупованого Херсону. Депутат Херсонської обласної ради Сергій Хлань повідомив, що вибух стався за будівлею обласної державної адміністрації, де розташований Адміністративний суд. Там, за даними депутата, перебувало так зване «керівництво» окупованої частини Херсонщини: російський чиновник Єлісеєв і весь так званий «уряд». Російські ЗМІ повідомили про поранення підконтрольної окупантам «очільниці» департаменту праці і соціальної політики та загибель її водія.
  • 13 вересня Головне управління розвідки (ГУР) Міністерства оборони України повідомило, що через успішні дії Збройних сил України російські військові та окупаційна так звана «влада» терміново евакуюють свої родини із Криму та півдня України.

«Гра в кішки-мишки»

Нещодавно стало відомо, що за кілька днів Збройні сили України один за одним звільнили низку населених пунктів у Харківській області й вийшли на лінію державного кордону на цьому напрямку. Повторити аналогічний успіх на південному напрямку буде складніше, вважає експерт Кирило Михайлов. Причина – географічні особливості та велика кількість перекинутих російським командуванням сил на цей напрямок.

– По-перше, треба розуміти, що на півдні України насправді російські війська створили дуже велике угруповання. Насамперед, оскільки українська влада, українські посадовці, дуже довго і дуже гучно повідомляли про підготовку наступу на півдні і саме завдяки цьому російські війська перекинули дуже велике угруповання. Мається на увазі насамперед російське угруповання «Схід», яке раніше брало участь в наступі на Київ з північного заходу, а наразі перебуває здебільшого, поки що, на лівому березі Дніпра.

– Але, як ми розуміємо, вони продовжують перекидати сили і на правий берег. З іншого боку, саме це зробило можливим такий блискавичний наступ на Харківщині, з іншого боку, ми наразі бачимо, що деякі російські війська, саме східного військового округу, вже присутні на правому березі.

Михайлов зазначає, що попри проблему російських військ з логістикою на Херсонщині та встановлений вогневий контроль ЗСУ на цій території, армії РФ вдається поповнювати свої резерви.

Росіяни намагаються застосовувати понтонні переправи, поромні переправи, але це не така легка справа

– Зрозуміло, що це їм робити набагато важче, ніж це було на початку повномасштабного вторгнення, але ми бачимо зараз, що відбувається така собі гра в кішки-мишки. В ролі кішки виступають Збройні сили України, які накривають ці спроби перетнути Дніпро. Наразі, коли здебільшого росіяни намагаються застосовувати понтонні переправи, поромні переправи, але це не така легка справа, як бити по координатах.

– Треба розуміти, коли саме перебувають на тому чи іншому березі ці пороми, чи техніка, яка очікує на переправу. Ми бачили вже всі те дуже «мемне» відео, коли українським військам вдалося вразити одну з таких переправ, ми бачили відео російського солдата, який дуже переляканий. І ось таке там відбувається постійно, але попри це, в російських військ, на жаль, ще є засоби саме переправи, понтонні парки, які щодня, щотижня прямують в херсонському напрямку на окупованій території України. Біля Маріуполя, Мелітополя їх бачили. Отже, поки що, у російських сил залишаються засоби інженерно-саперні, які дозволяють перетинати Дніпро.

Проте, зазначає експерт, проблеми з артилерією, з боєприпасами, з іншими постачаннями у російської армії на південному напрямку є. Це, за словами Михайлова, з математичної точки зору, не дає шансів окупантам довго протриматися на правому березі Дніпра.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: ISW: мета контрнаступу України полягає не в досягненні швидких територіальних успіхів

Киселівка – у «сірій зоні»?

Ще однією гучною новиною цього тижня стала інформація про звільнення на Херсонщині Киселівки неподалік від Херсону. Про це, зокрема, повідомив голова Херсонської облради Олександр Самойленко. За його словами, відтепер єдиний пункт, який розділяє українську армію і місто Херсон – це Чорнобаївка. Пізніше цю інформацію спростував Віталій Кім – очільник Миколаївської обласної військової адміністрації. Він повідомив про те, що станом на 15 вересня село Киселівка «перебуває у «сірій зоні» і за це село ведуться ще бої. На думку експерта Conflict Intelligence Team, найближчими тижнями цілком можливо, що Киселівка перейде під контроль ЗСУ.

Серіал «Чорнобаївка» може стати вже щоденним

– Киселівка, а також Снігурівка, розташовані майже на передньому краї, і вони, скоріш за все, є подальшою метою наступу Збройних сил України. Я вважаю, що найближчими якщо не днями, то тижнями, це цілком можливо (деокупація цих сіл – ред.). Чому це важливо? Тому, що це, знову ж таки, пересування вже у напрямку безпосередньо міста Херсону. І в Чорнобаївці вже перебуває багато російських військових, російські більш-менш постійні вже бази. Якщо таких там немає, то там є танки, там є артилерія. В разі, якщо українські сили просунуться до Чорнобаївки, це буде означати, що Чорнобаївка вже опиниться в зоні обстрілу не тільки реактивних систем залпового вогню «Хаймарс» і M270, а також і ствольної артилерії, яка теж там присутня. У тому числі західна – гармати M777 та інше. І зрозуміло, що тоді цей серіал «Чорнобаївка» може стати вже щоденним.

«Херсонщину чекають запеклі бої»

Кирило Михайлов вважає, що харківського сценарію на Херсонщині не варто очікувати, без запеклих боїв звільнити українським військам цю територію навряд чи вдасться.

Знищений український танк поблизу села Іванівка

– Росіяни довго укріпляли саме території навколо Херсону, отже, там, на жаль, можна очікувати якихось запеклих боїв, якщо тільки російські війська остаточно не будуть виснаженими і якось не будуть вимушені тікати чи здаватися в полон, про що каже українська розвідка. Але, все ж таки, не та ситуація, яка склалася на Харківщині.

Коли українські війська наблизяться до Дніпра, то по них може вести вогонь російська артилерія

– Навіть східно-харківська операція не була якоюсь легкою прогулянкою, але херсонська тим більше не буде. То того ж є ще один фактор, що коли українські війська наблизяться до Дніпра, то по них може вести вогонь російська артилерія, яка перебуває на лівому березі. З іншого боку вона також в такому разі опиниться в зоні контрбатарейної української боротьби, а завдяки західним постачанням українська артилерія має перевагу в дальності, в точності. І зрозуміло, що в такому випадку Україна буде зберігати певну перевагу, але все ж таки ,чим ближче до Херсона, тим це буде важче.

«Плани Кремля не змінилися»

Якщо прислухатися до заяв російських посадовців, плани Кремля і через пів року не змінилися – «повне захоплення та ліквідація української державності», каже експерт.

Будь-які наступальні дії будуть дуже ускладнені, навіть якщо ті наявні резерви будуть перекинуті на херсонський напрямок

– Тож зрозуміло, що в ці плани має входити і південь (України – ред.). Але, знову ж, проблема в тому, що наразі, деякі сили, які могли б бути застосовані в наступальних діях, будуть потрібні для утримання нового фронту, який наразі встановився по річці Оскіл.

А з іншого боку зрозуміло, що якщо навіть на початку вторгнення, коли російська армія була набагато міцніша за теперішню, і розуміємо, що навіть тоді не вдалося захопити Миколаїв… А наразі, коли проблеми з постачанням нікуди не подінуться, зрозуміло, що в такому випадку будь-які наступальні дії будуть дуже ускладнені, навіть якщо ті наявні резерви будуть перекинуті на херсонський напрямок.

«Наступ РФ на Запоріжжя не матиме успіху»

Росія намагається створити «штучну кризу», захопивши Запорізьку атомну станцію, вважає Михайлов. На його думку, це ключ до того, щоб «призупинити конфлікт» і використати це для «перепочинку» армії РФ.

Гуляйполе. Наслідки обстрілів військами РФ. Запорізька область. 6 квітня 2022 року

Запорізька атомна електростанція дуже важлива для російських військових, тому що вони політично створюють на цьому штучну кризу

– Запорізька атомна електростанція дуже важлива для російських військових, тому що вони політично створюють на цьому таку штучну кризу, яка має якось переконати міжнародне суспільство на те, щоб якось зупинити, принаймні, призупинити конфлікт. Це буде вигідно для російських військ, тому що вони будуть мати можливість якось відпочити, якось поповнитись і так далі. Саме тому з території Запорізької АЕС або з території, яка безпосередньо прилягає до Запорізької АЕС майже щодня обстрілюються українські міста та інші населені пункти на правому березі Дніпра. Я маю на увазі Нікопольську, Марганецьку громади і так далі. Зрозуміло, що для створення такої кризи росіянам потрібно утримувати контроль над Запорізькою АЕС.

Запорізька АЕС захоплена російськими військами

Скоріш за все, російські війська будуть якось укріплювати свої оборонні позиції на запорізькому напрямку, щоб створити там принаймні таку ж концентрацію військ

– Але ми вважаємо, що не можуть також вестись якісь наступальні дії саме на запорізькому напрямку, в напрямку Запоріжжя. Теоретично це можливо, але навряд чи вони будуть успішними. Скоріш за все , росіяни будуть якось намагатись посилити війська на цьому напрямку, враховуючи чутки серед російських телеграм-каналів та іншого, що нібито Збройні сили України теж планують якийсь наступ. Зрозуміло, що, скоріш за все, російські війська будуть якось укріплювати свої оборонні позиції на цьому напрямку, щоб створити там принаймні таку ж концентрацію військ, яку ми бачимо на херсонському напрямку.

З іншого боку, знову ж таки, неможливо виключати, що буде якийсь новий безглуздий наступ на тому напрямку. Тому що безглузді наступи – це якась візитівка російської армії.

Дослідник пояснив, як деокупація Херсону впливатиме на подальшу військову ситуацію на південному фронті, а також, чи можливе просування ЗСУ на запорізькому напрямку.

– Щоб атакувати на запорізькому напрямку потрібно дуже багато сил і для цього, зрозуміло, що… Ми не знаємо насправді, чи є в України резерви на те, щоб відкривати ще третій активний фронт. З іншого ж боку, звільнення Херсонщини, воно ставить під загрозу російські шляхи постачання з окупованого Криму – під атаки «Хаймарсів», під обстріли, під інші можливо атаки і так далі.

Отже, саме, принаймні остаточне звільнення Херсону і вихід до Дніпра, він має дуже ускладнити ці дії росіян на запорізькому напрямку і, зрозуміло, що в разі звільнення Херсону, можливі українські дії з деокупації Запорізької області будуть значно спрощені.

Від чого залежить успіх ЗСУ?

Нещодавно головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний опублікував статтю, в якій було сказано, що є підстави вважати, що війна триватиме і наступного року. Кирило Михайлов вважає, що прискорення звільнення українських територій залежить від західних постачань, перш за все, важкої зброї для ЗСУ.

– Хтось на Заході якось оголошував прогнози, що Херсон може бути звільнений до кінця цього року і це, я вважаю, цілком реалістичним. Я не буду давати прогнози, що 100% до нового року Херсон буде звільнено, але такі можливості наразі є.

Херсон у травні 2022 року

Є така, як ми розуміємо, прихована домовленість не постачати Україні танки чи знов таки бойові машини піхоти...

– З іншого ж боку, зрозуміло що прискорити ці та будь-які інші дії, деокупаційні наступальні дії, може саме постачання більшої кількості техніки, зброї з Заходу. Насамперед це мають бути танки, це мають бути бойові машини піхоти, яких, як ми розуміємо, українським силам наразі понад усе не вистачає. Тому, що є така, як ми розуміємо, прихована домовленість не постачати Україні танки чи знов таки бойові машини піхоти. Бронетранспортери так, але не більш важкі бойові машини піхоти саме західного виробництва. Якщо в Україні опиниться якась велика кількість танків Leopard чи бойових машин піхоти Marder, наприклад, чи чогось з американських складів, то в такому випадку, зрозуміло, що ми можемо побачити більше наступальних дій саме такого масштабу, такого розмаху, як те, що ми бачили днями на Харківщині.

Ми бачимо, що українським військам вже вдається якось же знешкоджувати російську протиповітряну оборону, а саме знешкодження повітряної оборони, саме руйнування цієї ешелонованої російської системи, – воно, на мою думку, передбачає застосування АТАCМS. Отже, при подальшому успішному застосуванні цих протирадарних ракет AGM 88 HARM, перемовини щодо застосування балістичних ракет будуть складні і тоді залишиться вже якась політична воля з боку Заходу.

  • Більша частина Херсонської області, включно з обласним центром, була окупована російськими військовими упродовж першого тижня повномасштабного вторгнення Росії.
  • Деякі підрозділи Збройних сил України, що обороняли регіон, були розбиті, деякі змушені були відступати перед чисельними колонами противника, який йшов з території окупованого Криму.
  • З липня Збройні сили України завдають точкових ударів по Антонівському автомобільному мосту, руйнуючи логістичні й транспортні шляхи російських військ.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Війна Росії проти України. Відсіч. Усі новини на цей час

Масштабна війна Росії проти України

24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.

Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.

Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.

На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.

Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.

11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.

Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.

Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.

Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.

З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.

6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.

Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.

Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.